Реферат на тему

Форми суспільного продукту в процесі відтворення

План

1. Сутність і види економічного відтворення

2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного
продукту

Література

1. Сутність і види економічного відтворення

Сутність економічного відтворення та його основні еле-

менти. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми
має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі
стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не
може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного
виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному
потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення (див.:
Маркс К. Капітал: Т. 1. — К.: Держполитиздат, 1954. — С. 565).
Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою
існування людського суспільства. Політична економія досліджує суспільне
відтворення як економічне.

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і
домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства.
Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і
домогосподарствах (див. теми 11 і 12), або одиничне (індивідуальне
відтворення). Відтворення на окремому підприємстві, як було з’ясовано в
темі 12, є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.

Водночас суспільне економічне відтворення не є простою сумою одиничних
процесів відтворення окремих підприємств. Доведено, що в суспільному
відтворенні з’являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні
первинних підприємств.

Так, вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного
виробництва — максимізація добробуту населення. Підприємство
орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний
попит і т. ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх
частин, що його утворюють:

виробництва, розподілу, обміну, споживання;

домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього
виробництва;

продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

суспільного виробництва і суспільного споживання.

В усій системі відтворювальних зв’язків визначальним є виробництво, бо
саме воно створює все необхідне для життя і щастя людей. Розподілено,
обмінено і спожито може бути тільки те, що вироблено.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші
моменти:

відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та
його зайнятості;

відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів
виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

відтворення національного багатства;

відтворення споживання;

відтворення економічних відносин.

Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою
продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і
відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної
системи суспільства.

У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми
власності, і перш за все панівна, їх взаємозв’язок і напрями розвитку.
Вивчаються відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський
механізм.

Види економічного відтворення. Розрізняють просте і розширене
відтворення економічної системи.

Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з
року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що
прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та
інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю
споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було
типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої
традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене
відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного
процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній
технічній основі і в майже незмінних масштабах.

Розширене відтворення економіки — це відтворення суспільного виробництва
в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів
підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у
виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.

Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його
капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного
капіталу, а на цій основі — і виробництва. Проте просте відтворення
продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так,
складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є
відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яке
було в наявності в попередній період.

В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу
відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту. У
зв’язку з цим у масштабі суспільного економічного відтворення велике
значення мають такі ринкові категорії, як сукупне пропонування, сукупний
попит, суспільна рівновага та інші категорії ринкової економіки, які
розглядаються не на рівні первинної ланки, а на рівні суспільної
економіки.

2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного
продукту

Суспільний продукт і його структура. Суспільний продукт є результатом
продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його
ланок і сторін. За системи товарного виробництва кожен продукт виступає
як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з
ринком — ще й ринкову вартість.

Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його
структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних благ
і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації
суспільного продукту. Поділ праці веде до того, що кількість видів
продукції розширюється. Сьогодні кількість видів продукції вимірюється
десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності
продукти як корисні блага діляться на дві великі групи: речі і послуги.

Для того щоб бути благом корисним, продукт необов’язково повинен
набувати форми речі, матеріального блага. Корисними є і послуги, що
мають нематеріальний характер. Це послуги освіти, медицини, культури,
сфери попиту і т. д. Виробничі потреби задовольняються науковими,
інформаційними, транспортними та іншими послугами. Зараз обсяг і якість
послуг — один з важливих показників економічного і соціального прогресу.

Особисті і виробничі послуги — невід’ємна частина суспільного продукту.
У зв’язку з цим суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери:
сферу виробництва матеріальних благ, тобто сферу матеріального
виробництва, і сферу послуг, тобто сферу нематеріального виробництва.

Проте першоосновою суспільного продукту є речові блага і продукти
харчування, одяг, житло, верстати, комбайни тощо.

За всієї різноманітності вироблені матеріальні продукти і послуги
поділяються на два види залежно від того, які потреби людей вони
задовольняють: на предмети споживання, що задовольняють особисті потреби
людей, і на засоби виробництва, які задовольняють виробничі потреби
людей. Відповідно, як обґрунтував К. Маркс, виробництво ділиться на два
великих підрозділи: І — виробництво засобів виробництва і ІІ —
виробництво предметів споживання, включаючи споживчі послуги.

Оскільки виробництво базується на глибокому поділі праці, то при аналізі
результатів виробництва варто обчислювати проміжний продукт і кінцевий
продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для
кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або
перепродажу.

Більшість продуктів (сировина, матеріали, комплектуючі машин) проходять
кілька виробничих циклів протягом року, перш ніж потрапляють до
кінцевого споживача. У результаті окремі частини і компоненти більшості
продуктів купуються і продаються декілька разів.

Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються
для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

У системі суспільного поділу праці багато підприємств (і цілі галузі)
спеціалізуються на виробництві проміжних продуктів — пшениці, залізної
руди, деревини, нафти, льону, металу і т. д.

Іншою стороною суспільного продукту виступає його вартість. За допомогою
цієї категорії ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту,
окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість.
Без категорії вартості неможливо обчислити обсяги суспільного продукту.

Методи обчислення суспільного продукту. Суспільство так само, як і
підприємство, має обчислювати результати суспільного виробництва, тобто
суспільний продукт. Теорія і практика розробили два методи обчислення
суспільного продукту — систему національних рахунків (СНР) і систему
балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу
використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці
національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових
таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру
економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У системі національних рахунків обліковуються такі сфери економічної
діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління,
некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні
господарства. Розрізняють такі поняття, як економічна операція та
економічний агент. У даному разі економічний агент — це будь-який
господарський суб’єкт економіки, включаючи домашні господарства і
некомерційні підприємства.

Під час обліку використовується грошовий вираз ринкової вартості благ,
що переміщуються, для забезпечення бази порівняння. Сам облік
здійснюється у вигляді подвійного запису, прийнятого в бухгалтерському
обліку. Спрощено можна уявити розрахунок національних рахунків як
бухгалтерію гігантського підприємства, яким є економіка країни, а
шляхами в ньому виступають певні сектори економіки.

У СНР використовуються дві класифікації. Перша — функціональна —
застосовується в рахунках виробництва, споживання і капіталоутворення і
виглядає так:

а) галузі виробництва товарів і послуг;

б) органи загального державного управління;

в) приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні
господарства;

г) домашні господарства.

Друга класифікація — інституціональна — використовується в рахунках
видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат:

а) нефінансові підприємства;

б) фінансові організації;

в) органи загального державного управління;

г) приватні некомерційні підприємства, що обслуговують домашні
господарства;

д) домашні господарства, включаючи дрібні підприємства.

Одиницею обліку при складанні національних рахунків є економічна
операція. Вона реєструється, як правило, в момент її оплати.

За системи національних рахунків подвійний рахунок виключається, що є
ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного
виробництва. Статистики, розраховуючи кінцевий продукт як потік доходів,
дуже обережні і враховують у ньому тільки те, що називається доданою
вартістю.

Додану вартість можна визначити двояко:

а) за статистикою — це різниця між продажем підприємств та їх придбанням
матеріалів і послуг у інших підприємств;

б) як економічна категорія — це вартість, яка додана до вартості
спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного
капіталу (не враховуючи заробітну плату).

У табл. 16.1 розглянуто декілька стадій виробництва хліба, щоб
проаналізувати, як точне і суворе дотримання методу доданої вартості дає
змогу вилучити проміжні витрати, які виділяють у звітах про прибутки і
збитки фермери, мірошники, пекарі й бакалійники. Кінцевий розрахунок
показує бажану рівність між кінцевим продажем хліба (а) і сумою доходів
(б), що розраховані як сума всіх доданих вартостей на різних стадіях
виробництва хліба.

Таким чином, за методом доданої вартості, щоб уникнути подвійного
рахунку, потрібно враховувати в національному продукті тільки кінцеві
товари і не враховувати проміжні продукти, які йдуть на створення
кінцевих товарів. Розраховуючи додану вартість на кожній стадії і
пам’ятаючи про необхідність віднімання витрат на проміжні товари, що
купуються в інших фірм, за допомогою методу розрахунку кінцевого
національного продукту як потоку доходів можна належно уникати
подвійного рахунку і враховувати зарплату, процент, ренту і прибуток
тільки один раз.

Метод балансу народного господарства (БНГ). Баланс народного
господарства являє собою систему взаємопов’язаних балансових таблиць,
кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного
процесу. До них належить відтворення: матеріального продукту — сукупного
суспільного продукту і чистого матеріального продукту; національного
доходу; національного багатства.

Таблиця 16.1

Грошові надходження від хліба,

ВИтрати і додана вартість (у коп. за хлібину)

Стадії

виробництва (1) (2) (3)

Доходи від продажу

(виторг) Витрати на проміжні матеріали або продукти Додана вартість
(заробітна плата, прибуток тощо)

Хліб, доставлений

до місця продажу 90 – 60 = 30

207 – 117 = 90

(обсяги виторгу)

(сума доданих

вартостей)

Для БНГ характерне розмежування двох сфер — матеріального виробництва і
так званої невиробничої сфери. Матеріальне виробництво поділяється на
виробництво засобів виробництва

(І підрозділ) і на виробництво предметів споживання (ІІ підрозділ).
Система балансів — це зведений матеріальний баланс, міжгалузевий баланс,
зведений фінансовий баланс, баланс грошових доходів, баланс трудових
ресурсів та ін.

`

\

®

3/4

Ue

iccccccccccacYYYUIAAAA

1†3\7?:A

Похожие записи