Макроекономічне регулювання діяльності фірми.

Сучасні моделі розвитку підприємництва.

Необхідність та економічна сутність регулювання підприємництва.

Методи та механізми регулювання діяльності фірм.

Регулювання підприємництва у розвинутих ринкових системах і перехідній
економіці.

В залежності від типу системи підприємництво набуває певної
спрямованості у своєму русі, організаційно-правових форм діяльності,
сферах економічного життя.

Залежно від механізмів активізації підприємницької діяльності вирізняють
дві сучасні моделі розвитку підприємництва:

Державно-корпоративну;

Приватнопідприємницьку.

Аналіз статистичних даних та узагальнення підприємницької практики
свідчать, що для України характерна присутність елементів обох моделей
розвитку. Це знаходить свій прояв у співіснуванні таких форм
підприємництва:

монопольна форма підприємництва, що охоплює великі й середні
підприємства, створені або трансформовані у процесі приватизації
представниками колишніх владних структур. Ці підприємства вже за
створення мають значний статутний капітал, полегшений доступ до
кредитних та інших ресурсів, вихід на зовнішні ринки, що полегшує їх
монопольне становище;

комерційна форма підприємництва, найпоширеніша у сучасних умовах. Ці
підприємницькі структури орієнтуються на отримання максимального
прибутку за будь-яку ціну. Характерна риса – спостерігаються сильні
мотиви власного забезпечення без відповідного розвитку власного бізнесу.
Такі підприємництва виникли переважно на базі використання державної
установи. Подальша комерціалізація останньої супроводжувалась укладанням
скоростиглих угод, спрямованих на перекачування державних коштів на
користь окремих осіб;

різні форми малого підприємництва, серед яких за характером діяльності
вирізняють два види: суто посередницька (торгівля, фінансові операції,
дрібний сервіс) і торчо-продуктивна, пов(язана з комерціалізацією
нововведень, науково-технічних розробок, інновацій.

Побудова власної моделі розвитку фірми в Україні передбачає насамперед
оволодіння реальною ситуацією та управлінням цього виду діяльності. Під
управлінням у даному разі слід розуміти реалізацію об(єктивної
економічної необхідності координування, узгодження діяльності фірм із
метою досягнення загальної мети макроекономічного розвитку – задоволення
суспільних потреб. Так, стосовно розглянутих форм підприємництва
потрібний диференціальний підхід: для першої форми – застосування
антимонопольних заходів через стимулювання конкуренції; для другої –
створення умов для виробничого зростання, переорієнтація інтересів
способом застосування правового контролю, стимулювання використання
прибутку на цілі розвитку. Що стосується малого підприємництва, то ця
форма потребує державної підтримки, усунення перепон на шляху її
розвитку.

2. Діяльність фірми значною мірою залежить від наявної системи
управління, форм і методів державного регулювання економіки. Державне
регулювання може поєднувати суто-адміністративно розпорядчі,
обмежувальні і стимуляційні (фінансово-економічні) методи. При цьому
слід враховувати стадійність перехідного періоду, що проходить у порядку
таких етапів:

етап трансформаційного спаду, який характеризується розгортанням
кризових явищ, втратою традиційних важелів управління економікою,
нерозвинутістю ринкової інфраструктури, недосконалістю конкуренції,
переважанням монополістичних тенденцій і поступовою появою ознак ринку;

етап структурних зрушень, на якому відбувається створення
конкурентно-ринкового середовища, визначаються пріорітетні сфери й
галузі народного господарства. На цьому етапі виникають об(єктивні
передумови для формування державної політики підтримки й розвитку
підприємництва, відбору їх напрямків діяльності та їх орієнтація на
задоволення соціальних потреб.

Похожие записи