Конститутивно-ключові аспекти управління ризиком в аудиті

 

Відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, аудиторський ризик – це
ризик або небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо
фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, тобто за
неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений
аудиторський висновок без застережень і навпаки [4].

Аудиторський ризик поділяють на ризик аудиторської діяльності та ризик
аудиторської перевірки, пов’язаний з висловленням невірної думки
аудитором в аудиторському висновку щодо фінансової звітності
підприємства-клієнта. Аналіз літератури показав, що існують різні
наукові підходи до визначення аудиторського ризику (рис. 1).

На основі порівняння економічних джерел пропонуємо дати авторське
дефініційне визначення аудиторського ризику, як ймовірність того, що
фінансова звітність господарського суб’єкта може містити невиявлені
суттєві помилки чи перекручення дійсності після підтвердження її
достовірності аудитором.

 

Рис.1. Узагальнення результатів досліджень науковців щодо визначення
дефініції «аудиторський ризик»

 

З огляду на наведене, для більш повного пізнання аудиторського ризику,
запропонуємо наступне: об’єктами аудиторського ризику є ймовірні суттєві
помилки у фінансовій звітності та бухгалтерському, статистичному,
податковому обліку; а суб’єктами є аудиторські фірми, приватні аудитори,
котрі перевіряють вищевказану звітність на достовірність і зацікавлені у
зниженні рівня аудиторського ризику.

Має місце велика кількість різноспрямованих поглядів на те, які саме
ризики слід включати до переліку найважливіших. Тому, автор вважає, що
характеристика ризиків аудиторської діяльності потребує визначення їх
класифікації, що є необхідною передумовою для оцінки ризиків й
управління ними як на рівні аудиторської фірми, так і при проведенні
аудиторського контролю та виконанні супутніх аудиту робіт. Дослідження
доводять, що існує багато ознак класифікації ризиків. Всю різнорідність
видів ризику, на нашу думку, доцільно поділити на дві категорії: перша –
ризик як величина небезпеки втратити щось і друга категорія – як
величина небезпеки не одержати щось.

На наш погляд, перша категорія – це ризик втрати існуючих об’єктів
матеріального та нематеріального характеру, що належать на правах
власності на момент укладання договору, а також ризик неодержання
об’єктів матеріального та нематеріального виду, право власності на які
на момент укладання угоди ще не існує. До другої категорії ризику,
наприклад, належать так звані ризикові договори, за якими сторона, яка
розраховує на одержання вигоди, ризикує тим, що понесені нею витрати
можуть не окупитися. Друга категорія ризику не має відображення у
бухгалтерській звітності у вигодоодержувача, як неодержані об’єкти
матеріального і нематеріального виду, а відображає зниження показників
ділової активності у результаті зниження (чи відсутності) приросту майна
(доходу) за інтервал часу ?3, с. 130?.

Отже, на думку автора, деякі ознаки можуть бути застосовані для
загальної класифікації ризиків аудиторської діяльності (рис. 2).

Специфічні особливості аудиторської діяльності зумовлюють розподіл
пов’язаних з нею ризиків на дві основні групи:

1) підприємницькі ризики;

2) професійні ризики аудитора.

Відтак, використання зазначених понять при розробленні алгоритму
мінімізації ризиків аудиторської діяльності дозволяє внести певний вклад
в таку сферу науки як теорія аудиту. Крім цього, для вчасної
ідентифікації ризиків, визначення джерел їх виникнення та проведення
постійного моніторингу ризикових подій автор пропонує класифікацію
ризиків аудиторської діяльності, що наведено рис. 2. Останні
пропонується автором систематизувати за:

1) сферою виникнення (зовнішні , внутрішнізагальні);

2) за можливістю страхування (страхові ризики; не страхові ризики);

3) за можливістю передбачення (прогнозовані ризики, не прогнозовані );

4) за можливістю подальшої класифікації(прості ризики; складні ризики);

5) за тривалістю дії(постійні ризики;тимчасові ризики).

6). за об’єктом виникнення (ризики окремої контрольної операції; ризики
окремої аудиторської перевірки;

7) за рівнем фінансових втрат (припустимий ризик; критичний ризик;
катастрофічний ризик);

8). за джерелами виникнення(власне господарські ризики; ризики,
пов’язані з особистістю аудитора);

9) за можливими наслідками(ризики, що викликають фінансові втрати;
ризики, пов’язані із втраченою вигодою; ризики, що викликають додаткові
витрати);

10) за причинами виникнення(ризики, що є наслідками невизначеності
майбутнього; непередбачуваності поведінки клієнтів і конкурентів;
недостатності інформації).

 

Рис. 2. Класифікація ризиків аудиторської діяльності (за пропозиціями
автора)

 

Відтак, доцільним вбачається необхідність формування кожного виду ризику
з урахування взаємозалежністі між факторами підвищенного ризику,
ризиками та обсягом аудиторських доказів (рис. 3). При цьому, вплив
трьох компонентів ризику визначає плановий рівень ризику невиявлення,
чотири види ризику впливають на планові аудиторські докази. Буква «П» на
рисунку вказує на пряму залежність між компонентами ризику та плановим
рівнем ризику невиявлення чи плановими доказами. «О» вказує на обернену
залежність. Наприклад, при збільшенні прийнятного аудиторського ризику
та в результаті збільшенні планового рівня ризику невиявлення плановий
обсяг аудиторських доказів зменшується.

 

Рис.3. Схема оригінальної систематизації взаємозалежності між факторами
ризику, ризиками та обсягом аудиторських доказів (за пропозиціями
автора)

 

Розглядаючи зарубіжний досвід визначено, що прийнятна величина
загального аудиторського ризику становить 1–5 %. Тому під час оцінювання
результатів перевірки надзвичайно важливою для аудитора є розроблення
методичних підходів до визначення розміру аудиторського ризику, чого не
було зроблено до сьогоднішнього часу. Методичні підходи повинні
розроблятися кожною аудиторською фірмою самостійно. При цьому, вибираючи
алгоритм визначення аудиторського ризику та його допустимий рівень,
необхідно врахувати конкретні умови перевірки, її строк, характер
діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його
попередній досвід та багато інших чинників ?5, с. 21?.

Міжнародними нормативами аудиту передбачено моделювання аудиторського
ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може мати такий вигляд:

 

ЗАР = ВР * РК * РН,                                                 (1)

 

де ЗАР –  прийнятний аудиторський ризик;

     ВР –  властивтй (внутрішньогосподарський) ризик;

     РК –  ризик контролю;

     РН –  ризик невиявлення.

Таким чином, аналізуючи загальний аудиторський ризик, аудитор
зобов’язаний прийняти до уваги кожний з вищезазначених елементів. Розмір
оцінки аудиторського ризику може не тільки виражатися у відсотках,
коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, а й визначатися аудитором
усно: «низький», «середній», «високий», що часто застосовується на
практиці.

На думку Загороднього А.Г. необхідно проводити кількісну оцінку ризику
після його ідентифікації та віднесення до однієї з трьох категорій:
відомі ризики, передбачені й раптові ризики [2, с. 98].

Кочинєв Ю.Ю. стверджує, що величина ризику може бути оцінена кількісно
(в долях одиниці або відсотках) або якісно, виходячи з градацій (низький
ризик, середній ризик, високий ризик) [3, с. 20].

A V

~

?Й?Й??

Похожие записи