Реферат на тему:

Інститути економічної кримінології як трансформаційно-синтезуючі
елементи теорії детінізації економіки

Виходячи з вищевисунутої концепції структурної єдності, взаємозв’язку,
взаємопроникнення і взаємодоповнення розділів дослідження, ми показали
теоретичні й практичні передумови комплексного підходу до вирішення
проблем детінізації економіки. Виділили джерела і межі інтерналізації
знань, що відображають економічний, організаційно-управлінський,
правовий і криміногенний аспекти субстанції “тіньова економіка”.
Охарактеризували ризик-менеджмент, економічну безпеку підприємництва як
статичні та функціонально-рольові елементи інфраструктури детінізації
економіки. Показали необхідність і засади економіко-кримінологічної
трансформації останніх у цілях ефективної протидії тінізації економіки.
Визначили понятійний апарат, що відображає міждисциплінарний характер
тіньової економіки. Таким чином, ми підійшли до більш детального
розгляду трансформаційно-синтезуючих елементів теорії детінізації
економіки – інститутів економічної кримінології, яка в силу своєї
природи, спрямованості та категоріального устрою в сукупності з
комплексом власних елементів, кримінологічних і організаційно-правових
інститутів надає превентивно-попереджувальний характер іншим елементам
теорії детінізації економіки і утворює до певної міри завершену
спеціально спрямовану теорію пізнання, моніторингу і протидії феномену
“тіньова економіка”. Економічна кримінологія та теорія детінізації
економіки, як і предмет даного дослідження – тіньова економіка – мають
міждисциплінарний характер.

З огляду на вищевикладене, слід відмітити, що в процесі проведення
досліджень з питань пізнання, моніторингу різноманітних джерел феномена
“тіньова економіка” (надалі ТЕ) та визначення засобів запобігання
тінізації фінансово-господарського обороту речей, прав, дій ми прагнемо
сконцентрувати свою увагу на найбільш важливих напрямах тінізації та
детінізації суспільно-економічних відносин. Однак, врешті-решт, ми
приходимо до висновку, що тіньова економіка – явище настільки
багатогранне, наскільки воно проникло у ту чи іншу сфери
фінансово-господарського обороту речей, прав, дій. Тому дослідження
навіть його окремих складових елементів, видів чи підвидів джерел
тінізації економіки носять міждисциплінарний характер і можуть стати
самостійними темами науково-дослідних розробок у межах Особливої частини
теорії детінізації економіки.

Безумовно, фрагментарні дослідження тіньової економіки, що проводились
попередніми дослідниками у довільній формі, мають свою цінність як у
плані поглиблення пізнання окремих аспектів феномена тіньової економіки,
так і для розробки державних заходів щодо цільової локалізації тих чи
інших її джерел.

Однак ефективність, повнота охоплення проблематики, достовірність
висновків і положень наукових досліджень з цих питань значно зростуть за
умови, якщо вони будуть ґрунтуватися на теоретико-методологічних,
системно-комплексних засадах вивчення тіньових процесів. Як зазначалось
вище, такі теоретико-методологічні засади можуть бути розроблені в межах
елементів теорії детінізації економіки, превентивно-попереджувальний
характер яким надає такі складові зазначеної теорії, як інститути
підгалузі кримінологічної науки “економічна кримінологія”. Тобто для
вирішення своїх завдань теорія детінізації економіки має поєднати, і
поєднати не механічно, а синтезувати знання, накопичені в
управлінському, економічному та юридичному блоках наук, а економічна
кримінологія, як трансформаційно-синтезуючий елемент теорії, трансформує
ці знання на криміногенні аспекти ТЕ.

При цьому необхідно наголосити, що підгалузь кримінологічної науки
“економічна кримінологія”, як і спеціальна економіко-кримінологічна
теорія детінізації економіки, не є “всенауковою”, здатною підмінити всі
науки, що вивчають той чи інший аспект тіньового капіталообороту та
детінізації економіки. По-перше, поєднання знань дисциплін із
вищезазначених блоків наук у запропонованій спеціальній кримінологічній
теорії здійснюється не механічно, а на засадах їх інтерналізації.
По-друге, залучаються знання з цих наук залежно від специфіки джерела
тіньової економіки, і тільки та їх частина, що пояснює
об’єктно-технологічний, суб’єктний і причинний склад того чи іншого
джерела тіньової економіки, тобто об’єкта пізнання. Причому в
економіко-кримінологічних чи інших елементів теорії детінізації
економіки у процесі вивчення того чи іншого об’єкта тіньової економіки
завжди залишається своя сфера дослідження. Полягає вона у встановленні
взаємозв’язків різноманітних організаційно-управлінських,
фінансово-правових економічних і криміногенних аспектів, що
опосередковано чи безпосередньо відображають процеси тінізації відносин,
пов’язаних з фінансово-господарським оборотом речей, прав, дій. Тобто,
щоб вести мову про ефективність державних заходів щодо створення
відповідної інфраструктури детінізації економічних відносин, важливо
визначити конкретні технологічно-можливі параметри тіньового
капіталообороту, на підставі чого спрогнозувати напрями та
організаційно-управлінські, технічні, економічні, правові та
кримінологічні засоби перманентного впливу на детінізацію
капіталооборотних відносин. Інституалізація в економічній кримінології
та елементах спеціальної теорії детінізації економіки знань із суміжних
наук якраз і дасть можливість створити відповідні теоретичні передумови
для прийняття науково-обґрунтованих, технологічно виважених рішень щодо
перспектив реалізації тих чи інших концепцій соціально-економічних
перетворень, допоможе внести відповідні корективи у цілях детінізації
економіки. Разом з тим, говорячи про перспективність чи
безперспективність тих чи інших управлінських рішень з питань
соціально-економічних перетворень, виходячи з природи об’єктів пізнання
визначення причин виникнення такого всепроникаючого великомасштабного і
суспільно-небезпечного явища, як тіньова економіка, дослідник ТЕ завжди
потрапляє у становище критика, що вказує суспільству на соціальні
прорахунки в сфері соціального управління. Це пояснюється тим, що весь
цей негатив, чи то неефективного застосування тих чи інших наукових
знань, прийняття управлінських рішень, чи комплекс економічних причин,
що детермінує виникнення і розвиток тіньової економіки, пов’язується не
з позитивними досягненнями держави, а саме з тими чи іншими її
прорахунками. Саме звідси виникає критичний метод пізнання об’єктів
реальної дійсності, взятий теорією детінізації економіки з
кримінологічної науки. Його не слід і неприпустимо змішувати з
ситуаційно-кон’юнктурним критиканством, спорідненим зі своїм прототипом
– лукавим підлещенням, які поглиблюють проблеми, заганяють їх у глухий
кут і не можуть стати підґрунтям для розв’язання проблем детінізації
відносин. Тобто дослідник тіньової економіки не є ворогом або опонентом
держави як такої. Просто, як без діагнозу лікаря не можна лікувати
хворобу, так без рекомендацій дослідника ТЕ неможливо усунути
передумови, що сприяють криміногенній тінізації економіки. Відповідно
врахування науково-вивірених, комплексних економічних і
організаційно-правових рекомендацій, напрацьованих у теорії детінізації
економіки, є важливим кроком на шляху науково обґрунтованих прогресивних
перетворень, адаптованих до наявних у країні суспільно-економічних
відносин, може попередити віктимізацію відносин та зростання
криміногенного потенціалу в суспільстві, здатного в умовах невиважених
соціально-економічних перетворень призвести до соціальних вибухів і
потрясінь.

Таким чином, визначення економічних, організаційно-управлінських,
правових прорахунків та криміногенних аспектів структури складових
елементів тіньової економіки, кваліфікаційних основ дослідження найбільш
потужних і небезпечних джерел тінізації суспільно-економічних відносин,
закономірностей, технологій і чинників виникнення цих джерел, їх
трансформації, основних напрямів і алгоритмів їх локалізації дає змогу
дійти до висновку, що в розробці теорії детінізації економіки є наявна
соціальна потреба. Однак слід ще раз наголосити, що це повинна бути не
механічна підміна інтегрованих у її елементах наук, а інтеграція
напрацьованих у них знань на засадах їх інтерналізації.

Безумовно, та чи інша ідея отримує відповідну підтримку і розвиток, перш
за все, тоді, коли в ній є суспільна потреба.

На яких підставах ґрунтується наш висновок щодо наявності суспільної
потреби в інтерналізації економічних, організаційно-управлінських знань
у теорії детінізації економіки і виділенні економічної кримінології в
окрему підгалузь кримінологічної науки? Для відповіді на це запитання до
вищезазначеного з цих питань слід додати наступне.

По-перше. Як зазначалось вище, основним чинником є необхідність розробки
науково обґрунтованих комплексних підходів до пізнання феномена “тіньова
економіка”, які б дозволили на системно-комплексній основі: здійснювати
економіко-кримінологічний моніторинг повного обсягу джерел тінізації;
визначати пов’язані з конкретними джерелами тіньової економіки
притаманні їм економіко-правові, організаційно-технічні, технологічні
проблеми; відслідковувати тенденції і динаміку розвитку тих чи інших
джерел тінізації та пов’язаних з ними вищезазначених блоків проблем з
метою своєчасної розробки ефективних державних заходів, спрямованих на
локалізацію джерел накопичення тіньових капіталів.

&

локалізації різнорівневих і різнопрофільних джерел “підпільного
сектора” тіньової економіки, вимагає звернутися до предмета таких
суміжних наук як: теорія управління, економічна теорія; політична
економія; екосестейт (наука про економічну безпеку держави); економетрія
(наука про моделювання економічних процесів за допомогою
економіко-математичних методів); фінансове право; бухоблік; судова
бухгалтерія; судова статистика; інформатика; цивільне, адміністративне,
кримінальне право, криміналістика, соціологія, психологія, кримінологія,
а також звернутися до законодавчих і підзаконних актів фінансового
права, що регулюють банківську, підприємницьку, зовнішньоекономічну,
митну, податкову діяльність.

При вивченні феномена “тіньова економіка” не можна обійтись без пізнання
специфічних технологічно-правових аспектів діяльності товарних, фондових
бірж, довірчих товариств, трастів та інших учасників ринку цінних
паперів, приватизаційних процесів тощо. Саме на стику наведеного
конгломерату економіко-правових, технічних та інших вищезазначених наук
і фінансово-господарських інститутів знаходяться притаманні їм
специфічні методи визначення закономірностей, причин та умов виникнення,
функціонування та локалізації феномена “тіньова економіка”, предметом
вивчення якого, разом з іншими елементами теорії детінізації економіки,
і має стати така підгалузь кримінологічної науки, як “економічна
кримінологія”.

По-третє. Відтворювально-прогресуюча тінізація суспільно-економічних
відносин з її високим, стрімко зростаючим криміногенним потенціалом
становить сьогодні одну з головних загроз національній безпеці країни.
Локалізація і попередження цієї загрози може бути здійснена при
створенні відповідних економічних, технологічних передумов, що мають
стати підґрунтям для створення превентивної протидії тіньовим процесам
як на законодавчому, організаційно-управлінському, так і на
правозастосовницькому рівнях. Вирішення зазначених завдань, з одного
боку, потребує участі самого широкого кола фахівців, а з іншого –
вимагає підготовки нового типу фахівця, здатного до застосування методів
інтерналізації знань, напрацьованих в економічному,
організаційно-управлінському та юридичному блоках наук. Розробка і
застосування комплексних теоретико-методологічних засад пізнання і
локалізації тіньових процесів, що динамічно розповсюджуються у всіх
сферах суспільно-економічного життя, потребує знань щодо структури,
природи джерел та властивих їм багатоаспектних технологій виникнення і
прогресуючого функціонування феномена “тіньова економіка”. Саме
підготовка нової генерації фахівця та напрацювання системи інтегрованих
економіко-кримінологічних знань є основним завданням теорії детінізації
економіки та її трансформаційно-синтезуючих елементів – інститутів
економічної кримінології. Тому, не вдаючись передчасно у глибоку
деталізацію зазначених завдань, хоча б основні передумови виділення
економічної кримінології із кримінологічної науки, доцільно розглянути
детальніше, тим більше, що вони співпадають, а відповідно підсилюють
аргументи щодо необхідності розробки спеціальної теорії детінізації
економіки. При цьому слід наголосити, що необхідність виділення з
кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” у межах
розробки теорії детінізації економіки можна б і не розглядати, оскільки
вони ніби виходять за межі предмета нашого дослідження. Разом з тим,
назвавши інститути не існуючої сьогодні економічної кримінології
елементами зазначеної теорії, ми не можемо проігнорувати той факт, що
така підгалузь кримінологічної науки ще не розроблена. Як було показано
вище, поки що існують тільки ідеї щодо започаткування економічної
кримінології. Оскільки обійтись у теорії детінізації економіки без
економіко-кримінологічних її елементів неможливо, то, включаючи їх у
дану теорію, необхідно, принаймні, аргументувати, що це за підгалузь
науки та з яких причин її необхідно виділити з материнської науки.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи