Реферат на тему:

Економіко-кримінологічний моніторинг: його методологічна сутність,
структура, складові елементи та функціональні можливості

Розробка методологічних основ економіко-кримінологічного моніторингу
(надалі – ЕК моніторингу) у контексті всього комплексу системи знань,
сформованих у межах складових елементів предмета теорії детінізації
економіки за своєю суттю має засадниче значення для розвитку теорії та
практики пізнання і подолання тенденцій саморегулятивного відтворення
технологічно насичених, різноманітних джерел тіньової економіки.
Оскільки і ретроспективному, і поточному комплексному ЕК моніторингу
піддаються всі елементи предмета запропонованої теорії, то правильне
визначення відправних теоретичних положень ЕК моніторингу має вирішальне
значення і є основною складовою теоретико-методологічних знань про
методи пізнання призупинення і подолання тіньової економіки,
інтерналізованих у теорії детінізації економіки.

Визначаючи ЕК моніторинг як певну систему методологічних знань чи
методологію пізнання конкретного виду практичної діяльності, необхідно
відзначити, що є різні рівні методології, тобто різнорівневі системи
знань про методи пізнання і перетворення дійсності. Ми приєднуємося до
позиції вчених, що методи і системи знань про них поділяються на
загальнофілософські, загальнотеоретичні та конкретно-наукові [28, 172].
В останньому випадку йдеться про методологію конкретної науки. Поділ
методології на рівні базується на тому, що кожна з наведених систем
знань інтерпретує відповідні її рівню види методів пізнання і
перетворення явищ дійсності.

Наукова література з цих питань відзначає від двох до чотирьох рівнів
методології [1, 102–103, 291]. Зміст усіх рівнів методології найбільш
повно охоплює класифікація, зроблена І.В. Блаугбергом та Е.Г. Юдіним [7,
68–71], які, поряд з іншими вченими, вважають, що “вищий рівень утворює
філософська методологія. Її зміст складає загальні принципи пізнання і
категоріальний устрій науки в цілому… Другий рівень методології можна
позначити як рівень загальнонаукових принципів і форм дослідження…
Наступний рівень – це конкретно-наукова методологія, тобто сукупність
методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в тій чи
іншій спеціальній науковій дисципліні… Нарешті, останній рівень
методології утворює методика і техніка дослідження, тобто набір
процедур, що забезпечують отримання одноманітного та достовірного
матеріалу, його первинну обробку, після якої він тільки і може
включатися в масив наукового знання” [32, 16, 65].

Відповідно до вказаних рівнів методології, вважає Л.Є. Венцковський,
“необхідно відрізняти рівні наукового пізнання: нижчий рівень співпадає
з методикою; наступний рівень охоплює дослідження методів, що
застосовуються у спеціальних науках; потім – рівень дослідження
загальних методів, які виходять за рамки окремих наук, і, насамперед, –
рівень методів, що застосовуються у всіх науках без винятку; їх
дослідження і складає предмет філософської методології” [12, 68].

Як видно з викладеного, підкреслює А.П. Шептулін, “методологія не являє
собою цілісної науки, а розчленовується на окремі види й різновиди
залежно від того, які – загальні, загальнонаукові або конкретно-наукові
– методи вона розробляє і яку конкретну науку обслуговує. Оскільки кожна
наука має свій особливий предмет, вона неминуче створює свій метод
дослідження, у вимогах якого відображається специфіка її предмета, а
відповідно і своя методологія… Така методологія є спеціальною, або
конкретно-науковою. Вона має різновиди відповідно до кожної конкретної
науки.

Вирішуючи методологічні проблеми стосовно даної науки, конкретно-наукова
методологія органічно входить у зміст цієї науки і розробляється
представниками даної області знань” [136, 13].

Таким чином, усе частіше науки, “спираючись на фундаментальні основи
філософії, здійснюють у відповідній сфері життєдіяльності певну
методологічну функцію”, – підводить підсумок В.С. Зеленецький [28, 177].

На нашу думку, зазначені вище аргументи повністю стосуються також
методологічних засад, напрацьованих у межах кримінологічної науки і
конкретизованих нами в загальній частині теорії детінізації економіки,
спрямованої на пізнання і протидію тіньовим криміногенним процесам.
Розробляючи систему науки “Теорія детінізації економіки”, ми
дотримувались методології, розробленої у фундаментальних основах
філософії. Визначаючи економічну кримінологію як підгалузь
кримінологічної науки, у процесі розробки системи знань першої ми взяли
на озброєння, перш за все, методологію, або систему науки, елементи її
предмета та інший кримінологічний інструментарій, напрацьований у її
материнській науці – кримінології. Методологію економічної кримінології
у процесі подальшої розробки теоретичних засад пізнання тіньових
процесів і детінізації економіки інтерналізували з методологією
інститутів теорії управління, фінансового, цивільного та
адміністративного права, бухобліку, інформатики, економічною теорією і
т. ін. На підставі цієї інтерналізації знань, напрацьованих зазначеними
науками, ми отримаємо синтезовану теорію про методи пізнання ТЕ та
засади створення відповідної організаційно-правової інфраструктури
детінізації економіки. Оскільки економіко-кримінологічний моніторинг
визначається нами як одна з основних, або центральна
функціонально-рольова складова методологічних знань про методи пізнання
і подолання тіньової економіки, то саме у формі ЕКМ та змісті об’єктів
його вивчення буде синтезована вихідна система знань про
конкретно-наукові методи пізнання і перетворення дійсності (тобто
пізнання тіньових процесів і детінізації економіки), напрацьовані в
економічному, правовому та управлінському блоках наук, інформатиці,
математичному моделюванні та інших науках, що можуть бути використані в
інтерпретації притаманних їм методів у процесі здійснення
економіко-кримінологічному моніторингу тіньової економіки. Така
інтеграція знань різних наук є необхідною закономірністю, оскільки
тіньова економіка охопила практично всі сторони цивільного обороту
речей, прав, дій. Її пізнання і призупинення процесів саморегулятивного
відтворення джерел тіньової економіки можливе лише при інтерналізації
знань саме такого широкого кола наук та інтерпретації притаманних їм
конкретно-наукових методів. Це зумовлюється різноманітністю
криміногенних джерел тіньової економіки і специфічністю притаманних їм
технологій, ЕК моніторинг яких вимагає застосування відповідних цим
джерелам ТЕ методів і методик пізнання і детінізації самих різноманітних
інформаційних, організаційно-управлінських та фінансово-господарських
деліктів. Навіть таке похідне позначення наук, які вивчають різноманітні
причинні й технологічні аспекти відносин у тих чи інших
організаційно-управлінських, фінансових та інформаційно-технологічних
сегментах сучасного економічного обороту, свідчить про те, що кожен з
цих сегментів має свою індивідуальну специфіку як у плані
предметно-технологічних особливостей капіталообороту, що забезпечується
відповідним документальним супроводженням, так і в плані причинного,
об’єктного і суб’єктного комплексу. Ця специфіка зумовлює відповідну
різнорівневу об’єктно-персоніфіковану структуру зазначених сегментів, ЕК
моніторинг яких потребує відповідної інтерпретації як загально-, так і
спеціально- чи конкретно-наукових методів і методик пізнання й
перетворення явищ реальної дійсності. Тобто ми бачимо, що пізнання
кожного сегмента нижнього рівня потребує персоніфікованої методології чи
підсистеми знань щодо інтерпретації як загальнонаукових, так і
об’єктно-технологічних, спеціальних методів пізнання. Зумовлюється цей
підхід специфікою об’єктно-технологічного, причинно-детермінаційного і
суб’єктного комплексів, притаманних конкретному сегменту досліджуваних
відносин.

Як відзначає А.П. Купріян,”…якщо розумієш методологію у функціональному
плані, то число її рівнів, без сумніву, виявиться більшим” [49, 16]. Ми
розуміємо і сприймаємо методологію як певну систему знань і в такому
аспекті, оскільки саме у функціональному плані пізнання й перетворення
дійсності методологія може мати як наукову, так і практичну цінність і
бути реалізованою.

Разом з тим, як було зазначено вище, кожний нижній рівень методології
опирається на вищий рівень системи знань, і так до фундаментальних
загально-філософських систем знань – діалектико-матеріалістичної
методології пізнання і перетворення явищ реальної дійсності.

Наведена інформація або ствердження свідчать про діалектичний
взаємозв’язок різнорівневих структурно-родових методологій. Відповідно
кожний рівень структурно-родового економіко-кримінологічного
моніторингу, з одного боку, діалектично пов’язані між собою, а з іншого
– кожний рівень ЕК моніторингу має свою певну методологічну
самостійність. Чим повніше визначені самостійні функціональні складові
елементи конкретного рівня моніторингу, тим є більші його
конкретно-наукові методологічні можливості та методологічні можливості
інституту економіко-кримінологічного моніторингу як (до певної міри)
засадної спеціально-наукової теорії пізнання і протидії тіньовій
економіці, що, в свою чергу, входить як функціонально-рольовий елемент в
економічну кримінологію і разом з останньою у теорію детінізації
економіки, але вже у вигляді конкретного методу практичного застосування
знань усіх елементів даної теорії.

Не дивлячись на різнопрофільність і різнорівневість наведених вище
галузей наук (теорії управління, економічної теорії, інформатики,
математичного моделювання, психокібернетики, менеджменту різноманітних
сегментів фінансових, страхових ринків, бухобліку, податкового обліку і
т. ін.), а також різних галузей правових наук, ми не виходимо за межі
предмета нашого дослідження. Врахування основ і окремих елементів
предмета будь-якої з наведених та багатьох інших, наведених нами,
галузей наук нам необхідно для того, щоб усвідомлено і науково виважено
відстежити як управлінські, інформаційні та ті чи інші
фінансово-господарські, цивільно-правові, адміністративно-правові
делікти та притаманні їх документообороту технології, використовуються у
певних схемах тіньового капіталообороту. Тіньова економіка, її
саморегулятивні криміногенні прояви, як і будь яке інше явище, є
структурно організованим і знаходиться в певному, взаємообумовленому
зв’язку з такими ж однорідними проявами, в якій сфері діяльності вони б
не здійснювались. Саме тому, піддаючи моніторингу самі різноманітні
підвиди цивільного обороту речей, прав, дій, ми не виходимо за предмет
нашого дослідження. Саме на підставі знань, сконцентрованих у зазначених
науках, ми можемо реально пізнати будь-який конкретний сегмент тіньової
економіки. Синтезуючи їх з відповідними причинно-правовими,
причинно-управлінськими, причинно-економічними, причинно-психологічними,
причинно-технічними, причинно-технологічними,
причинно-документооборотними аспектами і методами протидії тіньовій
економіці, ми формулюємо відповідну інтегративну систему знань щодо
пізнання й локалізації конкретних джерел тіньової економіки та побудови
комплексної теорії про засади, принципи, методи і методики створення
економічних передумов і відповідної інфраструктури детінізації
економіки.

Тобто в основі взаємозв’язків цих різноманітних галузей науки є
конкретний, структурно організований, технологічно взаємообумовлений
предмет – криміногенні тіньові делікти – джерела ТЕ, тіньові процеси і
пов’язані з ними їх специфічні об’єктно-технологічні,
причинно-детерміністичні і психіко-кібернетичні відносини, пізнання і
детінізація яких вимагає від нас як розробки інтегрованої спеціальної
методології, так і діалектично підпорядкованих їй нижньорівневих
підсистем знань, покликаних пізнати й локалізувати відповідні їх рівню
джерела тіньової економіки. Як було встановлено вище, діапазон цих
джерел різноманітний і поділяється не тільки за тими чи іншими
фінансовими, інформаційними, управлінськими чи іншими сегментами
відносин, а й за притаманними їм видами і способами тіньової діяльності.
Наприклад, такий підвид джерел тіньової економіки, як ухилення від
оподаткування, поділяється на підвиди, в основі яких лежать різноманітні
податки, яких налічується сьогодні понад 30. Від механізму справлення
останніх залежить причинно-технологічний і причинно-суб’єктний склад, що
цілеспрямовано зумовлює конкретний спосіб ухилення від сплати податків.
Локалізація кожного способу ухилення від оподаткування потребує
відповідної підсистеми методологічних знань про його причини,
об’єктно-технологічний, суб’єктний склад, а також методи і методики, що
містять такі категорії, як “економічний аналіз”, “оперативно-розшукова
діяльність” (ОРД), “профілактика”, “попередження”, “виявлення”,
“розслідування”, “розкриття”, що є мікрорівневими складовими поняття
“локалізація” джерел ТЕ і, поряд з методами теорії управління,
інформатики, фінансового права і т. ін., є складовими категоріями
“детінізації” економіки.

Ця конкретно-наукова методологія, або підсистема ЕК моніторингу,
показує, коли, як і при яких конкретно-технологічних обставинах
застосовувати ту чи іншу групу методів і методик. Наприклад, визначивши
методологію інтерпретації відповідних методів і методик їх застосування,
можна встановити причинно-детермінаційний, об’єктно-технологічний і
суб’єктний склад конкретного способу ухилення від сплати податків, на
підставі чого визначити методи притаманні таким поняттям: “рання
профілактика” ухилень (сюди належать “методи усунення причин”…),
“попередження” – вдосконалення обліку, введення режимно-облікових
бланків (бланки “суворого обліку”, “суворої звітності”, ідентифікації
бланків, осіб, фактів подій), методів контролінгу і т. ін.; “виявлення”
(інформаційно-технологічні, технічні методи, спостереження, аналіз,
оцінка, прогноз, ОРД і т. ін.); “розкриття” – процесуальні та технічні
методи виявлення збору і фіксації доказів, усунення протиріч у
показаннях свідків, огляд і експертиза документів (технічна – підробки,
підчистки; судово-бухгалтерська і т. ін.). Це є чи не найнижчий рівень
моніторингу як конкретно-наукової методології пізнання і подолання
тіньової економіки. Але навіть у цій підсистемі методологічних знань
міститься високий теоретичний і науково-практичний потенціал, який
свідчить про значні методологічні можливості економіко-кримінологічного
моніторингу, як для оптимізації організаційно-управлінських рішень у
сфері профілактики і попередження тінізації відносин, їх детінізації,
зокрема боротьби з конкретними криміногенними тіньовими проявами, так і
для розвитку криміналістики (у плані документалістики як підгалузі
криміналістики) бухобліку та судової бухгалтерії (у плані розвитку
системи режимно-облікових бланків, ідентифікаційно-пошукових систем їх
виготовлення, отримання, використання, обліку, збереження, погашення,
списання). До цих проблем належать організаційно-управлінські аспекти –
контролінг, розвиток інформатики, з питань розробки систем захисту
інформації, її ефективного і правомірного використання, вдосконалення
науки управління ризиками у сфері фінансово-господарських відносин,
вдосконалення системи оподаткування, кредитної і монетарної,
зовнішньоекономічної, економічної політики в цілому,
кримінально-правової політики держави і т. ін.

Безумовно, якщо пройти повний шлях економіко-кримінологічного
моніторингу з макро до мікрорівня, то в розробку необхідно взяти за
основу конкретну галузь економіки чи напрям діяльності або конкретне
підприємство, чи конкретний напрямок діяльності якогось підприємства
(скажімо, зовнішньоекономічну чи якусь іншу діяльність) і піддати
моніторингу його об’єктно-технологічні, суб’єктні та причинні аспекти.
На підставі проведеного моніторингу можна розробити і запропонувати
конкретні управлінські, правові, економічні, технічні та технологічні
методи і методики протидії. Коли ми піддаємо ЕК моніторингу якусь галузь
народного господарства чи якийсь конкретний напрям
фінансово-господарської діяльності, то сприйняття запропонованої системи
методологічних знань буде більш переконливим. Але це завдання особливої
частини теорії детінізації економіки. Зараз ми проходимо найскладніший
етап проблем пізнання і подолання тіньової економіки – розробки
методологічних засад пізнання і подолання цього явища. Сприйняття цієї
конкретно-наукової методології потребує її подальшого осмислення і
теоретико-прикладної осмислювальної апробації як автором, так і
користувачами цієї роботи. Зазначене не виключає її можливого
коригування, оскільки ідея рівнів методології є складною. Ця складність
стає зрозумілою, якщо врахувати висновок В.Ж. Келле і Н.І. Макашина, що
“в реальному осмислювальному процесі пізнання має місце постійне
пересікання різних рівнів методології” [32, 65]. Це пересікання рівнів
методології ми реально спостерігаємо при трансформації зазначених
теоретичних знань на конкретно-наукову методологію, якою ми вважаємо
запропонований нами економіко-кримінологічний моніторинг. Інтегруючи
загальнотеоретичні викладки гносеології* на ЕК моніторинг, слід також
наголосити на висновках Г. Гіргінова і М.Я. Янкова, що “методологія не
включає методи, а перетворює їх в предмет дослідження” [15, 127], а
також висновку Б.А. Ворович, що “в сучасних умовах будь-яка область
наукового знання не тільки будує теорію розвитку відповідної сторони,
але й розробляє на цій основі методи, методики пізнання і перетворення
буття” [13, 41].

Аналізуючи різні варіанти визначення поняття методу у різних галузях
науки, В.С. Зеленецький підкреслює, що сутність будь-якого методу
полягає у “…виконанні методом функції особливого засобу пізнання і
перетворення дійсності. При цьому метод – не просто спосіб пізнання
явищ, що вивчаються наукою” [28, 185], а “душа і поняття змісту” [50,
218]. “Таким чином, під методом слід розуміти спосіб теоретичного чи
практичного підходу до об’єкта в цілях його пізнання та перетворення на
основі відповідної методології, науково розроблених і апробованих
практикою конкретних методик” [28, 185], – робить висновок В.С.
Зеленецький.

Трансформуючи всі наведені загальнотеоретичні викладки на
економіко-кримінологічний моніторинг, можна зробити висновок, що ЕК
моніторинг є вченням про методи пізнання і подолання тіньової економіки.
Він як будь-яке вчення чи теорія, має функціонально-рольове призначення.
Економіко-кримінологічний моніторинг виконує орієнтуючу, управлінську,
регулятивну, перетворюючу і методологічну функції. Усі вони проявляються
як окремі взаємопов’язані рольові аспекти моніторингу, єдність яких
утворює сутність його методологічної функції щодо пізнання й
перетворення фактів дійсності. Цей висновок відповідає також теоретичним
викладкам, що підкреслюються багатьма дослідниками в науковій
літературі. Про рольове призначення теорії свідчить “орієнтуюча,
аналізуюча [49, 12], регулятивна, управлінська [51, 25], керуюча і
методологічна теорії [107, 220]”. З цього приводу В.С. Зеленецький
наголошує, “із попередніх положень видно, що перераховані ролі теорії
проявляються в процесі її функціонування як окремої сторони,
взаємопов’язані аспекти, єдність яких і утворює зміст її методологічної
функції” [28, 180]. “Відсутність знання лежить в основі не тільки
методів пізнання, але і методів перетворення дійсності. Відповідно, воно
входить у структуру змісту будь-якого методу”, – підкреслює В.С.
Зеленецький [28, 188].

Таким чином, сутність ЕК моніторингу полягає в тому, що він є
різнорівневою конкретно-науковою методологією пізнання і призупинення
розвитку тіньової економіки. При цьому, виконуючи орієнтуючу,
управлінську, регулятивну, перетворюючу, а в цілому методологічну роль
чи функцію, ЕК моніторинг є конкретно-науковою системою знань чи
спеціально-науковою методологією про організаційно-управлінські,
технічні, інформаційно-технологічні, економічні й правові методи та
притаманні їм методики і технічні прийоми:

–“пізнання тіньової економіки” як феномена в цілому, так і в пізнанні її
різнорівневих джерел (наприклад – ухилення від оподаткування, інші
економічні злочини, некриміналізовані криміногенні діяння: відмивання
коштів протиправного походження; “намивання” фіктивних безготівкових
коштів, емісії незабезпечених (фіктивних) платіжних сурогатів (чеки,
векселі, акції, гарантії і т. ін.), інших протиправних діянь і тіньових
видів діяльності як у розрізі галузей, так і у розрізі різноманітних
напрямів фінансово-господарської діяльності);

– локалізації різноманітних вищенаведених та інших джерел тіньової
економіки (шляхом застосування методів і методик “профілактики”,
“попередження”, “виявлення” і “розкриття” конкретних тіньових діянь);

– створення економічних передумов організаційно-правової інфраструктури
детінізації економіки як на макрорівні – щодо тіньової економіки в
цілому, так і на мікрорівні – у розрізі її конкретних джерел. В основі
такої системи лежить вчення про організаційно-управлінські,
фінансово-правові, кримінологічні, технічні, інформаційно-технологічні
підсистеми визначення, фіксації і усунення причин тінізації. Наприклад,
зміни дезінтегруючої фінансові потоки економічної моделі чинної системи
оподаткування, кредитної, монетарної і зовнішньоекономічної політики
держави, що пригнічує виробничі процеси і капіталооборот, процеси
економічного відтворення, а відповідно, виштовхує підприємницьку
діяльність у тінь. Скажімо, інфраструктура усунення причин тінізації
повинна будуватись як постійно діючий функціональний механізм визначення
і усунення прорахунків у сфері управління, розбіжностей і порушень
принципів рівноваги між платоспроможністю платників податків і сумарним
податковим тиском, інших суперечностей, які призводять до тінізації
відносин, неефективної правозастосовчої практики, правових колізій
(“війни законів”), непослідовності, безсистемного проведення
адміністративної реформи, яка кожний раз закінчується непомірним
зростанням додаткових державних органів, що створює додаткові віктимні
ситуації корупціонізації відносин і т. ін.

Вищенаведена інформація дає, на нашу думку, досить глибоке уявлення про
сутність, структуру та функціональні можливості ЕК моніторингу. Разом з
тим, це макрорівневий, базовий рівень ЕК моніторингу. Він дає нам перший
рівень уявлення про загально-теоретичні засади й можливості цієї
конкретно-наукової методології. Це, безумовно, не менш важливо, оскільки
запропонована підсистема знань – місток між вищими, фундаментальними
рівнями методологічного пізнання: філософською, загально- і
конкретно-науковими методологіями, від яких ми маємо відштовхнутись при
розробці підсистеми економіко-кримінологічних і
організаційно-управлінських та правових знань, а від них – до різних
рівнів ЕК моніторингу.

Вищенаведена структура базового рівня економіко-кримінологічного
моніторингу разом із вченням про “складові елементи тіньової економіки”,
“причинність” і “детермінацію”, інші складові елементи предмета теорії
детінізації економіки ми отримуємо комплексну систему методологічних
знань про “процеси пізнання сутності тіньової економіки”, “принципи,
засоби і методи створення економічних передумов, побудови
організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин”.
Розроблений у першому розділі роботи понятійний апарат відображає
об’єктно-технологічні ознаки тіньових відносин. Піддавши останні
макрорівневому ЕК моніторингу, за умов дотримання запропонованих
методологічних засад ЕКМ, ми обов’язково прийдемо до висновку, що такі,
наприклад, заходи, як “легалізація” тіньових капіталів шляхом амністії,
не тільки суперечать міжнародній практиці боротьби з відмиванням
незаконних доходів, а і є безперспективними у плані юридичної техніки їх
здійснення.

У 1994 році вже приймався Указ Президента України “Про амністію тіньових
капіталів”. Але після цього тільки протягом двох років, за оцінками
різних експертів, тіньова економіка зросла із сорока до шістдесяти
відсотків від ВВП [59, 46].

|ae#X%o&|DhGvI?P?^2loooooooooooooccccccccccccc

gd»gF

a?anaDcaeOeEe?ioei–oI/:yoooooooooooooooooooooocccc

gd` A

и оподаткування сформована на принципах “податки на податки” та “податки
на витрати”, що викликає дезінтеграцію фінансових потоків у процесі
виробничого циклу, зумовлює вимивання обігових коштів підприємств, у
результаті продукується обіг боргів, а не грошей, штучно збільшуються
собівартість продукції, що обмежує її збут, формулює інші кумулятивні
закладки, які пригнічують капіталооборот, роблять виробництво збитковим,
виключають не тільки розширене, а навіть просте економічне відтворення.
Саме ці фактори, поряд з пригнічувальною монетарною і кредитною
політикою в державі, є основною причиною виштовхування підприємництва у
сферу тіньових відносин – у лоно функціонування економічної злочинності,
ухилення від оподаткування, корупції, сфери діяльності кримінальних і
напівкримінальних кланів, що створюють свої формування за типом існуючих
форм звичайних підприємницьких структур. 

Такі технологічно насичені проблеми поверховими акціями типу амністії
тіньовиків, дерегуляції економіки, створення додаткових фіскальних
органів, декларативними закликами до легалізації тіньових капіталів,
створенням додаткових фіскально-репресивних органів і т. ін. не
вирішити.

Прийняття цих ідей і організаційно-управлінських механізмів як основу,
ухвалення управлінських, економічних та правових рішень – означає кинути
економічні відносини на повну деградацію, знищення продуктивних сил
суспільства та підрив економічної безпеки держави.

Протиставляти цим високотехнологічним проблемам необхідно такі ж
технологічно продумані управлінські та економіко-правові механізми
вирішення цих проблем. Замість декларативної “легалізації” тіньової
економіки – науково обґрунтовану систему економічних передумов і
відповідну організаційно-правову інфраструктуру детінізації економіки. В
основу останньої потріьно покласти методологічно виважений комплексний
механізм визначення і фіксації організаційно-управлінських, технічних,
економічних та правових причин тінізації економіки і адекватний усій
структурі зазначених відносин пакет заходів, спрямованих на усунення цих
причин.

Замість декларативної “дерегуляції” економіки – ЕК моніторинг причин
суперечностей, колізій, прогалин, дублювання і “війни законів” та
методологічно-комплексна система гармонізації законодавства і створення
на цій основі взаємоузгодженого економіко-правового механізму
врегулювання, зарегульованих фінансово-господарських процесів.

Наприклад, як зазначалось вище, зовнішньоекономічну діяльність регулює
понад 80 нормативно-правових актів, за допомогою яких автори намагались
створити дієвий механізм валютного контролю, а довели цей механізм до
такого стану, що з існуючих понад 37 основних каналів відтоку валютних
коштів за кордон, перекрито один – експорт товарів [73; 74; 78].

Інформаційні відносини регулює понад 30 суперечливих нормативно-правових
актів, які практично не створюють ефективного механізму захисту
інформації, як і не сприяють ефективному її використанню у боротьбі зі
злочинністю [87, 626–665].

Таким чином, ми підійшли до того, що кожна проблема, пов’язана з
питанням детінізації суспільних відносин, має бути піддана комплексному
ретроспективному та поточному економіко-кримінологічному моніторингу.

Перший, загальний рівень економіко-кримінологічного моніторингу складає
систему знань і структуру предмета про такі методи: “пізнання”,
“локалізація”, “створення економічних передумов і організаційно-правової
інфраструктури детінізації економіки”.

Використовуючи ЕК моніторинг як систему знань про методи* “пізнання”,
опрацюванню піддається об’єкт та предмет “пізнання”.

1. Об’єктом пізнання є та чи інша група відносин у конкретно визначеній
сфері (галузі, напрямі) економічної діяльності на предмет наявності
тіньових відносин, пов’язаних з конкретними видами або способами
тіньового капіталообороту.

1.1. Предмет і гносеологічна структура процесу ЕКМ як складові елементи
об’єкта пізнання. Методологія і метод чільно пов’язані зі змістом
предмета пізнання і навпаки. Звідси:

а) предметно-технологічний склад джерел тіньової економіки розглядається
як статичний і функціонально-рольовий елемент методології процесу ЕКМ
(тобто вивчаємо, спостерігаємо, оцінюємо і т. ін. галузь народного
господарства – як джерело ТЕ, напрям фінансово-господарської діяльності
– як джерело ТЕ, (діяльність банківських і парабанківських установ,
зовнішньоекономічна діяльність, ринок цінних паперів, ринок гарантій і
боргових зобов’язань і т. ін. – як джерела ТЕ), фінансово-господарські
операції – як джерело ТЕ, види злочинів – як джерело ТЕ, способи скоєння
злочинів – як джерело ТЕ);

б) стан організаційно-управлінської діяльності держави, її органів або
підприємницьких структур як агентів державного контролю в об’єкті
пізнання (правове, технічне, кадрове, організаційно-методичне,
інформаційне, морально-психологічне забезпечення) підбір і розстановка
кадрів на керівні і матеріально-відповідальні посади, відношення до
порушень фінансової дисципліни, обліку і т. ін., що відображає весь
організаційно-управлінський інструментарій забезпечення управлінської
діяльності, а також розглядається як елемент об’єкта пізнання;

в) рівень технологічної вразливості елементів об’єкта пізнання,
пов’язаний із змістом об’єкта вивчення, розробки і т. ін. (“вузькі”
місця документообігу, від галузі до окремої фінансово-господарської
операції), технологічними можливостями вуалювання видів і способів
злочинів і зловживань, тіньового капіталообороту – у сфері приватизації,
незаконних емісій фіктивних безготівкових коштів, інших платіжних
сурогатів (незабезпечених чеків, векселів, акцій, гарантій і т. ін.);
колом партнерів; можливістю псевдобанкрутства; нецільовими
використаннями кредитів; зловживанням на забалансових рахунках; сферою
розрахунків; за допомогою технологій виробничих і документооборотних
процесів і т. ін.;

г) потенційні суб’єкти тіньових відносин (суб’єкти
тіньовики-делінквенти, що можуть здійснювати ухилення від оподаткування,
фінансово-господарські тіньові операції, розкрадання; спеціальні
суб’єкти, що здійснюють контроль, ліцензування, квотування, облік,
реєстрацію, стягнення податків, у процесі чого можуть скоювати корупцію,
хабарництво, службові підлоги, відмивання коштів незаконного походження
та інші злочини і зловживання, притаманні виробничо-обліковим
технологіям даного об’єкта пізнання);

д) стан процесів відтворення тіньових капіталів; тіньових відносин;
криміногенного потенціалу (надпотужні види і підвиди джерел ТЕ у
конкретному об’єкті пізнання; соціально-негативні, антисоціальні,
соціально-нейтральні, соціально-позитивні, перемінні, відмираючі та
новоутворені джерела ТЕ, джерела деструктивно-відтворювального
характеру, різнопрофільно-стабільні, однопрофільно-стабільні,
різнопрофільно-епізодичні, однопрофільно-епізодичні джерела ТЕ);

ж) причинно-детермінаційний комплекс джерел ТЕ у конкретному об’єкті
пізнання. Його макрорівнева і мікрорівнева класифікація в контексті:
рівнів джерел ТЕ; у розрізі об’єктно-технологічного комплексу –
організаційно-управлінського, обліково-технічного, технологічного і
правового забезпечення; суб’єктного складу, притаманного
функціонально-рольовим і оборотним технологіям об’єкта пізнання.

2. Визначення об’єктів і методів локалізації: конкретні тіньові процеси
або конкретні види і способи злочинів чи інших криміногенних діянь (як
різнорівневі, так і різнопрофільні види і підвиди джерел тіньової
економіки, визначені на етапі процесу пізнання).

2.1. Тіньові процеси як об’єкти локалізації (методи локалізації тіньових
процесів – “попередження”, “усунення” причин тінізації відносин у
розрізі економічних, управлінських, технічних, інших
об’єктно-технологічних, суб’єктних, інфораційно- і
обліково-технологічних, нормативно-правових причин та умов тінізації).

2.2. Види і способи тіньових, криміногенних, але не криміналізованих
діянь як об’єктів локалізації (методи локалізації: попередження,
виявлення, документування діянь шляхом збору і процесуальної фіксації
доказів; кваліфікації діянь, розкриття злочинів).

2.2.1. Фонові джерела ТЕ, у складі яких є джерела соціально-перемінного
характеру (відмираючі чи новоутворені джерела ТЕ). Врахування і вивчення
останніх є підґрунтям для визначення кримінальної політики щодо
криміналізації, декриміналізації криміногенних процесів, які в умовах
перехідного періоду динамічно змінюються.

2.3. Моніторинг рівня криміногенності “керівних”,
“матеріально-відповідальних” та інших посад на предмет можливості їх
використання у протиправних корисливих цілях чи для здійснення тіньових
операцій з іншою метою (виявлення так званих “хлібних” посад і створення
відповідної системи привентивно-попереджувального контролю за ними
(контролінг).

2.3.1. Якісний склад суб’єктів тіньової діяльності (методи – перевірка
професійних та моральних характеристик кадрів, система підбору кадрів на
потенційно криміногенні посади, система недопущення на них осіб, раніше
судимих за корисливі злочини і т. ін., система підвищення
відповідальності посадових осіб, їх усунення з
матеріально-відповідальних та інших потенційно вразливих посад у плані
тіньової діяльності).

3. Створення економічних передумов організаційно-правової інфраструктури
детінізації економічних відносин.

В основі розробки інфраструктури детінізації економічних відносин
знаходиться, перш за все, система знань про причинно-детермінаційний
комплекс тінізації суспільно-економічних відносин, сформована на таких
етапах ЕК моніторингу, як “пізнання тіньової економіки”, “локалізації
різнорівневих та різнопрофільних джерел ТЕ”.

Причому, виходячи зі змісту поняття “детінізація економіки” [79, 400],
моніторинг мікро- і макрорівневих причин та умов, що детермінують
тінізацію відносин, необхідно розглядати у діалектичній єдності. Тільки
таким чином ми отримаємо нову синтезовану систему знань, необхідну для
створення сукупності макро- і мікрорівневих економічних, правових,
організаційно-управлінських, технічних, інформаційних та технологічних
передумов повернення економічних взаємовідносин між учасниками
економічного обороту країни з тіньового, тобто з різних причин
невраховуваного у враховуваний державою сектор цивільного обороту речей,
прав, дій. Саме ця синтезована система нових знань (про макро- і
мікрорівневі причини тінізації і притаманні їм методи детінізації) ляже
в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на усунення причин та
умов, що детермінують чи сприяють процесам відтворення тих чи інших
джерел та тіньової економіки в цілому.

Таким чином, розробка системи і створення інфраструктури детінізації
економіки передбачає:

– опрацювання макро- і мікрорівневого причинно-детермінаційного
комплексу по всій вертикалі джерел ТЕ та пов’язаних з ними відносин (від
тіньових процесів у цілому до конкретних мікрорівневих джерел тіньової
економіки зокрема);

– формування цілісної синтезованої системи (або різнорівневих підсистем)
знань про економічний, організаційно-управлінський, технічний,
інформаційно- і обліково-технологічний та правовий
причинно-детермінаційний комплекс тіньової економіки;

– на підставі нових синтезованих знань, отриманих на попередніх етапах
ЕК моніторингу, розробляється комплекс заходів, спрямованих на усунення
всього спектра наявних причин тінізації відносин, і створюється
відповідна організаційно-управлінська, інформаційно- і
обліково-технологічна, економічна та нормативно-правова інфраструктура,
яка виключає відтворення причин та умов тінізації економіки.

Діалектичний взаємозв’язок між різними рівнями вертикалі ЕК моніторингу,
його методами і методиками, макро- і мікрорівневим
причинно-детермінаційним комплексом тінізації економіки можна
прослідкувати на прикладі економіко-кримінологічного моніторингу
відносин у згаданій нами вище сфері зовнішньоекономічної діяльності та
моніторингу податкових відносин. Детальніше ці питання висвітлені у
четвертому розділі роботи при розробці й апробації методики
економіко-кримінологічної експертизи. Тут доцільно лише зазначити, що,
наприклад, між базовим макрорівневим причинно-детермінаційним комплексом
– пригнічувальною процеси економічного відтворення системи оподаткування
і мікрорівневою причиною – розбіжностями між податковим і бухгалтерським
обліком, існує прямий зв’язок. Ці, як макро, так і мікро причини
зумовлюють цілий комплекс інших причин, що, у свою чергу, зумовлюють
масове ухилення суб’єктів підприємництва від оподаткування та
приховування валютної виручки за кордоном. Про основне значення
наведених нами, як приклад, податкових макро- і мікрорівневих причин
свідчить те, що конкретні ухилення від оподаткування переросли у
глобальні тіньові процеси, а неповернення валютної виручки з-за кордону
– у глобальний багатоканальний процес відтоку валютних коштів за кордон
[14; 79, 71–86; 87, 716–758].

У плані конкретизації аргументів щодо функціональних можливостей ЕК
моніторингу як певної системи знань про методи встановлення макро- і
мікрорівневого причинно-детермінаційного комплексу може виникнути думка,
що тут доцільно було б навести більш розгорнуту інформацію щодо
зазначених рівнів причинних комплексів. Разом з тим, деталізувати ці
проблеми саме тут недоцільно з таких причин. 

По-перше, сьогодні ми розробляємо елементи загальної частини теорії
детінізації економіки, тобто теоретико-методологічні засади самого
процесу пізнання причинного комплексу, як науково-теоретичний чи
гносеологічний інструмент, необхідний для моніторингу й локалізації
джерел ТЕ та створення інфраструктури детінізації економіки.
Відволікання на даному етапі дослідження від основної мети – розробки
теорії “пізнання”, “локалізації” ТЕ та “детінізації” відносин, з одного
боку, розмиє теоретико-методологічні основи ЕК моніторингу, з іншого –
не стане самодостатньою інформаційною базою, необхідною для повного
розкриття самого причинного комплексу. Більше того, реально описати це
на цьому етапі дослідження не можливо, оскільки макро- і мікрорівневі
причини, так само як методи і методики пізнання локалізації джерела ТЕ,
а також створення інфраструктури детінізації економіки, залежать від
об’єктно-технологічної субстанції конкретних різнорівневих та
різнопрофільних джерел тіньової економіки. Відповідно комплексне
пізнання їх змісту – це предмет особливої, а не загальної частини теорії
детінізації економіки, тобто детальне описання всіх аспектів об’єктів
пізнання є предметом застосування самої, вже розробленої теорії, а не
процесу її розробки.

По-друге, ЕК моніторинг виступає як базовий функціонально-рольовий
інститут теорії детінізації економіки. Він неначе синтезує знання в усіх
інших методологічних системах знань, наведених у всіх елементах теорії
детінізації економіки. У цьому аспекті ЕКМ є методикою застосування
даної теорії. Вищенаведені елементи предмета економічної кримінології
мають статичний характер і приводяться в дію відповідною методикою – ЕК
моніторингом. Тобто елементи предмета теорії детінізації економіки за
своєю формою є структурно-конкретизованим і формалізованим предметом
“пізнання” (методами спостереження, оцінки, прогнозу і т. ін.),
предметом “визначення ризиків”, “їх локалізації” (методами попередження,
виявлення, розкриття, організаційно-управлінськими та іншими методами),
предметом “створення” інфраструктури детінізації відносин
(різноманітними організаційно-управлінськими, економічними, технічними,
технологічними і правовими методами). Тобто вчення про елементи предмета
теорії детінізації економіки об’єктивізують наші знання про структуру та
зміст фінансових, інформаційних, економічних і правових технологій,
залежний від них суб’єктний та причинний склад, які необхідно пізнати, а
ЕК моніторинг орієнтує нас, якими засобами і як пізнати, відстежити
зміни й локалізувати тіньові процеси. Саме цій меті також підкоряються
та входять у систему знань окремі методи теорії і методики ЕК
моніторингу “інститут економіко-кримінологічної експертизи”, “інститут
латентності злочинів”, “інститут протидії відмиванню доходів
протиправного походження”, обліково-управлінська підсистема детінізації
капіталообороту, “режимно облікові бланки”, “інститут економічної
безпеки підприємництва”.

У межах наведених інститутів доповнюється, розвивається і поглиблюється
методологічна і методична частини функціонально-рольових можливостей ЕК
моніторингу, а також конкретизуються причинно-детермінаційна,
об’єктно-технологічна і суб’єктна частини об’єкта пізнання.

Саме вищевикладені аспекти методології про структуру статичних елементів
предмета економічної кримінології (вчення про феномен “тіньова
економіка”, різнорівневі та різнопрофільні джерела ТЕ, типізацію
осіб-суб’єктів тіньових відносин, причинність і детермінацію відтворення
тіньових процесів) і функціонально-рольові елементи предмета теорії
детінізації економіки (ЕК моніторинг; інститут економіко-кримінологічної
експертизи; інститут протидії латентності злочинів та криміногенних
некриміналізованих діянь; інститут протидії відмиванню доходів
протиправного походження; інститут економічної безпеки підприємництва;
обліково-контрольна система детінізації капіталообороту
“режимно-облікові бланки”) визначають центральну функціональну роль ЕК
моніторингу в загальній системі методологічних знань, сформованих у
предметі загальної частини теорії детінізації економіки.

Стосовно таких елементів теорії детінізації економіки, як інститути
протидії відмиванню доходів протиправного походження, латентність
злочинів, економічна безпека підприємництва, режимно-облікові бланки та
деякі інші, необхідно відзначити те, що ці підсистеми знань мають як
статичний, так і функціонально-рольовий характер. У зв’язку з цим, з
одного боку, вони є об’єктом пізнання, з іншого – специфічною
конкретно-науковою методологією пізнання. Зазначені об’єкти пізнання
(латентні злочини, відмивання доходів незаконного походження і т. ін.)
як окремі джерела тіньової економіки є, на перший погляд, предметом
особливої частини теорії детінізації економіки. Однак включення їх у
загальну частину теорії детінізації економіки є не випадковим. По-перше,
вони пронизують практично всі складові предмета особливої частини теорії
детінізації економіки. Тому потребують розробки і загальнотеоретичних
основ. Кожна галузь народного господарства чи напрям підприємницької
діяльності, як і всі фінансово-господарські операції та документооборот,
що супроводжує ці операції в процесі руху речей, прав, дій може містити
завуальовані операції щодо відмивання доходів незаконного походження або
латентні злочини. Відмивання незаконних доходів – це, перш за все,
документооборот, який застосовується у протиправних формах.

По-друге, як уже зазноачалося, кожний із цих інститутів містить
притаманну йому специфічну систему знань протидії зростанню латентності
злочинів і відмиванню доходів незаконного походження, створення системи
економічної безпеки підприємництва, інфраструктури детінізації
капіталообороту чи конкретних фінансово-господарських операцій і
відповідного документообороту, що супроводжує капіталооборот у процесі
руху речей, прав, дій.

Таким чином, визначивши поняття, сутність, загальні рівні та
функціональні можливості ЕК моніторингу, його статичні і
функціонально-рольові складові елементи, місце у загальній системі
методологічних знань, сформованих у теорії детінізації економіки, ми
підійшли ще ближче до розробки формалізованого класифікатора-матриці ЕК
моніторингу.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи