Аналіз фінансової звітності

При аналізі фінансового стану застосовуються такі загальноприйняті
методи, як:

1. Аналіз за допомогою коефіцієнтів.

2. Аналіз на підставі результатів попередніх років.

3. Аналіз на підставі даних галузевих показників.

Розглядаючи запропоновану тему, у цій і подальших консультаціях ми
приділимо увагу кожному з названих методів.

Отже,

Аналіз за допомогою коефіцієнтів

Цей метод дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і
результатів діяльності підприємства, як: ліквідність, довгострокова
платоспроможність, рентабельність, становище на ринку цінних паперів.
Метод заснований на оцінці перелічених аспектів, яку здійснюють за
допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі даних, які
наведені у формах фінансової звітності.

Узагальнену інформацію про коефіцієнти, які найчастіше розраховуються
при аналізі вищезгаданих аспектів, можна подати у вигляді схеми:

Оцінка ліквідності підприємства

Ліквідність означає здатність перетворити актив на гроші швидко і без
втрат його ринкової вартості.

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і
в повному обсязі погасити поточні зобов’язання — короткострокову
кредиторську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

4. Коефіцієнт обіговості запасів

5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми №1
«Баланс» шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов’язань
підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення
боргів протягом року. Четвертий, п’ятий і шостий коефіцієнти
розраховуються на підставі форми № 1 «Баланс» і форми № 2 «Звіт про
фінансові результати». Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність
використання активів.

Розглянемо склад поточних активів і поточних зобов’язань.

Поточні активи — це активи, які постійно обертаються у процесі
господарської діяльності підприємства. До поточних активів відносяться:

1. Оборотні активи Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» оборотні активи — це
грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також
інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом
операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. Облік цих
активів відповідно до Інструкції № 291 ведеться на рахунках класу 2
«Запаси» і класу 3 «Засоби, розрахунки та інші активи». У Балансі вони
відображаються в рядках 100 — 260 розділу II Активу.

2. Витрати майбутніх періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до
поточних активів пояснюється таким незважаючи на те що це витрати,
оплачені наперед, тобто здійснені заради отримання прибутку, очікуваного
в майбутньому, цілком імовірно, що частина цього прибутку може бути
отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства Таким
чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 «Подання поточних активів і поточних
зобов’язань» серед статей, що включаються до складу поточних активів,
повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть
повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати
балансу.

Відповідно до Інструкції № 291 витрати майбутніх періодів ураховуються
на однойменному рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 відображаються в розділі
III Активу Балансу, у рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати,
пов’язані з підготовчими роботами в сезонних галузях промисловості, з
освоєнням нових виробництв і агрегатів, оплачені авансом орендні
платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали,
періодичні і довідкові видання та ін.

Отже, у рядку 270 Балансу у складі витрат майбутніх періодів
ураховуються витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з
дати балансу, так і в більш пізній час.

Доречно нагадати, що статті Балансу, які включають активи або
зобов’язання, що підлягають використанню (погашенню) як протягом періоду
менше 12 місяців з дати балансу, так і у більш тривалий період часу,
повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тій їх
частині, яка буде використана (погашена) протягом терміну, що перевищує
12 місяців з дати балансу.

Таким чином, інформацію про витрати майбутніх періодів, які підлягають
списанню протягом 12 місяців з дати балансу, можна отримати,
використовуючи дані рядка 270 Балансу і приміток до звітів.

У табл. 1 на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних
активів (цифри умовні).

Таблиця 1

№ п/п Найменування активів Облік на рахунках згідно з інструкцією №291
Відображення в Балансі згідно з П(С)БО 2 Значення показника, грн.

1 2 3 4 5

ІІ. Оборотні активи

1 Запаси Рахунки класу 2 “Запаси” Ряд. 100-140 1160,0

2 Векселі отримані Рахунок 34 “Короткострокові векселі отримані” Ряд.
150 400,0

3 Дебіторська заборгованість за товари Рахунок 36 “Розрахунки з
покупцями і замовниками” Ряд. 160-162 500,0

4 Дебіторська заборгованість за розрахунками Рахунок 37 “Розрахунки з
різними дебіторами” Ряд. 170-200 300,0

5 Інша поточна дебіторська заборгованість Субрахунок 377 “Розрахунки з
іншими дебіторами” Ряд. 210 200,0

6 Поточні фінансові інвестиції Рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції”
Ряд. 220 120,0

7 Грошові кошти та їх еквіваленти Рахунок 30 “Каса”, рахунок 31 “Рахунки
в банках”,

рахунок 33 “Інші засоби” Ряд. 230, 240 800,0

8 Інші оборотні активи

— 100,0

9 Усього за розділом ІІ

Ряд. 260 3580,0

10 ІІІ. Витрати майбутніх періодів

Ряд. 270 300,0*

11 Разом поточних активів (3580,0+300,0-180,0)

— 3700,0

*Витрати майбутніх періодів, які будуть через 12 місяців з дати
балансу, становлять 180,0 грн. (ця інформація вказана у примітках до
фінансової звітності).

Поточні зобов’язання згідно з П(С)БО 2 «Баланс» — це зобов’язання, які
будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12
місяців з дати балансу Вони відображаються в розділі IV Пасиву Балансу.

Також до поточних зобов’язань слід віднести ту частину доходів майбутніх
періодів, погашення яких очікується протягом 12 місяців з дати балансу.
Ця вимога міститься у пункті 15 МСБО 13 «Подання поточних активів і
поточних зобов’язань». Ця стаття аналогічна статті «Витрати майбутніх
періодів» і повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до Інструкції № 291 поточні зобов’язання враховуються на
рахунках однойменного класу 6.

У табл. 2 на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних
зобов’язань (цифри умовні).

Таблиця 2

№ п/п Найменування поточних зобов’язань Відображення в Балансі згідно –
П(С)БО 2 Значення показника, грн.

1 Усього за розділом ІV (поточні зобов’язання) стор. 620 1600,0

2 V. Доходи майбутніх періодів стор. 630 500,0*

3 Разом поточних зобов’язань (1600,0+500,0-200,0)

1900,0

*Доходи майбутніх періодів, які будуть погашені через 12 місяців з дати
балансу, становлять 200,0 грн. (ця інформація вказана у примітках до
фінансової звітності).

Тепер, ураховуючи вищевикладене, шляхом порівняння поточних активів і
поточних зобов’язань розрахуємо перші три з вищеперелічених коефіцієнтів
ліквідності.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності. Логіка обчислення даного показника
полягає в тому, що підприємство погашає поточні (короткострокові)
зобов’язання за рахунок поточних активів. Інші назви цього коефіцієнта —
коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття. Він дає загальну
оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів
підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні
активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство може
розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується
за формулою

Оборотні активи (ряд.260) + Витрати майбутніх
періодів (ряд.270)*

Коеф. поточної =

ліквідності Поточні зобов’язання (ряд.620) + Доходи
майбутніх періодів (ряд.630) ** Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2 або
2 : 1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства.
Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при
ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно
половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів
знизиться наполовину, виручки, що залишилася, буде досить для погашення
поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт
дорівнював 2 : 1.

Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану
підприємства Методика № 81, Методика № 22, Положення № 323.

Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 22:

значення коефіцієнта покриття у межах 1 -1,5 свідчить про те, що
підприємство своєчасно погашає борги;

критичне значення коефіцієнта покриття прийняте рівним 1;

при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний
баланс.

Звертаємо увагу на те, що в даних методиках при розрахунку коефіцієнта
покриття у складі поточних активів не враховуються витрати майбутніх
періодів.

У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведене
його теоретичне значення, яке повинне бути не меншим 2,0 — 2,5.

Розрахуємо коефіцієнт покриття, використовуючи дані таблиць 1 і 2:

1) визначимо коефіцієнт покриття 3700,0 : 1900,0 = 1,95. Запишемо цей
коефіцієнт як співвідношення 1,95 : 1. Це означає, що на кожну гривню
поточних зобов’язань (боргів) підприємство має 1,95 грн поточних
активів;

2) визначимо, на скільки підприємство може зменшити вартість поточних
активів (3700,0 грн.) при їх продажу з тим, щоб отриманої суми було
досить для погашення поточних зобов’язань (1900,0 грн ). Для цього:

визначимо питому частину заборгованості [(1 900,0 • 3 700,0) х 100 = 51
%],

від загальної суми наявних поточних активів (оборотних коштів) (3700,0),
прийнятої за 100 %, віднімемо питому частину заборгованості. 100 % — 51
% = 49 %

Отже, при ліквідації поточних активів їх вартість може бути зменшена на
49 %, що не перешкодить підприємству повернути борги кредиторам.

Звертаємо увагу на те, що за нормальних обставин підприємство ніколи не
ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт поточної ліквідності не є
абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він
характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта —
коефіцієнт «лакмусового папірця’.). На відміну від попереднього він
ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником
ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні
поточні активи (запаси не враховуються). «Швидкий» коефіцієнт
розраховується за такою формулою:

Оборотні активи (ряд.260) – Запаси
(ряд.100-140) + Витрати майбутніх

періодів (ряд.270)*

Коеф. швидкої =

ліквідності Поточні зобов’язання (ряд.620) + Доходи
майбутніх періодів (ряд.630) **

У літературі наводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта, що
дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад,
коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що
на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50коп.
ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей.
Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, оскільки більша
частина грошових коштів укладена в запаси.

Використовуючи дані таблиць 1 і 2, розрахуємо цей коефіцієнт.

Коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює: (3700,0 — 1 160,0) / 1 900,0 =
1,33.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних
(короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт
розраховується за формулою:

Грошові кошти та їх
еквіваленти (ряд.230 + ряд.240)

Коеф. абсолютної =

ліквідності Поточні зобов’язання (ряд.620) + Доходи
майбутніх періодів (ряд.630) **

* Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у
тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати
балансу.

** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань
у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Зазначимо, що в Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта
абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке не повинне
бути меншим 0,2 — 0,25.

Використовуючи дані таблиць 1 і 2, розрахуємо цей коефіцієнт.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 800,0 : 1 900,0 = 0,42

Отже, ми розглянули три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності
(коефіцієнт покриття), коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт
абсолютної ліквідності, які характеризують достатність поточних активів
для погашення поточних зобов’язань підприємства.

Зазначимо, що ліквідність підприємства також можна охарактеризувати
такими показниками, як обіговість запасів, обіговість дебіторської
заборгованості, обіговість кредиторської заборгованості. Аналіз цих
показників дозволить оцінити ефективність використання таких активів, як
запаси і дебіторська заборгованість. За допомогою коефіцієнта обіговості
кредиторської заборгованості аналізується період часу, протягом якого
підприємство погашає кредиторську заборгованість, що також характеризує
платоспроможність підприємства.

Перелік документів

1. Г(С)БО 2 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87,
зі змінами і доповненнями.

2. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських
операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

3. Положення № 323 — Положення про порядок формування і використання
резерву для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями
комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку
України від 29.09.97 р. № 323, у редакції постанови Правління
Національного банку України від 27.03.98 р. № 122.

4. МСБО 13 «Подання поточних активів і поточних зобов’язань» —
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 1997: Пер. з англ./ Наук.
ред. канд. екон. наук С. Ф. Голов. — К.: ФПБАУ, 1997.

5. Методика № 22 — Методика інтегральної оцінки інвестиційної
привабливості підприємств і організацій, затверджена наказом Агентства з
питань запобігання банкрутству підприємств і організацій від 23.02.98 р.
№ 22.

6. Методика № 81 — Методика проведення поглибленого аналізу
фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і
організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств і організацій від 27.06,97 р. № 81.

Складність і неоднозначність вітчизняного податкового законодавства
дозволяє інколи виявити в його тенетах абсолютно несподівані речі.

Справді глибокий і невичерпний Закон про прибуток*, який протягом ось
уже трьох років відкриває всі нові й нові аспекти оподаткування
здавалося б тривіальних господарських операцій?

Навряд чи можна знайти в Україні підприємство, яке ніколи б не давало
або не брало грошей у борг. Іноді це банківський кредит, частіше —
безвідсоткова позика, отримана у більш успішних колег. Або позичка,
видана працівникам. Або поворотна фінансова допомога засновника своєму
підприємству. Або ще щось подібне…

Назв маса, але незалежно від форми суть цих операцій одна й та ж. З
однією лише невеликою різницею, яка випливає з того, що банки та інші
кредитно-фінансові установи дають гроші під відсоток, а в інших випадках
договір позики є безоплатним і не передбачає нарахування відсотків.

На думку ДПАУ, поворотна фінансова допомога, отримана від осіб, які не
мають статусу банку або небанківської фінансової установи, підлягає
включенню до складу валових доходів підприємства в момент отримання без
подальшого включення до валових витрат при її поверненні (див.,

Чистий прибуток
до оподаткування (ряд.170. ф.№2) +

Втрати на
виплату відсотків (ряд.140. ф.№2)

Коефіцієнт забезпеченості =

за кредитами Втрати на виплату
відсотків (ряд.140. ф.№2)

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом
попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на
виплату відсотків за кредит.

Завершуючи цей аспект аналізу, зазначимо, що на величину наведених
коефіцієнтів впливає багато чинників: галузева приналежність
підприємства, принципи кредитування, структура джерел коштів, що
склалася, репутація підприємства та ін. Тому прийнятність значень цих
коефіцієнтів, оцінка їх динаміки можуть бути встановлені тільки в
результаті тимчасових порівнянь за групами споріднених підприємств.

Можна сформулювати правило, яке застосовне для підприємств будь-яких
типів: кредитори (постачальники сировини, матеріалів, банки, що надають
кредити, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам із значною
часткою власного капіталу, з високим ступенем фінансової автономності,
оскільки таке підприємство з більшою імовірністю зможе погасити борги за
рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори,
інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу
розумному зростанню динаміки частки позикових коштів.

Перелік документів

1. П(С)БО 2 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87,
зі змінами і доповненнями.

2. П(С)БО 5 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про
власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України від
31.03.99 р. № 87.

3. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських
операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

4. Методика № 22 • Методика інтегральної оцінки інвестиційної
привабливості підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства
з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98
р. № 22.

5. Методика № 81 — Методика проведення поглибленого аналізу
фінансово-господарського стану платоспроможності підприємств та
організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств та організацій від 27.06.97 р. № 81.

6. Нідлз Б., Андерсон X., Колдуел Д Принципи бухгалтерського обліку. М.:
ФіС, 1995.

14 вересня, четвер

Закінчується термін сплати:

збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень
2000 року;

вартості торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності або
надання побутових послуг за жовтень 2000 року;

вартості торговельного патенту на здійснення операцій з торгівлі
валютними цінностями або з надання послуг у сфері грального бізнесу за
IV квартал 2000 року;

вартості спеціального торговельного патенту за жовтень 2000 року для
суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на
умовах придбання спеціального торговельного патенту;

земельного податку та орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться
в державній та комунальній власності, за серпень 2000 року, платниками
(крім громадян і виробників сільськогосподарської та рибної продукції).

Закінчується термін подання:

звіту про обсяг продажу ввезених (імпортованих) підакцизних товарів
(продукції) і розміри отриманих з покупців і перерахованих до бюджету
сум акцизного збору за серпень 2000 року;

звіту про обсяг переданих товарів, увезених (імпортованих) в інтересах
інших суб’єктів підприємницької діяльності, та утриману суму акцизного
збору за серпень 2000 року.

Розглянемо коефіцієнти, які можна використати при аналізі довгострокової
платоспроможності підприємства:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

3. Співвідношення позикового капіталу і власного.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інша назва цього
коефіцієнта — коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Він
визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів,
вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства
виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних
коштів, незалежність його функціонування від залучення позикових коштів.
Розраховується за формулою:

Власний капітал (ряд.380. ф.№1)

Коефіцієнт концентрації =

власного капіталу Активи підприємства
(ряд.080 + ряд.260. + ряд.270. ф.№1)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке,
стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення
дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє
підприємство.

Згідно з Методиками № 81 і № 22 підприємство вважається фінансове
стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі його
фінансових ресурсів становить не менше 50 %.

Хочемо звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно до якого
заповнюється форма фінансової звітності «Звіт про власний капітал».
Метою складання Звіту є розкриття інформації про зміни, що відбулися у
складі власного капіталу підприємства протягом звітного року. У зв’язку
із цим дані, наведені у Звіті, можна використовувати для аналізу
динаміки структури власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Є доповненням до
попереднього коефіцієнта — їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Коефіцієнт
характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених
у майно підприємства. Розраховується за формулою:

Позиковий капітал
(ряд.430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630 ф.№1)

Коефіцієнт концентрації =

позикового капіталу Активи підприємства (ряд.080 +
ряд.260. + ряд.270. ф.№1)

Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим
стійкіший його стан. Зростання цього показника в динаміці означає
збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Зазначимо, що з приводу залучення позикових коштів у зарубіжній практиці
існують різні, часом суперечливі, точки зору.

На Заході поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути
досить велика — 0,6 (або 60 %). Навпаки, багатьом японським компаніям
властиве прагнення до збільшення частки позикового капіталу — до 80 %.

Такий підхід до співвідношення власного і позикового капіталу можна
пояснити різною природою інвестиційних потоків.

У США основний потік інвестицій надходить від населення, у Японії — від
банків. Тому для японської компанії високе значення коефіцієнта
концентрації позикового капіталу свідчить про високий ступінь довіри до
корпорації з боку банків, а отже, про її фінансову надійність. Навпаки,
низьке значення цього коефіцієнта свідчить про нездатність отримати
кредити в банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного (інша назва
цього коефіцієнта — коефіцієнт важеля). Як і вищеперелічені показники,
цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості
підприємства. Розраховується за формулою:

Позиковий капітал
(ряд.430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630 ф.№1)

Коефіцієнт співвідношення =

позикового капіталу і власного Власний
капітал (ряд. 380. ф.№1)

Коефіцієнт має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює,
наприклад 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в
активи підприємства, припадає ЗО коп. позикових коштів. Зростання
показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від
інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості,
і навпаки.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інша назва цього коефіцієнта
— коефіцієнт покриття відсотка). За його допомогою оцінюється потенційна
можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь
захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Розраховується
діленням суми чистого прибутку до оподаткування і витрат на виплату
відсотків на величину витрат на виплату відсотків.

У попередніх публікаціях ми проаналізували такий аспект фінансового
стану підприємства, як ліквідність. При цьому були розраховані
коефіцієнти поточної, швидкої, абсолютної ліквідності. Як початкові
величини використовувалися поточні активи та поточні зобов’язання і
розраховувалося співвідношення між ними.

Зазначимо, що деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової
стійкості розраховують не тільки співвідношення між поточними активами
та поточними зобов’язаннями, але й визначають також їх різницю.

Різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями становить
чистий робочий капітал підприємства (Рк), який також можна
використовувати як ступінь платоспроможності та фінансової стійкості
підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що
підприємство здатне не тільки сплатити поточні борги, але й має у своєму
розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності та здійснення
інвестицій. Наведемо формулу визначення чистого робочого капіталу, який
розраховується на підставі даних Балансу (форма № 1):

Рк = [Оборотні активи (ряд.260) + Витрати майбутніх періодів (ряд.270*]

[Поточні зобов’язання (ряд.620) + Доходи майбутніх періодів (ряд.
630)**].

* Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у
тій частині, що буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати
балансу.

** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань
у тій частині, що буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери
діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку. Для оцінки достатності
чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічним
показником інших підприємств.

Отже, ми розглянули такий аспект фінансового стану підприємства, як
ліквідність. Нагадаємо, що оцінка ліквідності дозволить визначити, чи
зможе підприємство в термін погасити поточні (короткострокові)
зобов’язання.

Але, як відомо, крім поточних зобов’язань у підприємства є також і
довгострокові зобов’язання, термін погашення яких становить більше 12
місяців з дати балансу.

Виходячи із цього, розглянемо коефіцієнти, за допомогою яких
аналізується можливість погашення довгострокових зобов’язань та
оцінюється здатність підприємства функціонувати тривалий період часу.

Оцінка довгострокової платоспроможності підприємства.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства
характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності від
зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є
власний і позиковий капітал. Співвідношення між цими величинами
дозволить оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.

Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється
на рахунках класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов’язань» та
відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» відображається в розділі І пасиву
Балансу в рядках 300 — 380.

Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації
за такими розділами пасиву Балансу: розділом II «Забезпечення подальших
витрат і платежів», розділом III «Довгострокові зобов’язання», розділом
IV «Поточні зобов’язання», розділом V «Доходи майбутніх періодів».

Фінансовий стан підприємства — сукупність показників, що відображають
наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів проявляється в
платоспроможності об’єднання (підприємства), внаслідок відповідності
фактичного кругообігу коштів на всіх етапах розрахунковим показникам.

Сталий фінансовий стан — необхідна умова діяльності підприємства при
ринкових відносинах, тому що від цього залежить своєчасність і повнота
погашення його зобов’язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з
бюджетом, банками та позичальниками матеріальних ресурсів.

Аналіз фінансового стану — невід’ємна частина економічного аналізу
діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення
господарства.

Фінансовий стан безпосередньо впливає на виробничу діяльність
підприємства. Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів
можуть виявитися головною причиненою несвоєчасної оплати розрахункових
документів постачальників за одержану сировину й матеріали, неповного та
неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а
отже, погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом,
асортиментом і собівартістю продукції та за іншими показниками.

В свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від його
виробничої діяльності. При успішному виконанні та перевиконанні плану за
виробництвом та реалізацією продукції, зниженні її собівартості
підприємство одержує надплановий прибуток; утворюються додаткові джерела
коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану
підприємства. Отже, фінансовий стан і результати виробничої діяльності
підприємства залежать один від одного, тому резерви подальшого
поліпшення фінансового стану — це передусім краща виробнича діяльність.

Дослідження фінансового стану промислового підприємства завершує
економічний аналіз господарської діяльності. Фінансовий стан
підприємства залежить від виконання плану реалізації та прибутку, що в
свою чергу тісно зв’язані з виконанням плану випуску й собівартості
продукції. Крім того, він залежить і від стану запасів нормових
оборотних коштів, розрахунків з дебіторами та кредиторами, повноти
використання права на кредит, оборотності оборотних коштів та інших
факторів.

2. Ревізія розрахунків з бюджетом.

Кожне підприємство виконує певні зобов’язання перед бюджетом
перераховуючи гроші зі свого розрахункового рахунку в дохід держави.

В нових умовах господарювання підприємства промисловості розширили
взаємовідносини з бюджетом. Тому важливого значення набуває своєчасність
розрахунків, підвищення відповідальності підприємств по виконанню
зобов’язань перед бюджетом і сплатою платежів. Перелік платежів в бюджет
регламентується законом України «Про систему оподаткування». В ньому
(ст.14) встановлені загальнодержавні податки та інші обов’язкові
платежі:

ПДВ

Акцизний збір

Податок на прибуток підприємств

прибутковий податок з громадян

державне мито;

податок з власників транспортних засобів

податок на промисел;

плата за спеціальне використання природних ресурсів;

плата за забруднення навколишнього середовища;

відрахування на утримання та ремонт автомобільних доріг,

внески до фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

внески до фонду сприяння зайнятості населення;

внески до Пенсійного фонду;

внески до Фонду соціального страхування України;

місцеві податки і збори

При ревізії розрахунків з бюджетом, ревізор повинен встановити
правильність визначення і своєчасність сплати підприємством платежів у
бюджет. Для цієї мети використовуються довідки і розрахунки, що
складаються ревізованим підприємством по окремих видах платежів, виписки
установ банку і додані до них документи про перерахування бюджет, акти
перевірок, проведених податковою інспекцією, бухгалтерські записи по
рахунку 68, журнал ордер №2 і 8, і інші документи. (При перевірці
ревізор керується діючими вказівками та інструкціями Міністерства
фінансів України та Кабінету Міністрів України. Повнота перерахувань
визначається шляхом перевірки дотримання встановленого порядку
визначення сум згідно нормативних документів, а своєчасність
перерахування шляхом співставлення дати по платіжному дорученню і
виписки банку з датою встановленою інструкцією по даному виду платежу.

Місцеві податкові інспекції систематично перевіряють стан розрахунків
кожного підприємства з бюджетом, правильність визначення сум оплати
бюджету, повноту і своєчасність перерахувань. Ревізору необхідно
ознайомитись з актами перевірок, виявити найбільш характерні порушення і
недоліки в розрахунках з бюджетом, а потім встановити, як вони були
усунені.

Необхідно також виявити і зафіксувати в акті суми штрафів і пені,
оплачені податковим інспекціям за неправильне визначення розмірів
платежів у бюджет або їх прострочку, встановити кількість таких випадків
і винних осіб.

Згідно закону України «Про державну податкову службу» підприємства за
ненадання або несвоєчасне надання податковим інспекціям декларацій.
розрахунків. аудиторських висновків і інших документів, необхідних для
нарахування податків. за ненадання або несвоєчасне надання установам
банків платіжних доручень на сплату податків, платники додатково
сплачують у бюджет 10% належних од сплати сум податків чи платежів

У випадку приховування платниками суми податку, з них стягуються суми до
нарахованого податку або іншого платежу і штраф у двократному розмірі
даної суми (у разі повторення даного порушення на протязі року штраф
сплачується у п’ятикратному розмірі).

Крім фінансових санкцій у вигляді штрафів за прострочення сплати
податків нараховується пеня за кожний прострочений день (не
застосовується фінансові санкції у вигляді штрафів до підприємств, які
до початку перевірки податковою інспекцією самостійно виявили порушення,
письмово повідомили про це податкову інспекцію і здійснили відповідні
розрахунки з бюджетом).

Поряд з основними платежами, ревізор перевіряє обгрунтованість і
своєчасність розрахунків з бюджетом по інших платежах, що мають разовий
випадковий характер До них відноситься кредиторська і депонентська
заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності.

Якщо дані суми внесені в бюджет несвоєчасно, то необхідно встановити
суму сплаченої пені і винних осіб, з яких вона повинна бути утримана. По
результатах ревізії розробляються пропозиції по уточненню розрахунків з
бюджетом, які доводять до відома місцевої податкової інспекції. (пеня в
розмірі 0,3% за кожний прострочений день). Перевірці підлягають також
суми, що відшкодовуються по справах крадіжок і недостачах ТМЦ (дані по
рахунку 72, 83).

На закінчення ревізор повинен встановити, дотримання на підприємстві
положення про інвентаризацію розрахунків з бюджетом та достовірність
даних обліку по рахунку 68 і їх відповідність звітності.

Ліквідність

Довгострокова платоспроможність

Рентабельність

Становище на ринку цінних паперів

1. Коефіцієнт поточної ліквідності

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

4. Коефіцієнт обіговості запасів

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

3. Співвідношення власного капіталу і позикового

1. Рентабельність господарської діяльності

5. Коефіцієнт віддачі позикового капіталу

2. Коефіцієнт обіговості активів

3. Коефіцієнт фондовіддачі

4. Коефіцієнт віддачі власного капіталу

1. Дохід на акцію

2. Цінність акції

3. Рентабельність акції

4. Дивідендний вихід

5. Коефіцієнт котування акції

Похожие записи