Реферат

на тему:

Економіка як об’єкт

адміністративно- правового регулювання.

Термін “економіка” утворився від грецьких слів “oikos”, що

означає у перекладі будинок, господарство і “nomos”- правило, закон.
Сукупність цих слів у буквальному значенні означає “правила ведення
домашнього господарства”.

Економіка- це системний господарський комплекс, що містить у собі
взаємозв’язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва,
по-друге, розподілу і, по-третє, обміну зробленого продукту в масштабах
усієї держави.

Економіка — складна поліструктурна система, яка функціонує з метою
задоволення матеріальних потреб суспільства. Основними складовими цієї
системи в галузі, підгалузі та їхні комплекси. Не є в даному розумінні
винятком й економічна система України. При цьому необхідно зауважити, що
термін “галузь економіки” нормативно закріплюється на законодавчому
рівні.

З органів управління економікою найвищим є К.М. У. Його правовий
статус у системі органів виконавчої влади У системі визначається
Конституцією України.

Для реалізації програмних цілей безпосередньо в апараті К.М.У.
функціонує структурний підрозділ, завданням якого є державне управління
економікою. Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення
необхідних для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних
умов, підготовки, відповідних рекомендацій, сприяння в
інформаційно-аналітичній та наукково-методичній роботі, а також з
консультативно- експертною метою при ньому створюються робочі та
консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так
і при Кабінеті Міністрів. слід мати на увазі, що це досить рухомі
структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань,яківиникають перед
урядом, змінюються не тільки їх функцій, а й самі вони можуть
ліквідовуватись або створюватись. Валютно –кредитна рада має право
одаржувати від органів виконавчоі влади, підприємств, банків,
фінансово-кредитних установ, інших організацій інформацію,тистичні та
інші аналітичні дані й залучити до вирішення питань, що належать до
компетенції, фахівців міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади, установ, організацій, а також провідних учених,
аудиторів. Аудиторсьткі фірми.

Валютно-кредитну раду очолює голова, якого призначає Президент України.
Голова валютно-кредитної ради має заступників, які призначаються
Президентом України з членів ради.

До складу валютно-кредитної ради входять: Міністр економіки України,
Міністр фінансів Украіни, Мністр зовнішніх економічних зв’язків і
торгівлі України,Голова націвонального агенства України з реконструкції
та розвитку, Голова Фонду державного майна України, відповідальний
секретар Ради.

Персональний склад валютно-кредитної ради затверджує Президент Укркїни
за поданням голови валютно-кредитноїо ради.

Функцію робочого апарату валютно-кредитної ради здійснює підрозділ
апарату Кабінету Міністрів до компетенції якого входить вирішення питань
щодо зовнішніх економічних зв’язків України.

Формою роботи валютно-кредитної ради є засідання, які проводяться, як
правило, двічі на місяць. Засідання валютно-кредитної ради є правомочне,
якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями
у сфері економіки здійснюють профілььні міністерства, комітети,
відомства. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки.
Його основними завданнями є:

Участь у розробці державної економічноі політики;

Розробка за участю зацікавлених міністерств, комітетів та відомств
України балансів національної економіки;

Розробка пропозицій та участь у формуванні державних замовлень;

Розробка пропозицій щодо режиму ліцензування і квотування експорту та
імпорту;

Складання прогнозів соціально-економічних наслідків впровадження
ринкових відносин, підготовка пропозицій щодо регулювання ринку праці та
соціального захисту населення.

Мінекономіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на
виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх
виконання.

Рішення міністерства з питарь реалізації економічної політики, прийняті
в межах його повноважень, є обов’язковими для центральних і місцевих
органів державноі виконавчої влади, а також підприємств, установ і
організацій.

Основними завданнями Мінпромполітики України є: підготовка пропозицій
щодо формування державної промисловоі політики та механізму її
реалізації; розробка прогнозних стратегічних напрямів розвитку
промисловості України, структурної інвестиційної політики у цій сфері,
аналіз фінансового стану розвитку промисловості, підвищення ефективності
діяльності та конкурентоспроможності продукції підприємств, віднесених
до сфери діяльності Мінпромполітики України; розробка проектів державних
програм розвитку промисловості України, координація діяльності органів
виконавчої влади щодо їх виконання; участь у підготовці пропозицій,
спрямованих на створення та вдосконалення механізму державного
регулювання розвитку промисловості України, участь у розробці пропозицій
щодо розвитку мінерально-сировинної бавзи, у створенні економічного
механізму пргомислолвого природокористування, охорони довкілля;
створення правових та економічних умов, що стимулюють прискорення
інноваційних та інвестиційних процесів у промисловості, налагодження
інтегрованих міжнародних господарських зв’язків.

Мінагропрому України підпорядковані Комітет харчової промисловості
України і Комітет з питань садіваництва, виноградарства та виноробної
промисловості України.

Основними завданнями Мінагропрому є розробка пропозицій щодо основних
напрямків аграрної політики, а також реалізація державної політики з
питань розвитку сільського господарства, садівництва, виноградарства,
харчової, переробної та виноробної промисловості.

Рішення Мінагропрому України, прийняті в миежах його повноважень, є
обов’зковими для виконання центральними та місцевими органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм
власності та громадянами.

До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно віднести:

Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з
інших питань місцевого самоврядування;

Встановлення місцевих податків і зборів та розмірів іх ставок у межах,
визначених законом;

Прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

Прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та
джерел, атакож щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку
відповідної території, ефективного використання природних, трудових і
фінансових ресурсів;

Залучення до договірних засад підприємств, установ та організацій
належно від форм власності до участі в комплексному
соціально-економічному розвитку сіл, селищ та міст, координація цієї
роботи на відповідній території.

До повнловажень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого
самоуправління виконавчою владою, належать:

Розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій що не
належать до комунальної власності відповідних територіальних громад,
здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні,
екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення
пропозицій до відповідних органів;

Погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду
керівників підприємств, установ та організацій, розташованих, на
відповідній території, які перебувають у державній власності;

Здійснення заходів щоджо розширення та вдосконалення мережі підприємств
житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування,
побутового обслуговуван-

ня, розвитку транспорту і зв’зку;

— Здійснення у встановленому порядку державного контролю за дотриманням
законодавства, звтвердженої містобудівної документації при плануванні та
забудові відповідних територій; зупинення у випадках,
передбаченихзаконом, будівництва, яке проводиться з порушенням
містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, атакож може
заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.

Похожие записи