Реферат на тему:

Cтановлення і перспективи розвитку управління проектами в Україні як
необхідні умови економічного зростання

Українська асоціація управління проектами (УАУП) вступила в членство до
Міжнародної асоціації проектного менеджменту – International Project
Management Association (IPMA), у 1993 році. Під час перших п’яти років
перебування у IPMA у своєму творчому розвитку особливого успіху, через
окремі об’єктивні причини УАУП, на жаль, не досягла.

Її ідейний наставник, творець і фундатор – президент асоціації, професор
Сергій Бушуєв, з моменту заснування УАУП протягом усього цього періоду
регулярно брав участь у роботі і виступав з доповідями на міжнародних
конференціях і конгресах, які регулярно організовувались і проводилися
провідними організаціями Project Management Institution – РМІ (США) і
ІРМА (Швейцарія). Як на той час уже всесвітньо відомий проектний
менеджер, професор С.Д. Бушуєв, як Президент УАУП, активно підтримує
тісні творчі контакти з міжнародними асоціаціями зі становлення і
впровадження в практику проектного менеджменту в Україні. Це дозволило
встановити творчі міжнародні контакти з провідними проектними
менеджерами світу. Відбувся старт співробітництва УАУП з міжнародними
асоціаціями PMI і IPMA, із Всесвітнім і Європейським банками
реконструкції і розвитку, а також з міжнародними фондами, через які
здійснюються фінансування ґрантів, проектів і програм. Завдяки цьому
запрацювали канали трансферу знань і, як наслідок, першими результатами
стали виграні ґранти. Стартували перші міжнародні проекти, і серед них
особливо слід відзначити спільний українсько-американський проект з
підготовки перших менеджерів проектів для формування проектної команди в
Україні. Для участі у цьому проекті було сформовано команду із
викладачів різних вищих навчальних закладів освіти. Незважаючи на
реалізацію необхідного і важливого проекту для старту процесів розвитку,
УАУП, як свідчить практика, досягти очікуваного результату не вдалося.
Перше, з чого необхідно було розпочати, це сформувати потенційно сильну
професійну команду менеджерів, але, на жаль, цього не сталося.

Які ж об’єктивні причини спричинили це? Наведемо декілька факторів.

По-перше. Відсутність спеціальності з підготовки фахівців з Проектного
менеджменту (ПМ) у системі вищої освіти і науки України не дала змоги
вести навчальний процес через магістратуру, здійснювати накопичувальний
процес висококваліфікованих професійних фахівців з ПМ, створювати і
акумулювати їхню критичну масу, необхідну для виходу економіки з
кризового стану.

По-друге. Відсутність професійної команди менеджерів не дозволила
впровадити в практику процеси системи економічного розвитку держави –
реалізувати масштабні складні проекти і програми на різних рівнях:
регіональному, державному і міжнародному.

По-третє. Без здійснення накопичувального процесу неможливе створення в
державі критичної маси професійних фахівців з ПМ.

По-четверте. Відсутність критичної маси професійних кадрів з ПМ не
дозволяє створити у межах УАУП державної мережі – освітніх
науково-практичних осередків у регіонах України, які необхідні для
ефективного і збалансованого розвитку економіки держави через реалізацію
проектів і програм.

По-п’яте. Відсутність державної мережі – регіональних осередків, центрів
розвитку ПМ, діючих у межах системи стратегічного розвитку УАУП, не
дозволяє ефективно співпрацювати Україні в міжнародних проектах і
програмах, європейських і світових інтеграційних процесах тощо.

Це головні складові. Є й інші причини і критерії, наявність яких також
мала процесно-стримуючий характер протягом стартового періоду
становлення і розвитку ПМ, реалізації міжнародних проектів і програм при
організації і під керівництвом УАУП на основі застосування проектного
підходу і системного аналізу.

Першим суттєвим кроком, точніше необхідною умовою економічного росту для
зміни ситуації на краще при проходженні процесів становлення і розвитку
ПМ в Україні, стало відкриття спеціальності і набір до магістратури з ПМ
у 1998 році.

У березні 1998 року автором статті вперше в Україні був підготовлений
пакет документів (ОПП, ОКХ, Концепція, Система діагностики та інше), а
також розроблені робочі програми і тематичні плани з усіх модулів
навчального плану підготовки магістрів зі спеціальності ПМ. У червні
1998 року подані документи пройшли експертизу фахової ради зі
специфічних дисциплін і вперше в Україні, на підставі рішення ДАК МОН
України, отримано ліцензію для відкриття спеціальності ПМ.

Згодом назва спеціальності „Проектний менеджмент” була перейменована МОН
України на „Управління проектами” (УП). Слід зазначити, що в даний час у
практиці розробки проектів і програм, у навчальному процесі підготовки
менеджерів проектів обидві термінології вченими і практиками вживаються
як рівнозначні.

З моменту відкриття спеціальності в Одеському регіональному інституті
державного управління при Президентові України і Київському
національному університеті будівництва і архітектури підготовка
магістрів за фахом ПМ розпочалася і в даний час ведеться за денною і
заочною формами навчання, в терміновому інтервалі – 1,5 і 2,5 роки
відповідно. Усі інші ВЗО ведуть підготовку магістрів за денною і заочною
формами навчання в терміновому інтервалі – 1 і 2 роки. Після вступу
України до Болоньської угоди терміни підготовки магістрів будуть
централізовано відкориговані.

У лютому 2000 р. відбулася процедура акредитації і отримання сертифіката
МОН України, який надав право на 10 років вести підготовку магістрів зі
спеціальності УП.

Усі ці роки зміст навчального плану підготовки магістрів зі
спеціальності УП постійно модернізувався, удосконалювався. Причинами
удосконалення було врахування вимог часу, впливу внутрішнього і
зовнішнього проектного середовища, потреб і необхідності врахування
обліку тих змін, що постійно відбувалися і відбуваються у світі проектів
і в суміжних, оточуючих його галузях. Суміжні галузі використовуються як
необхідний, наповнюючий і корисний впливовий інструмент, що розширює і
доповнює кругозір менеджерів проекту, полегшує умови здійснення УП в
ефективному досягненні поставлених цілей.

Найвпливовішим і найактивнішим каналом для введення змін до навчального
плану є і буде завжди ближче оточення проектного середовища – наші
слухачі, випускники і постійний контакт з ними (під час їх навчання,
стажування і практичної роботи в проектах). Контакти здійснюються через
постійно діючий зворотний зв’язок, який найбільш ефективно удосконалює
якість навчального процесу підготовки фахівців, поновлює і розширює
сферу його діяльності, сприяє притоку нових слухачів за їх ініціативою і
збільшенню конкурсу поступаючих на перший курс магістратури. Причиною
або мотивом цього відтворювального процесу є якість навчального процесу,
його відповідність вимогам IPMA, професійний склад викладачів кафедри
УП, про що буде зазначено далі.

Наведемо приклади розділів суміжних спеціальностей, які сьогодні мають
гостру потребу в реалізації сучасних проектів. Це економічна безпека,
системи і засоби захисту інформації (криптографічні методи), антикризове
управління, управління портфелями проектів і програм, технологічна
зрілість команди, корпоративне управління та інше, що успішно
використовується в навчальному процесі для широкого спектра галузей
економіки держави.

Особливу значимість для створення і розвитку науково освітньої бази в
Україні, укріплення спеціальності УП має відкриття з березня 2000 р.
аспірантури і докторантури. Становленню активної і реальної
матеріалізації можливостей науково-освітнього структурного підрозділу
ВЗО передусім сприяє якісний персонал кафедри – її викладацький склад,
професори і доценти. Незважаючи на відносну молодість аспірантури –
всього п’ять років, проте уже на повну потужність працюють
спеціалізовані вчені ради у вузах Києва, Одеси, Миколаєва та ін.
Регулярно відбуваються захисти кандидатських і докторських дисертацій. У
даний час над дисертаціями успішно працюють десятки аспірантів,
докторанти і здобувачі.

Створення спеціалізованих вчених рад з захисту дисертацій додає новій
спеціальності могутній якісний імпульс у підготовці висококваліфікованих
фахівців – управлінців-практиків, викладачів, вчених, які мають наукові
ступені і вчені звання. Саме ця ланка створює реальну можливість у
формуванні, підготовці і накопиченні висококваліфікованої критичної
маси, професіональних менеджерів проекту – ведучого робочого інструмента
у реформуванні економіки при переході до ринкових відносин, у створенні
придатних умов для процесів глобалізації, які сприятимуть вступу України
у світове співтовариство взагалі і як необхідні умови економічного росту
зокрема.

Надзвичайно важливим елементом мотивації і компонентом якісного процесу
підготовки ПМ, створення умов і можливостей для подальшого визнання їх
професійної компетентності в державі і за її межами є процедура
міжнародної сертифікації. Ця процедура залежно від стартових можливостей
кандидатів проходить за чотирма рівнями сертифікації – D, C, B i A

[ 7 ]. Вона проводиться в офісі УАУП або в ВЗО окремих регіонів України.
Важливо зазначити, що з усіх спеціальностей у класифікаційному реєстрі
МОН України, ПМ – єдина спеціальність, яка надає право проведення
міжнародної сертифікації безпосередньо на Україні.

Для здійснення процедури сертифікації необхідні:

– підтвердження науково-практичного рівня використання проектного
розвитку при управлінні портфелями проектів і програм у державі,
наявність команд сертифікованих професіоналів за чотирма рівнями
сертифікації – D, C, B i A, наявність сертифіката, отриманого у IPMA, що
надає право УАУП здійснювати міжнародну процедуру сертифікації;

– наявність в Україні груп асесорів державного і міжнародного рівня.
Асесори приймають сертифікаційні іспити за діючою системою знань у межах
вимог IPMA в Україні і в країнах СНД;

– забезпечення відповідності структури і змісту навчальних планів і
якості підготовки магістрів з ПМ вимогам міжнародного стандарту
підготовки магістрів з ПМ (ICB) та системи міжнародної сертифікації
IPMA;

– наявність постійно діючої системи семінарів з підготовки, вивчення
елементів управління проектів і власне процедури проведення сертифікації
за системою знань і вимог ICB і IPMA;

– присутність чотирьох вищенаведених пунктів дозволяє неодноразово
здійснювати сертифікацію, виконувати планомірну процедуру накопичення в
Україні критичної маси професіоналів – керівників проектів і програм.

Враховуючи те, що УП в класифікаторі дисциплін МОН України відноситься
до специфічних дисциплін через комплексність і складність своєї
структури і змісту це, в свою чергу, надало право, згідно з національним
стандартом NCB (ua) – National Competence Baseline [ 7 ], присвоєння
випускникам, після завершення магістратури, професійної кваліфікації за
№ 1238 – керівники проектів і програм.

Ще в 1997 р. під час розробки пакета документів для отримання ліцензії
зі спеціальності „Проектний менеджмент” була впроваджена
кредитно-модульна система. Доцільність і перспективність її застосування
була підтверджена через два роки в 1999 р. у м. Болоньї (Італія), коли
представники 29 європейських країн підписали декларацію про створення
„зони європейської вищої освіти”, основною ідеєю документа стала
координація „освітньої” політики і зближення національних освітніх
програм. На сьогодні Угоду підтримують більше 40 країни. До програми
Україна офіційно приєднається найближчим часом на самміті в м. Бергені
(Норвегія), у травні 2005 р.

Відомо, що суть Болоньського процесу полягає в тому, що всі дії
суспільного товариства спрямовані на підвищення якості освіти. Майже за
десятирічний період підготовки керівників проектів і програм ми
впевнилися на власній практиці, що кредитно-модульна система ефективна
саме тому, що в цьому випадку слухачі вчаться не за класичною системою
– „від сесії до сесії”, а постійно – у неперервному режимі, протягом
усього навчального року. Між семестрами замість сесій – канікули. Саме
на підході, який використовує постійний моніторинг і контроль усіх дій,
здійснюється управління проектами і програмами – управління змінами. На
цьому підході побудована і успішно використовується неперевершена у
світі методологія управління проектами.

Впроваджена практика підготовки керівників проектів і програм створила
прозорі умови для творчої конкуренції при вступі, під час навчання
гарантує успішне проходження конкурсного відбору і високу імовірність
при працевлаштуванні випускників.

У даний час підготовку магістрів з ПМ здійснює більше десяти ВЗО різних
міст України. Подальший динамічний розвиток ПМ в Україні триває. Так, у
період з 1998 р. по даний час, тільки в Одеському регіональному
інституті державного управління при Президентові України і Київському
Національному університеті будівництва і архітектури здійснено по 9
випусків, загальною кількістю більше 1000 менеджерів проектів. Це
свідчить про те, що процес накопичення критичної маси фахівців з ПМ в
Україні відбувається активно. Крім того, підтверджується також їх висока
професійна компетентність, тому що згідно з відзивами, обійманими
посадами і реалізованими проектами, випускники з ПМ успішно працюють у
міжнародних проектах і програмах на внутрішньому і на зовнішньому
ринках.

Аналізуючи період з моменту відкриття спеціальності, слід зазначити
принципово важливі етапи й аспекти спектру віх і подій, що відбулися в
Україні. Передусім йдеться про те, що процес підготовки, становлення і
розвитку ПМ в Україні носить комплексний характер. Комплексність полягає
в збалансованості забезпечення процесів становлення й розвитку
навчальної кредитно-модульної системи, за якою проходять свою підготовку
слухачі зі спеціальності УП, про що вже йшлося вище.

За своєю структурою, змістом, значимістю, призначенням і пріоритетністю,
після відкриття спеціальності УП виникли такі найбільш важливі етапи
проектного розвитку [12–16, 20–21]:

– навчальний процес майже 10 років з моменту відкриття спеціальності
здійснюється за найсучаснішою системою підготовки – кредитно-модульною,
яка успішно використовується в різних університетах і коледжах
розвинених країн світу;

– розробка робочих програм і тематичних планів за модулями, що
викладаються згідно з навчальними планами; підготовка і видання
підручників, навчальних, методичних посібників і методичних вказівок для
забезпечення навчального процесу; проведення лекцій і
лабораторно-практичних занять здійснюється переважно у проблемному
режимі; використання новітніх креативних технологій у
науково-навчальному процесі; виконання індивідуальних завдань і
контрольних робіт, підготовка і виконання курсових і наукових
магістерських робіт здійснюються за реальною тематикою, що сприяє
формуванню особистісних, творчих якостей – впевненості й самостійності
при виборі, аналізі та прийнятті управлінських рішень майбутніх
керівників проектів і програм;

– проходження акредитації для визначення залишкових знань слухачів за
результатами першого випуску, яка згідно з інструктивними документами
МОН України є невід’ємним етапом, що присутній у вищій освіті і
використовується для надання ВЗО юридичного права проводити подальшу
підготовку кадрів на період від 5 до 10 років (залежно від рівня
забезпеченості ВЗО, якості навчального процесу і результатів
акредитації);

– відкриття аспірантури і докторантури надає право підготовки фахівців
вищої кваліфікації – кандидатів і докторів технічних наук;

– створення і затвердження складу спеціалізованих рад з захисту
кандидатських і докторських дисертацій у базових вузах, де ведеться
підготовка магістрів за фахом УП, дає реальну перспективу в прискоренні
процесу підготовки професійних викладачів – кандидатів і докторів наук;

– підготовка і видання NСB (UA) – національного стандарту, що узаконив
назви і номери класифікації професій у галузі УП в Україні, програму
міжнародних сертифікаційних іспитів тощо [ 7 ];

– відповідність структури і змісту навчальних планів вимогам, що
пред’являються IСB (International Competence Baseline) до підготовки
магістрів з ПМ в Україні;

– підготовка і формування груп асесорів з-поміж провідних фахівців –
докторів наук, професорів, вчених і практиків, що мають успішний
багаторічний досвід роботи в реальних проектах і програмах. Найкращий і
економічно вигідний варіант формування груп асесорів за регіональним
принципом;

– підготовка і накопичення критичної маси сертифікованих професіоналів –
викладачів з ПМ, що здійснюють навчальний процес за “кредитно-модульною”
системою, випускників зі спеціальності ПМ, а також фахівців-практиків,
що мають достатній позитивний практичний досвід роботи в управлінні
реальними проектами і програмами [ 1 ];

– створення сучасної МТБ – це навчальні, технічно обладнанні кабінети
ПМ, лабораторії креативних технологій (ЛКТ), тренінги-класи – оснащені
сучасними технічними засобами з програмними продуктами. Програмні
продукти використовуються для проведення усіх видів навчальних занять, з
наданням роздавальних, постановчих матеріалів, необхідних для пошуку
рішень поставлених проблем. Пошук рішень базується на
проектно-конкурсному підході, на аналізі й прийнятті управлінських
рішень з наступним представленням і командним захистом;

– обмін досвідом і трансфер знань через організацію і проведення
міжнародних науково-практичних конференцій (МНПК) по проблемах
становлення і розвитку ПМ (Одеський регіональний інститут державного
управління при Президентові України – 10 МНПК, Львівський регіональний
інститут державного управління при Президентові України – 3 МНПК,
Київський Національний університет будівництва і архітектури – 1 МНПК).
У роботі конференцій брали участь всесвітньо відомі вчені і провідні
менеджери-практики, представники різних національних асоціацій із – США,
Німеччини, Словенії, Росії, Азербайджану, Англії, Білорусії та інших
країн. У 2005р. заплановано 2 НПК – в травні у Київському Національному
університеті будівництва і архітектури і в вересні у Миколаївському
Національному кораблебудівному університеті ім. Макарова;

– трансфер знань і результатів міжнародних досліджень інтеграційних
процесів у проектне середовище України вченими, аспірантами, слухачами
завдяки їх участі у роботі щорічних міжнародних конференцій, конгресів,
симпозіумів.

Першою ознакою навчального плану, що задовольняє вимоги комплексності, є
його форма і зміст. За своєю структурою навчальний план, відповідно до
вимог стандартів NCB i ICB, повинен мати такі складові:

?

3?7t=?@

Похожие записи