.

Альтернативи інтеграції України: схід чи захід (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1032
Скачать документ

Альтернативи інтеграції України: схід чи захід

Важливим напрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації
зовнішньоторговельного потенціалу стала її участь у реалізації проекту
щодо створення ЄЕП у складі Білорусії, Казахстану, Росії та України.

Метою формування ЄЕП є створення умов для стабільного й ефективного
розвитку економік держав-учасниць і підвищення рівня життя населення.

Держави-учасниці прагнуть сприяти:

– розвитку торгівлі та інвестицій між державами-учасницями, що
забезпечуватиме сталий розвиток економік держав-учасниць на основі
загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;

– створенню можливостей для розвитку підприємницької діяльності шляхом
встановлення гармонізованих систем регулювання та інтегрування
інфраструктурного комплексу;

– інтеграції та нарощуванню економічних потенціалів держав-учасниць з
метою підвищення конкурентоспроможності економік держав-учасниць на
зовнішніх ринках [6].

ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та
різношвидкісної інтеграції, що означає можливість самостійного
визначення кожною державою-учасницею напрямів розвитку інтеграції чи
окремих інтеграційних заходів, в яких вона братиме участь. Це положення
поширюється на функціонування основних принципів і умов ЄЕП, які
визначаються Концепцією формування ЄЕП.

Перехід від одного етапу формування ЄЕП до іншого здійснюють ті
держави-учасниці, які виконали заходи, передбачені у попередньому етапі
Комплексу основних заходів щодо формування Єдиного економічного
простору.

Основними принципами згідно з цією Концепцією є забезпечення свободи
переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили через кордони
держав-учасниць [6].

Проблемним залишається питання можливості одночасної інтеграції України
у ЄЕП та у ЄС. Оскільки, з одного боку, наша держава може виявитися
географічно “затиснутою” не тільки між двома потужними ринками, але й
між двома концепціями розвитку економіки і не зможе самостійно
визначатися із своїм майбутнім. Проте, з іншого боку, ЄЕП і єдиний
європейський ринок – це не взаємовиключний вибір для України, а
можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними
економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають.
Адже, питання полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а
в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне
співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція повинна
розглядатися як засіб забезпечення реалізації національних інтересів у
різних сферах зовнішньоекономічного співробітництва.

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити
конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через
реалізацію конкурентних переваг угрупування. Про підвищення
конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринках країн-членів
ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2009р., де експорт до
країн ЄЕП мав вирішальний характер.

Порівнюючи показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП
слід зазначити, що в 2009р. спостерігалася тенденція до переорієнтації
українського експорту з східному напряму, зокрема, на ринки країн СНД. В
свою чергу це дало можливість покращити торгівельний баланс України з
країнами ЄЕП і призвело до підвищення рівня зовнішньоторговельної
безпеки України. Так, протягом останніх років спостерігалось від’ємне
сальдо торговельного балансу України як з країнами ЄЕП, так і з країнами
ЄС. Однак при цьому у торгівлі з країнами ЄЕП від’ємне сальдо
скоротилось майже втричі і стало дещо ближчим до позитивного. А у
торгівлі з країнами ЄС  спостерігалась тенденція майже двократного
зростання від’ємного сальдо торговельного балансу. Зовнішньоторговельний
оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і з країнами ЄЕП
[8].

Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних
критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі
одночасно прискорить інтеграцію на західному.

Очевидно, вибір оптимального для України інтеграційного рішення в ЄЕП є
непростим, неоднозначним: потрібно врахувати цілу низку внутрішніх і
зовнішніх факторів. Оскільки це питання зберігає актуальність, його
цікаво розглянути з урахуванням світового досвіду та
зовнішньоекономічних інтересів України.

Участь України в ЄЕП пояснюється, напевно, її прагненням поглибити
співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має
набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і
обмежень.

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити
конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через
реалізацію конкурентних переваг угрупування.

Конкуренція пов’язана не тільки з рівними умовами доступу виробників до
ресурсів усередині об’єднання, але й з тим, що багато товарних груп
виробляються як в Україні, так і в Росії, а тому конкурують на
внутрішніх і зовнішніх ринках. Тому має місце теза про малоймовірність
потенційної доповнюваності національних економік на ринку ЄЕП, яка
несприятливо впливає на його перспективи. Однак того ж про зміни умов
конкуренції на зовнішніх ринках сказати не можна, оскільки створення ЄЕП
прямо не змінює умови доступу виробників на світові ринки. Непрямий його
вплив пов’язаний з перспективами тіснішої кооперації чотирьох країн, а
також з вибудовуванням відносин держав четвірки з СОТ.

`

b

b

???????d?d??????????:?докс у тому, що Україна могла б зберегти курс на
євроінтеграцію та перспективу членства в ЄС, якби практично повністю
відмовилася від участі в ЄЕП. Виходячи з необхідності вибору одного з
двох інтеграційних векторів, українські політики, схоже, поки що
зупинилися на східному. Необхідність євроінтеграції як вступу в ЄС була
замінена гаслом підвищення життєвого рівня населення до європейського
незалежно від того, стане Україна в перспективі членом Євросоюзу чи ні.

Протилежна сторона – Європейський Союз – теж не палає великим бажанням
бачити Україну у своїх рядах. Досі не вирішено питання, на яких
наполягає Україна – угода з ЄС про асоціацію, вільна торгівля, спрощений
візовий режим, антидемпінгові заходи і квоти тощо. Тому нашій державі
логічно не продовжувати наполягати на об’єктивно нездійсненних сьогодні
цілях, а шукати нових можливостей взаємодії з ЄС з урахуванням участі
України в інтеграційному проекті ЄЕП. Більше того, ЄЕП може не
перешкодити, а допомогти тіснішому економічному співробітництву України
з ЄС. Тут відзначимо, що основна ідея полягає в переході до митного
союзу і навіть спільного ринку в ЄЕП, а потім є сенс виробити загальну з
Росією, Білоруссю та Казахстаном позицію й будувати відносини з ЄС від
імені ЄЕП як досить потужного і перспективного економічного об’єднання
[4, с.51].

Справа в тому, що Євросоюз більше зацікавлений у розвитку
співробітництва з великими, стабільними, передбачуваними державами або
об’єднаннями, які вже мають позитивний інтеграційний досвід. Подібна
прагматизація підходу здатна залишити за дужками взаємні звинувачення і
необґрунтовані декларації і України, і Європейського Союзу, що посприяє
розвиткові їх взаємовигідних стосунків. „ЄЕП можна розглядати як
своєрідну модифікацію ідеї „У Європу разом з Росією”. Очевидно, в
перспективі країни ЄЕП підпишуть договір про Єдиний європейський
економічний простір. У свою чергу, поступове відкриття ринків і
адаптація до умов міжнародної конкуренції, проникнення іноземного
капіталу впливатимуть і сприятимуть модернізації економік країн
пострадянського простору” [3].

Висновки. Важливим напрямом інтеграційних зусиль України у контексті
реалізації свого транзитного потенціалу стала її участь у реалізації
проекту щодо створення ЄЕП у складі Білорусії, Казахстану, Росії та
України. Під ЄЕП сторони домовилися розуміти економічний простір, який
об’єднує митні території чотирьох країн, де діють механізми регулювання
економіки, що побудовані на єдиних принципах і забезпечують вільне
переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили, а також
здійснюються єдина зовнішньоторговельна та узгоджені податкова,
грошово-кредитна й фінансово-валютна політики.

Аналіз відносин України з країнами-учасницями ЄЕП вказав на переваги та
недоліки такої співпраці. До числа перших слід віднести: зниження
собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню
імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок
доступу на більший ринок; скасування митного контролю та митного
оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу
руху послуг, капіталів і робочої сили; підвищення конкурентоспроможності
українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних
переваг угрупування. Серед недоліків можемо виділити: відсутність згоди
країн учасниць на перехід до українських митних тарифів; ризик, що
економічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме
найвпливовіший учасник – Росія; ризик, що в взаємній торгівлі країни
провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які
зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію.

Однак, для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти
особливу увагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС
використовують українські ринки, насамперед, для нейтралізації кризових
явищ у власних економіках. Експортний потенціал України ефективно може
реалізовуватися на ринках СНД, що вимагає від України виваженої
інтеграційної політики.

Важливо зрозуміти те, що міжнародна інтеграція – це баланс між
позитивними результатами і певною жертвою у вигляді допущення елементів
наднаціонального регулювання у відносини між суверенними державами. Тому
чи не найважливішим завданням зовнішньоекономічної політики, в тому
числі й зовнішньоторговельної, є визначення оптимальної для країни
позиції в процесі динамічного розвитку та різновекторності інтеграційних
процесів.

Список використаних джерел:

1.        Гальчинський А.С. Стратегія економічного і соціального
розвитку України на 2004–2015 рр. “Шляхом європейської інтеграції” /
А.С.  Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України,
2004. – 416 с.

2.        Румянцев А.П. Міжнародна економіка./ А.П.Румянцев, Г.Н.
Климко, В.В. Рокоча та ін. – К.: Знання-прес, 2006. – 479 с.

3.        Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: Підручник./
А.С.Філіпенко –  К.: Либідь, 2008. – 408С.

4.        Фомін С. Пишемо ЄЕП, думаємо ЄС? / С. Фомін // Політика і
час., №4. – 2004. – С. 49 – 53.

5.        Школа І.М. Міжнародні економічні відносини./ І.М. Школа, В.М.
Козменко – Чернівці: Рута, 2006. – 203 с.

6.        Концепция формирования единого экономического пространства
[http://www.eurasianhome.org]

7.        Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [ HYPERLINK
“http://www.rada.gov.ua/” http://www.rada.gov.ua ]

8.        Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики [ HYPERLINK
“http://www.ukrstat.gov.ua/” www.ukrstat.gov.ua ]

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020