Реферат на тему:

Інтелектуальний капітал як основний фактор економічного розвитку

Сьогодні однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є
творча діяльність людини. В сучасних умовах ефективність економіки,
науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес
залежать від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності
використання інтелектуальних ресурсів нації.

Сучасний період розвитку нашої держави визначається також суттєвим
зростанням ролі науки і техніки, інтелектуальної діяльності, духовного
збагачення, головним джерелом яких є творча праця представників
середнього класу.

За міжнародними стандартами, до середнього класу належать переважно
особи з високою професійно-освітньою підготовкою та інтелектуальним
потенціалом, що гарантує їм значний попит на ринку праці. Це, своєю
чергою, зумовлюється підвищенням ролі інтелектуальної власності у
формуванні людського капіталу та соціального статусу індивіда в
сучасному суспільстві, науково-технологічним характером нинішнього етапу
соціально-економічного розвитку.

Світовий досвід підтверджує ефективність інноваційної моделі розвитку на
основі використання результатів інтелектуальної діяльності. Основне
суспільне багатство розвинутих країн — це нова інтелектуальна еліта:
науковці, підприємці, менеджери, фінансисти, висококваліфіковані
інженери, інші фахівці, зайняті у сфері високих технологій,
розповсюдження інформації та нових знань. Саме вони формують середній
клас, який є основою соціальної стабільності і рушієм прогресу.

Сьогодні в усьому світі інтелектуальна власність стає могутнім важелем
економічного розвитку суспільства. Останнім часом наша держава також
приділяє значну увагу удосконаленню державної системи правової охорони
інтелектуальної власності. 27 квітня 2001 року Президент України
підписав Указ «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в
Україні». Указ спрямований на забезпечення умов для підвищення
ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації, формування та
розвитку сучасного ринку інтелектуальної власності, надання
правовласникам державних гарантій щодо захисту їх прав. На виконання
Указу Президента України розпорядженням Кабінету Міністрів у червні 2002
року затверджено Концепцію розвитку національної системи правової
охорони інтелектуальної власності. Згідно з Концепцією сприяння
комерційному використанню об’єктів інтелектуальної власності є одним із
найважливіших напрямів розвитку системи.

З інтелектуальних ресурсів суспільства формується інтелектуальний
капітал держави. При цьому слід наголосити, що у світовій економіці
кінця XX — початку XXI століття інтелектуальний капітал набирає
особливої ваги.

Саме інтелектуальний капітал нації дедалі більше перетворюється на
провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну,
радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової
вартості високотехнологічних компаній та формуванні високого рівня
конкурентоспроможності. Все це дає підстави говорити про становлення у
сучасному світі якісно нового типу економіки — економіки, що базується
на знаннях та використанні інтелекту. У цій економіці головну роль
відіграє капітал, створений творчим використанням набутих знань.

Підприємства третього тисячоліття — це підприємства, що використовують
зовсім не ті методи і навички, які використовували підприємці у
минулому. Нові методи розвиваються за сучасними інформаційними та
телекомунікаційними технологіями, які потребують високої кваліфікації
від працівників. Тому головна цінність для підприємств третього
тисячоліття — це висококваліфіковані фахівці, які на практиці
використовують свій інтелектуальний потенціал.

Стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості є ефективно
функціонуюча державна система правової охорони результатів
інтелектуальної діяльності. Її ефективність характеризується наявністю
ринку об’єктів інновацій, можливістю набуття і дійового захисту прав на
об’єкти інтелектуальної власності, які дають змогу отримати легальний
прибуток від творчої праці. Створення потужної промисловості, стабільної
і високорозвинутої економіки неможливе без використання творчого
потенціалу суспільства.

Важливим джерелом економічного зростання розвинутих країн світу є також
індустрія авторського права (книговидання, звуко-, відеозаписи,
комп’ютерні програми, бази даних), яка забезпечує щорічне зростання
внутрішнього валового продукту на 5-6% і приблизно такий же відсоток
зростання кількості робочих місць. Створення переважної більшості
продукції індустрії авторського права припадає саме на представників
середнього класу, зокрема представників малого і середнього бізнесу.

Обговорюючи проблему, пов’язану із становленням середнього класу в
Україні, не можна обійти увагою питання малих і середніх підприємств,
які оперативно впроваджують інноваційні моделі розвитку, нові
технології, активно створюють і використовують винаходи, корисні моделі,
промислові зразки та інші об’єкти інтелектуальної власності.

Інноваційне виробництво та його обслуговування є перспективною ринковою
нішею для малих і середніх підприємств. У свою чергу, інтелектуальна
власність стає дійовим механізмом закріплення та зміцнення позицій цих
підприємств на ринку товарів і послуг. Ефективне використання
інтелектуальної власності дає змогу підприємствам і компаніям
підвищувати свою конкурентоспроможність і за рахунок цього здобувати
стратегічні переваги на ринку. Тому керівникам малих і середніх
підприємств необхідно здійснювати активні дії щодо набуття прав на
об’єкти інтелектуальної власності, їх ефективного використання та
захисту з метою забезпечення належної комерційної підтримки діяльності
цих підприємств.

Значення інтелектуальної власності часто недооцінюється власниками малих
і середніх підприємств. Але якщо об’єкт інтелектуальної власності дістав
належну правову охорону і має попит на ринку, він перетворюється на
цінний актив підприємницької діяльності.

Повернення на інвестиції буває в двох формах: безпосередньо прибуток,
що, як було описано вище, часто може бути отримана за рахунок додаткових
послуг, і збільшення інтелектуального капіталу у виді визнання торгової
марки. В останньому випадку можна говорити про «капітал уваги».

Ця капіталізована цінність присутня й у головах людей, і в товарах і
послугах, зв’язаних з вашим продуктом, і, наприклад, у книгах чи
навчальних курсах, присвячених зробленому вами продукту. Тому для
реалізації можливостей цього виду капіталу так необхідне ототожнення
продукту з власником інтелектуальної власності.

Капітал такого типу є результатом уваги до контенту, а не обумовлений
продуктом як таким. Саме цей момент змушує хвилюватися власників
контента, тому що вони не мають можливості контролювати капітал уваги,
що, як добре знають політики, може бути і негативним, і позитивним. Цей
капітал може істотно збагатити вашу інтелектуальну власність. Так,
багато людей готові платити великі гроші за аудіо- і відеозапису
відомого виконавця, наприклад Мадонни.

Існує два основних типи інтелектуального капіталу:

пізнанність чи власне торгова марка (awareness or brand equity) —
репутація, традиції, імідж, зовнішній вигляд і інші фактори, що
спонукують людей купувати речі, додаючи додаткову цінність цим речам;

знання — утворення, навчальні курси, отримані навички, досвід, що
допомагають людям працювати чи приймати рішення, додаючи цінність
продуктам, зробленим з використанням інтелектуальної власності.

Звичайно, обоє ці капітали часто працюють разом: споживач може зволіти
купити програмне забезпечення від компанії Netsсape, оскільки він
знайомий з маркою й оскільки він знає, як працювати з цим продуктом. Ці
концепції відомі давно, але нове полягає в тім, що вони усе менше і
менше зв’язані з матеріальними речами чи навіть з компаніями у світі, де
контент і люди переміщаються усе більш і більш вільно.

ТОРГОВА МАРКА

Перший тип інтелектуального капіталу — власне торгова марка — узагалі ж
підштовхує людей купити щось, чим торгує власник контента. Марка створює
відчуття чогось знайомого і привабливого, і клієнт може заплатити за
продукти чи послуги, що асоціюються з цією маркою.

Торгова марка забезпечує розпізнавання образу і звичну, заучену
відповідну реакцію, що і підсилюють залучення уваги. «О, ще одна книга
Стивена Кинга. Мені подобаються його книги!» Чи «О, це Мадонна. Я хочу
бути на неї схожої, і мені варто купувати той же сорт Коли, що і вона».
Сюди відноситься і розпізнавання оформлення друкованого видання,
наприклад «Комерсанта», чи імені й авторського стилю, наприклад Євгенія
Кисельова на НТВ (без нього «Підсумки» навряд чи були б такими
цікавими).

Образне розпізнавання зв’язане і з конкретними людьми: я купую хліб у
цій булочній, тому що мені подобається розмовляти з тим продавцем. Я
відмінний менеджер, тому що в мене повно друзів по всій компанії. Мені
подобається мій доктор, і я не хочу його змінювати, оскільки пройшло
стільки часу, поки я з ним добре познайомився, і я думаю, що і він знає
мене. Саме цей тип інтерактивної дії торгової марки буде найбільше
активно використовуватися в Інтернеті — у противагу більш пасивному
типу, створюваному телебаченням.

ЗНАННЯ ЯК КАПІТАЛ

Іншим типом інтелектуального капіталу, «капіталом знання», є утворення,
досвід і навички, отримані людьми й організаціями в процесі надання
послуг. У тому числі і досвід спільної роботи, що зпаює членів команди і
дозволяє їм діяти більш ефективно, ніж могла б працювати група людей, що
ніколи не зустрічалися раніше.

Для цього типу інтелектуального капіталу важко окреслити точні границі.
Почасти тому, що він взаємодіє з уродженим інтелектом людей. «Капітал
знання» може бути істотно посилений розумом кращих співробітників, але
також і ослаблений лінню, неуважністю і відсутністю мотивації інших
(ефективне навчання вимагає активної участі).

Інтелектуальний капітал — це також і уміння використовувати визначене
програмне забезпечення, наприклад Lotus Notes. Для компанії — величезна
цінність мати в себе людей, навчених використовувати визначений чи
інструмент навчених працювати в рамках єдиної концепції, а також мати
тих, хто може навчити чи підтримувати перших. Кращі користувачі
«капіталу знання» підсилюють його в тисячі разів.

ОЦІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Вартість інтелектуального капіталу оцінюється, звичайно, не в одиницях
часу. Але час є одним з найбільш обмежених ресурсів. У будь-якої людини
в добі тільки 24 години, що він потенційно може інвестувати в знайомство
з продуктом. Величина капіталу інтелектуальної власності залежить від
уваги (у тимчасовому вираженні), що люди приділяють контенту (будь то
реклама, утворення чи що-небудь інше). Цінність капіталу визначається
через поводження покупця (вибрати товари чи послуги і заплатити за них
гарну ціну) чи через послуги, що, скажемо, «підсилюють знання», —
консультації, дизайн нових товарів, підтримку програмних продуктів чи
оформлення інтер’єрів. Ефект впливу капіталу інтелектуальної власності
не так легко побачити, але він дозволяє піднімати ціну на продукти,
продавані власником інтелектуального капіталу (наприклад, кіностудія, що
уклала контракт із зіркою першої величини, чи консультант, що написав
безкоштовну книгу).

У порівнянні з інтелектуальним капіталом, пакет акцій компанії легко й
оцінити, і перепродати. Але й у тім, і в іншому випадку кращою оцінкою
вартості буде ринкова ціна. Звичайно, інтелектуальний капітал набагато
складніше визначити і вичленувати: можна купити компанію, що має
контракти з найвищими професіоналами; можна купити право на добре
відомий програмний продукт і створити аналогічно працюючу чи подібно
виглядає копію в рамках, обкреслених авторським правом. Можна купити
торгову марку і торгові секрети, зв’язані з продуктом. Можна з’єднати
ваш продукт із чимось, що вже привертає увагу.

Нова економіка інтелектуальної власності може в принципі змінити
відношення до інвестицій у соціальній сфері. Традиційні інвестиції
спрямовані на покупку матеріальних активів і людських ресурсів для
компанії, який володіє інвестор. Інвестиції в інтелектуальну власність
можуть бути набагато більш розмитими. Вони точно так само включають
витрату грошей, але повернення цих засобів опосередкований і не завжди
матеріальний. Цінність того, чим володіє інвестор, реальна, але пощупати
її дуже важко.

І повертаючи до початку: економіка інтелектуальної власності міняється
кардинально, оскільки вартість поширення і тиражування наближається до
нуля. Усе більше і більше компаній пропонують інтелектуальну власність
безкоштовно, керуючись не мораллю чи правом, а розуміннями бізнесу.

Ці тенденції змінюють конкурентні умови. І хоча не всякий контент буде
безкоштовним, ті компанії, що враховують цей процес, будуть мати
перевага перед тими, хто ще цього не усвідомив. Економія на обсягах буде
значити усе менше; здатність компанії залучити й удержати гарний
персонал буде значити усе більше і більше. Наслідку цього — серед всього
іншого — усі великі складності для визначення позиції і поводження
компаній на ринку. Добре структурована компанія може бути оцінена тільки
з обліком усіх її сильних сторін.

ВПЛИВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА БІЗНЕС

Інтелектуальна власність стає джерелом доходу малих і середніх
підприємств, якщо вони здійснюють комерційну реалізацію прав на об’єкти
інтелектуальної власності, захищені охоронними документами, наприклад
виготовляють та продають певну продукцію, видають ліцензію на
виробництво такої продукції іншою особою або передають права на
відповідний об’єкт інтелектуальної власності.

Важливим є також те, що інтелектуальна власність може зробити
підприємства більш привабливими для потенційних інвесторів або
кредитно-фінансових установ.

Підтримка держави у процесі створення цивілізованого ринку товарів, на
які поширюються права інтелектуальної власності, є найважливішим важелем
використання інтелектуальних ресурсів нації.

В чому саме полягає підтримка держави?

Насамперед — у створенні сприятливих умов для ефективної комерціалізації
результатів вітчизняних науково-технічних розробок як на внутрішньому,
так і на зовнішньому ринках. На жаль, сьогодні використовується тільки
незначна частка науково-технічного потенціалу держави, що обумовлено
відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної
реалізації, недостатністю правової охорони об’єктів інтелектуальної
власності, яку необхідно отримувати в іноземних державах, відсутністю
сучасних маркетингових досліджень міжнародного ринку товарів та послуг.
Все це потребує коштів, яких не мають українські науково-дослідні
організації та установи, а також малі та середні підприємства. Наслідком
такого стану справ є науково-технологічне відставання України, «відплив»
інтелектуального потенціалу, втрата значних валютних коштів, які мали б
надходити від продажу ліцензій та експорту наукомісткої продукції.

В той же час Україна завжди славилась талановитими, винахідливими
людьми, завдяки яким вона визнана у світі як держава з високорозвиненим
науково-технічним та духовним потенціалом.

Законодавча база дає підстави розглядати інтелектуальну власність як
довгостроковий та перспективний вид вкладень капіталу. І вона вже стає
об’єктом внеску до статутних капіталів створюваних підприємств,
предметом купівлі-продажу, передачі в заставу, страхування тощо. Але на
сьогоднішній день необхідно прийняти законодавчі та інші
нормативно-правові акти, в яких мають бути чітко визначені механізми
комерціалізації інтелектуальної власності, насамперед механізми
розподілу прав на об’єкти інтелектуальної власності та оцінки їхньої
вартості.

Важливим кроком щодо вирішення деяких з цих проблем є прийняття
Верховною Радою України у 2002 році Закону України «Про інноваційну
діяльність». Закон передбачає запровадження, починаючи з 01.01.2003 р.,
низки пільг підприємствам, що набувають статусу інноваційного
підприємства, у сплаті ПДВ, податку на прибуток та земельного податку.
Передбачено стимулювання і фінансово-кредитних установ, що
фінансуватимуть інноваційні проекти. Держава гарантує таким установам
повернення кредитів.

Оскільки основою будь-якого інноваційного проекту, як правило, є
інтелектуальна власність, то реалізація норм цього закону сприятиме
введенню до господарського обороту об’єктів інтелектуальної власності,
розвитку цивілізованого ринку в цій сфері.

З метою подальшого врегулювання правовідносин щодо об’єктів
інтелектуальної власності на виконання згаданого Указу Президента
України Державним департаментом інтелектуальної власності розроблено
проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про
власність», який знаходиться зараз на розгляді у Верховній Раді України.
Прийняття цього закону врегулює питання участі держави у розподілі прав
на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів
Державного бюджету, інших централізованих фондів, що забезпечить
раціональніше їх використання.

Держдепартаментом розробляється також законопроект «Про особливості
введення об’єктів інтелектуальної власності до господарського обороту»,
яким, зокрема, буде визначено механізми розподілу прав на об’єкти
інтелектуальної власності, створені за кошти державного бюджету,
особливості державного регулювання експорту, імпорту прав на об’єкти
інтелектуальної власності, створені або одержані за такі кошти, систему
податкових пільг тощо.

Проблемі введення до господарського обороту об’єктів інтелектуальної
власності, їх комерційному використанню і впливу на добробут громадян
приділяється багато уваги в країнах з розвинутою економікою. Активно
опрацьовується це питання і Всесвітньою організацією інтелектуальної
власності, зокрема щодо ролі інтелектуальної власності у функціонуванні
малих і середніх підприємств та участі держави в регулюванні процесу
створення та використання об’єктів інтелектуальної власності такими
підприємствами.

Цікавим у цьому аспекті є досвід Фінляндії. У цій країні діє принаймні
шість організацій, що займаються консалтинговою та посередницькою
діяльністю у сфері комерціалізації інтелектуальної власності. Вони діють
на території всієї країни. Серед них є приватні організації, такі як,
наприклад, Фонд винаходів Фінляндії. Є також і регіональні
представництва центральних органів виконавчої влади, наприклад
регіональні служби трьох міністерств: Міністерства торгівлі і
промисловості, Міністерства сільського господарства і лісівництва та
Міністерства праці. Завданнями цих організацій є забезпечення
сприятливих умов для створення і введення до господарського обороту
об’єктів інтелектуальної, насамперед, промислової власності. Це
досягається шляхом створення регіональних консультаційних пунктів,
надання допомоги в оформленні прав інтелектуальної власності, сприяння
формуванню ринку споживачів цієї власності, залучення ризикового
(венчурного) капіталу для фінансування заходів з комерціалізації прав
інтелектуальної власності тощо.

У досвіді Фінляндії цікавим є те, що незалежно від форми власності цих
посередницьких організацій держава бере безпосередню участь у їх
діяльності шляхом безповоротного фінансування. Так, у 2000 році Фонду
винаходів Фінляндії, заснованому на приватній власності Міністерством
торгівлі і промисловості, було виділено близько $5 млн. Протягом року
Фонд отримав близько 15000 звернень підприємств, 2500 інвестиційних
пропозицій, з яких фінансувалися понад 900. Чисельність фонду — 22
чоловіка у центральному апараті і 25 регіональних менеджерів. Протягом
2000 року Фондом для фінансування 420 проектів було залучено близько
$400 млн. інвестицій венчурного капіталу, з них 89% приватного капіталу
і 11% — вклад Уряду і громадських організацій. Безповоротно витрачено
понад $130 млн. Інші вкладення дали $600 млн. прибутку, що згідно з
податковим законодавством Фінляндії забезпечило понад $100 млн.
надходжень до державного бюджету.

Крім того, цікавим є досвід ФРН. У цій країні центри, подібні до Фонду
винаходів Фінляндії, знаходяться, як правило, при Земельних
університетах. Фінансування діяльності центрів відбувається з бюджету
цих університетів. Діяльність центрів, схожа з діяльністю Фонду
винаходів Фінляндії, сприяє максимальному зближенню приватних
винахідників і зацікавлених в їхніх розробках фірм та залученню
приватного капіталу для інвестиції введенням до громадського обороту
винаходів, створених фізичними особами, чим забезпечує зростання їхнього
добробуту і тим самим зростання і укріплення середнього класу Німеччини.

На думку Держдепартаменту, досвід зарубіжних країн заслуговує на
вивчення фахівцями Держдепартаменту, Мінфіну, Мінекономіки,
Мінпромполітики та інших міністерств, відомств, державних та недержавних
організацій, зацікавлених у формуванні і розвитку середнього класу
України. Ми повинні нарешті зрозуміти, що вдало вкладена в інноваційне
підприємництво гривня може принести до державного бюджету щонайменше
п’ять.

Як позитивний фактор у цьому аспекті слід розглядати передбачені вже
згаданим Законом України «Про інноваційну діяльність» пільги для
інноваційних підприємств. Вони можуть стати джерелом для створення
венчурного (ризикового) капіталу, що буде вкладений у новостворювану
інтелектуальну власність. Це має забезпечити значні надходження до
державного бюджету, а також сприяти зростанню матеріального достатку
творців інтелектуальної власності.

Внутрішній ринок об’єктів інтелектуальної власності в Україні, пройшовши
стадію формування, сьогодні потребує державної підтримки, здійснення
єдиної державної політики щодо захисту національних інтересів у сфері
економіки, технологічної безпеки та регулювання експорту українських
технологій.

Необхідна цілеспрямована інвестиційна та інноваційна діяльність, що
стимулює створення і виробництво новітньої конкурентноздатної техніки та
сучасних технологій. Саме такий шлях підтримки державою інтелектуальної
діяльності сприятиме передусім становленню та розвитку середнього класу
в Україні.

Похожие записи