Реферат на тему:

Джерела залучення позикових коштів на підприємствах авіаційної галузі

Проблема структури капіталу виникла в теорії і практичній діяльності
українських підприємств авіаційної галузі порівняно нещодавно. Основна
увага приділялася не джерелам фінансування активів, а окремим видам
основних і оборотних активів, що різко знижувало ефективність формування
оптимальної структури капіталу [1].

З переходом економіки України на ринковий варіант розвитку в практичній
діяльності підприємств авіаційної галузі з’являється необхідність
використання позикових коштів у розумних межах, що сприяє розвитку
підприємства і забезпечує безперервність обігу його капіталу. [2].

Сьогодні кредитна система, що включає в себе Національний банк України,
широку мережу комерційних банків і небанківських інститутів пропонує ряд
кредитних операцій, які виступають як джерела формування необхідних
додаткових фінансових ресурсів підприємств.

Доцільним є виділити основні джерела позикових коштів: кредити, що
надаються комерційними банками за умов угоди за рахунок власних коштів
банку; державний кредит, джерелами якого є кошти республіканського
бюджету; кредити під цільові виробничі програми за рахунок
централізованих кредитних коштів Національного банку; вихід підприємства
на фондовий ринок; пошук інвесторів.

Цікавою для нашого дослідження є тенденція сучасних підприємств різних
галузей економіки в напрямку збільшення фінансових ресурсів: особливе
місце при пошуку дешевого, і що є не менш важливим, доступного джерела
залучення позикових коштів, зазвичай, займають саме банківські послуги
[3].

Без сумніву, в цьому є сенс, тому що, як правило, використання
кредитних вкладень у розумних межах сприяє розвитку підприємства і
забезпечує безперервність обігу його капіталу. Не менш важливим є той
факт, що кредити відіграють суттєву роль у заміщенні державних джерел
фінансування за умов дефіцитності державних ресурсів, високих темпів
інфляції.

Позики, кредити надаються банками підприємствам із дотриманням загальних
принципів кредитування — цільової направленості, забезпеченості,
строковості, платності, зворотності, терміновості [4].

На сучасному етапі розвитку економіки комерційні банки окрім прямого
кредиту, який характеризується сплатою одноразових контрактів клієнтів
за рахунок кредитних ресурсів банку, здійснює безліч кредитних послуг.

Найбільш зручною формою кредитування, на наш погляд, для підприємств
авіаційної галузі за умови тривалого співробітництва, як для банку, так
і для підприємства є кредитна лінія, яка відкривається банком на певний
строк й у певному обсязі. Для підприємств кредитна лінія зручна тим, що
вони можуть безупинно погашати заборгованість із виторгу, й у такий
спосіб знижувати суми своєї заборгованості по відсотках.

Широко використається у світовій практиці фінансування клієнта у вигляді
овердрафта по відкритому рахунку, але знову ж у випадку, якщо відомі
стійкі показники діяльності підприємства. Цей кредит носить
багатоцільовий короткостроковий характер. Він надається на розрив у
платіжному обороті клієнта, коли поточні фінансові потреби перевищують
власні ресурси. Суть овердрафту полягає в наступному: якщо на рахунку
клієнта є вільні кошти, то за їх рахунок клієнт кредитує банк, якщо на
рахунку грошей немає, то банк видає йому кредит на основі договору [5].
«Всі форми банківського кредитування мають нормативне забезпечення
Національного банку України, а про відкриття овердрафту думка
Національного банку України залишається не до кінця з’ясованою
(дозволене те, що не заборонено?)» [6]. Оскільки овердрафт досить
ризиковий, то в Україні даний кредитний договір підписується тільки із
клієнтами, яких можна віднести до розряду елітних.

Слід зазначити, що з підприємствами авіаційної галузі банки співпрацюють
на умовах овердрафту тільки в тому разі, якщо на рахунку підприємства
значний рух коштів. Банк відкриває єдиний активно-пасивний рахунок. З
нього проводиться практично всі платежі, включаючи оплату розрахункових
документів за різні види товарно-матеріальних цінностей та послуг, чеків
на заробітну плату, доручень по платежах у бюджет тощо.

Однією з нетрадиційних форм фінансового обслуговування підприємств є
лізинг. Лізинг розглядається в Україні подвійно — як оренда і як форма
кредитування, він має комплексний характер і поєднує в собі елементи
фінансово-кредитних, інвестиційних та зовнішньоторговельних відносин.
Говорячи про сутності лізингу можна погодитися із твердженням Б.Г.
Дякина [7], відповідно до якого під лізингом варто розуміти весь
комплекс майнових відносин, пов’язаних з передачею майна в тимчасове
користування на основі його придбання й наступною здачею в довгострокову
оренду.

Іншу точку зору ми знаходимо в роботах Комарова И.К., Луцива Б.Л. [8].
Автори виходять із розуміння лізингу як форми кредитних відносин. Так,
Чекмарьова Е.М. відзначає: «надаючи на певний період елементи основного
капіталу, власник у встановлений час одержує їх назад, тобто в наявності
існування принципів терміновості й зворотності; за свою послугу він
одержує винагороду у вигляді комісійних — тим самим забезпечується
реалізація принципу платності. Тому в економічному змісті лізинг є
кредит, надаваний у формі переданого в користування майна» [9].
Лізинговий бізнес, іншими словами являє собою особливий вид
підприємницької діяльності, в основі якої лежать кредитні відносини [9].

Ми вважаємо, що зводити лізинг до кредиту економічно невірно, це дуже
вузький підхід, оскільки лізинг має ряд специфічних особливостей. Але
слід зазначити, що в лізингу дотримані всі принципи кредитування, і тому
більшість економістів, а також юристів вважають правомірним визначати
лізинг, як вид кредиту. Ця точка зору має сенс лише тому, що в нашій
країні лізингові компанії залежать від фінансових організацій, зазвичай,
банків. В Україні поширений опосередкований метод участі банківського
капіталу в лізинговому бізнесі, тобто, банк виступає єдиним або
найбільшим акціонером лізингової компанії, а лізингова компанія виступає
в ролі його дочірньої фірми. В інших країнах, таких як США, Франція,
Німеччина, де є давні традиції оренди, лізинг називають довгостроковою
орендою [4].

На практиці основні користувачі цієї форми фінансового обслуговування
авіаційні компанії. В усьому світі авіаційні компанії працюють з GE
Capital Aviation Services (GECAS), яка є провідною компанією по
фінансуванню й лізингу повітряних суден . По оцінці GECAS: «…стан ринку
в цей час характеризується стабілізацією пасажиропотоків, хоча доходи як
і раніше невеликі, пропозиція літаків набагато перевищує попит, що
поставило в складне становище їхніх виробників і обрушило ціни на
вторинному ринку. Багато авіакомпаній проводять реструктуризацію, ключем
до конкурентноздатності стає максимальна гнучкість і здатність швидко
реагувати на зміни на ринку. Аналізуючи загальний стан ринку
авіаперевезень, можна відзначити, що консолідація галузі триває,
конкуренція в ній сильніше, ніж коли-небудь, падіння цін загострило
ризик переоцінки залишкової вартості літаків, роблячи операційний лізинг
найбільш привабливою формою фінансування угод з повітряними судами»
[10].

0

4

6

V

?

иємств; зменшує розмір оподатковуваного прибутку за рахунок віднесення
лізингових платежів на валові витрати; дає можливість економії
фінансових ресурсів на трансакціях, тобто усуваються трудомісткі
операції по придбанню встаткування не відволікаючи власних коштів
(укладання договору купівлі-продажу, платіж та інше), по змісту й
обслуговуванню (амортизаційні відрахування, сплата податків на основні
кошти, страхування); дає можливість безперервного й швидкого відновлення
виробничих потужностей.

Також зменшити потребу в наявності грошей підприємство авіаційної галузі
може за допомогою векселя. Векселя дозволяють за допомогою перепродажу
або обліку повертати в оборот омертвлені в дебіторській заборгованості
кошти. Примітним є досвід авіаційної компанії UTair, яка на початку
2003р. за підтримкою інвестиційної компанії «Регіон» почала реалізацію
вексельної програми, що передбачала випуск короткострокових векселів на
суму 20 млн дол.. І вже в 2006р. UTair для поповнення коштів зволіла
продовжити свою вексельну програму. На початку поточного року UTair
випустила векселя ще раз і залучила 16 млн дол. [10].

Використовуючи векселя можна проводити фінансову операцію РЕПО — кредит,
який забезпечений цінними паперами або кредитування під “заставу” цінних
паперів, в тому числі і векселів. Підприємство авіаційної галузі може
продати векселя іншій стороні, зобов’язуючись викупити їх у заздалегідь
зазначений строк або за вимогою іншої сторони. Тобто, зобов’язання на
зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке
приймає на себе друга сторона. Таким чином підприємство має додаткові
кошти, які використовує на протязі визначеного періоду часу. Зворотна
купівля цінних паперів відбувається за ціною, відмінною від ціни першого
продажу.

У країнах з ринковою економікою на зміну простим відносинам прямого
боргу й дебіторської заборгованості, прийшла система факторингових
операцій. Звичайно факторинг не є джерелом додаткових коштів, але при
більш детальному розгляді факторингу й можливості його застосування на
підприємствах ми дійшли висновку, що використання факторингу є доцільним
при бажанні підприємства уникнути дебіторської заборгованості і
заощадити власні кошти.

Факторинг – це операція, яка об’єднує в собі ряд
посередницько-комісійних послуг з кредитування оборотного капіталу
суб’єкта господарювання. Основою факторингу є переуступка першим
кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з
компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. З економічної
точки зору факторинг належить до посередницьких операцій і його можна
визначити як специфічну послугу, яка надається банками своїм клієнтам у
випадку їхнього розрахунково-платіжного обслуговування [11].

З боку нашого дослідження, факторинг становить інтерес для підприємств
авіаційної галузі у вигляді форми кредитування, за допомогою якої
досягається прискорення оборотності коштів у розрахунках. Це особливо
важливо для підприємств авіаційної галузі, тому що, одержуючи негайні
платежі, вони, у свою чергу, можуть завчасно розрахуватися зі своїми
постачальниками й одержати за це знижку із ціни. Також факторинг є
вигідним не тільки з погляду можливості розрахунку зі своїми
постачальниками, а й з погляду економії, яку можна досягти шляхом
скорочення штату співробітників, що виконують бухгалтерський облік,
рекламу, пошук постачальників і покупців, збір інформації про ринки
збуту й т.д. Тому, завдяки факторингу у підприємств з’являється
можливість зосередитися на своїй основній діяльності.

Відомо, що у світовій практиці існує факторинг не лише внутрішній, але й
міжнародний. Міжнародний факторинг має місце при експортно-імпортних
операціях і дає можливість підприємствам авіаційної галузі звернутися до
досвіду й правил регулювання факторингу міжнародних організацій і
міжнародних угруповань факторингових компаній Factors Chain
international (FCI), International Factoring Group (IFG) [11].

Однією з нових для вітчизняного ринку форм банківських операцій є
форфейтинг, який також може бути використаний підприємствами авіаційної
галузі. Форфейтинг – це кредитно-вексельна угода з придбання в
кредитора боргу, який виражений в оборотному документі, на безповоротній
основі [4]. Це означає, що покупець боргу (форфейтор) бере на себе
зобов’язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора
у випадку неможливості отримання грошових коштів від боржника. Фактично
форфейтор (комерційний банк) бере на себе такі ризики, як ризик
неплатежу, ризик переказу коштів, валютний ризик, процентний ризик тощо
[4].

Підприємство авіаційної галузі може виступити ініціатором форфейтингової
операції і отримати можливість додатково мобілізувати кошти й скоротити
дебіторську заборгованість. Тобто, економічний зміст форфейтингу для
підприємства складає фінансування зовнішньоекономічної діяльності
підприємства на основі надання йому пільгових середньострокових
кредитів за умов обліку без права регресу векселів ( дебіторська
заборгованість покупців товарів, власником яких є підприємство
оформляється як комерційна трата — переказні векселі, або як прості
векселі).

Дослідження практичного застосування форфейтингу показали, нажаль, при
всій вигідності форфейтингу для підприємства, неактивну участь
комерційних банків у використанні цієї форми фінансових операцій, із-за
наявності великої кількості ризиків [6].

Висновки

Узагальнюючи вищезазначене можна зробити наступні висновки:

— проведений аналіз довів той факт, що в залежності від власних
економічних позицій, підприємства авіаційної галузі мають змогу обрати
для себе ефективне, дешеве і доступне джерело формування позикового
капіталу, доцільне використання якого дало б позитивний економічний
ефект;

— досліджувана проблема на сьогоднішній момент є недостатньо
розробленою. Незаперечним є той факт, що визначення найефективнішого
джерела формування необхідних додаткових фінансових ресурсів неможливо
без визначення доцільності використання цього джерела.

Таким чином проблема оптимального механізму формування капіталу
підприємств авіаційної галузі не може бути вирішена без подальшого
дослідження доцільності залучення позикових коштів, доцільності
використання будь-якого джерела додаткових фінансових ресурсів, а тим
більше без оцінки найоптимальнішого співвідношення позикового і власного
капіталу та визначення факторів, які на це співвідношення впливають.

Список літератури

Дороніна М.С. Управління економічними та соціальними процесами
підприємства. Монографія. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. – 432 с.

Офіційний сайт Державіаслужби України // HYPERLINK
«http://www.avia.gov.ua/» www.avia.gov.ua

Статистичний щорічник України за 2005 рік / Державний комітет статистики
України / За редакцією О.Г. Осауленка, Київ: „Техніка”, 2006. – 598 с.

Гарнер Д., Оуэн Р., Конвей Р. Привлечение капитала: Пер. с англ. – М.:
«Джон Уайли энд Санз», 2004. – 464 с.

Шидловская Н. О. Контокорентний кредит // Вісник НБУ. — 2006. — №5. -С.
96.

Троцкий Г., Неєлов И. Кредити у сні й наяву // Бізнес. — 2007. — №6. -С.
12-13.

Дякин Б.Г. Лізинг — перспективна форма господарювання. — М.: Економіка,
2002. — 135 с.

Луців Б. Л. Лізінг і факторинг як альтернативне джерело кредитування та
інструмент збуту. — К.: 1С БО, 2003. — 72 с.

Чекмарьова Е. Н. Лізинговий бізнес: Практична допомога з організації й
проведення лізингових операцій. — М.: Економіка, 2004. — 127 с.

Смирнов А.Л. Факторингові операції. — М.: АТ » Консалбанкир «, 2005.-134
с.

Похожие записи