Інституційна складова використання транспортного потенціалу України

 

Виконанню будь-якого перевезення передує укладання договору, у якому
відображається його предмет, ціна, повноваження й обов’язки договірних
сторін.

Під договором перевезення, що повністю або частково здійснюється водним
транспортом за звичаєм розуміється договір, відповідно до якого одна
сторона – перевізник, за певну винагороду – фрахт, зобов’язується
перевезти вантаж іншої сторони – відправника вантажу, повністю або
частково водним транспортом між обумовленими договором пунктами
відправлення й призначення. Дане визначення, носить досить спрощений
характер і, можливо, вимагає більше докладного розгляду різних аспектів
виконання такого перевезення. Це насамперед стосується  можливих
учасників процесу переміщення вантажу. Аналізуючи можливі варіанти
процесу переміщення вантажу слід уточнити такі терміни.

«Перевізник» — як правило означає особу, що укладає договір перевезення
з відправником вантажу за договором. Таке визначення перевізника
виходить із принципу, що встановлений у Гаагско-Висбийських [2] і
Гамбурзьких правилах [3]. У цьому зв’язку, необхідно відзначити що у
визначенні, сформульованому на основі зазначеного принципу не міститься
достатніх згадувань про сторони, від імені яких укладається договір
перевезення, а також не забезпечується повної ясності відносно правового
положення експедитора вантажу й недостатньо чітко пояснюється, що
передбачається охопити як фізичних, так і юридичних осіб. У той же час,
спроба звести в єдиному визначенні всі задіяні поняття не дає бажаного
результату й тому представляється доцільним його подальша структуризація
з метою визначення всіх складових елементів.

«Відправник вантажу за договором» — означає особу, що укладає договір
перевезення з перевізником. У той же час у ряді випадків здає вантаж
зовсім інша сторона, не та, яка уклала договір перевезення.  

«Відправник вантажу» — означає особу, що від імені «відправника вантажу
за договором» здає вантаж перевізникові або виконуючій стороні для
перевезення.

«Виконуюча сторона» — означає будь-яку особу, крім перевізника, що за
домовленістю з перевізником зобов’язується повністю або частково
виконати або ж фізично повністю або частково виконує будь-які обов’язки
перевізника, що випливають із договору, відносно перевезення (тобто
переміщення), обробки, зберігання або складування вантажу, якщо така
особа діє прямо або побічно на прохання перевізника, або під контролем
або наглядом перевізника, незалежно від того, чи є дана особа стороною
договору перевезення, чи зазначено її в такому договорі, або чи несе
вона відповідно до такого договору юридичну відповідальність. При цьому
термін «виконуюча сторона» не включає будь-яку особу, яку найнято
відправником вантажу за договором, або вантажоодержувачем, або ту, що
служить, агентом, підрядником або субпідрядником будь-якої особи (крім
перевізника).

Інакше кажучи, «виконуюча сторона» це особа, крім перевізника, що
виконує або зобов’язується виконати будь-який обов’язок перевізника від
його імені відповідно до договору перевезення відносно переміщення,
обробки, зберіганні або складування вантажу.

«Вантаж» — означає майно, предмети й вироби будь-якого роду, які
перевізник зобов’язується перевезти відповідно до договору перевезення й
одержувані перевізником або виконуючою стороною для перевезення.
«Вантаж» включає впакування й будь-які засоби укрупнення вантажних
місць, включаючи будь-яке встаткування, у тому числі, контейнер, які не
надаються перевізником, або виконуючою стороною, або третьою особою від
їхнього ім’я.

«Вантажоодержувач» означає особу, уповноваженою на одержання вантажу
стороною, що їм розпоряджається, відповідно до договору перевезення, або
відповідно до транспортного документа, або електронному запису. Якщо в
договорі перевезення не записане інше, то у всіх випадках розбіжностей у
найменуванні особи уповноваженої на одержання вантажу або, що має право
розпоряджатися вантажем, пріоритет віддається особі, позначеній у
транспортному документі, або електронному запису, що його заміняє.

«Право розпоряджатися вантажем» означає:

— право давати інструкції перевізникові відповідно до договору
перевезення;

— право домовлятися з перевізником про зміну договору перевезення.

«Сторона, що розпоряджається,» означає особу, що відповідно до договору
перевезення, транспортного документу або електронного запису має право
розпоряджатися вантажем;

«Транспортний документ» означає документ, видаваний, відповідно до
договору перевезення, перевізником або виконуючою стороною. Транспортний
документ має маркування «Оригінал» і «Копія». Особа, що законно володіє
Оригіналом транспортного документа є «власником». Оригіналів
транспортного документа випускається така кількість екземплярів, яка
обумовлюється стороною, що розпоряджається вантажем, якщо Правила
видання Оригіналів транспортного документа не передбачає зворотного.
Пред’явлення Оригіналу транспортного документа вантажоодержувачем
перевізникові або виконуючій стороні, з вимогою видачі вантажу, є
підставою для здійснення такої видачі. Після видачі вантажу
вантажоодержувачеві, всі інші Оригінали транспортного документа
втрачають чинність товаророзпорядчого документу. Копії транспортного
документа використовуються винятково в інформаційних і сервісних цілях і
не надають право розпоряджатися вантажем.

 Транспортний документ (Оригінал):

а) свідчить про наявність договору перевезення й про одержання
перевізником або виконуючою стороною вантажу відповідно до договору
перевезення;

b) указує на вантажоодержувача або нову сторону, що розпоряджається
вантажем.

«Оборотний транспортний документ» означає транспортний документ, у
якому, у результаті таких формулювань, як «наказу» або «оборотний» або
інших належних формулювань маючих аналогічні наслідки, які визначено у
законодавстві, що регулює такі документи, зазначено, що вантаж підлягає
передачі наказу стороні, що розпоряджається, наказу відправника вантажу
за договором, наказу вантажоодержувача або пред’явника, і в якому прямо
не зазначено, що він є «необоротним» або «не підлягаючим передачі»;

«Необоротний транспортний документ» означає транспортний документ, що не
задовольняє критеріям оборотного транспортного документа;

Усе, що підлягає включенню в транспортний документ або повинне бути
відбите в ньому відповідно до прийнятих правил, може бути записане або
передане із застосуванням електронного зв’язку замість використання
транспортного документа, якщо видача й наступне використання
електронного запису здійснюються із прямо або побічно вираженої згоди
перевізника й відправника вантажу за договором.

При наявності такої угоди повинні дотримуватися такі правила заміни
транспортного документа на електронний запис і, навпаки, електронного
запису на транспортний документ

Якщо видається оборотний транспортний документ і перевізник та власник
домовляються замінити цей документ оборотним електронним записом, то:

а) власник здає оборотний транспортний документ або всі Оригінали такого
документа, якщо було видано більше одного екземпляра, перевізникові, або
офіційно повідомляє перевізника й всі зацікавлені сторони, що видані
Оригінали транспортного документа втратили юридичну чинність або
дійсність і

b) перевізник видає власникові оборотний електронний запис, що містить
заяву про те, що вона видана замість оборотного транспортного документа;

після чого оборотний транспортний документ повністю втрачає юридичну
чинність або дійсність.

Якщо видається оборотний електронний запис і перевізник і власник
домовляються замінити електронний запис оборотним транспортним
документом, то:

а) перевізник видає власникові замість електронного запису оборотний
транспортний документ, що містить заяву про те, що він виданий замість
оборотного електронного запису, і

b) після такої заміни електронний запис повністю втрачає юридичну
чинність і дійсність.

Всі угоди, повідомлення й підтвердження, які надалі здійснюються
відповідно до договору перевезення, транспортним документом, електронним
записом або відносно договірних умов згадуються надалі у правилах
перевезення, включаючи угоду щодо ваги, можуть даватися з використанням
електронного зв’язку, якщо використання таких засобів здійснюється із
прямої або непрямої згоди сторони, що їх направляє, і сторони, який вони
направляються. У противному випадку варто використовувати письмову
форму.

Використання оборотного електронного запису здійснюється винятково
відповідно до регламенту, який погоджено між перевізником і відправником
вантажу за договором, або власником. Наявність такого регламенту повинно
бути згадане в договірних положеннях і договір перевезення повинен
містити належні положення, у відношенні:

а) передачі такого запису наступному власникові,

b) методів, за допомогою яких власник запису буде в стані довести, що
він є таким власником на законних підставах, і

с) порядку надання підтвердження того, що здачу вантажу
вантажоодержувачеві здійснено і оборотний електронний запис повністю
втратив юридичну чинність або дійсність.

«Електронний запис» означає інформацію, що міститься в одному або більше
повідомленнях, які були передані перевізником або виконуючою стороною за
допомогою електронного зв’язку відповідно до договору перевезення і які
(повідомлення) у сукупності є електронним аналогом і виконують всі
функції транспортного документа, а саме:

а) свідчать про наявність договору перевезення й про одержання
перевізником або виконуючою стороною вантажу відповідно до договору
перевезення;

b) указують на вантажоодержувача.

У випадку використання електронного запису, транспортний документ
втрачає чинність і навпаки.

«Оборотний електронний запис» означає електронний запис

а) у якій , у результаті таких заяв, як «наказу» або «оборотний», або
інших належних заяв, визнаних у законодавстві, що регулює такі записи, у
якості аналогічні наслідки, що мають, зазначено, що вантаж підлягає
передачі наказу відправника за договором або наказом вантажоодержувача,
і в якій прямо не зазначено, що вона є «необоротній» або «непідлягаючій
передачі»;

b) яка є електронним аналогом оборотного транспортного документа й
виконує всієї його функції;

с) яка належним чином передається наступному власникові й існує метод,
за допомогою якого власник такого запису може довести, що він є таким
власником;

«Необоротний електронний запис» означає електронний запис, що не
задовольняє критеріям оборотного електронного запису.

«Договірні умови» означають будь-яку інформацію, яка стосується 
договору перевезення або вантажу (включаючи: строки, умови, інструкції,
вказівки, підписи, індосаменти; всі зміни до них), міститься в договорі
перевезення, у транспортному документі або у електронному записі, або
одна зі сторін договору перевезення, для його виконання, передає цю
інформацію заздалегідь обумовленим способом іншій стороні договору
перевезення або третій особі за вказівкою іншої сторони такого договору;

«Власник» означає особу, що:

 а) законно володіє оборотним транспортним документом або має виняткове
право доступу до оборотного електронного запису або розпорядження
оборотним електронним записом;

 b) або:

K1) якщо документ є дорученням, визначається в ньому як
вантажовідправник за договором або вантажоодержувач або є особою, на
користь якого документ належним чином індосируваний, або

2) якщо документ являє собою ордерний документ із бланковим індосаментом
або документ на пред’явника — є пред’явником такого документа, або

3) якщо використовується оборотний електронний запис, може довести, що
він має законний доступ до такого запису або може законно розпоряджатися
таким записом;

«Електронний зв’язок» означає зв’язок за допомогою електронних, оптичних
або цифрових зображень або за допомогою аналогічних коштів, у результаті
чого передана інформація є доступною для її подальшого використання.
Зв’язок включає підготовку, зберігання, відправлення й одержання
інформації;.

«Засоби укрупнення вантажних місць» являють собою будь-яку тару,
устаткування або пристосування, включаючи транспортні засоби інших видів
транспорту, використовувані для об’єднання вантажу, які придатні для
безпечного морського перевезення.

«Фрахт» означає винагороду, виплачувану перевізникові за перевезення
вантажу відповідно до договору перевезення.

Відповідно до правил перевезення відповідальність перевізника за вантаж
повинна охоплювати період з моменту одержання перевізником або
виконуючою стороною вантажу для перевезення до моменту здачі вантажу
вантажоодержувачеві.

За звичаєм моментом і місцем одержання вантажу вважається момент і
місце, погоджені в договорі перевезення, або, якщо в такому договорі не
міститься якого-небудь конкретного положення, що стосується одержання
вантажу, момент і місце, які відповідають торговельним порядкам,
практиці або звичаям. Під час відсутності таких положень у договорі
перевезення або таких звичаїв, практики або звичаїв моментом і місцем
одержання вантажу є момент і місце фактичної передачі вантажу на
піклування перевізника або виконуючої сторони. У всіх випадках
підтвердженням факту одержання вантажу перевізником або виконуючою
стороною, є видача оригіналу транспортного документа.

У свою чергу, моментом і місцем здачі вантажу прийнято вважати момент і
місце, погоджені в договорі перевезення, або, якщо в такому договорі не
міститьсяться якого-небудь конкретного положення, що стосується здачі
вантажу, момент і місце, що відповідають торговельним порядкам, практиці
або звичаям. Під час відсутності будь-якого такого конкретного положення
в договорі перевезення або таких звичаїв, практики або звичаїв, моментом
і місцем здачі вантажу є момент і місце розвантаження або вивантаження
вантажу з останнього судна або транспортного засобу, на якому він
перевозився відповідно до договору перевезення. У всіх випадках
підтвердженням факту здачі вантажу є вручення перевізникові від імені
вантажоодержувача оригіналу транспортного документа.

Якщо перевізник зобов’язаний передати вантаж у місці здачі вантажу
якому-небудь органу або іншій третій стороні, яким відповідно до
законодавства або нормативних актів, діючих в місці здачі, повинен бути
переданий вантаж і в яких вантажоодержувач може їх безперешкодно
одержати, така передача буде розглядатися як здача вантажу перевізником
вантажоодержувачеві відповідно до умов договору перевезення.

Якщо в період відповідальності перевізника за вантаж які-небудь операції
або дії з ним провадяться відправником вантажу за договором, що стороною
розпоряджається вантажем,  або від їхнього ім’я будь-якими третіми
особами, то період здійснення таких операцій або дій виключається з
періоду відповідальності перевізника за вантаж.

У випадку пред’явлення вимог або виникнення суперечки в результаті
втрати або ушкодження вантажу або затримки, які відбулися винятково
протягом кожного з наступних періодів:

а) з моменту одержання вантажу перевізником або виконуючою стороною до
моменту його навантаження на судно;

b) з моменту його вивантаження із судна до моменту його здачі
вантажоодержувачеві;

і якщо в момент такої втрати, ушкодження або затримки діють положення
Міжнародної конвенції [2-9] або національного законодавства, держави, де
відбулися втрата, ушкодження або затримка й такі положення, відповідно
до їх умов, застосовуються у відношенні всіх або будь-яких видів
діяльності перевізника за договором перевезення, безвідносно до того, чи
потрібно посилання на відповідну конвенцію або національне законодавство
в договорі перевезення, або необхідна видача якого-небудь конкретного
документа, для того щоб така міжнародна конвенція або законодавство
країни були застосовними, і така конвенція або законодавство країни
містять положення регламентуючі відповідальність перевізника, межі такої
відповідальності або строки позовної давності, і ці положення не можуть
бути скасовані на підставі приватного договору, або взагалі, або на
шкоду відправникові вантажу за договором, то такі положення, якщо вони
носять обов’язковий характер, мають переважну чинність у порівнянні з
викладеними правилами.

При цьому, переважна чинність положень Міжнародних конвенцій [2-9] і
національного законодавства не поширюється на інші положення правил
перевезення.

Викладені вище міркування звичайно не повністю відображають сутність
необхідного правила здійснення перевезень із застосуванням водного
транспорту, однак є основою яка дозволить надалі розробити остаточний
варіант і створити адаптовані до світової практики правила здійснення
транзитних перевезень.

У принципі, всі викладені визначення, звичаї, положення й правила
повинні застосовуватися відносно всіх договорів перевезення, відповідно
до яких місце одержання й місце здачі вантажу, порт навантаження й порт
розвантаження розташовані в різних державах, якщо

а) у договорі перевезення передбачається, що до нього застосовуються
положення таких правил, або законодавство держави Україна, що вводить їх
в дію, за умови, що

b) місце прийняття вантажу до водного перевезення або порт навантаження,
або місце перевантаження вантажу з одного судна на інше судно, які
зазначені в договорі перевезення, або в договірних умовах, або таке
фактичне місце розташовані на території України або

с) місце здачі вантажу після водного перевезення або порт розвантаження,
або місце перевантаження вантажу з одного судна на інше судно, які
зазначені в договорі перевезення, або в договірних умовах, або таке
фактичне місце розташовані на території України або

d) у всіх випадках, коли перевезення здійснюється на основі міжурядових
угод, стороною яких є держава Україна й законодавство країн інших сторін
угоди не суперечить цим правилам. У випадку, якщо яке або з положень
правил суперечить законодавству країн інших сторін угоди, то положення
правил діють у тій частині, у якій вони не суперечать законодавству, а
суперечні положення врегулюються в договорі перевезення.

Висновки. Викладені положення повинні застосовуються без урахування
національності судна, перевізника, що виконують сторін, відправника
вантажу за договором, вантажоодержувача або будь-яких інших зацікавлених
сторін.

Положення не повинні застосовуватися відносно всіх видів чартерів,
фрахтових контрактів, договорів на перевезення масових вантажів або
аналогічних угод, якщо ними не передбачене складання оборотного
транспортного документа або оборотного електронного запису.

Однак, якщо оборотний транспортний документ або оборотний електронний
запис складаються відповідно до кожного із чартерів, фрахтового
контракту, договору на перевезення масових вантажів або аналогічною
угодою, положення цих правил застосовуються відносно договору, що
підтверджується таким документом або таким електронним записом або
міститься в них, з того моменту й у тому ступені, у яких даний документ
або електронний запис регулюють відносини між перевізником і власником,
у тому випадку, якщо останній не є  фрахтувальником.

Якщо договором перевезення передбачається майбутнє перевезення вантажу
декількома партіями, викладені положення повинні застосовується відносно
кожної партії, якщо інше окремо не оговорене.

Викладені положення повинні застосовується також відносно перевезення в
каботажі й по внутрішніх водних шляхах до й після морського закордонного
перевезення, а також відносно перевезення будь-яким іншим видом
транспорту від місця одержання до порту навантаження й від порту
розвантаження до місця здачі, якщо рухомий склад інших видів транспорту
не використовується як засоби укрупнення вантажних місць у процесі
морського перевезення вантажу.

Таким чином, у результаті вирішення поставлених завдань сформований
основний понятійний апарат для використання в майбутніх Правилах або
Звичаях здійснення зовнішньоторговельних і транзитних перевезень
вантажів через територію України, за участю водного транспорту. При
цьому, уведено ряд нових, таких що не використовувалися раніше в Україні
понять, а саме: «Виконуюча сторона», «Відправник вантажу за договором»,
«сторона, що розпоряджається,», «електронний запис», визначені їхні
основні функції, вимоги до них, повноваження й обов’язки. Використання
отриманих результатів у процесі розробки й прийняття Правил Звичаїв
здійснення перевезень зовнішньоторговельних і транзитних вантажів через
територію України, забезпечить іх наукову обґрунтованість, адаптивність
до існуючого міжнародного, у першу чергу Європейського транспортного
права, що буде надійною економіко-правовою основою становлення України
як транзитної держави.

Література:

1. Глоссарий по статистиці транспорту. Третє видання. Під загальною
редакцією г-жи Сюзанны Гаравана Актипис //Евростат. Межсекретариатская
робоча група по статистиці транспорту. 2003, 142 с.
http://europa.eu.int/comm/eurostat/

2. Гаагско-Висбийские правила: Міжнародна конвенція про уніфікацію
деяких правил, що стосуються коносаментів, Брюссель, 1924 рік, з
виправленнями, внесеними відповідно до протоколів 1968 і 1979 років /
http:// rada.kiev.ua

3. Гамбурзькі правила: Конвенція Організації Об’єднаних Націй про
морське перевезення вантажів 1978 року. http:// RADA.KIEV.ua

4. Змішані перевезення: Конвенція Організації Об’єднаних Націй про
міжнародні змішані перевезення вантажів, Женева, 24 травня 1980 року.
http://RADA.KIEV.ua

5. КДПГ: Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення
вантажів 1956 року з виправленнями, внесеними відповідно до Протоколу
1978 року. http://RADA.KIEV.ua

6. КПГВ: Будапештська конвенція про договір перевезення вантажів по
внутрішніх водних шляхах 2000 року. http://RADA.KIEV.ua

7. КМЖП-МГК 1999: Уніфіковані правила, що стосуються договори
міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом, що
втримуються в доповненні до Конвенції про міжнародне перевезення
вантажів залізничним транспортом, з виправленнями, внесеними відповідно
до Протоколу про зміну 1999 року. http://rada.kiev.ua

8. Варшавська Конвенція: Конвенція для уніфікації деяких правил, що
стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві 12
жовтня 1929 року з виправленнями, внесеними відповідно до Протоколу,
підписаним у Гаазі 28 вересня 1955 року, і Протоколом № 4, підписаним у
Монреале 25 вересня 1975 року. http:// rada.kiev.ua

9. Монреальськая Конвенція: Конвенція для уніфікації деяких правил
міжнародних повітряних перевезень, Монреаль, 1999 год. http://
rada.kiev.ua

Похожие записи