.

Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 4556
Скачать документ

Реферат на тему:

Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва

Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає в тому, що
матеріальні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що
необхідні для задоволення цих потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів
суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону економії праці.
Ці закони взаємопов’язані та відбивають дві сторони загальноекономічного
закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні
суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності
потреб суспільство, що прагне забезпечити їх найповніше задоволення,
тобто максимально наблизитися до мети, повинно прагнути до всебічної
економії праці (як живої, так і уречевленої), тобто до ефективного
використання економічних ресурсів, їх раціонального поєднання та
розподілу між виробництвом різних благ і на цій основі” – створення умов
для задоволення одних потреб і просування до інших потреб більш високого
рівня, задоволення яких, у свою чергу, створює умови для просування до
потреб ще вищого рівня і т. д.

На індивідуальному рівні дія закону виявляється в тому, що кожна людина,
заінтересована, з одного боку, в максимальному задоволенні потреб,
завжди намагається зберігати свою працю – раціонально розподілити її між
різними видами діяльності, полегшити, зробити ефективнішою за допомогою
різних засобів праці, економно використовувати предмети праці, а з
другого, – забезпечити раціональне обмеження потреб, жорстку черговість
їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує
не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну
структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в
цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш
різнобічного, багатого життя.

На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три
етапи розвитку потреб.

Перший етап – до середини 50-х років, домінували матеріально-речові
потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст.
спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий
тиждень був законодавче обмежений 40 годинами.

Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до “економіки
споживання”, коли формуються такі соціальні потреби, як побутове
обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін. На
прикладі США можна простежити перехід до типу

споживання, де панують послуги. Вже в 20-ті роки в структурі особистого
споживання 40 відсотків становили витрати на послуги, більше 12
відсотків – на товари довгострокового споживання. Частка витрат на
харчування в США становила 15 відсотків (у Західній Європі – 20
відсотків, Японії – 27 відсотків).

Дію закону зростання потреб протягом XX ст. підтверджує динаміка
вартості робочої сили. В 1970 р. порівняно з 1910 р. реальний зміст
заробітної плати в США і ФРН зріс більше ніж у 8 разів, у Великобританії
та Франції – в 3-4 рази, суттєво випереджаючи зростання вартості
постійного капіталу, що припадає на одного робітника.

A

@

z

?

????????????#?ивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру
праці, так і зростання тривалості вільного часу.

За даними опитування, 3/4 американців ладні відмовитися від купівлі
більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального
характеру. Від 14 до 42 відсотків усіх робітників і службовців
висловлюються за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення
заробітків.

У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від
амінування економічних потреб до домінування соціальних;

від задоволення елементарних потреб – до задоволення потреб на основі
індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання – до
переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного характеру,
спрямованих на розвиток особистості.

Кожний крок в розвитку суспільства – це одночасно задоволення потреб на
новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене
економічними ресурсами, тому на кожному етапі свого розвитку воно
висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та
економічних потреб, виділяючи для цього необхідні частини сукупного
фонду робочого часу.

Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці,
створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені
розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської
особистості. Подвійний результат можна подати за формулою

де Е – соціально-економічна ефективність; Uc , Ue — cоціальний та
економічний ефект; T – суспільний робочий час.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату
і витрат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення
соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи
працю в сім’ї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який є, по
суті, суспільним робочим часом.

Зростання ефективності виявляється в максимізації соціального та
економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат
знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя. Економічний ефект,
досягнутий у певному циклі, полягає в тому, що скорочення часу для
задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість
задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному
часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку.

Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти соціальні потреби
при витратах робочого часу, що постійно знижуються. Прикладом
ефективного співвідношення дихотомії “зростання потреб – економія праці”
в економічно розвинутих країнах є пропорція фондів нагромадження і
споживання (в США – приблизно 1:4).

Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку, переходу
від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від
економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої
індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне
багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального
прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і
економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може
бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає
рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020