Дослідження впливу форми власності на конкурентоспроможність вугільної
промисловості

 

Для підвищення рівня відкритості української економіки необхідно
створювати для підприємств більш сприятливі умови щодо виходу на
зовнішні ринки. Міжнародна конкурентоспроможність окремих підприємств,
галузі і національної економіки проявляється тоді, коли вони виходять на
міжнародний ринок з власною продукцією.

Застосування вугілля на сучасному світі різноманітне. Його
використовують для отримання електричної енергії (енергетичне вугілля),
як сировина для металургійної (вугілля, що коксується) і хімічної
промисловості, отримання рідкісних і розсіяних елементів, виробництва
графіту. Перспективним напрямом є спалювання (гідрогенізація) вугілля з
утворенням рідкого палива.

В умовах, коли високі ціни на нафту і газ гальмують подальший розвиток
світової економіки, відносно дешеве вугілля стає все більш популярним
енергоносієм. Зараз перехід з газу на вугілля на світовому енергетичному
ринку продовжується. Відбувається це в основному за рахунок трьох країн
— Китаю, Індії і Японії, і велику роль тут грає саме відносна дешевизна
вугілля. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства (ЕІА), в
період з 2007 по 2025 рр. споживання вугілля в світі збільшуватиметься в
середньому на 1,5% в рік [3].

В таблиці 1 представлені підприємства, на долю яких припадають найбільші
відсотки видобутку коксівного та енергетичного вугілля в Україні. Можна
побачити, що найпотужніші вугледобувні підприємства, які видобувають
найцінніше вугілля, знаходяться в приватному секторі, і лише два
підприємства (Ровенькиантрацит та Свердловантрацит) є державними
підприємствами.

 

Таблиця 1. Видобуток коксівного та енергетичного вугілля в Україні в
2007 році

Найменування об’єктів Форма власності Видобуток вугілля, %

Коксівного Енергетичного

ВАТ ВК «Ш.»Красноармійська-Західна № 1» Приватна 22 —

ВАТ «Краснодовугілля» Приватна 20 —

ОП»ПІ. Ім.О.Ф.Засядька» Оренда 11 —

ВАТ «Павлоградвугілля» Приватна 9 21

ДП „Свердловантрацит” Державна — 14

ДП „Ровенькиантрацит” Державна — 11

ВАТ „Ш.”Комсомолець Донбасу” Приватна — 7

Інші — 38 47

 

Не дивлячись на те, що українська економіка останніми роками
характеризується певною стабільністю і поступальним розвитком, вугільна
промисловість, починаючи з 1991 року, знаходиться в стані важкої кризи,
обумовленої в основному двома чинниками — складними гірничо-геологічними
умовами відробки запасів вугілля і «старінням» шахтного фонду галузі,
викликаного хронічним недовиділенням засобів на капітальне будівництво і
модернізацію виробництва.

Вугільна промисловість України є збитковою. Вона відноситься до тих
галузей, які постійно отримують державну фінансову підтримку по трьох
напрямах: дотації на собівартість, капітальні вкладення і витрати на
реструктуризацію.

Як основні шляхи виходу галузі з кризи розглядаються:

— лібералізація вугільного ринку і встановлення економічно обґрунтованих
цін;

— залучення недержавних інвестиційних ресурсів за рахунок приватизації,
оренди, організації спільних підприємств.

Сьогоднішні ціни на вугілля не відображають ні витрат на його
виробництво, ні вартості альтернативних джерел енергії. Так,
собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції в середньому по
Україні складає 698 грн. 83 коп., при ціні в 445 грн. 37 коп.[4]

Міністерство вугільної промисловості планує приватизацію існуючих
вугільних шахт і будівництво нових: «З урахуванням досвіду
високоефективної роботи окремих недержавних шахт розширити практику їх
роздержавлення шляхом приватизації». Мінвуглепром уточнює, що прибуткові
шахти продаватимуться на конкурсних основах, а збиткові — за принципом
«хто візьме» [5].

»

th

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

??????$??Ue?заробітну плату, відсутня соціальна підтримка.

Ще однією проблемою приватних вугледобувних підприємств є зростаючий
травматизм шахтарів. В 2006 році рівень травматизму зі смертельними
наслідками на приватизованих підприємствах становив 41,7 відсотка від
усіх загинувших в промисловості. А на шахтах Мінвуглепрому травматизм за
останній рік навпаки впав на 5,9 % [3].

Вплив приватизації вугледобувних підприємств на їх
конкурентоспроможність розглянемо на основних характеристиках
конкурентоспроможності: платоспроможності; прибутковості капіталу;
фінансовій та управлінській прозорості; керованості бізнесу; адаптації,
тобто здатності підприємства пристосовуватись до зовнішнього середовища
та інвестиційна привабливість представлених в таблиці 2.

 

Таблиця 2. Вплив приватизації на характеристики конкурентоспроможності

Позитивний вплив Негативний вплив

Платоспроможність Фінансова та управлінська прозорість

Прибутковість капіталу Керованість бізнесу

Стратегічне управління Адаптація, тобто здатності підприємства
пристосовуватись до зовнішнього середовища

Інвестиційна привабливості.

 

Зрозуміло, що на платоспроможність, прибутковість, стратегічне
управління та інвестиційну привабливість приватизація впливає позитивно,
оскільки приватні власники намагаються перш за все отримати
інвестиційно-привабливі підприємства, з якими вони не матимуть проблем з
управлінням та отримуватимуть стабільний прибуток. А от останні три
характеристики нажаль мають протилежне значення, оскільки багато коштів
уходить в тінь, власники намагаються приховати свої реальні прибутки,
працівники не отримують соціального захисту та соціальних гарантій.
Політична нестабільність в країні та світова фінансова криза показала,
що не всі підприємства можуть адаптуватися в складних умовах [6].

 

Висновки. Розглядаючи положення справ у вугільній промисловості України
можна прийти до висновку, що приватизація має як позитивні сторони так і
негативні. Позитивними сторонами є збільшення видобутку вугілля та
оновлення шахтного фонду. Негативними сторонами є зростаючий на
приватних шахтах травматизм, соціальна незахищеність працівників та
неналежна фінансова та управлінська прозорість.

Звичайно, без впровадження інвестицій вугільна галузь не виживе, але
необхідно розробити заходи, які дозволять контролювати приватизацію
вугледобувних підприємств з метою їх захисту від небажаних інвесторів.
Оскільки вугілля єдиний енергоносій, яким Україна забезпечена в
достатній мірі, то можливо з метою національної безпеки вугільна
промисловість повинна залишатися в державній формі власності, а замість
приватизації потрібно розробити альтернативні заходи залучення
приватного капіталу в галузь, наприклад  оренда або спільне рівноправне
володіння підприємствами.

 

Список використаних джерел:

1.Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и
услуг. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: Юрайт-М, 2001. – 224 с.

2. Угольная промышленность [Електронний ресурс]: Бизнес-справочник /
Рынки. — Режим доступу: http://www.rb.ru/biz/markets/show/90/

3. Мировая угольная промышленность [Електронний ресурс] — Режим доступу:
http://www.rb.ru/inform/65017.html    

4. Інформаційно-аналітичний звіт про розвиток вугільної промисловості
України за січень-березень 2009 року [Електронний ресурс]: – Режим
доступу:
http://www.mvp.gov.ua/mvp/control/uk/publish/article?art_id=78200&cat_id
=52294

5. Минуглепром на пути угольной приватизации [Електронний ресурс]:
Зеркало недели № 8 (637) 3 — 7 марта 2007 – Режим доступу до газети:
http://www.zn.ua/2000/2229/56018/

6. Гнєдков А.В. Аналіз основних характеристик конкурентоспроможності в
управлінні підприємницькою діяльністю: зб. наук. праць МНПК “Облік,
контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” ЧДТУ. Вип..
21, Черкаси, ЧДТУ МОНУ.

Похожие записи