Еколого-економічні механізми стримування природодеструктивної
економічної діяльності

 

Статистичні дані, що використовуються в даному дослідженні складаються з
трьох блоків: дохід, забруднення, метеорологія.

У підрозділі «Дохід» інформація представлена даними по доходам на душу
населення в регіонах України. В підрозділі «Забруднення» представлені
концентрації шкідливих речовин, що вимірюється в мг/м3, зокрема
відображуються концентрації таких забруднювачів як CO2, NO2, SO2, пил та
ІЗА (індекс забруднення атмосфери). Щорічні показники рівня концентрації
в 50 великих містах України базуються на спостереженнях 162
метеорологічних станцій Центральної геофізичної обсерваторії з  даними
за 1994-2006 роки та 1997-2006 рр. залежно від шкідливих речовин. Ми
використовуємо сукупні дані, підготовлені Центральною обсерваторією,  що
повною мірою відбивають ситуацію як міст, так і регіонів.  Підрозділ
„Метеорологія” представлений такими вимірами як кількість днів в році,
коли спостерігалися туман, опади, сильний вітер та середньорічною
температурою. Базуючись на цих індикаторах, було побудовано вектор
кліматичних змін, який включає відсоткове співвідношення  кількості днів
року з туманом, опадами, вітром та середню температуру. Вважаємо, що
кліматичні характеристики міст також мають значний вплив на концентрації
шкідливих речовин в повітрі. Дослідження ЕКК проводилося для 50 великих
міст України.

Модель, яку ми використовуємо в даному дослідженні зображена нижче.

     (1)

, що математично виражається в оберненій квадратичній залежності між
доходом та забрудненням.  Так відповідним чином змодельована екологічна
крива Кузнеця (1) представлена на рис.2. (спочатку наводиться
функціональний вираз, а потім рисунки)

Залежність між концентраціями SO2 та доходами на душу населення має
наступний функціональний вигляд:   SO2 = .000013* доходи -1.89e-09
*доходи^2;

Залежність між концентраціями NO2 та доходами на душу населення має
наступний функціональний вигляд: NO2= 0.039 +8.06e-06*доходи
-1.07e-09*доходи^2

Рис 2. Моделювання розвитку міст України на основі  екологічної кривої
Кузнеця

для SO2 та  NO2.

Критичні значення доходів на душу населення при яких відповідно до
гіпотези ЕКК повинно настати покращення стану навколишнього природного
середовища для SO2 складає 9288 грн. в цінах 2007  року, а для NO2
відповідні значення доходів на душу населення складають 10217грн. в
цінах 2007 року. Для порівняння потрібно привести, що максимальні доходи
на душу населення в 2007 році було зафіксовано для міста Київ на рівні
18294 грн. на одну особу,  а мінімальні для Закарпатської області – 7152
грн. на душу населення. Статистичною модою розподілу доходів на душу
населення в 2007 році виявилися доходи на рівні 8000 грн., середні ж
показники знаходяться на рівні 8700грн. на душу населення. Підставивши
відповідні значення критичних рівнів доходів на душу населення в
специфікаційні рівняння для ЕКК (SO2 та  NO2 відповідно), отримаємо
екстремуми функцій, що будуть показувати максимальні рівні концентрацій
забруднення при досягненні критичних значень доходів на душу населення.
Відповідні концентрації складають для SO2 —  0.035мг/м3 та для  NO2 –
0.054 мг/м3, результати можна були отримати і з рис. 2. за допомогою
відповідної шкали. Варто зазначити, що гранично допустимі концентрації
(ГДК) встановлені державними стандартами для забруднювачів повітря
знаходяться на рівні 0.05 мг/м3  для SO2  та  0.04 мг/м3 для  NO2.
Виходячи з результатів моделювання максимальні очікувані рівні
забруднення для діоксиду сірки не перевищують  граничнодопустимих
величин, в той же час як оксид азоту перевищує допустимі граничні
величини. Перевищення граничнодопустимих концентрацій окремими видами
забруднювачів може викликати невідворотні збитки завдані не лише
природній екосистемі, але і людині зокрема, оскільки відповідні
показники по  встановленню норм забруднення розроблялися саме для людей.
Важко спрогнозувати як поведе себе біологічна система при досягненні
певних порогових значень забруднення. Вітчизняним вченим Туницею Т.
запропоновано розглядати та моделювати стан забруднення довкілля не лише
виходячи з економічних показників, як це зроблено на прикладі
екологічної кривої Кузнеця, але і з урахуванням асиміляційних
можливостей природних систем.  Зокрема, Туниця пропонує криву
екологічної стійкості (КЕС), яка відображає стійкість екосистеми і
залежить як від природних факторів так і негативного впливу діяльності
людини. Іншими словами КЕС відображає спроможність природної системи
протистояти забрудненню та іншим видам негативного впливу.

Як говориться в [12] навіть якщо і спостерігається зменшення обсягів
забруднення, деградація довкілля може продовжуватися. На нашу думку, 
крива екологічної стійкості може змінюватися з часом, а її форма
визначається асиміляційними потенціалом відповідної екосистеми. Існують
певні критичні рівні забруднення при досягненні яких вже не можливо
відновити стан навколишнього природного середовища, внаслідок виникнення
непоправних збитків. Для прикладу можна розглянути ситуацію, що
внаслідок зростання забруднення повітряного (водного) басейнів зникає
один з  біологічних видів на планеті. На мал. 3. відповідна ситуація
представлена лінією критичної межі забруднення, після досягнення якої
вже не можливо відновити попередній рівень гомеостазу соціо-природних
систем. Вважаємо, що крива екологічної стійкості не обов’язково повинна
мати U- подібну форму, оскільки в будь-якому випадку існують межі
відновлення та відповідні рівні гомеостазу, що не піддаються швидким
змінам. Крива екологічної стійкості навіть при зменшенні навантаження на
природне середовище, може відображати зменшуючі можливості асиміляційних
спроможностей природних систем, оскільки кумулятивно накоплені об’єми
забруднення  разом з послабленням можливостей відтворення стримуватимуть
відповідне поновлення стану довкілля.  На рис. 3 відповідна ситуація
представлена як КЕС2, і показує, що асиміляційний потенціал може
зменшуватися навіть після скорочення рівня забруднення.

 

Рис.3. Взаємозв’язок між економічним зростанням та станом довкілля з
урахуванням асиміляційних спроможностей природних систем

 

Існує декілька підходів до визначення асиміляційного потенціалу
природних систем. По-перше, зі зростанням навантаження на природне
середовище асиміляційний потенціал природних систем зростає. Відповідно
до другого підходу асиміляційні спроможності природних систем
зменшуються разом зі зростанням антропогенного навантаження. Як би там
не було, а нинішні рівні техногенного навантаження вже призвели до
підвищення середніх температур та зміни клімату, що свідчить про
неспроможність природних систем асимілювати наслідки економічної
діяльності людини і в першу чергу забруднення.

  c &

(

¦

?

°

?

?

1/4

???????????????? ?????d?d????????????втоматично зі зростанням доходів не
доводиться, адже наслідки можуть перерости в значні економічні збитки.
Для покращення стану довкілля рекомендується запровадити на
законодавчому рівні принципи найкращої доступної технології (НДТ)
виробництва. Мається на увазі, що Міністерство природних ресурсів разом
з Міністерством економіки займуться питанням систематизації найбільш
ефективних природозберігаючих технологій і стимулюватимуть використання
даних технологій в життя. Перехід на принципи НДТ включає декілька
стадій: по-перше, потрібно створити вебсайт (чи систематизаційні
каталоги) на якому б було класифіковано всі можливі технології
виробництва з максимальним збереженням довкілля, а також вартість їх
впровадження; по-друге, необхідно при проведенні інвестиційних,
модернізаційних процесів стимулювати використання НДТ. Рекомендується
нові проекти  впроваджувати в життя лише за умови врахування екологічної
компоненти на всих стадіях життя проекту: розробки, впровадження,
функціонування та ліквідації. Варто зазначити, що подібні методи
стимулювання природозберігаючої діяльності вже отримали підтвердження в
розвинутих країнах світу [13].  Вітчизняній економічній системі
необхідно досить швидко пройти чотири кроки еволюції екологічної
політики  від так званого «кінця труби» до «зміни стилю життя». Так
перший крок,  який отримав символічну назву «кінця  труби» базується на
використанні очисних споруд на кінцевих стадіях виробництва продукції;
другий крок «маловідходні технології», третій «підвищення ефективності»
полягає у зменшенні потреб матеріальних та енергетичних ресурсів, і
нарешті, четвертий крок «зміна стилю життя» передбачає зміну структури
споживання товарів та послуг в бік інформаційних товарів та послуг [ 14,
c.316]

 Вважаємо, що завданням ефективної екологічної  політики повинні стати
зменшення рівнів забруднення довкілля по всім видам забруднювачів до
межі асиміляційних спроможностей відповідних природних систем. В іншому
випадку, механізми негативної мотивації самих природних систем, в
процесі перебудови свого гомеостазу, можуть завдати значної шкоди не
лише економічній системі, але й самій людині зокрема.

ВИСНОВКИ

Виходячи з розгляду кривих  ЕКК та КЕС, які схематично представляють
розвиток економічної системи та відповідну реакцію природної систем,
можна зробити наступні  висновки. По-перше,  завданнями та цілями, що
піддаються управлінню є недопущення досягнень порогових значень
забруднення при якому повне відновлення природного потенціалу вже не
можливе. По-друге, варто переглянути порогові значення забруднення з
урахуванням потреб не лише людини, але й природних систем зокрема.  

Зростання швидкими темпами національної економіки України за
недосконалого інституціонального середовища може призвести до швидкого
вичерпування природних ресурсів і навіть до значного погіршення стану 
природного життєвого довкілля. Більше того  критичні значення доходів
можуть знаходиться далеко в перспективі і екологічні обмеження можуть
призупинити економічне зростання до того  як досягнуться критичні точки
доходів населення.

В економічній системі покращення стану навколишнього природного
середовища відбувається за рахунок конкретних заходів спрямованих на
природоохоронну діяльність, інша справа, що ці заходи вимагають значних
капіталовкладень і  відповідно — доходів.   В додаток до цього на думку 
Ю. Стадницького технічних проблем  щодо зменшення антропогенного впливу
на навколишнє природне середовище немає, в основному це проблема
економічна, пов’язана з високою вартістю протизабруднюючих заходів [15,
c.75].  Науково оснащена економіка менше впливає на довкілля та включає
наступні компоненти споживання: розвиток сфери просунутих технологій
(інформаційних технологій та телекомунікацій); збільшення товарів
високої доданої вартості; зростання асортименту  і кількості
інтелектуальних продуктів; поширення інформації  щодо споживчого попиту
 на екологічно чисту продукцію.

Головним негативним механізмом зупинки екодеструктивної діяльності з
боку природних систем може виявитися критичне зменшення асиміляційного
потенціалу природних об’єктів та погіршення самовідновлюючого потенціалу
самих біологічних видів. Зникнення окремих видів живих організмів, може
по ланцюжковій реакції призвести до непередбачуваних негативних
наслідків не лише для продовження розвитку економіки, але і для самої
людини зокрема.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.       Grossman G. Economic Growth and the Environment./ Alan Krueger,
Gene Grossman //Quarterly Journal of Economics, 1995.- Vol.110.-
 p.353-377

2.       Panayotou T. Economic Growth and the environment. [електронний
ресурс]/ Theodore Panayotou// Harvard University. Working paper №56 .-
 2000/ .- Pежим доступу :  http://www.cid.harvard.edu/cidwp/pdf/054.pdf

3.       Lopez R. The environment as a factor of production: The Effect
of Economic Growth on the trade Liberalization. / Ramon Lopez //Journal
of Environmental Economics and Management. —  1994. — Vol. 27. — 
pp.163-184.

4.       McConnell K. Income and demand for environmental quality /
Kenneth McConnell//. Environment and development Economics. – 1997. — 
Vol 2. pp.383-400.

5.       Jaeger W. Economic growth and Environmental Resource
Allocation/ Jaeger William, Kolpin Van / [електронний ресурс].–
Economics Department of Williams College 2001.Режим доступу:
http://www.williams.edu/Economics/wp/Jaeger_growth.pdf

6.       Beckerman W. Economic growth and the Environment: Whose growth!
Who’s Environment? / Wilfred Beckerman / World Development. 1992. –
Vol.20. P. 481-496.

7.       Мельник Л.Г. Основи екології. Екологічна економіка та
управління природокористуванням. Підручник / Леонід Григорович Мельник /
За заг.ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К.Шапочки.-
Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.- 759 с.

8.       Примак А.В. Методы и средства контроля загрязнения атмосферы:
монография/ А.В. Примак, А.Н. Щербань. –  К.: Наук. Думка, — 1980.-
296с.

9.       Балацкий О.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды
/Олег Федорович Балацкий, Леонид Григорьевич Мельник, Олександр
Флавіанович Яковлев. – Ленинград.: ГИДРОМЕТЕОИЗДАТ, 1984. – 189 с.

10.    Балацкий О.Ф. Антология экономики чистой среди /Олег Федорович
Балацкий. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. – 272с.

11.    de Bruyan S. Explaining the Environmental Kuznets Curve:
structural change and international agreements in reducing sulfur
emissions/ de Bruyan S/  Environment and development economics – 1997.
—   Vol 2. pp. 485-504.

12.    Туниця Т.Ю. Економічна політика збалансованого
природокористування в умовах глобалізації (теоретико-методологічні
аспекти) : автореф.дис на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук:
спеціальність 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні
відносини»/Тарас Юрійович Туниця. –Київ, 2007. – 40с.

13.    Larsson J. Consequences of the IPPC directive’s BAT requirements
for abatement costs and emissions/ Jan Larsson,  Kjetil Telle//
Statistics Norway, Research Department. 2005. –DP№411. – Р.22.

14.    Мельник Л.Г. Основи стійкого розвитку: посібник для
післядипломної освіти/ Леонід Григорович Мельник. –Суми: ВТД
«Університетська книга», 2006.- 383с.

15.    Стадницький Ю. До проблеми екологічної політики України і
механізму її реалізації/ Ю. Стадницький// Економіка України. – 2003. –
№1. –С.75-79.

Похожие записи