.

Галузь страхування в Україні: проблеми і перспективи розвитку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2471
Скачать документ

Творча робота

на тему: «Галузь страхування в Україні:

проблеми і перспективи розвитку»

Виконав

студент групи Б-32

Клапцуняк Богдан

Коломия

2003

План

Мета роботи.

Постановка проблеми.

Аналіз проблеми.

Пропозиції до розв’язання проблеми.

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

Необхідні ресурси та умови.

Висновки.

Список використаної літератури.

Мета роботи

З набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що
відбуваються, зумовили необхідність побудови адекватної системи
страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб
від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком
чи іншими ризиковими обставинами.

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній
стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних
процесів і розв’язанню соціальних проблем.

Метою моєї роботи є аналіз страхової галузі в Україні в цілому, та
окремих показових випадків. Галузь страхування описується з точки зору
її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обгрунтовано
викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі,
пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які
прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної
конкурентоспроможності галузі страхових послуг.

Постановка проблеми

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-х
років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали
край тотальній монополії Держстраху. Серед них: “Омета-Інстер”, “Ризик”,
“Скайд”, “Саламандра”, “Скайд-вест”, “АСКО-Прометей” — філіал Російської
акціонерної компанії, “Росток”, “Славія” і т.д. На страховий ринок
України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові
компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так
з’явився альянс “Омета Інстер” — “Ллойд” (Англія),
Українсько-ізраїльське товариство “Страхова компанія “Система резервних
фондів”, пряме представництво відкрила австрійська фірма “Safe invest”.

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України “Про
страхування”, який поклав початок створенню цивілізованої системи
страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування
страхової діяльності, систему звітності страховиків і методи державного
регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах
нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і
повноважень.

Закон України “Про страхування” захищає вітчизняного страховика,
обмежуючи частку іноземних юридичних осіб та громадян у статутному фонді
страхових спільних компаній 49% та піднімаючи планку статутного фонду
для спільного підприємства до 500 тисяч ЕКЮ.

Фактично на ринку України діють два види страхових компаній:

а) кептивні — створені міністерствами, відомствами, потужними
фінансово-промисловими союзами для обслуговування ризиків своїх
підприємств;

б) створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній
основі.

За масштабами своєї роботи, обсягом відповідальності недержавні страхові
компанії важко порівняні з організаціями колишнього Держстраху,
економічна база яких формувалась впродовж 70 років, завдяки чому їх
представництва було створено практично в усіх населених пунктах України.

З метою формування конкурентного середовища на страховому ринку та
приведення організаційної форми державної та комерційної страхової
діяльності у відповідність до страхового законодавства України створено
Національну страхову компанію відкритого типу “Оранта”, головним
засновником якої з боку держави виступив Фонд державного майна.

В Україні Комітетом із страхового нагляду було зареєстровано близько 800
страховиків, але за період з 1994 по 1996 р. відкликано ліцензії у 280
із них. Найгрубіші порушення страхового законодавства виявлено в
компаніях: “Укар” (Харків), “Альбіна” (Львів), “Аспек” (Чернігів),
“Херсон-Аско” (Херсон), “Укрін і К°” (Київ).

Головна причина — нездатність значної частини страховиків виконувати
взяті на себе зобов’язання перед страхувальником. Важливим кроком для
звільнення страхового ринку від фірм, які дискредитують страхову
діяльність, стало підняття суми статутного фонду до рівня 100 тис. ЕКЮ
та зобов’язання внести 60% його грошима. Такі умови далеко не всім
страховикам під силу. У зв’язку з цим виникає проблема захисту інтересів
страхувальників, котрі довірили захист своїх інтересів страховим
компаніям, яким держава надала право здійснювати цей захист, а потім
справедливо позбавила їх цього права.

На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить
великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію. Важливим є й
те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають
швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової
надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а
страховий ринок набув якісніших ознак.

Деякі дослідники вважають іноземні страхові компанії, як фактор розвитку
ринку страхування України. Ці компанії приносять на український ринок
культуру страхування, знання та експертизу.

Серед головних проблем, які залишаються в галузі страхування, можна
виділити:

відсутність кодексу про страхову діяльність;

наявність великої кількості вимог та бар’єрів, що обмежують конкуренцію
на ринку;

низький рівень капіталізації підприємств;

недостатній розвиток брокерських послуг на ринку;

низька довіра суспільства до страхових компаній;

крім того, проблеми, які існують в українській економіці в цілому і
впливають, зокрема, і на страхову галузь.

Аналіз проблеми

Незважаючи на розвиток страхування, сектор продовжує зіштовхуватися з
проблемами, що обмежують його ріст і перешкоджають галузі в досягненні
її потенціалу.

Одна з проблем – відсутність законодавчого забезпечення послідовної,
ясної структури для сектора страхування в Україні.

Іншим недоліком чинного законодавства, на думку страхових аналітиків, є
його негативний ефект на бізнес перестрахування. Страхувальники зазвичай
розподіляють великі ризики, передаючи його частину іншим компаніям в
обмін на частину премії. В Україні перестрахування відбувається за
кордоном на великих Європейських і Американських ринках, а українські
фірми зберігають лише незначну частину ризику. Більшість українських
страхових компаній приймає лише приблизно 1 відсоток від загального
ризику.

В Україні перестрахування часто використовувалося як канал вивезення
капіталу з країни. Заходи щодо боротьби з таким явищем, на думку,
експертів галузі, будуть не в змозі запобігати переміщенню грошей, але
призведуть до затримок у перестрахуванні.

Інше положення законодавства вимагає, щоб кожен іноземний страховий
брокер, що співпрацює з українською фірмою страхування заснував
представницький офіс у країні. Зазвичай інвестори працюють з власними
міжнародними брокерами страхування. Якщо ці брокери не мають
представницького офісу в Україні, українські підприємства не можуть
виплачувати їм комісію. Отже, ця вимога дуже часто гальмує бізнес.

Аналітики стверджують, що низький рівень капіталізації страхових фірм
перешкоджає розвитку галузі. Чинні закони вимагають, щоб фірми мали
мінімальний встановлений законом капітал у розмірі 100,000 euros. На
думку експертів цей рівень занадто низький, щоб забезпечити достатній
захист проти неплатежу. Проблема посилюється відсутністю ясних
інструкцій щодо форми цього капіталу. У результаті, багато українського
страхових компаній включає до статутного капіталу переоцінені активи,
будинки або акції компанії. Це робить ці страхові компанії дуже
ненадійними і нездатними оплатити вимоги.

З іншого боку, низько встановлений законом рівень капіталізації означає,
що українські компанії мають більш низьку здатність для обробки ризику.

Послуги страхового брокерства в Україні також добре не розвиті. Брокери,
традиційно складовий елемент галузі, з’єднують клієнтів із
страхувальниками, консультують їх про ринок, і допомагають укласти кращі
угоди. З причин недостатньої кількості професійних брокерів, велика
кількість потенційних клієнтів не обслуговується, в той час як
страхувальники втрачають додатковий дохід.

Ще одна проблема – укорінена недовіра українців до всіх фінансових
посередників – особливо страхових компаній.

Велика частина населення була ошукана протягом початку 1990-их
шахрайськими трастовими фондами і фірмами страхування, які зникли з
грошима клієнтів. У результаті, українці відмовляються довіряти
заощадження, навіть короткострокові, до будь-яких страхових компаній.

4

H

?

?D F H ` h j t ?

?

?

¤

????????????

?

¤

&-c-?R „”,%?’\,^/O0p1uoaaUeooaaaAeaa?aa???Ue

-p1E1n2A2&3?3d4f4h4j4l4?4Ae5¶6–:†

Висновки В Україні страховий ринок створюється на початку 90-х. Разом із новими українськими компаніями на ринок приходять іноземні страховики. Декретом Кабінету Міністрів України “Про страхування” та Законом України “Про страхування” було закладено основи регулювання ринку страхових послуг та нагляду за діяльністю страхових компаній. Незважаючи на позитивні зрушення, що відбулися в галузі страхування з початку її створення, існує багато проблем, що заважають її нормальному функціонуванню та розвитку. Серед головних можна виділити: відсутність кодексу про страхову діяльність; наявність великої кількості вимог та бар’єрів, що обмежують конкуренцію на ринку; низький рівень капіталізації підприємств; недостатній розвиток брокерських послуг на ринку; низька довіра суспільства до страхових компаній; крім того, проблеми, які існують в українській економіці в цілому і впливають, зокрема, і на страхову галузь. Деякі з найважливіших пропозицій подолання труднощів у галузі є такими: впорядкувати страхове законодавство; досягнення оптимальної структури між різними формами страхування; залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень; створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища; підвищити рівень капіталізації підприємств; запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон; розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників. Важливим заходом розвитку страхового бізнесу є вироблення та застосування стратегії його розвитку. Серед альтернатив стратегічного розвитку страхування виділяють підхід швидкої лібералізації та поступового розвитку. Ліберальний шлях передбачає цілковите покладання на ринкові механізми функціонування галузі як щодо внутрішнього, так і щодо зовнішнього ринку. Поступовий розвиток передбачає захист державою національних страхових компаній доки вони не стануть конкурентноздатними. На думку аналітиків, після запровадження запропонованих заходів відбудеться процес злиття страховиків, перехід деяких з них з страхового бізнесу до бізнесу страхового брокерства тощо. Після його закінчення вітчизняні страхові компанії зможуть конкурувати з іноземними страховими компаніями, хоча в іноземних компаній буде краща експертиза та доступ до світових ринків перестрахування. На думку аналітиків може так статися, що українські страхові компанії будуть мати тенденцію займати ніші у певних галузях промисловості, як вже сталося в Росії, і там вони зможуть запропонувати свої послуги за конкурентними цінами. Список використаної літератури О.Д.Василик. Теорія фінансів. – Київ: 2002. Ф.С.Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – Київ: 1999. В.Д.Базилевич. Страховий ринок України. – Київ: 2000. О.Д.Заруба. Страхова справа. – Київ: 2000. Т.М.Артюх. Страхування. – Київ: 2001. S.Chervachidze. Barriers slow insurance industry growth./Kyiv Post. Business. 06.09.2001. PAGE PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020