Реферат на тему:
Аграрний аспект регіоналізації
Перехід аграрного сектора до ринкових відносин має супроводжуватися
формуванням кількісно і якісно нових продуктивних сил у системі АПК,
зміною структури виробництва, змісту та характеру зайнятості сільського
населення, що значною мірою залежить від регіональних особливостей
розміщення і спеціалізації аграрної сфери, процесів приватизації землі
або інших засобів виробництва. Адже вигода, яку суспільство отримуватиме
від трансформації відносин власності і господарювання, сьогодні стоїть
надзвичайно гостро, бо поки що загального приросту ефекту від цього не
досягнуто.
Вирішення таких, поставлених самим життям проблем потребує виваженого
методологічного підходу, конкретизованого стосовно регіональної
специфіки соціально-економічного механізму реалізації і всесторонньої
оцінки набутого практичного досвіду трансформації колективних і
державних форм господарювання в нові, більш ініціативні та результативні
підприємницькі структури і види діяльності, господарські товариства
(союзи) й агрокооперативні та агропромислові утворення, корпорації,
фермерські господарства, агрофірми тощо.
Дослідження приватизаційних процесів на селі повинні здійснюватись на
комплексній основі з урахуванням особливостей кожного регіону країни.
При цьому важливо детально враховувати фактори економічного,
соціального, політичного і психолого-побутового характеру, а також
фізичної здатності частини сільського населення до приватного ведення
сільськогосподарського виробництва. Ігнорування хоча б одного з цих
факторів може завдавати економічної і соціальної шкоди, негативно
позначатися на результатах господарювання всього АПК.
Приватизацію в умовах розвитку ринкових відносин слід розуміти значно
ширше, ніж передача майна і засобів виробництва в Приватну власність.
Зокрема, економістам слід глибше дослідити та розробити конкретні
механізми забезпечення паритету товарообміну між сільською і міською
сферами АПК, між сільським господарством і промисловістю, між
виробниками і споживачами, без чого неможливо досягти збалансованого
розвитку, раціонального місцевого і міжзонального кооперативного руху в
країні, дати об’єктивну оцінку різних форм господарювання в аграрному
секторі. Очевидно, на нинішньому етапі не можна кидатися з однієї
крайності в іншу – від суцільної колективізації (кооперування), що
насильницьки відбулася свого часу, до спроб суцільної фермеризації
зараз.
Масова фермеризація на основі приватної власності, при Відсутності
належних інвестицій і технічних засобів, з одночасною ліквідацією
державних і колективних господарств загрожує Подальшим спадом
національного товарного виробництва Продовольства. При цьому неминуче
збільшиться безробіття на селі, в тому числі й серед спеціалістів
аграрного профілю. Може бути порушений і оптимальний принцип поєднання
великого (сьогодні більш адаптованого) і дрібного виробництва і бізнесу
з відповідним штучним виключенням з господарського обороту продуктивних
сил громадського господарства без одночасного приросту їх у Приватному
секторі. Інакше кажучи, руйнація і надалі переважатиме створювальні
процеси. Ефективні аграрні реформи – це не
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
