Реферат на тему:
Методологія та методика аналізу фондового ринку
1. Функції та структура фондового ринку.
Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку, зокрема ринок
облігацій, і повністю ринок акцій . Іншими словами, це є ринок цінних
паперів – система економічних відносин, які пов?язані з випуском,
розміщенням, продажем цінних паперів. Він відрізняється від інших ринків
специфічним характером свого товару – різних видів цінних паперів.
Найбільш поширена класифікація учасників фондового ринку поділяє їх на
чотири групи:
Емітенти
Інвестори
Посередники
Держава
Фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на
якому відбувається торгівля цінними паперами.
Забезпечення зберігання цінних паперів та оформлення передачі прав
власності здійснюють депозитарій, розрахунково-клірінгові установи та
реєстратори.
Основна макроекономічна функція фондового ринку полягає в тому, щоб
трансформувати тимчасово вільні грошові засоби у виробничі
капіталовкладення, тобто передати грошові ресурси від позикодавців до
позичальників.
З огляду на етапи функціонування розрізняють первинний і вторинний
ринки цінних паперів.
На первинному ринку початково розміщуються цінні папери серед
інвесторів. Основне завдання первинного ринку – мінімізувати ризик
інвестора.
Вторинний ринок забезпечує обіг цінних паперів. Його основними
функціями є створення умов для широкої торгівлі цінними паперами,
забезпечення їх ліквідності, визначення ринкової ціни цінних паперів та
надання інформації щодо її зміни.
За організаційними формами розрізняють фондову біржу та позабіржовий
ринки цінних паперів.
Обсяги торгівлі цінними паперами через фондову біржу і позабіржовий
ринок в розвинутих країнах майже однаковий. Як правило, провідною є одна
фондова біржа, спостерігається концентрація центрів біржової торгівлі
цінними паперами.
2.Основні види цінних паперів.
Предметом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери – грошові
документи, що засвідчують право володіння або відносини позики,
визначають взаємовідносини між продавцем (емітентом) та їх власником,
передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів.
Внаслідок того, що цінні папери практично не мають внутрішньої вартості,
а їхня цінність полягає лише у здатності приносити дохід і засвідчувати
право власності, їх прийнято називати фіктивним капіталом.
Цінні папери розподіляються на три великих групи:
пайові – засвідчують відносини співвласності або пайової участі у
формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції);
боргові – опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні
сертифікати, депозитні сертифікати, векселі);
похідні – це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права
партнерів у процесі укладання угоди (опціони, ф’ючерси, варанти тощо).
За ознакою дроблення цінні папери підрозділяються на:
роздроблювані;
нероздроблювані;
Цінні папери мають також різний рівень надійності і в залежності від
цього розподілять на:
високонадійні, з високою ймовірністю повернення вкладеного капіталу та
отримання доходу;
ординарні, більш ризиковані.
За ознакою території обігу цінні папери поділяються на:
регіональні;
національні – внутрішнього фондового ринку;
міжнародні – можуть обертатися на території інших країн.
Існують й інші класифікаційні ознаки групування цінних паперів.
3.Індекси фондового ринку.
Індекси фондового ринку відслідковують поточну ситуацію в економіці і
відображають локальні коливання кон’юнктури ринку. Важливим є кількісний
і якісний відбір емітентів в базі індексу. Серед підприємств, акції яких
враховуються при визначенні фондових індексів, повинні бути такі, що
значною мірою впливають на розвиток галузі, економіки в цілому.
Найбільш популярним показником фондового ринку є індекс Доу – Джонса.
Це показник стану ринку акцій, запропонований американськими фінансовими
журналістами Ч. Доу і Е. Джонсом. Індекс Доу – Джонса застосовується з
1884р. і розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі через кожні пів
години.
Існує чотири індекси Доу – Джонса.
Промисловий індекс – простий середній показник руху курсів акцій ЗО
найбільших промислових компаній (Аі). Перелік компаній може змінюватись
в залежності від їх позицій в економіці.
Транспортний індекс – середній показник, що характеризує рух цін на
акції 20 транспортних компаній.
–?
”
@Tj„–?
&
&
&
&
&
&
???????????A?? що характеризує рух цін на акції 15 компаній, які
займаються газо- і електропостачанням.
Середній індекс – складається на основі трьох попередніх індексів.
Індекси не повинні реагувати на події, які безпосередньо з біржовою
кон’юнктурою не пов’язані. Суть індексів Доу – Джонса така: якщо криві
середнього курсу акцій компаній ідуть вверх і не опускаються нижче
відміток, які були найгіршими в недавньому минулому, має місце
пожвавлення в економіці і акції варто купувати. І навпаки.
Поширеними також є індекси:
“Standart and Poore’s” (“S & P”);
FT;
DAX тощо.
Крім зазначених індексів при аналізі фондового ринку для характеристики
акцій використовують показники:
1. Коефіцієнт дивідендної віддачі акцій (kд.в.):
2. Відносний коефіцієнт “ціна-прибуток” (kц.-п.):
3. Коефіцієнт платіжності (kпл.):
4. Коефіцієнт покриття дивідендів (kп.д.):
5. Коефіцієнт капіталізованої вартості акцій (kк.в.):
6. Рентабельність акціонерного капіталу:
Загальна ринкова вартість акції.
Коефіцієнт відносної стійкості ціни акції (kв.ст.):
4.Методика дослідження фондового ринку.
Специфікою аналізу фондового ринку в умовах його становлення є
неможливість досліджувати динаміку процесів. Тому аналіз в основному
зводиться до визначення початкового рейтингу емітента і його акцій.
Існують два способи дослідження стану фондового ринку: “зверху-вниз” і
“знизу-вверх”.
Підхід “зверху-вниз” – це традиційний підхід до аналізу економічних
процесів, який починається з дослідження зовнішніх факторів стану
фінансового ринку, потім охоплює окремі, специфічні сектори економіки і
закінчується аналізом конкретного емітента.
Цей підхід починається з аналізу широкої перспективи і закінчується
вузьким аналізом випуску акцій і облігацій. Таким підходом досягаються
дві мети. Перша – формується точка зору на основні економічні фактори
,які впливають на цінні папери. Друга – порівнюються окремі сектори,
галузі, підприємства щодо перспектив вигідності та ризику випущених
цінних паперів. Наприклад, порівняльний аналіз показує, як краще
розподілити кошти між коротко, середньо та довгостроковими облігаціями
або акціями.
Але недоліком підходу “зверху-вниз” є те, що певні вигідні акції або
облігації можуть бути пропущені. Тому цей підхід доповнюється іншим –
аналізом “знизу-вверх”.
Підхід “знизу-вверх” полягає у використанні статистично визначених
критеріїв для вибору цінних паперів. Такими критеріями виступають:
відношення ціни акції до прибутку на одну акцію в порівнянні з середнім
значенням цього відношення за останні 5 років (відносний коефіцієнт
kц.-п.);
річний прибуток на акцію в порівнянні з середнім прибуток на акцію за
останні 5 років;
загальна ринкова вартість акції;
відношення курсу акцій за поточний рік до їх курсу за попередній рік
(відносна стійкість ціни акції);
стандартне відхилення місячної норми прибутку на акцію за останні 5
років.
За зазначеними критеріями відбираються більш прибуткові цінні папери.
Комп’ютер відшукає з ряду даних акцій такі, що забезпечать порівняно
низький відносний коефіцієнт, зростаючий коефіцієнт прибутку, стійкість
ціни акцій.
Список літератури
Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина.
Учебник. – М: Международные отношения,1999- 304 с.
М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.
В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск.
Лада,1999. – 678 с.
О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки.
Харьков, 2000.
Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С.
Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. – Петербург,
1997-718с.
Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін,
І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.
В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 – 317с.
С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное
пособие. – М: Международные отношения, 1999. – 400с.
Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За
ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.
Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник.
– к.: Либідь, 1999, – 288с.
Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За
ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 – 467с.
Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. –
М; Єкономика, 20000 – 450с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
