.

Формування сутності активного антикризового управління (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1292
Скачать документ

Реферат на тему:

Формування сутності активного антикризового управління

Найбільш поширеною концепцією в антикризовому менеджменті є концепція
активного антикризового управління. У проактивному антикризовому
управлінні характер заходів, що вживаються підприємством, носить
стратегічний характер, заснований на попереджуючих діях і часто,
фінансова сторона носить другорядний характер. Активне антикризове
управління з погляду фінансового менеджменту класифікується як
антикризове фінансове управління [3]. Це пов’язано з порушенням
збалансованості фінансових відносин на підприємстві, а також з
фінансовим характером антикризових заходів, що проводяться.

На етапі проактивного аналізу, який проводиться н стадиях потенційного
та латентного кризису, реалізовується низка заходів, що дозволяють
ідентифікувати сигнал, що поступає, і прийняти відповідні антикризові
заходи залежно від типу сигналу, що поступив. Для активної моделі
поведінки характерне вирішення виникаючих проблем шляхом оперативних
дій, оскільки ідентифікований сильний сигнал несе явну загрозу існуванню
підприємству і вимагає проведення активних дій.

По своїй суті активне антикризове управління є концепцією антикризового
управління і є системою заходів щодо діагностики кризового стану
підприємства і виведення його з ситуації, яка виникає на стадіях гострої
переборної і непереборної кризи, за допомогою застосування активних
фінансових процедур. На даних стадіях сигнал, що приймається, несе в
собі явну загрозу настання банкрутства, тобто загрозу його подальшого
існування. На наш погляд саме загроза банкрутства є основним критерієм
ідентифікації для ухвалення відповідних антикризових мерів.

Під банкрутством розуміється “визнана арбітражним судом неспроможність
боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом
вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури.” [1].

Існують різні підходи до трактованию темина «банкрутство», при цьому
особливістю будь-якого трактування даного терміну є невід’ємні елементи:
параметри неплатоспроможності боржника, сума довга і термін прострочення
його сплати.

Необхідно розрізняти поняття “неплатоспроможність” і “банкрутство”, адже
останнє є наслідком першого. Згідно чинного законодавства Україні
неплатоспроможністю є – “неспроможність суб’єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого рядок їх сплати грошові
зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а
також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності” [1].

На наш погляд, банкротство є негативним наслідком кризи, яка викликана
неефективною діяльністю підприємства по її усуненню, що призводить до
порушення фінансових відносин і як, слідство ставить під загрозу
подальше існування підприємства.

Факт банкрутства підприємства не означає, що збитки нестимуть тільки
його власники, але також кредитори, партнери, споживачі і так далі Крім
того, банкрутство є одним з чинників макроекономічної нестабільності,
оскільки зменшуються податкові платежі до бюджету, збільшується число
безробітних, формується негативний мультиплікативний ефект.

У загальному вигляді класифікацію банкрутства представлена на рис.1.
Класифікація проводиться по таких критеріях як:

навмисність дій певних осіб відносно доведення підприємства до процедури
банкрутства (навмисне і ненавмисне банкрутство);

невідповідність стану активів підприємства їх реальному змісту (реальне,
фіктивне і приховане банкрутство).

У першому випадку банкрутство може виникнути в результаті навмисних дій
керівництва і власників, що пов’язане з витяганням певних вигод – умисне
банкрутство. Ненавмисне банкрутство виникає в результаті неефективної
господарської діяльності.

У другому випадку розрізняють:

реальне банкрутство – активи підприємства відповідає їх реальному
негативному стану. Реальне банкрутство може виникнути в результаті
навмисних і ненавмисних дій.

фіктивне банкрутство – активи підприємства не відповідають їх фактичному
стану. Фіктивне банкрутство є наслідком навмисних дій групи осіб,
переслідуючих мету банкрутства, за допомогою виведення або приховання
активів. Однак фіктивне банкрутство може бути і спробою повного або
часткового спасіння вкладеного капіталу за розумів неможливості
здійснення господарської діяльності чи виникнення форс-мажорних обставин

приховане банкрутство – активи підприємства не відповідають їх
фактичному стану. Даний вид є протилежним фіктивному банкрутству,
оскільки його метою не є припинення діяльності підприємства, а навпаки
приховання інформації про реальний фінансовий стан з метою продовження
його діяльності.

Фіктівне, приховане та умисне банкрутство є кримінальними злочинами,
тому кваліфікаційні ознаки таких дій і відповідальність за них
регламентуються кримінальним правом країни [2].

Для виявлення фактів прихованого, фіктивного та умисного банкрутства
суб’єктів підприємницької діяльності і розробки пропозицій щодо
запобігання цьому процесу розпорядженням Кабінету Міністрів Україні
від 13 червня 2000 р. №258 була утворена спеціальна міжвідомча робоча
група з аналізу практики і справ про банкрутство.

Градація активного управління відповідно до фаз кризи дозволяє
менеджменту підприємства найбільш оптимально координувати свої подальші
дії.

На стадії гострої переборної кризи розрізняють кризу прибутковості і
кризу ліквідності. При кризі прибутковості, коли у підприємства
перманентні збитки вихолощують власний капітал і це приводить до
незадовільної структури балансу, застосовують короткострокову
наступальну стратегію[4]. Мета даної стратегії запобігти подальшому
порушенню фінансової дисципліни привести підприємство в докризовий стан.

У тому випадку, коли не вдалося запобігти кризі прибутковості, на
підприємстві перетікає в кризу ліквідності – підприємство є
неплатоспроможним, тобто або підприємство знаходиться на межі
банкрутства або його оголосили банкротом – застосовується процедура
реструктуризації і/або фінансової санації. Реструктуризація є
проведенням організаційно – економічних, правових, виробничий –
технічних заходів, направлених на зміну структури підприємства, його
системи правління, форм власності, організаційно – правових форм, які
здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність і ефективність
виробництва. В основному реструктуризація підприємства направлена на
подолання причин стратегічної кризи і кризи прибутковості. Основні види
реструктуризації представлені на рис.2.[5].

По своїй економічній суті фінансова санація – це система фінансово –
економічних, виробничий – технічних, організаційно правових і соціальних
заходів, направлених на досягнення або відновлення платоспроможності
підприємства в довгостроковому періоді. Метою санації є покриття
поточних збитків і усунення причин їх виникнення, збереження або
відновлення ліквідності і платоспроможності підприємства, скорочення
всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу
формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення
санаційних заходів виробничого значення.

Поняття «санація» є змістовнішим і включає поняття «реструктуризації».
Отже, санація включає систему заходів щодо відновлення прибутковості і
конкурентоспроможності, які властиві реструктуризації, але і фінансові
заходи, направлені на відновлення ліквідності і платоспроможності. Чим
раніше буде ухвалено рішення про проведення санації, тим у підприємства
більше шансів на її успішне завершення (рис.3) [5].

У разі, коли при аналізі стану підприємства робиться висновок не на
користь проведення санаційних заходів (втрачено виробничий потенціал,
існує незадовільна структура балансу і так далі) – говорять про
непереборну кризу. При даній фазі, коли кризовий стан не сумісний з
подальшим існуванням підприємства ухвалюється рішення про ліквідацію
господарюючого суб’єкта. Згідно законодавству існує два види ліквідації:

добровільна ліквідація – це процедура ліквідації неплатоспроможного
підприємства, яка здійснюється без залучення судових органів на підставі
вирішення власників або угоди складеного між власниками даного
підприємства і кредиторами і під контролем кредиторів;

примусова ліквідація – це процедура ліквідації неплатоспроможного
підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як
правило, в процесі реалізації справи про банкрутство).

Процедура ліквідації підприємства складається з певних етапів, за
допомогою, яких ухвалюється рішення про відміну реєстрації і
ліквідовуване підприємство позбавляється статусу юридичної особи.
Позбавлення підприємства такого статусу є основним для виключення
підприємства з Державного реєстру підприємств. Протягом десяти днів дана
інформація відсилається в органи статистики, державної податкової
служби. Життєвий цикл підприємства закінчений.

Таким чином, активні заходи, що приймаються підприємством, такі як
реструктуризація, фінансова санація і ліквідація складають основу
концепції активного антикризового управління, основним завданням якого є
подолання кризової ситуації найбільш ефективним способом. Навіть
ухвалення рішення про ліквідацію підприємства, у ряді випадків, є
оптимальним рішенням.

Необхідно відзначити той факт, що розвиток інституту банкрутства в
умовах ринкової економіки є стратегічно дуже важливим, заперечення факту
банкрутства, як негативного кризового явище лише посилить економічну
ситуацію, оскільки банкрутство є невід’ємним явищем в ринковій економіці
і виконує ряд важливих функцій. До таких можна віднести:

регулювання розвитку ринку. За допомогою банкрутства ринок позбавляється
від підприємств ведучих неефективну, неконкурентну діяльність. Це
дозволяє захистити інші підприємства від «недобросовісних» партнерів
робота з якими, приводить до значних фінансових втрат і іноді ставить
під загрозу їх подальше існування. Крім того, ліквідація таких
підприємств спрощує конкурентну боротьбу у пошуках джерел фінансування
поточної діяльності.

стимулювання підприємства в ефективному веденні своєї господарської
діяльності, ухваленні оптимальних рішень, вдосконаленні форм і методів
управління.

Забезпечення рівних прав, зобов’язань і відповідальності господарюючих
суб’єктів незалежно від їх організаційно – правової форми, розміру і
форми власності. Крім того, основним при реалізації даної функції
повинно бути справедливі права, як відносно боржника, так і кредитора.
Це відноситься і до справедливого розподілу грошових коштів отриманих
від реалізації майна боржника, встановлення першочерговості сплати
зобов’язань у разі браку таких. Першочерговість виплат встановлюється
законодавчо виходячи з принципу захисту прав окремих кредиторів
(держави, працівників, кредитори вимоги, яких захищені заставним
зобов’язанням).

Створення необхідних умов для збереження і відновлення діяльності
підприємства за умови доцільності. Реалізація цієї функції повинна
здійснюватися не тільки на державному рівні, але і на рівні підприємств
тих, що надають підтримку при реалізації заходів реорганізацій
(фінансова допомога, відстрочення платежів, списання боргів і так далі).

Вищевикладене накладає на активне антикризове управління ряд зобов’язань
по ефективному виведенню підприємства з кризи. Крім того,
використовувані заходи повинні відповідати рівню економічного розвитку,
а стадії активного управління формувати оптимальний закінчений процес.

Висновки. Концепція активного антикризового управління є переважною в
системі антикризового регулювання, оскільки вимагає оперативного
втручання в кризову ситуацію, та за допомогою активних антикризових дій
запобігти банкрутству підприємства. В цьому контексті поняття
банкрутства сприймається не тільки як неспроможність боржника відновити
свою платоспроможність, але і як основний критерій до впровадження
антикризових заходів. Розгляд форм банкрутства, що існують на
сьогоднішній момент, ускладнює процес антикризового управління, оскільки
до економічних чинників його виникнення додаються чинники навмисної
поведінки певних осіб з метою отримання відповідних вигод, що в свою
чергу призводить до спотворення фактичних даних про реальний стан
підприємств.

Розглянуті фінансові заходи такі як: реорганізація, санація і ліквідація
– є сучасним інструментарієм активного антикризового управління. Кожен з
перерахованих заходів виконує покладені на нього функції по виведенню
підприємства з кризи. Реорганізація і фінансова санація виконують
функції відновлення прибутковості, конкурентоспроможності,
платоспроможності та ліквідності. Ліквідація – як результат проведення
активної антикризової програми, крім регулюючої і стимулюючої функцій
виконує захисну функцію прав всіх учасників процедури ліквідації.

Таким чином, активне антикризове управління на сучасному етапі
господарювання дозволяє підприємству вибрати найбільш ефективні
антикризові заходи.

Список літератури

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” №784-XIV від 30 червня 1999 року // HYPERLINK
“http://www.rada.kiev.ua/” www.rada.kiev.ua .

Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N
25-26, ст.131.

Модульна програма для менеджерів: 17-модул. прогр. “Управління розвитком
організації”: Навчань. допомога для вузів / Гос. ун-т упр.; Нац. фонд
підготовки кадрів. Модуль 11: Антикризове управління / В.І. Котячий,
Л.П. Білих, С.Г. Беляєв та ін. – М.: ІНФРА-М, 2000.– 484 с.

Терещенко о.О. Антікрізове фінансове управління на підприємстві:
Монографія. – До. КНЕУ, 2004. – 268 с.

Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.
посібник.-К.:КНЕУ, 2004. – 412 с.

Банкрутство підприємства

Фактичний стан активів

Ліквідація

Рис 1. Видова класифікація банкрутства.

Необережне

Умисне

Умисне

Результат

Реальне

Фіктивне

Приховане

Добровільне

Примусове

Оздоровлення

Укрупнення підприємств

Р

Е

О

Р

Г

А

Н

І

З

А

Ц

І

Я

Злиття

Поглинання

Подрібненя

підприємств

Без зміни

розмірів підприємства

Поділ

Виділення

Перетворення

Рис. 2. Форми корпоративної реструктуризації підприємства.

Приєднання

Рішення про проведення санації

Визначення цілей санації

оперативні

стратегічні

Забезпечення ліквідності

Управление прибыльностью и оптимизация использования существующей
ресурсно-сырьевой базы

Забезпечення життєдіяльності підприємства

Забезпечення рівня конкурентоспроможності, що відповідає

Вибір ефективних форм санації

Внутрішні

джерела

фінансування

Зовнішні

джерела

фінансування

Розробка програми санації

Реалізація, координація і контроль по впровадженню санаційної програми

Рис. 3. Етапи проведення фінансової санації.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020