ФІНАНСИ, КРЕДИТ, ДОБРОБУТ УКРАЇНИ У 50-Х – 60-Х РОКАХ ХХ СТ.
Державний бюджет України об’єднував республіканський і місцеві. За його
допомогою перерозподілялася більша частина національного доходу
республіки між виробничою та невиробничою сферами, галузями
господарства, економічними районами. Індекс зростання державного бюджету
порівняно з 1940 р. становив у 1950 р. 225, у 1960 р. порівняно з 1950
р. — 434, у 1985 р. порівняно з 1960 р. — 415,8, у 1990 р. порівняно з
1985 р. — 140,7.
З метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеної під час
війни) у грудні 1947 р. було здійснено реформу, її проводили
конфіскаційними методами. Старі гроші, що перебували в обігу,
обмінювалися на нові у співвідношенні 1 :10. Вклади в ощадних касах
розміром до 3000 крб. переоцінювалися карбованець за карбованець, віл
3000 до 10 000 крб. — з розрахунку 3:2, а понад 10 000 крб. —
зменшувалися наполовину. Облігації державних позик замінювалися на
облігації конверсійної 2 %-ї позики 1948 р. у співвідношенні 3:1. Кошти
колгоспів і кооперативних організацій обмінювалися як 5:4 або вилучалося
20 % їх грошових нагромаджень. Оскільки ці заходи призвели до збільшення
дотацій промисловості, то в 1949 р- було підвищено оптові ціни на засоби
виробництва та тарифи вантажоперевезень. 31 березня 1950 р. підвищено
курс карбованця по відношенню до іноземним валют, переведено його на
власну золоту базу.
У 1961 р. проведено реформу, що змінила масштаб цін, який підвищився в
10 разів. Це означало відповідне зниження всіх цін, плати за послуги,
грошових доходів населення. Старі гроші було замінено на нові у
співвідношенні 10:1. Одночасно з 1 січня 196 І р. встановлювався золотий
вміст карбованця 0,987412 г чистого золота (ціна 1 г золота дорівнювала
1 крб.). Долар став оцінюватися в 90 копійок замість 4 крб.
†
?
„
†
O
амітилася тенденція розширення повноважень союзних республік. Вони
одержала право самостійно визначати доходи і видатки в розрізі
республіканських і місцевих бюджетів, використовувати додаткові доходи,
а також ті суми, що залишилися внаслідок економії видатків. За
республіками були закріплені певні повноваження щодо складання,
утвердження, виконання державних бюджетів, розподілу доходів і видатків
між республіканським і місцевими бюджетами.
Було внесено зміни у податкову політику. В 1953-р. прийнято новий закон
про сільськогосподарський податок. Замість оподаткування доходу віл усіх
джерел сільськогосподарського виробництва введено податок за твердими
ставками з однієї сотої гектара присадибної землі колгоспного двору.
Передбачалася система пільг для окремих категорій населення (інвалідів,
сімей військовослужбовців та ін.). У 1957 р. замість чотирьох різних
ставок (у розмірі віл 6 до 15 %) було введено нову єдину ставку
оподаткування з валового доходу колгоспів у розмірі 14 %, що була
диференційована по республіках і областях.
У 1958 р. припинено випуск державних позик, що реалізувалися за
підпискою серед населення і довгий час були важливим джерелом доходів
бюджету. Протягом 1960—1962 рр. було підвищено неоподаткований мінімум
заробітної плати, знижено податок з заробітної плати для
низькооплачуваних громадян, скасовано податок за бездітність з
неодружених, одиноких і малосімейних.
Протягом 50-х років з розширенням прав союзних республік у народному
господарстві СРСР підвищувалося значення республіканського бюджету.
Його частка у державному бюджеті України становила у 1958 р. 69,2 %
проти 32,9 % у 1950 р. З кінця 50-х років у розподілі доходів між
республіканським і місцевій бюджетами знову намітилася тенденція
збільшення частки останніх.
У господарському розвитку України значна увага приділялася торгівлі. В
1950 р. було відроджено її матеріально-технічну базу. Абсолютний обсяг
продажу товарів у державній і кооперативній торгівлі. включаючи
громадське харчування, становив 97 % рівня 1940 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
