Реферат на тему

Держава та її економічні функції

План

1. Економічні функції держави

2. Ринок і держава

Література 1. Економічні функції держави.

Поняття економічних функцій держави. Економічна діяльність держави
реалізується в сукупності конкретних видів діяльності, тобто функцій.
Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за
джерелами фінансування, за характером заходів (економічні,
адміністративні, стимулюючі, обмежені, національні тощо), за обсягом і
розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і
короткострокові) і т. ін.

Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і
зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо
суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших
сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у
сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.

Базовою характеристикою для класифікації функцій є вид діяльності. У
кожному конкретному виді діяльності певним чином присутні і поєднуються
характеристики різних видів діяльності.

Складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність
функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний
перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави,
які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки.

Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до
соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку
національної економіки об’єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих
дій з боку держави, яка в перехідних умовах виконує крім загальних
функцій цілий ряд специфічних.

До специфічних функцій перехідного періоду можна віднести такі:

розробка і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку країни;

структурно-технологічні, інституціональні та інші перетворення,
визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;

цілеспрямоване формування державного сектору економіки;

розподіл і перерозподіл певної частини валового внутрішнього продукту
(ВВП);

національне регулювання економічних і соціальних процесів;

проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;

створення загальної законодавчої і правової бази для суб’єктів ринкової
економіки.

Економічні функції держави у розвинутих країнах.

1. Забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють
ефективному функціонуванню ринкової системи. Ще А. Сміт стверджував, що
держава є гарантом і захисником прав власності, цілісності національного
суверенітету, законності і правопорядку, стабільності національної
валюти. Більшість цих функцій можна віднести до «передекономічних», бо
без їх реалізації стабільний і ефективний ринок неможливий. Необхідна
правова база передбачає такі засоби, як надання законного статусу
приватним підприємствам, визначення прав приватної власності й
гарантоване дотримання контрактів. Уряд установлює «правила гри», що
регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і
споживачами. Економіко-правовий порядок забезпечується державою через
оформлення і закріплення загальних правил поведінки економічних
суб’єктів. Вони складаються з: приватного права розпорядження власністю
і правил його передачі; прав, що регулюють відносини всередині
економічних одиниць, — підприємницьке, сімейне та юнацьке право; прав,
що регламентують грошове забезпечення економіки і фінансове господарство
державного підпорядкування, — право емісійного банку, податкове та
фінансове право; прав, що закріплюють санкції для дій, які виключають
конкуренцію або загрожують їй, — конкурентне право, право економічних
штрафів та ін. Основні послуги, що забезпечуються урядом, включають:
застосування поліцейських сил для підтримання суспільного порядку;
введення стандартів вимірювання ваги і якості продуктів; створення
грошової системи, що полегшує обмін товарів і послуг. Така діяльність
уряду поліпшує розподіл ресурсів. Забезпечення ринку засобом обігу,
гарантована якість продуктів, визначення прав власності й
відповідальність щодо дотримання умов контрактів — усі названі заходи
обумовлюють збільшення обсягів торгівлі.

2. Захист конкуренції. Конкуренція є основним регулюючим механізмом у
капіталістичній економіці, силою, яка підкорює виробника і постачальника
ресурсів диктату покупця чи суверенітету споживача. За конкуренції саме
рішення багатьох покупців і продавців щодо попиту і пропозиції
визначають ринкові ціни. За умов конкуренції: покупці — хазяїн, ринок —
його агент, а підприємства — слуга. Зростання кількості монополій різко
змінює ситуацію. Монополія — це стан, за якого кількість продавців стає
такою малою, що кожен продавець може вплинути на загальний обсяг
пропозиції, а тому й на ціну продукту, що продається. Коли монополія
замінює конкуренцію, продавці отримують можливість маніпулювати цінами
на власну користь і на шкоду суспільству. Монополія призводить до
нераціонального розподілу економічних ресурсів. Уряд створює державні
комісії для регулювання цін, встановлює стандарти на послуги, що
пропонуються, приймає антимонопольні та антитрестівські закони.

3. Перерозподіл доходу та національного багатства. Ринкова система веде
до нерівності у суспільстві: ті, що володіють значними капіталами,
земельними площами, мають великі доходи, інші — досить незначні, крім
того люди похилого віку, з фізичними чи розумовими вадами, безробітні
взагалі не мають доходів в умовах ринкової системи. Ринкова система
породжує значну нерівність у розподілі грошового доходу й, відповідно, у
розподілі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами.
Держава виконує завдання щодо зменшення нерівності доходів у
суспільстві. Трансфертні платежі забезпечують допомогу тим, хто її
гостро потребує, здійснення різних програм соціального захисту. Уряд
упорядковує структуру розподілу доходів шляхом ринкового втручання,
тобто шляхом індикації цін. Законодавство щодо мінімальних ставок
заробітної плати є прикладом того, як уряд фіксує ціни з метою
підвищення доходів певних груп населення.

4. Коригування розподілу ресурсів для зміни структури національного
прибутку. Різке порушення функціонування ринку пов’язується з такими
негативними явищами: ринкова система виробляє не ту кількість певних
товарів і послуг, неспроможна взагалі виділити будь-які ресурси на
виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких є економічно
виправданим. Застосовуються два типи коригуючих заходів: законодавство
та спеціальні податки, за допомогою яких уряд покладає на
фірму-порушника побічні ефекти чи витрати.

Держава здійснює перерозподіл ресурсів на суспільні блага.

В економіці, де існує певна зайнятість, перед державою постає завдання
вивільнення ресурсів, що застосовуються у виробництві товарів
індивідуального споживання, для спрямування їх у виробництво суспільних
благ. Підприємства, домогосподарства обкладаються податками, тим самим
виключається частина їх потенційної купівельної спроможності. Податки
зменшують попит на товари і послуги індивідуального користування, що, в
свою чергу, викликає зниження приватного попиту на ресурси. Передаючи
купівельну спроможність приватних економічних агентів виробництву,
податки вивільняють ресурси із приватної сфери їх застосування. Уряд,
витрачаючи податкові надходження, може спрямувати ці ресурси у
виробництво суспільних благ і послуг. Держава свідомо перерозподіляє
ресурси для здійснення значних змін у структурі національного продукту
країни.

5. Стабілізація економіки, тобто стимулювання економічного розвитку,
контроль за рівнем зайнятості та інфляції, що породжується коливанням
економічної кон’юнктури. Історично склалося так, що найновішою та в
певному розумінні найважливішою функцією уряду є стабілізація ринкової
економіки, тобто допомога приватній економіці у забезпеченні і повної
зайнятості ресурсів, і стабільного рівня цін. Рівень виробництва
залежить від загального обсягу витрат. Можливим є виникнення двох
несприятливих ситуацій:

а) безробіття, коли загальний рівень витрат у приватному секторі занадто
низький для реалізації повної зайнятості. Уряд зобов’язаний так
доповнити приватні витрати, щоб загальний обсяг витрат — приватних і
державних — був достатнім для створення повної зайнятості. Уряд повинен
підвищити власні витрати на суспільні блага й послуги, а з іншого боку —
скоротити податки для стимулювання доходів приватного сектору;

?

P

r

?

/////////////iiiaeUUUUUUUU

0T7L;NB>FzIdZUZO]`b†c¬c?i¦j‚k¤lomTHoRsoooooooooooooooooocooooooo

(ки з метою скорочення витрат приватного сектору.

Деякі економісти звертають увагу ще на одну функцію уряду.

6. Виправлення вад ринкової системи. Однією з таких вад є проблема
екстерналій. Підприємство викидає в атмосферу отруйні гази, виникає
ризик для здоров’я населення. Оскільки повітря нікому не належить,
підприємству ніщо не заважатиме продовжувати забруднення атмосфери доти,
доки не буде запроваджений спеціальний закон, що встановлює допустимі
екологічні норми шкідливих викидів.

Учений, здійснивши відкриття, послужить на користь усьому суспільству.
Що ж до самого вченого, то його власний добробут, як правило, не зросте
пропорційно до економічної вартості відкриття, з чого випливає, що
вільний ринок не стимулює фундаментальних наукових досліджень. Саме тому
американський уряд фінансує Національний науковий фонд, уряд України —
Національну Академію наук. Урядова політика захищає патентне право.
Економічні функції держави перебувають у постійній динаміці,
спостерігається їх зростання та ускладнення в органічному взаємозв’язку
із суспільним прогресом.

Про класифікацію і сутність основних економічних функцій держави див.:
Основи економічної теорії: політекономічний аспект … — Розд. 36. — §
1—3.

2. Ринок і держава

Головна мета державного регулювання. Ринок — це механізм, що сам
налагоджується і встановлює рівновагу в економічній системи. Проте
окремі періоди розвитку економіки можуть супроводжуватись високим рівнем
безробіття і непомірною інфляцією. Найсильніше інфляція і безробіття
впливають на рівень життя в період економічних криз, тому політику,
спрямовану на макроекономічну стабілізацію, можна визначити як
діяльність держави щодо утримання промислових циклів. Згідно із
загальними рекомендаціями для проведення політики стабілізації необхідно
збільшувати державні витрати і зменшувати податки, щоб стимулювати
витрати приватного сектору в період великого безробіття і, відповідно,
скорочувати державні витрати і підвищувати податки для того, щоб
зменшити витрати приватного сектору в періоди інфляції.

Для реалізації складних економічних завдань держава використовує такі
напрями діяльності:

фіскальна і грошова політика як сукупність заходів, спрямованих на
регулювання економічних процесів у країні;

соціальна політика і політика регулювання доходів як сукупність заходів
з боку держави, спрямованих на захист окремих соціальних груп населення;

зовнішньоекономічна політика як сукупність заходів, спрямованих на
розвиток і регулювання торгових й інших відносин з іншими державами та
міжнародними організаціями.

Механізм реалізації функцій держави є різноманітним у просторі й часі
функціонування економіки. Він якісно відрізняється в період становлення,
формування ринкової економіки та в умовах функціонування сформованої,
добре відрегульованої економіки.

Головною метою державного регулювання економіки є забезпечення
економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки
держави. З цього випливають конкретні завдання, без виконання яких
головної мети досягти не можна. Ці конкретні цілі, до яких належать
також удосконалення галузевої та регіональної структури господарства,
поліпшення стану довкілля та ін., нерозривно пов’язані з об’єктами
державного регулювання економіки.

Названі цілі хоч і неоднакові за значенням та масштабами, але
перебувають у тісному взаємозв’язку. Частіше за все одну мету не можна
поставити та досягти її незалежно від інших.

Об’єкти, суб’єкти та головні важелі державного регулювання економіки. На
підставі досвіду розвинутих країн українські вчені-економісти
сформулювали головні напрями та інструменти державного регулювання
економіки. У процесі ринкової трансформації економіки України
найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного
регулювання, як фіскальна політика, грошово-кредитна політика НБУ,
інвестиційна політика, регулювання цін і валютного курсу, державні
замовлення (контракти).

Нагадаємо, що головні елементи механізму державного регулювання
економіки описують терміни: суб’єкт, об’єкт, методи і засоби.

Суб’єкти — це носії, виразники та виконавці господарських інтересів,
насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими
ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та
регіональні інтереси. Це — наймані робітники та власники підприємств,
фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін.
У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їхнім
соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи іншого
регіону, виду діяльності.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання,
асоціації, профспілки, спілки підприємців і фермерів тощо. Виразниками
соціально-економічних, культурних, екологічних, регіональних інтересів є
також політичні партії. Наймогутніші виразники господарських інтересів —
це спілки підприємців та профспілки. Вони реалізують власні концепції
соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на
державну економічну політику.

Виконавцями господарських інтересів держави є органи державної та
місцевої влади, а також Національний банк.

Об’єкти державного регулювання економіки — це сфери, галузі економіки, а
також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де
виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються
автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, тоді як
їх вирішення конче потрібне для нормального функціонування економіки та
підтримання соціальної стабільності.

Об’єктами державного регулювання економіки прийнято вважати: економічний
(інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та

Рис. 15.1. Засоби регулювання діяльності підприємств

з різними формами власності:

1 — прямий вплив на підприємство;

2 — функціональний вплив на підприємство

регіональну структури господарства; умови нагромадження інвестиційного
капіталу; зайнятість населення; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни та
умови конкуренції; підготовку та перепідготовку кадрів; довкілля;
зовнішньоекономічні зв’язки.

Методи державного регулювання економіки. Держава через законодавчі та
виконавчі органи намагається впливати на сферу підприємництва,
інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення
або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної
економічної політики. Схема класифікації цих методів показана на рис
15.2.

Рис 15.2. Класифікація методів регулювання економіки

за характером впливу на господарську діяльність її суб’єктів

Економічні регулятори, які використовує держава, класифікуються за
такими видами: прямий вплив на економіку — цілеспрямоване регулювання та
система державних замовлень; непрямий вплив на економіку — застосування
бюджетно-податкових, грошово-кредитних, амортизаційних, валютних,
митних, інвестиційних та інших регуляторів. Співвідношення цих видів
регулювання визначається конкретними обставинами, які властиві окремим
етапам розвитку економіки чи окремим країнам.

Література

1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты риска) /
Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.

2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе-

ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар.
отношения, 1994.

4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические
гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.

5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр: Ельга, 2000.

6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та
характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
— С. 23 — 29.

8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо
процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації
заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 6.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.

11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на
основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.

PAGE

Державні органи влади

Загальнодержавні норми

і нормативи

Податкові пільги

Плата за користування держмайном

Регулювання цін

Державні дотації

Захист від зовнішньої конкуренції

Кредитна політика

Контракт з керівником підприємства

Квоти і ліцензії

Підтримка галузевої науки

Підприємства з державною формою власності

Плановий виробничий

контракт з підприємством

Регулювання внутрішньогалузевої кооперації

Централізоване забезпечення електроенергією, паливом, водою тощо

Змішані підприємства з контрольним пакетом акцій

у держави

Змішані підприємства з недержавним контрольним пакетом акцій

Підприємства з недержавною формою власності

1

2

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Адміністративні

Економічні

Донорські

Протекціоністські

Організаційно- структурна перебудова

Плановий виробничий контракт з підприємством,

організацією

Забезпечення паливними та природними ресурсами

Податкова політика

Норми і нормативи

Регулювання цін

Валютне регулювання

Регулювання кооперації

Пільгові кредити

Податкові пільги

Державні дотації

Захист від зовнішньої конкуренції

Квоти і ліцензії

Сприяння розвитку національних науки, техніки та технологій

Похожие записи