Реферат на тему:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО

У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

План.

1.Суть державного підприємництва.

2.Пріоритетні галузі державного підприємництва.

3.Управління державним сектором економіки України.

1.

Державне підприємництво включає в себе механізм націоналізації та
денаціоналізації підприємств, порядок створення державою власних
підприємств, планування і управління різними формами державних
підприємств та ін.

Державний сектор поки що залишається головним в Україні. Його питома
вага в загальному обсязі промислового виробництва становить близько 90%.
За прогнозами, в економіці України, особливо у промисловості, тривалий
час існуватимуть два сектори, навіть тоді, коли велика, за сьогоднішньою
термінологією, приватизація буде успішно здійснюватися.

2.

На період переходу до ринку у сфері державного підприємництва
залишаються: оборонна промисловість і оборона, залізничний,
трубопровідний і авіатранспорт, лінії електро- і газомереж, зв’язок,
сфера добування і обороту дорогоцінних каменів, металу, стратегічних
матеріалів і валюти. Держава залишає за собою монополію інвестування цих
сфер. Державний статус відповідно зберігатимуть корпорації і компанії,
які створюватимуться у сфері залізничного транспорту, Морфлоту,
телеграфного зв’язку, пошти, й існуючі «Авіалінії України»,
«Укррічфлот», «Укрдержстрах, телерадіомовна компанія України,
Національне космічне агентство України.

Декретом Кабінету Міністрів України від ЗІ грудня 1992 р. «Про перелік
майнових комплексів державних підприємств, організацій і структурних
підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду
яких не допускається» було затверджено, що в перелік підприємств, які не
підлягають приватизації, входять: майно органів державної влади і
управління, майно Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки,
Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів, об’єкти
Національного космічного агентства України; золотий і валютний фонди та
запаси; державні матеріальні ресурси; емісійна система; підприємства й
установи, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних
паперів; телевізійні та радіотрансляційні центри; підприємства
геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служби, служби
контролю за станом навколишнього природного середовища; об’єкти освіти,
фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також
підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесами;
об’єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси,
заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення; об’єкти
державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції;
підприємства по виготовленню та ремонту усіх видів зброї, підприємства,
що виробляють вибухові, сильнодіючі речовини та проводять буропідривні
роботи; підприємства по випуску наркотичних, бактеріологічних,
біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів;
автомобільні шляхи загальнодержавного користування; метрополітени,
міський електротранспорт; магістральні лінії електропередач, нафто- і
газопроводи, трубопровідний транспорт; об’єкти інженерної інфраструктури
та благоустрою міст; меліоративні та захисні споруди і водосховища;
підприємства, що виготовляють спирт, вина, лікеро-горілчані вироби;
хлібоприймальні і хлібозаготівельні підприємства; портові споруди;
підприємства соляної промисловості; підприємства з лісовідновлення;
рибокомбінати.

До майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх
структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не
допускається, належать радіотелевізійні передавальні центри та об’єкти,
що становлять загальнодержавну систему зв’язку, магістральні лінії
електропередачі, магістральні трубопроводи, магістральні залізниці,
автомобільні шляхи державного значення, метрополітени; водоймища і
водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні
споруди; об’єкти Національного космічного агентства; гідро- і атомні
електростанції; протирадіаційні споруди та деякі інші об’єкти.

3.

Управління державним сектором економіки в Україні в даний час базується
на принципах відновлення галузевого управління з одночасним скороченням
кількості міністерств, забороною адміністративного втручання в
оперативну діяльність підприємств. Взаємовідносини з керівниками
державних підприємств регламентуються контрактом з ними. Призначення
директорів здебільшого здійснюють міністерства за погодженням з
місцевими органами управління; частина з них затверджується місцевими
органами управління, які контролюють фінансові результати діяльності
підприємств. Водночас вживаються заходи щодо роздержавлення підприємств,
перетворення їх у відкриті акціонерні товариства. Управління ними
здійснюється державою через своїх представників у довірених товариствах
та наглядових радах.

Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи
державної виконавчої влади приймають рішення про створення, реор-

ганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на
загальнодержавній власності, затверджують статути підприємств, укладають
і розривають контракти з керівниками підприємств.

Разом з тим не допускається їх пряме втручання у господарську діяльність
підприємств, що є у загальнодержавній власності. Підприємствам, що є у
загальнодержавній власності, заборонено передавати безплатно закріплене
за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також
громадянам. Загальні принципи і методичні матеріали, пов’язані з
управлінням майном, що є у загальнодержавній власності, розробляє
Міністерство економіки України.

Найм керівника підприємства, що є у загальнодержавній власності,
здійснюється шляхом укладання з ним контракту. У контракті
передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна,
права та обов’язки, відповідальність сторін, умови матеріального
забезпечення, умови оплати праці, показники ефективності використання
державного майна і прибутку.

Похожие записи