Реферат на тему:

Інформаційні технології в антикризовому управлінні підприємствами

Сучасна економічна ситуація в Україні примушує все більше менеджерів
підприємств і наукових працівників звертатися до теми антикризового
управління з метою створення особливих управлінських підходів, які були
б ефективними в умовах кризових ситуацій як окремого підприємства, так і
галузей, і секторів економіки та ін.

У зв’язку з тим, що в нинішніх умовах жодна галузь економіки та бізнесу
не може існувати, а тим більше ефективно функціонувати без інформаційних
технологій, питання взаємодії антикризового управління та інформаційних
технологій є актуальним.

Антикризове управління (АУ) – це система управління підприємством, яка
має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання,
усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою розробки і
реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний
характер, а це в свою чергу дозволяє усунути тимчасові перешкоди,
зберегти та примножити ринкові позиції за будь-яких обставин,
використовуючи, переважно, власні ресурси.

Існуюча література з антикризового управління, наприклад [1, 2],
розглядає три варіанти управління підприємством в кризовій ситуації:
активне АУ, реактивне АУ та інтерактивне АУ.

При активному АУ здійснюється діагностика кризового стану на
підприємстві, управління ризиком і контроль збитків, аналіз впливу на
діяльність підприємства, управління кризовими комунікаціями, оцінка
можливості відновлення діяльності підприємства.

При реактивному АУ здійснюється управління кризовими комунікаціями,
управління безпекою та збереженням ресурсів, відновлення ефективної
діяльності підприємства.

Інтерактивне АУ підтримує ефективне функціонування підприємства,
запобігає виникненню кризових явищ та здійснює навчальну функцію на
підприємстві.

Взаємодія активного, реактивного та інтерактивного антикризового
управління відбувається за такою схемою (рис.1).

Рис. 1. Схема взаємодії активного, реактивного та інтерактивного
антикризового управління

Кожний з цих типів антикризового управління з погляду інформаційних
технологій (ІТ) являє собою систему входів, процесів та виходів. ІТ
дозволяють ефективно обробляти дані для різних типів АУ. Інформація
вводиться з різноманітних джерел у різноманітних формах, класифікується
аналізується, поновлюється. Виведення здійснюється після обробки даних у
різних формах відповідно до процедур. Таким чином, інформаційні
технології стають невід’ємною і дуже важливою складовою антикризового
управління.

Так, для активного АУ роль ІТ стає вирішальною на етапі обробки
інформації, коли всі отримані вхідні дані об’єднуються та перетворюються
на інформацію, необхідну та придатну для використання тими підрозділами
підприємства, до яких вона має відношення. Для визначення ризиків
створюються списки слабких місць підприємства, що використовуються при
плануванні управління ризиками та контролюванні збитків. Плани кризових
комунікацій створюються відносно до всіх аспектів діяльності
підприємства. Це дозволяє відновлювати ефективну діяльність
підприємства, а також здійснювати управління безпекою та збереженням
ресурсів.

Вхідні дані для реактивного АУ включають багато даних, отриманих на
попередньому етапі АУ: актуальна інформація про кризові явища, ризики
організації та ін. Це необхідно для встановлення пріоритетності заходів
з відновлення ефективного функціонування підприємства. Обробка даних
залежить від правильного використання інформаційних технологій. Одним із
засобів є Internet-технології, які дозволяють отримати останні дані про
кризові явища та оперативно вжити антикризові заходи. Вони
використовуються при плануванні кризових комунікацій для забезпечення
працівників, менеджерів і зовнішніх зацікавлених осіб інформацією, яку
можна буде використати. Вихідна інформація являє собою, в основному,
зареєстровані дії, які здійснювалися для подолання кризової ситуації, та
стан ресурсного забезпечення.

При інтерактивному АУ інформаційні технології використовують при
проведенні аналізу минулих кризових явищ. ІТ тут важливі ще більше,
оскільки події можна аналізувати порівнюючи, використовуючи технологічне
програмне забезпечення. При застосуванні системи підтримки прийняття
рішень підприємство також зможе формувати рекомендації і пропозиції для
заходів з АУ в майбутньому.

Після обробки інформації на етапі інтерактивного АУ розробляються
прийоми тренування та навчання на основі сценаріїв з урахуванням усіх
попередніх кризових ситуацій та антикризових заходів для їх подолання.

Таким чином, інформаційні технології є основою антикризового управління
будь-якого типу, на них спираються всі процедури антикризового
управління на підприємстві.

Разом з тим, ІТ являють собою один з найбільших ризиків підприємства. Це
пов’язано з тим, що глобальна розповсюдженість розподіленого
обчислювального середовища робить будь-які підприємства та організації
”вразливими”.

Так, при активному АУ ризик ІТ полягає в конфіденційності, доступності
та цілісності ІТ-ресурсів. Ці ризики пов’язані з можливістю відключення
телефонних систем, вірусами, хакерами, операційними системами та
недоліками програмного забезпечення, питаннями безпеки Всесвітнього
павутиння та його ресурсів, ризиками електронної пошти та web-серверів.
Тому ці ризики необхідно враховувати при плануванні управління ризиками
та контролюванні збитків.

0

??AE? ????????^?Також необхідно враховувати, що бізнес-процеси
підприємства, через свою залежність від комп’ютерної техніки, є досить
”уразливими” і являють собою один з найбільших ризиків підприємства.
Тому необхідно планувати неперервну роботу в критичних умовах,
передбачаючи запасні дії та використовуючи електронні сховища даних.

Щоб реагувати на “уразливість” ІТ та ризики, які вона породжує, при
реактивному АУ необхідно використовувати програмне та апаратне
забезпечення, яке при виникненні критичних ситуацій (вторгненні в ІС
підприємства, збоях у постачанні електроенергії тощо) може автоматично
припиняти роботу операційних систем, а при небезпечності
несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів підприємства –
вимикати пов’язані між собою сервери та ін.

Таким чином, ефективність використання інформаційних технологій та
ефективність функціонування системи антикризового управління в цілому
визначається за допомогою критерію (1):

f (r,t) ® min, (1)

де r – загальна кількість ресурсів, що витрачаються на АУ (матеріальні,
інтелектуальні, трудові);

t – час стабілізації функціонування підприємства.

У загальному випадку ця задача декомпозується на дві підзадачі:

1) планування (вибір оптимальної траєкторії досягнення цілі);

2) оперативного управління (реалізація обраної на першому етапі
траєкторії в умовах випадкових збурень).

При цьому при плануванні мінімізується в основному r, а при оперативному
управлінні – t.

Взагалі, система антикризового управління повинна забезпечити ефективне
вирішення наступних задач:

1. Ранішня діагностика кризових явищ у діяльності підприємства.

2. Термінове реагування на кризові явища.

3. Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його
ефективної діяльності та фінансовій рівновазі.

4. Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з
кризового становища.

Такі задачі є досить складними і їх своєчасне вирішення в сучасних
умовах стає необхідною складовою успішної діяльності підприємства. Для
їх ефективного розв’язання було розроблено новий підхід до створення
інформаційної системи на основі багатокомпонентної схеми організації
діяльності підприємства [3]. До складу інформаційної системи
антикризового управління підприємством (ІСАУП) увійшли:

– інформаційна система фінансового управління та обліку (ФІС);

– інформаційна система виробничого управління (ВІС);

– інформаційна система маркетингу (МІС);

– інформаційна система управління персоналом (ПІС);

– інформаційна система загального керування підприємством (ЗІС).

При цьому кожна з означених інформаційних систем є, з одного боку,
самостійною і включає в себе всі етапи антикризового управління –
активне, реактивне та інтерактивне, а з іншого – добре інтегрується в
єдину ІСАУП (рис. 2).

Рис. 2. Схема організації ІСАУП

Кожна з складових ІСАУП може впроваджуватись і функціонувати незалежно
(крім ЗІС) від інших, а також у довільних їх комбінаціях.

Використання гнучкої системи настроювання створило можливості адаптації
програмного апарату практично до будь-яких умов і вимог здійснення
виробничого циклу та прийняття управлінських рішень. Крім того, при
використанні багатокомпонентної схеми організації інформаційної системи
підприємства значно підвищується надійність і тривалість життєздатності
останньої, а також забезпечується найбільш повне виконання необхідних
функцій.

Таким чином, сучасна інформаційна система вимагає будову у вигляді
програмних модулів, які органічно пов’язані між собою, і в той же час
здатні працювати в автономному режимі. Така багатокомпонентна система
забезпечує дотримання основного принципу побудови автоматизованих
інформаційних систем – відсутності дублювання вводу вихідних даних. У
той же час, інформація, що була отримана в результаті вводу чи обробки
одним із модулів інформаційної системи, може бути використана будь-яким
іншим її компонентом.

Отже, модульність побудови сучасних інформаційних систем дає можливість
гнучко варіювати конфігурацією цих систем (наприклад, можна включити
компонент для створення сховища даних інтерактивного антикризового
управління, розділивши системи активного та реактивного антикризового
управління), а також проводити їх поетапне впровадження в експлуатацію.
Це, в свою чергу, знижує ризик входження підприємства в кризовий стан.

Таким чином, взаємодія між інформаційними технологіями та антикризовим
управлінням є питанням складним і неоднозначним. Це зумовлено тим, що
інформаційні технології, з одного боку, запобігають ризику на
підприємстві, а з іншого – самі виступають у ролі одного з найбільших
ризиків підприємства. Тому питання забезпечення оптимальної взаємодії
між інформаційними технологіями та антикризовим управлінням потребує
подальшого дослідження і розв’язання.

Література:

1. Градов А.П. , Кузин Б.И. и др. Стратегия и тактика антикризисного
управления фирмой . – СПб.: Специальная литература, 1996. – 510 с.

2. Harrald J.R. A Strategic Framework for Corporate Crisis Management:
Proceeeding of the fifth TIEMS conference held in Washington D.C. –
19–22 May. – 1998. – P. 389–397.

3. Степаненко О.П. Сучасні комп’ютерні засоби і технології для
інфомаційної фінансової системи // Нові комп’ютерні засоби,
обчислювальні машини та мережі: Зб. наук. пр. /НАН України. Ін-т
кібернетики ім. В.М. Глушкова. – Київ, 2001. – С. 25–31.

Похожие записи