Реферат на тему:

Методологічні та практичні засади переведення бланків у категорію
режимно-облікових

Моніторинг наведених нижче галузей і напрямів підприємницької
діяльності показує, що вони мають як спільний (тобто
універсально-уніфікований), так і окремий (тобто з галузево-напрямковими
особливостями) документообіг. У контексті проблем вдосконалення і
раціоналізації документообігу через переведення бланків документів у
категорію захищених режимно-облікових бланків перевагу, в першу чергу,
необхідно надати універсально-уніфікованим бланкам, оскільки вони
охоплюють найбільш широке коло операцій і практично використовуються у
всіх галузях народного господарства та напрямах підприємницької
діяльності. Вони частіше всього використовуються також при скоєнні
різних видів тіньової діяльності. На методології підходів до вирішення
цих питань ми зупинимося нижче, а зараз наведемо галузі народного
господарства, напрями діяльності та інші підвиди суспільних відносин, що
передбачають оформлення тих чи інших документів. Деякі з таких
документів у той чи інший спосіб супроводжують рух товарно-матеріальних
цінностей, фінансових коштів, послуг чи прав інтелектуальної власності,
у зв’язку з чим необхідно вивчати питання щодо необхідності їх
переведення в категорію захищених режимно-облікових бланків. Перш за
все, це такі види бланків:

1. Універсально-уніфіковані бланки документів, що використовуються всіма
видами підприємств, організацій, установ (касові ордери, накладні,
довіреності, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення і т. ін.).

2. Уніфіковані бланки з галузево-напрямковими особливостями (бланки, що
використовуються в певній групі підприємств, різного роду квитанції про
прийняття готівки за надані поштові та інші послуги).

3. Після цього, в контексті особливостей переведення документів у
категорію захищених режимно-облікових бланків, необхідно звернути увагу
на документообіг у різних галузях народного господарства: промисловість;
матеріально-виробниче постачання (сфера матеріального виробництва);
сільське господарство; транспорт і зв’язок; будівництво; торгівля;
громадське харчування; матеріально-технічне постачання;
інформаційно-обчислювальне обслуговування; сфера побутових послуг;
побутово-виробнича сфера; охорона здоров’я, фізкультура і соціальний
захист; освіта; культура та мистецтво (звернути увагу на особливості
документообігу в шоу-бізнесі); наука і науково-дослідне та проектне
обслуговування; громадські і політичні організації; кредитно-фінансова
сфера; довірчі товариства; громадські фонди; фондові біржі; валютні
біржі; факторингові компанії; лізингові компанії; страхова діяльність;
кредитно-бюджетна сфера; зовнішньоекономічна діяльність; митне
обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

4. Цікавим у контексті нашого дослідження є документообіг, що виникає з
окремих видів цивільно-правових зобов’язань: угоди: купівлі-продажу,
обміну, дарування, поставки, держзакупки сільськогосподарської
продукції, майнового найму, підряда, безоплатного використання майна,
доручення, оренди, комісії, обов’язки, що виникли з публічного обіцяння
винагороди.

5. В окрему групу необхідно виділити документообіг, що супроводжує такі
напрями регулятивно-контрольної діяльності:

– ліцензування, сертифікація, патентування діяльності;

– сертифікація якості;

– патентування прав інтелектуальної власності;

– сфера збирання податків (у цілях протидії ухилення податків та
протидії корупції цікавими є документи як з приводу сплати податків, так
ті, що супроводжують функції нагляду);

– реєстрація комерційних банків;

– державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.

Захищені бланки в останній групі відносин можуть стати засобом
попередження, виявлення і розкриття хабарництва та інших видів
корупційних діянь.

Таким чином, із наведеного галузево-напрямленого класифікатора ми
бачимо, що коло відносин, з якими пов’язується оформлення тих чи інших
документів, що супроводжують фінансовий, товарний, майновий оборот
капіталів, прав інтелектуальної власності і т. ін., занадто велике, тому
і, безумовно, в першому розширеному за діапазоном проблем дослідженні
неможливо визначити повний перелік тих чи інших бланків, які повинні
бути переведені в категорію режимно-облікових бланків зі статусом
“захищених” чи “незахищених”. У контексті основної теми дослідження всі
ці напрями та підвиди документообігу наведені нами з метою формування
системного уявлення про те, як ті чи інші бланки документів можуть
використовуватись як засіб тінізації економіки і, водночас, як за їх
допомогою можна створити ефективну систему державних заходів протидії
тінізації суспільно-економічних і цивільно-правових відносин. Тому
найбільш вразливі з них у контексті тінізації, зокрема ті, що
супроводжують фінансово-господарську діяльність, повинні переводитись у
категорію захищених режимно-облікових бланків у першу чергу, інші – в
міру їх значення для вирішення проблем детінізації або вирішення таких,
наприклад, проблем, як захист прав власності, особистих прав громадян і
т. ін.

Разом з тим, для вирішення питання про доцільність переведення того чи
іншого бланку в категорію захищених режимно-облікових бланків документів
необхідно провести спеціальне дослідження цих питань у кожному
конкретному сегменті обігу тих чи інших документів.

Для обґрунтування цього висновку зробимо схематично аналіз сегмента
документообігу, що супроводжує процес утворення, державну реєстрацію та
ліквідацію суб’єктів підприємницької діяльності. Аналіз саме цього
напряму діяльності управління економічними процесами вибрано тому, що в
цьому сегменті діяльності чинною нормативною базою не передбачено
режимно-облікових бланків взагалі. Разом з тим, створення
багаточисельних фіктивних фірм та конвертаційних центрів свідчить про
необхідність введення такої категорії бланків.

R :!?!Oe!4″–#O#P$r%:[email protected]

зникають, щоб усе почати знову під іншим прізвищем чи іншою назвою
фірми.

У зв’язку з цим аналіз документообігу з приводу доцільності переведення
певних бланків документів у категорію “режимно-облікові бланки”
проведемо саме в початковому, тобто в реєстраційному сегменті
підприємницької діяльності.

При проведенні аналізу прийняті такі скорочення:

– органи реєстрації – ОР;

– орган статистики – ОС;

– органи нотаріату – ОН;

– суб’єкт підприємницької діяльності – СПД;

– адресне бюро – АБ;

– банк – Б;

– поштове відділення – ПВ;

– державна податкова адміністрація – ДПА;

– база даних виробника бланків (Держзнак України) – БДВ;

– режимно-облікові бланки – РОБ;

– бланки суворого обліку – БСО;

– бланки суворої звітності – БСЗ;

– пошуково-ідентифікаційні бланки документів – ІБД;

– поштова квитанція – ПК;

– меморіальний ордер бланку – МО;

– напівзахищені бланки – НБ.

– місце реєстрації бланків –Р;

– місце обліку бланків – О;

– місце зберігання бланків – З;

– орган внутрішніх справ – ОВС.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи