Реферат на тему:

Людський капітал і показники економічного зростання

Формування ринкового середовища в Україні і загострення міжнародної
конкуренції на тлі всеохоплюючої глобалізації об’єктивно вимагають
кардинально змінити погляди на джерела і чинники економічного зростання
національної економіки. Утвердження в розвинених країнах „нової
економіки”, що базується на знаннях та інноваціях, використанні
інформаційних технологій, підштовхує до усвідомлення того, що пошук
невикористаних резервів, оптимальних шляхів для ефективного
довгострокового розвитку України слід вести у площині визнання теорії
людського капіталу та реального запровадження її провідних положень у
практику ринкових перетворень, зокрема, ідей щодо інвестування у
розвиток людського капіталу.

Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку
України на 2002-2011 рр. „Європейський вибір” визначені в щорічному
Посланні Президента України до Верховної Ради. Вони стосуються
конкретних аспектів завдань, які необхідно вирішувати нашій країні на
сучасному етапі. Серед них питання науково-технічного прогресу і
перспектив його розвитку посідають одне з головних місць [10].

В умовах стрімкого скорочення часових характеристик між основними
етапами науково-технічного прогресу людина стає невід`ємною і головною
складовою всіх без винятку технологічних систем, а людський інтелект
посідає місце безпосередньої і вирішальної продуктивної сили нової
постіндустріальної ери.

Рівень розвитку країн багато в чому визначають темпи і пропорції
накопичення його нематеріальних елементів внаслідок зміни типу
відтворювання, форм накопичення і уявлень про критерії ефективності
розвитку економіки, що зумовило перехід до перегляду системи ознак, що
відображають характер спостережуваних економічних тенденцій, і визначило
поняття нової якості економічного зростання [1].

Постановка завдання. Метою статті є аналіз чинників економічного
зростання; моделей економічного зростання з урахуванням людського
капіталу; впливу рівнів інвестування в людський капітал на економічне
зростання; механізму впливу екстенсивного та інтенсивного збільшення
людського капіталу на економічне зростання.

Результати. Одним з чинників, що визнається як основа економічного
зростання в сучасному світі економіки, є нові технології, які визначають
диференціацію в темпах зростання економік різних країн. Іншим значущим
чинником економічного зростання сучасної економіки виступає знання,
носієм якого є індивід.

Людський капітал є найважливішим чинником економічного розвитку, який
визначає ефективність використання виробничого, фінансового та
природного капіталу і безпосередньо впливає не тільки на темпи, але і на
якість економічного зростання, що обумовлено рядом причин [6-7]:

1. Рухом сучасної цивілізації до постіндустріального суспільства,
інформаційної, наукоємної, високотехнологічної та інноваційної
економіки. Цей процес супроводжується кардинальною зміною змісту і
характеру трудової діяльності. У все більшій мірі роль рушійної сили
набуває творчий характер праці, знання як безпосередня продуктивна сила,
інформація як виробничий ресурс.

2. Зростання ролі людського капіталу приречено глибокими якісними
змінами у відтворювальному процесі, в структурі якого все більшу
значущість набуває сфера послуг, яка безпосереднім чином пов’язана з
розвитком людини, формуванням його як всебічної особи.

3. Перегруповування рушійних сил економіки у бік людського чинника
обумовлено не тільки кардинальними змінами в структурі продуктивних сил,
але і глибокою якісною трансформацією виробничих відносин, перш за все,
відносин власності. В умовах, коли головним конкурентоспроможним
ресурсом національної економіки стає висока кваліфікація і сукупні
знання її працівників, виникає реальна можливість розповсюдження
власності працівника на матеріальні умови виробництва, заміни
відокремлення капіталу від працівника їх злиттям [2].

Величина і якість людського капіталу стають головним чинником стійкого
розвитку у світі, тобто такого розвитку, при якому зберігається сукупний
капітал суспільства, що включає відтворений капітал (устаткування,
будівлі і т.п.), природний (природні ресурси і якість навколишнього
середовища з урахуванням їх економічної оцінки) і людський капітал. Для
того, щоб розвиток суспільства бути стійким, він повинен прямувати так,
щоб сума цих трьох видів капіталу, принаймні, не зменшувалася.

Процеси моделювання довгострокового економічного зростання найбільший
розвиток отримали в кінці 1980-х рр. Основною відмінністю цих моделей є
використання теорії технологічного прогресу, що розглядається як основа
довгострокового економічного зростання внаслідок виробництва нових
вдосконалених продуктів і методів виробництва. Більшість досліджень
спирається на неокласичні моделі зростання, модифікуючи їх включенням
заходів з боку держави і накопиченого людського капіталу.

Однією з відомих моделей економічного зростання з інтегрованим чинником
людського капіталу є модель Р. Лукаса (як вже відмічалося вище), в якій
рівень випуску представлений як функція запасу людського капіталу, і
передбачається, що стійке довгострокове зростання можливе тільки за
умови необмеженого зростання людського капіталу [8].

Індивіди можуть вибирати один з двох шляхів використання робочого часу:
брати участь в поточному виробництві або накопичувати людський капітал.
По суті, саме розподіл часу між даними альтернативними шляхами визначає
темп зростання системи. Зменшення часу, затрачуваного на виробництво
товарів, веде до скорочення поточного випуску продукту, але в той же час
при цьому прискорюються капіталовкладення в людину і у підсумку, таким
чином, збільшується випуск.

Альтернативний клас моделей економічного зростання з урахуванням чинника
людського капіталу акцентує основну увагу на стимулах фірм генерувати
нововведення. Моделі економічного зростання, що спираються на аналіз
досліджень, розробок і розвитку, припускають, що результуючий рівень
стійкого зростання частково залежить від рівня людського капіталу, який
є ключовим чинником виробництва нововведень.

При цьому, хоча державне втручання в короткостроковому періоді надає
неістотний ефект на розподіл часу індивідів в освіту, в довгостроковому
аспекті вплив державної освітньої та економічної політики на темп
економічного зростання є значним. Таким чином, основним інструментом
підвищення рівня добробуту і досягнення стійкого економічного зростання
є не субсидування НДДКР, а інвестиції в людський капітал, в цільові
профілі і види освіти [4].

Формалізоване економіко-математичне моделювання впливу людського
капіталу на економічне зростання в той же час є не комплексним, оскільки
враховує виключно прямі ефекти. Відповідно до рівнів інвестування в
людський капітал розрізняють рівні дії даних інвестицій на економічне
зростання: індивідуальний, корпоративний і макроекономічний (рис. 1).

Рис. 1 Мультиплікативний вплив інвестицій в людський капітал на
економічне зростання у відповідності з рівнями інвестування

Початковим пунктом в даній моделі є інвестування в людський капітал на
індивідуальному рівні, коли індивід збільшує свій запас людського
капіталу за допомогою додаткових вкладень в освіту, що призводить до
зростання продуктивності праці.

На індивідуальному рівні збільшення продуктивності праці є передумовою
для зростання дивідендів від людського капіталу, зокрема, у вигляді
збільшення заробітної плати або інших вигод (наприклад, матеріального
стимулювання і заохочення), що обумовлює збільшення споживчих витрат і,
відповідно, ринкового попиту, виступаючи, таким чином, додатковим
стимулом розвитку виробництва і прискорення економічного зростання. На
корпоративному рівні збільшення продуктивності праці внаслідок зростання
інвестицій в людський капітал стимулює працедавців до подальшого
збільшення інвестицій в людський капітал з метою посилення ефекту
зростання продуктивності праці, що обумовлює додатковий приріст
людського капіталу і приводить до мультиплікативного ефекту економічного
зростання На макроекономічному рівні при збільшенні продуктивності праці
та індивідуальних дивідендів від людського капіталу посилюються стимули
інвестування в людський капітал, що обумовлює екстенсивне зростання
людського капіталу за допомогою залучення більшої кількості індивідів в
процес інвестування і, приводить зрештою, до зростання сукупного
людського капіталу країни, що приводить до збільшення ВВП [5].

Механізм впливу екстенсивного і інтенсивного збільшення людського
капіталу на економічне зростання представлений на рис. 2.

Рис. 2 Механізм впливу екстенсивного та інтенсивного збільшення
людського капіталу на економічне зростання

Таким чином, зростання інвестицій в людський капітал на певному етапі
розвитку призводить до мультиплікативного ефекту прискорення
економічного зростання внаслідок як екстенсивного, так і інтенсивного
збільшення людського капіталу.

В той же час вигоди від освіти не вичерпуються тільки тими, що
розглядаються в моделях економічного зростання, оскільки багато в чому
носять характер позитивних екстерналій, непіддатливих безпосередній
оцінці і тим більше формалізації. Навіть прямі індивідуальні вигоди від
освіти не завжди повно і адекватно відображаються в економічній теорії і
емпіричному аналізі, оскільки цілком очевидний їх вплив не тільки в
короткостроковому, але і в довгостроковому періоді, причому, не тільки
напряму, але і за допомогою розповсюдження мультиплікаційних ефектів.

Серед основних напрямів неринкового впливу освіти на розвиток
суспільства виділяють, перш за все, позитивну кореляцію між рівнем
освіти батьків і подальших поколінь, між рівнем освіти і станом здоров’я
індивіда і його сім’ї, між рівнем освіти і ефективністю ухвалюваних
рішень, таких як споживчий вибір і голосування .

Неринкові ефекти впливу освіти на економічне зростання враховуються в
індексі розвитку людського потенціалу, або індексі людського розвитку
(ІЛР), який в якості компоненти включає не тільки традиційний показник
економічного росту ВВП на душу населення, але також чинники очікуваної
тривалості життя і рівня освіти. Освіта вимірюється комбінацією
грамотності дорослих (з вагою в дві третини) і середньої кількості років
навчання (з вагою в одну третину) [9].

Країни — члени ООН, для яких щорічно розраховується індекс розвитку
людського потенціалу, підрозділяються на три групи: країни з високим
рівнем людського розвитку (ІЛР > 0,800), середнім (0,500 < ІЛР < 0,799) і низьким (ІЛР < 0,499). Хоча СРСР відносився до країн з високим ІЛР, країни СНГ з більшою або меншою швидкістю перейшли з першої в другу категорію. Фактично всі країни розташовуються відповідно до цього показника в спадному порядку. При цьому найбільш важливим є місце країни за індексом людського розвитку, хоча абсолютне значення цього показника визначає відповідне місце країни в рейтингу людського розвитку. Наприклад, якщо країна посідає 25-те або 35-те місце, а абсолютне значення її індексу лише на 3-5% менше, ніж у першій за рейтингом країні, то загальні показники людського розвитку для цих країн практично однакові. В останні роки ІЛР визначається за незмінною методологією та охоплює 177 країн, серед яких: великі західні країни, країни, що розвиваються та ін. За ІЛР Україна в 2003 році посідала 77-ме місце після Росії, Білорусі (табл. 1). Таблиця 1 Індекс людського розвитку у 2003 році Міс-це Країна, регіон Загаль-ний ІЛР Трива-лість життя, років Грамот-ність дорос-лих, % Валове охоплення навчанням, % ВВП на душу населення по ПКС, дол. США 1 Норвегія 0,963 79,4 (99,0) 101 37760 2 Ісландія 0,956 80,7 96 31243 10 США 0,944 77,4 93 37562 11 Японія 0,943 82,0 84 27967 15 Великобританія 0,939 78,4 123 27147 16 Франція 0,938 79,5 92 27677 18 Італія 0,934 80,1 98,5 87 27119 20 Німеччина 0,930 78,7 89 27756 31 Чехія 0,874 75,6 80 16357 35 Угорщина 0,862 72,7 99,3 89 14584 36 Польща 0,858 74,3 99,7 90 11379 42 Словакія 0,849 74,0 99,6 75 13494 62 Росія 0,795 65,3 99,4 90 9230 63 Бразилія 0,792 70,5 88,4 91 7790 64 Румунія 0,792 71,3 97,3 72 7277 67 Білорусь 0,786 68,1 99,6 88 6052 78 Україна 0,766 66,1 99,4 86 6491 Лідером за загальним ІЛР вже декілька років є Норвегія. Країни ОЕСР лідирують за усіма компонентами індексу, особливо за показником середньодушового ВВП. За рахунок розвинутого фінансового сектора цей показник у Люксембургу найвищий. Але відносно низький показник за валовим охопленням навчанням не дає змоги Люксембургу опинитися на першому місці. При цьому в цій країні з півмільйонним населенням об’єктивно неможливо здійснювати підготовку спеціалістів за усіма спеціальностями, а його жителі змушені навчатися в університетах інших країн: Франції, Німеччині, Бельгії. Серед 25 країн, що посідають перші позиції в ІЛР, у восьми тривалість життя перевищує 80 років. Цей показник найбільш високий в Японії (82) і Гонконгу (81,6). Найвищий показник валового охоплення навчанням спостерігається у Великобританії – 123%. Останні 24 місця за ІЛР без виключення посідають африканські країни. Найнижчий показник середньодушового ВВП у Сьєрра-Леоне, найменша тривалість життя ( в Свазіленді (32,5 року), а в Буркіна-Фасо 12,8% грамотного населення. Україна вперше була включена в розрахунки ІЛР у 1993 році. Тоді за розрахунками 1990 року вона посідала 45-те місце при абсолютному значенні індексу 0,844. Десятирічна криза економіки України обумовила різке зменшення показників середньодушового ВВП та відчутне скорочення тривалості життя. Найгірші рейтингові показники в Україні були в 1995 році. Тоді Україна в рейтингу країн посідала 102-ге місце. Після виходу з кризи, з початком економічного зростання стан України в ІЛР з року в рік потроху поліпшується. За ІЛР у 2004 році Україна посідала 70-те місце з індексом 0,777. В той же час, індекс розвитку людського потенціалу, на наш погляд, не цілком достатньо адекватно відображає дію людського капіталу, оскільки припускає неодноразовий облік деяких чинників. З одного боку, рівень освіти є функцією освіти, очікувана тривалість життя - функцією охорони здоров'я, екології тощо. З другого боку, ці ж самі показники враховуються в компоненті ВВП на душу населення як чинники продуктивності праці і чисельності населення. При дослідженні економічного зростання, як функції продуктивності праці і чисельності працюючого населення, вплив рівня людського капіталу стає ще більш очевидним. Висновки. Дослідження свідчить, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Людський капітал є “найціннішим ресурсом, набагато важливим, ніж природні ресурси або накопичене багатство…Саме людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності” [3]. Аналіз стандартних дій економіко-математичних моделей економічного зростання з урахуванням чинника людського капіталу, виявив подальший вплив зростання продуктивності на збільшення виробництва і, відповідно, ВВП, який є безпосередньою характеристикою кількісного економічного зростання. В той же час даний ефект посилюється процесами, що відбуваються на всіх рівнях економіки - мікроекономічному, корпоративному і макроекономічному, обумовлюючи в довгостроковому періоді досягнення каскадного мультиплікативного ефекту інвестування і зростання. Економіка і рівень інвестицій в людський капітал є взаємообумовленими елементами соціальної системи, кожний з яких впливає на розвиток іншого. Якщо розглядати це співвідношення з погляду початкового імпульсу, то пріоритет, безумовно, належить людському капіталу, бо саме він в умовах переходу до постіндустріального суспільства виступає найважливішим чинником відтворювання національного багатства і його необхідним елементом. Таким чином, важливою проблемою формування економіки із стійкими темпами розвитку залишається ефективність інвестицій в людський капітал, які нині є значущою детермінантою економічного зростання, рівня і якості життя населення. Аналіз структури людського капіталу дозволяє виділити два відповідні напрями дослідження впливу людського капіталу на економічний розвиток: роль людського капіталу в розвитку фірми - на мікрорівні, і безпосередній вплив людського капіталу на темпи економічного зростання і його якісні характеристики - на макрорівні. Аналіз моделі впливу інвестицій в людський капітал на економічне зростання на основі комплексного дослідження індивідуального, корпоративного і макроекономічного рівнів інвестування в людський капітал дозволяє обґрунтувати мультиплікативний характер впливу інвестицій в людський капітал на економічний розвиток внаслідок як екстенсивного, так і інтенсивного збільшення людського капіталу. Список літератури Barro R.J. Education and economic growth. - Harvard, 2001. - P. 2. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины .- 2003.- №7. – С. 48-53. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.- К.: Знання, 2001.- 254 с. Давыдова О.А. Инвестиции в человеческий капитал: динамика, оценка, эффективность: Автореф. дис. … канд. экон. наук.- СПб., 1998.- 18 с. Добрынин А. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А. Добрынин, С. Дятлов, Е. Цыренова. – СПб.: Наука, 1999.- 309 с. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учеб. пособие.- СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1999. Критский М.М. Человеческий капитал.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1991.- 120 с. Lucas R.E. On the mechanics of economic development // Journal of monetary economics. - 1988. - № 22 (1). - P.3-42. Сименко И.В., Сорока И. В. Инвестиции в человеческий капитал в контексте устойчивого развития экономики Украины // Меркурий. - 2001. - №2 (122) // http://www.cci.donbass.com/mercury/N2001 -2. allculture.com.ua. Сайт Міністерства освіти і науки України. Підсилення стимулу до інвестування в людський капітал (індивідуальний рівень) Зростання інвестицій в людський капітал (екстенсивне зростання) Збільшення індивідуальних дивідендів на людський капітал (у т.ч. заробітної плати) Зростання споживчих витрат Збільшення ринкового попиту Збільшення людського капіталу Збільшення інвестицій у людський капітал (індивідуальний рівень) Зростання продуктивності праці Зростання виробництва Економічне зростання Зростання інвестицій у людський капітал (корпоративний рівень) Прямий вплив (загальний рівень) Індивідуальний рівень. Корпоративний рівень. Макрорівень. х Економічне зростання Збільшення ВВП Збільшення продуктивності праці Збільшення людського капіталу Інвестиції в людський капітал Продуктивність праці Чисельність працівників Освіта Охорона здоров’я

Похожие записи