.

Гроші (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3473
Скачать документ

Реферат на тему

Гроші

План

1. Сучасні функціональні форми грошей

2. Закони грошового обігу

3. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності
грошової одиниці.

Література

1. Сучасні функціональні форми грошей

Функціональні форми грошей і грошовий агрегат. Грошові агрегати М0, М1,
М2, М3.

Функціональні форми грошей і грошовий агрегат. Можливість утворення й
розвитку функціональних форм закладена в самій сутності грошей, природі
їх функцій. Ця можливість обумовлена багатоплановістю грошових відносин,
тим, що гроші виконують, з одного боку, суспільну функцію загального
еквівалента вартості, а з іншого — є технічним апаратом, що обслуговує
той чи інший аспект товарного обміну.

Функціональні форми є похідними від грошових функцій і являють собою їх
реальне втілення. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в
умовах структурно розвинених товарних відносин. Маючи відносну
самостійність, форми грошей характеризуються власною сукупністю
функціональних проявів. У цьому реалізується розподіл обов’язків між
різними їх елементами в загальній системі грошових відносин. Проте
окремі функціональні форми грошей не автономні. Вони є лише структурними
ланками цієї системи грошових відносин, де кожна окремо взята
функціональна форма неспроможна повністю виразити всю сукупність
грошових відносин.

Різні види грошових форм поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат
— це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності
специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється
можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу)
і одночасно його здатність зберігати свою вартість. Саме єдність цих
двох властивостей є істотною для розуміння ліквідності. Недостатність
визначення ліквідності лише як здатності якогось активу виконувати
функцію засобу обігу (чи дехто пише про здатність швидко перетворюватись
на готівку) добре помітна в умовах високої інфляції, коли окремим
платіжним засобам (а іноді справа доходить і до продуктів) починають
віддавати перевагу перед знеціненими кредитно-паперовими грішми.

Поняття «грошовий агрегат» досить точно відбиває сутність явища. Багато
з його складових (наприклад, чек, сертифікат чи кредитна картка) нині не
можуть самі по собі розцінюватись як гроші, але вони виконують якусь із
функцій або підфункцій грошей, відіграють їх роль, залучаються і
агрегуються грішми у свій рух як власні елементи.

Грошові агрегати М0, М1, М2, М3. Першим групуванням функціональних форм
грошей є грошовий агрегат М0, який являє собою готівку чи гроші поза
банками. Грошовий агрегат М0 має найбільшу ліквідність. Його
структурними елементами є:

монети, що їх карбують державні установи;

скарбничі білети, що є казначейськими зобов’язаннями, випуск яких
пов’язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей
нині в Україні не використовується);

банкноти, що являють собою різновид кредитних грошей, емісія яких
здійснюється центральними банками (в Україні Національним банком).
Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.

Другим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М1.
Його ще називають грошовою масою у вузькому розумінні. Функціональні
форми грошей, що поєднані в агрегат М1, використовуються переважно у
функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М1 є
готівкові гроші (агрегат М0) та трансакційні депозити.

Трансакційні депозити — це вклади фізичних та юридичних осіб у
комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані
іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за
допомогою чеків або електронних грошових переказів. Трансакційні
депозити являють собою вклади до запитання на поточні та розрахункові
рахунки. Вони можуть не приносити відсотків, а лише дають змогу їхнім
власникам користуватись чеками та електронними переказами (в тому числі
й кредитними картками). За своїм обсягом чекові вклади, що забезпечують
безготівковий обіг грошей, є найпоширенішими. За їх допомоги у країнах
Заходу здійснюється понад 90 % усіх видів оплат. Завдяки цьому система
чекового обігу постійно прогресує. Вона ґрунтується на використанні
новітньої електронної техніки. Оскільки структура банківських та ощадних
установ, які здійснюють відповідні операції, постійно розширюється, то
це підвищує ліквідність трансакційних депозитів, наближаючи її до рівня
ліквідності готівки.

Наступним групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М2.
Його називають грошовою масою в широкому розумінні. Функціональні форми
грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але і як
засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його
структурними елементами є грошовий агрегат М1 та строкові депозити, що
отримали назву «майже грошей» або «грошових активів». Строкові депозити
являють собою гроші, які зберігаються на безчекових ощадних рахунках у
комерційних банках та ощадних установах, про що їх власники отримують
певні свідоцтва — сертифікати. Перетворення цих грошей на готівку чи
інший високоліквідний платіжний засіб обумовлене певним строком. Гроші
на таких рахунках застосовуються здебільшого у функції засобу
нагромадження, а не засобу обігу, тому їх ліквідність є більш низькою.

Ще нижча ліквідність у тих грошей, які клієнти зберігають на рахунках,
відкритих для ведення банками довірчих операцій. Сукупність цих активів
і грошового агрегату М2 становить грошовий агрегат М3. У деяких країнах
виділяється також агрегат L, який включає до свого складу агрегат М3,
казначейські векселі та деякі інші грошові активи.

2. Закони грошового обігу

Сутність закону грошового обігу. Особливості дії законів обігу за
повноцінних і неповноцінних грошей.

Сутність закону грошового обігу. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші
безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого. Такий
рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів і
послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Процес руху
грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається
грошовим обігом.

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує
внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони
визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного
продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин
сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які
є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають
реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв’язок
можна виразити формулою:

,

де Мгр — кількість грошей, які перебувають в обігу; Т — кількість
товарів; Ц — ціни товарів; Ш — швидкість обігу грошової одиниці1.

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю
формулу, увівши в неї нові показники: К — сума цін товарів, проданих у
кредит цього року; П — сума цьогорічних платежів за попередніми
борговими зобов’язаннями; ВВ — сума взаємопогашених платежів. У
результаті формула набула вигляду:

.

Особливості дії законів обігу за повноцінних і неповноцінних грошей.
Проте потрібно окремо зазначити, що закони грошового обігу діють
по-різному за функціонування повноцінних і неповноцінних грошей. За
функціонування повноцінних грошей, вартість яких визначається значними
витратами на виготовлення їх матеріального тіла, поява в обігу певного
надлишку таких грошей не викличе зміни загального рівня цін (за умови
незмінності витрат виробництва на виготовлення як самих грошей, так і
товарів). Такі гроші у разі появи їх надлишку в обігу просто тимчасово
випадуть з нього, утворюючи скарб для своїх власників. Оскільки
повноцінні гроші можуть зберігатись тривалий час без втрати своєї
купівельної спроможності, то вони і лежатимуть у запасах до того
моменту, коли в обігу не з’явиться дефіцит грошей, який приведе до їх
зворотного залучення в обіг. Нагромадження таких повноцінних грошей (а в
сучасних умовах золота) отримало назву тезаврації. Тобто в умовах
функціонування повноцінних грошей не рівень цін товарів залежить від
кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в
обігу, залежить від рівня цін.

I

?

FHAAth

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

?

`„7

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

`„7

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

h+

%лення матеріального тіла неповноцінних грошей є незначними, то
випадіння їх з обігу та утворення скарбів з таких грошей за появи їх
надлишку не відбувається. Тобто, якщо з’являється надмірна кількість
неповноцінних грошей, останні не зникають з обігу, а продовжують там
перебувати. Це приводить до того, що в умовах, коли кількість грошей
перевищує потреби в них у грошовому обігу, відбувається загальна зміна
номінального рівня цін. Тобто можна говорити про те, що з переходом до
неповноцінних грошей відбулась зміна механізму підлаштовування
економічних параметрів і відновлення рівноваги, внаслідок чого
змінюється не кількість грошей в обігу, а рівень цін товарів.

3. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності
грошової одиниці.

Грошові реформи

Інфляція та її види і форми. Забезпечення стабільності купівельної
спроможності грошової одиниці та грошові реформи.

Інфляція та її види і форми. Під купівельною спроможністю грошової
одиниці надалі будемо розуміти ту масу товарів, яку можна придбати за цю
грошову одиницю. Потрібно також зазначити, що в умовах зростання
загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової
одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде
придбати все менше товарів. Такий процес зменшення купівельної
спроможності грошової одиниці дістав назву інфляції. Причиною інфляції є
порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних
неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає
зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання
грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє
інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи зростання грошової
маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової
одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й
обслуговує грошова маса.

Саме тому до чинників інфляції крім зростання грошової маси можна
віднести зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення
загального обсягу суспільного продукту. Вплив кожного з цих чинників
може призвести до порушення законів грошового обігу, внаслідок чого
кількість неповноцінних грошей в обігу перевищить потреби в них, що і
зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.

Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й
вимірюється останньою. Вона є обернено пропорційною величиною цінової
динаміки. Якщо протягом року ціни зросли на 10 %, то можна сказати, що
на такий самий відсоток грошова одиниця знецінилася чи втратила свою
купівельну спроможність. У сучасних умовах розрізняють три види інфляції
залежно від того, яким темпом зростають ціни. Якщо ціни зростають темпом
до 10% на рік, то такий стан визначають як повзучу інфляцію. За темпів
зростання цін від 10 до 100% на рік говорять про галопуючу інфляцію. А
коли темпи зростання цін перевищують 100% на рік, то йдеться про
наявність гіперінфляції.

Однак потрібно пам’ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у
відкритому зростанні цiн. В умовах установлення твердих адмiнiстративних
цiн, що фiксуються державою, неминуче відбудеться змiна форм iнфляцiї. У
такому разі порушення закону грошового обігу (через надмірність грошової
маси) не зможе проявити себе у прямому зростанні цiн. Проте ступінь
забезпечення товарною масою кожної грошової одиниці різко зменшиться і
всю грошову масу не можна буде повністю реалізувати. З’явиться надлишок
грошей та дефіцит товарів. Урешті-решт це буде означати реальне
знецінення всієї грошової маси. Тобто можна говорити про те, що сутність
такого явища, як інфляція збережеться і в цьому разі.

Отже, існує дві форми iнфляцiї — вiдкрита та придушена.

Вiдкритою називають iнфляцiю, якщо порушення законів грошового обігу
(коли кількість неповноцінних грошей в обігу є над-

мірною порівняно з потребою в них) проявляється у пiдвищеннi цiн.

Придушеною називають iнфляцiю, якщо порушення законів грошового обігу
(коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з
потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до пiдвищення
цiн.

Забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та
грошові реформи. Потрібно зазначити, що в умовах інфляції гроші
поступово припиняють виконувати таку свою функцію, як засіб збереження
вартості. А це призводить до того, що їх все більш неохоче починають
брати і в обмін на свій товар, намагаючись якомога швидше їх позбутись,
і все менше роблять заощаджень у грошовій формі. Через це нормальне
життя суспільства, в якому обмін уже став нормою, починає порушуватись,
що викликає потребу в стабілізації купівельної спроможності грошової
одиниці. До цієї мети йдуть кількома шляхами. Перший — обмеження емісії
грошей (емісія — це випуск в обіг додаткової кількості грошей). Крім
того, можуть здійснюватися заходи щодо стимулювання зростання
суспільного продукту. Наслідком цього також стає зменшення темпів
інфляції та стабілізація купівельної спроможності грошей. Зменшуватиме
темпи інфляції і зростання довіри до національної грошової одиниці.

У такому разі населення вже не буде намагатись якомога швидше позбутись
цієї грошової одиниці. Остання знову зможе виконувати функцію засобу
збереження вартості, що приведе і до зростання грошових заощаджень.

Одним із засобів відновлення довіри до національної грошової одиниці є
грошові реформи. Вони крім усього іншого можуть допомогти й у вирішенні
завдання щодо зменшення вже наявної в обігу грошової маси. Грошова
реформа — це перебудова державою наявної в країні грошової системи. При
цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі цілі
стабілізації грошової одиниці, а й більш широкі — загальної перебудови
чинної в країні системи грошово-кредитних відносин.

Розрізняють три основних види грошових реформ: формальну, деномінаційну
та конфіскаційну. Формальна грошова реформа зводиться до впровадження
нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що
функціонує. Деномінаційна полягає в тому, що разом зі зміною зразка
купюри відбувається зміна існуючого масштабу цін (зменшення кількості
нулів на купюрах). Конфіскаційна грошова реформа полягає в безоплатному
вилученні державою частини грошей суб’єктів економіки.

Проте потрібно пам’ятати, що проведення грошових реформ — це досить
серйозне потрясіння для всіх суб’єктів економіки, а тому їх здійснення
має бути максимально зрозумілим і виваженим.

Література

1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты риска) /
Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.

2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе-

ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар.
отношения, 1994.

4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические
гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.

5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр: Ельга, 2000.

6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та
характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
— С. 23 — 29.

8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо
процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації
заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 6.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.

11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на
основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.

1 У західній економічній літературі формула цього закону має такий
вигляд:

,

де М — кількість грошей або їх пропонування; Q — фізичний обсяг товарів
і послуг; Р — середня ціна, за якою продається кожен товар; V —
швидкість обігу грошей протягом року. (Прим. авт.)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020