Кредитний рейтинг як інтегральна оцінка інвестиційної привабливості
облігацій

 

Насамперед, необхідно визначити, що таке кредитний рейтинг боргового
інструменту, зокрема облігації. Українське агентство фінансового
розвитку трактує його як рейтинг, що характеризує рівень спроможності
емітента своєчасно та в повному обсязі обслуговувати зобов’язання за
таким інструментом [1]. Долінський Л. Б. визначає кредитний рейтинг
боргового інструменту як інтегральну оцінку ступеня кредитного ризику,
що характеризує рівень спроможності емітента своєчасно та в повному
обсязі  обслуговувати зобов’язання  за  таким інструментом [2, с. 130].
А рейтингове агентство «Кредит-рейтинг» розуміє під цим поняттям
незалежну думка рейтингового агентства про кредитоспроможність певного
позичальника щодо вказаного боргового зобов’язання [3].

Упорядковуючи ці визначення, необхідно вказати, щодо яких боргових
інструментів застосовується процедура визначення кредитного рейтингу в
Україні. Так, відповідно до Закону України «Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996  №448/96-ВР визначення
рейтингової оцінки потребують усі види емісійних цінних паперів, які не
розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола
осіб і можуть вільно обертатися на фондовому ринку, окрім державних
цінних паперів; акцій; цінних паперів недиверсифікованих ІСІ, цінних
паперів емітованих Державною іпотечною установою. Причому обов’язковість
визначення рейтингової оцінки цінних паперів не залежить від емітента,
способу їхньої емісії, порядку розміщення чи інших ознак. В той же час у
Законі України від 23.02.06 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд
23.02.2006  № 3480-IV вказано, які саме цінні папери належать до
емісійних. Співставивши норми цих двох нормативних актів, можемо
визначити, що обов’язкового визначення рейтингової оцінки потребують:
облігації підприємств; облігації місцевих позик; іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю;
інвестиційні сертифікати. Однак система кредитного рейтингування
передбачена для боргових інструментів, і серед наведеного вище переліку
до таких відповідно до Закону України від 23.02.06 р. «Про цінні папери
та фондовий ринок» належать облігації підприємств та облігації місцевих
позик.

Отже, говорячи про визначення кредитного рейтингу боргового інструменту
в межах вітчизняного законодавства слід говорити саме про рейтингування
облігацій (підприємств та місцевих позик).

Найбільш загально рейтинг облігацій визначають як оцінку їх
інвестиційних якостей незалежними рейтинговими агентствами ([1], [3]).
При цьому найважливішою характеристикою тут слід вважати рівень
кредитного ризику, тобто ймовірність невиконання емітентом своїх
зобов‘язань за облігацією. Однак самі рейтингові агентства застерігають,
що кредитний рейтинг є лише незалежною експертною оцінкою кредитного
ризику облігацій, а не рекомендацією їх купити, продати чи залишити в
інвестиційному портфелі, чи  індикатором їх ринкової ціни чи
прийнятності для певного інвестора. Доказом цього є те, що кредитні
рейтинги облігації не завжди корелюють з їх ринковою вартістю. Це
пояснюється тим, що кредитний рейтинг визначається для широкого часового
діапазону і містить акцент на стабільності та передбачуваності свого
рівня для інвесторів. В той же час ціни можуть різко змінюватись під
дією коливань ринкової кон’юнктури, в результаті чого котирування
облігації є передбачуваним лише частково і у короткостроковій
перспективі.

Однак при цьому кредитний рейтинг облігації все ж містить у собі певну
вказівку і на привабливість даного фінансового інструменту з точки зору
інвестора, що дає нам підстави розуміти його як показник інтегральної
оцінки інвестиційної привабливості даного боргового інструменту. Перш за
все, пояснення потребує сам термін «інтегральний». «Інтегральний»
означає «суцільний», «цілий», «неподільний», «єдиний», тоді «інтегральні
економічні показники» — узагальнені, зведені, синтетичні показники [4].

Далі слід наголосити, що кредитний рейтинг облігації враховує кредитний
рейтинг самого емітента, однак при цьому може бути вищим чи нижчим від
нього. На підвищення кредитного рейтингу облігації можуть вплинути такі
чинники:

?       наявність застави чи гарантії третіх осіб (зниження власне
кредитного ризику для інвестора);

?       зобов’язання емітента по достроковому викупі облігацій
(підвищення ліквідності облігацій);

?       термін, що залишився до погашення облігації (врахування фактору
часу у визначення рівня ризику)

?       прив’язка до курсу іноземної валюти (захист від інфляції та
валютного ризику) та ін.

Тож кредитний рейтинг облігації вказує на рівень не лише кредитного
ризику боргового інструменту, а й валютного ризику, ризику ліквідності
та інфляції. Також слід пригадати, що кредитний рейтинг облігацій тісно
пов‘язаний із кредитним рейтингом самого емітента, розрахунок якого
також враховує ряд ризиків, пов‘язаних із діяльністю позичальника
(наприклад, галузевих, регіональних, ринкових, екологічних тощо).

Отже, можна зробити висновок, що кредитний рейтинг облігації не є
показником оцінки лише кредитного ризику. Його слід розглядати саме як
інтегральний показник оцінки привабливості облігацій для інвестора з
точки зору рівня ряду інвестиційних ризиків. Однак зважаючи на те, що
кредитний рейтинг облігації вказує на здатність емітента виконати
боргові зобов‘язання за цим цінним папером, то найбільш доцільно
говорити про кредитний рейтинг як про інтегральний показник
інвестиційної кредитоспроможності.

Розкривши сутність поняття кредитного рейтингу облігації, слід приділити
увагу його видам. Залежно від терміну кредитні рейтинги можуть бути
короткостроковими (характеризують  облігацію у короткостроковій
перспективі – до одного року) і  довгостроковими (характеризують
облігацію у довгостроковій перспективі – понад один рік). За критерієм
рівня надійності облігаціям може бути присвоєний рейтинг інвестиційного
чи спекулятивного рівня.

Залежно від типу шкали, за якою визначено кредитний рейтинг облігації,
він може бути присвоєний за міжнародною шкалою та національною.
Національну рейтингову шкалу застосовують у своїй професійній діяльності
вітчизняні рейтингові агентства («IBI-Rating», «Агентство фондового
ринку», «Інвест-Рейтинг», «Консалтинг-Гамма», «Кредит-Рейтинг», «Рюрик»,
«Українське агентство фінансового розвитку», «Експерт-Рейтинг» та ін.).
Міжнародні ж рейтингові агентства (Standard-&Poor’s, Moody’s Investors
Service, Fitch Ratings) працюють з універсальною міжнародною шкалою.
Останнім часом спостерігається тенденція до утворення регіональних
рейтингових агенств (Capital Intelligence – Близький Схід,
Середземномор’я, Азія, RAM Holdings – Південно-Східна Азія, Pacific
Credit Rating – Латинська Америка, CariCRIS – Карибський басейн). Тож у
подальшому слід очікувати створення регіональний рейтингових шкал, що
дозволить врахувати специфіку розвитку груп країн та залучити ширше коло
інвесторів.

oe

o

Mейтингової оцінки. У найбільш загальному вигляді вона включає в себе
такі етапи:

1.     Укладання договору із рейтинговим агенством.

2.     Формування аналітичної групи.

3.     Отримання інформації від клієнта та з інших надійних джерел.

4.     Аналіз даних.

5.     Уточнення результатів аналізу.

6.     Визначення рейтингової оцінки.

7.     Контроль результатів рейтингування клієнтом.

8.     Розповсюдження інформації щодо визначеного кредитного рейтингу.

Найбільш цікавим етапом є саме аналіз інформації, результати якого є
підставою для присвоєння кредитного рейтингу. Зазначимо, що  аналітична
процедура рейтингового оцінювання не обмежується лише кількісним
фінансовим аналізом статистичних чинників (аналіз показників фінансової
звітності позичальника). Вона також передбачає вивчення багатьох
нестатистичних факторів (якісний аналіз стратегії розвитку та принципів
управління суб’єкта господарювання, правовий аналіз особливостей
оформлення та забезпечення облігацій тощо).

Кредитний рейтинг позичальника-емітента облігацій враховує:

1) сектор економіки;

2) регуляторні чинники у галузі;

3) рівень конкуренції в галузі та інші маркетингові чинники;

4) кількісні показники: масштаби діяльності підприємства, поточне
фінансове становище, основні ретроспективні дані та прогнози розвитку;

5) якісні чинники: структура власності та контроль за підприємством,
організаційна структура компанії, тактика та стратегія розвитку,
конкурентоспроможність  і положення на ринку, якість менеджменту,
кваліфікація працівників, технологія виробництва продукції (робіт,
послуг), фінансова гнучкість тощо.

Щодо кредитного рейтингу облігацій, то він додатково враховує чинники,
що поліпшують його якість (про них йшлося вище).

Дослідження методики визначення кредитних рейтингів облігацій показало,
що вітчизняні рейтингові агентства обмежуються аналізом саме
вищевказаних факторів. Однак дуже часто той чи інший позичальник
вдається до емісії облігацій не просто для фінансування своєї виробничої
діяльності, а для кредитування своїх інвестиційних заходів. Мова йде про
облігації, що випускаються під конкретний інвестиційний проект, доходи
від якого, як очікується, будуть гарантією виконання зобов‘язань за
облігаціями.

Отже, ми пропонуємо рейтинговим агенствам включити до переліку чинників,
що визначають кредитний рейтинг облігацій, фактори ефективності,
привабливості та ризикованості інвестиційного проекту, які у подальшому
можуть вплинути на здатність емітента розрахуватись за облігаційною
позикою. Таким чином, кредитний рейтинг можна буде вважати
по-справжньому інтегральним показником оцінки інвестиційної
привабливості облігацій.

Говорячи про необхідність рейтингування облігацій, слід виокремити ряд
переваг, що надає дана процедура.

Кредитні рейтинги потрібні позичальнику-емітенту, адже дозволяють:

—        зменшити витрати на залучення фінансових ресурсів;

—        заявити про надійність свого фінансового становища, не
розкриваючи конфіденційної інформації;

—        виділити себе серед інших емітентів облігацій і привернути
увагу більш широкого кола  інвесторів;

—        створити власну рейтингову історію, поліпшуючи цим свій діловий
імідж і фінансову репутацію;

—        отримати незалежну кваліфіковану експертну оцінку своєї
фінансово-господарської діяльності та зробити висновки про майбутній
розвиток.

Кредитні рейтинги потрібні інвестору, оскільки дають змогу:

—        оцінити рівень інвестиційного ризику облігацій та зробити
висновки про необхідну ставку дохідності;

—        ефективніше використовувати фінансові ресурси, маючи інформацію
про надійні облігації  та можливі дефолти;

—        коректно зіставляти рейтингові історії різних позичальників та
порівнювати альтернативні можливості інвестування за стандартизованою
шкалою.

Кредитні рейтинги потрібні фондовому ринку країни, оскільки вони
сприяють:

—        поліпшенню стандартів розкриття інформації та підвищенню
прозорості функціонування економіки;

—        підвищенню ефективності мобілізації та перерозподілу фінансових
ресурсів;

—        підвищенню стабільності ринку за рахунок створення системи
своєчасного застереження його суб’єктів про можливі дефолти.

Попри зростання в Україні популярності присвоєння кредитних рейтингів
облігаціям та власне їх емітентам, активізації цього процесу заважають
ряд проблем. Перш за все, відсутність в Україні чіткого законодавчого
регулювання діяльності рейтингових агентств, відокремлення діяльності з
присвоєння кредитних рейтингів від інших видів рейтингових послуг та
адекватних вимог до фактичного досвіду роботи дають підстави сумніватись
у достовірності визначених кредитних рейтингів та якості
кредитно-рейтингових послуг. Популяризації кредитних рейтингів облігацій
як інтегральних показників їх оцінки також заважають проблеми із
доступом до інформації про об’єкт оцінки, небажання власників рейтингів
їх оголошувати,  можливість конфлікту інтересів сторін при присвоєнні
рейтингів тощо.

Висновки. Отже, в даній статті було визначено зміст кредитного рейтингу
облігацій у відповідності до наукових, практичних поглядів на дане
понятті та вимог національного законодавства, а також було
ідентифіковано його як інтегральний показник інвестиційної привабливості
даного виду цінних паперів.

Дослідження питання сутності кредитних рейтингів облігацій та специфіки
їх застосування в Україні дало змогу зробити висновки про його
складність та наявність ряду проблем у цій сфері. Необхідно зауважити,
що поліпшення якості визначення кредитних рейтингів облігацій та широке
їх використання суб‘єктами фондового ринку можливе лише за умови вжиття
ряду заходів:

1)     прийняття нових законодавчих актів, які б регулювали діяльність
рейтингових агентств і сприяли б наближенню якості їх роботи до
міжнародних стандартів, а також узгодження існуючих правових норма за
різними актами, які регулюють дану сферу;

2)     прискорення процесу утворення уповноважених рейтингових агентств,
чиї послуги кваліфікувалися б як високоякісні, а присвоєні ними кредитні
рейтинги як достовірні;

3)     вдосконалення методики визначення кредитних рейтингів облігацій
із урахуванням усіх факторів, що впливають на їх інвестиційну
кредитоспроможність: фактори, що визначаються господарською діяльністю
емітента; фактори, які зумовлені особливостями тих чи інших облігацій;
за необхідності — фактори, які випливають із специфіки інвестиційного
заходу, для фінансування якого були емітовані облігації.

Ці та інші кроки і нововведення сприятимуть тому, що кредитний рейтинг
облігацій перетвориться на вагомий індикатор рівня ризику та
інвестиційної кредитоспроможності для суб‘єктів фондового ринку в
Україні.

 

 

Список використаних джерел:

1. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового
розвитку. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/shkala-kred-reit.htm

2. Долінський Л.Б. Фінансові обчислення та аналіз цінних паперів:
Навчальний посібник. – К., Майстер-клас, 2005, 192 с.

 3. Інформаційно-аналітичний портал рейтингового агентства
«Кредит-рейтинг». – Режим доступу:
http://www.credit-rating.ua/ua/about-rating/terms/

4. Портал української мови та культури «Словник.net». – Режим доступу:
http://www.slovnyk.net/?swrd=ІНТЕГРАЛЬНИЙ

Похожие записи