.

Вивіз капіталу і міжнародний кредит. Суть і причини вивозу капіталу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3736
Скачать документ

Реферат на тему:

Вивіз капіталу і міжнародний кредит. Суть і причини вивозу капіталу

Найважливішою формою міжнародних економічних відносин у XX ст. став
вивіз капіталу, тобто його експорт в інші країни як приватними
корпораціями, так і державою. Можливість вивозу капіталу обумовлена тим,
що більшість країн уже ввійшли у світове господарство, пов’язані одна з
одною розвинутою мережею транспортних, інформаційних та інших
комунікацій.

Необхідність і найважливіша причина вивозу капіталу полягає в його
відносному надлишку на національному ринку й обумовленій цим можливості
досить прибуткового застосування. У пошуках більшого прибутку і
спрямовується капітал за кордон.

Ще одна причина вивозу капіталу полягає у прагненні ТНК використовувати
відмінності між країнами у рівні витрат виробництва, передусім –
заробітної плати. Одержало широке розповсюдження переміщення
трудомістких виробництв, переважно збирання кінцевої продукції, із
розвинутих держав у країни, що розвиваються, де заробітна плата в багато
разів нижча. В умовах загострення сировинної проблеми причиною
зарубіжного інвестування стає прагнення одержати вільний доступ до
джерел сировини, забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств.
Сьогодні капітал вивозиться і з метою одержання переваг, пов’язаних із
використанням висококваліфікованої робочої сили, розвинутої виробничої
та соціальної інфраструктур.

Форми вивозу капіталу

Існують дві основні форми вивозу капіталу – вивіз позичкового капіталу і
вивіз підприємницького (функціонуючого) капіталу. Вивіз позичкового
капіталу у вигляді міжнародних позик, які надають як окремі держави, так
і великі міжнародні банки, буде розглянуто нижче.

Вивіз підприємницького капіталу здійснюється декількома шляхами:

по-перше, за рахунок будівництва за кордоном власних (або на паях)
підприємств;

по-друге, через придбання або контрольного пакету, або просто частини
акцій діючих підприємств;

по-третє, шляхом відкриття за кордоном власних філіалів або дочірніх
компаній.

Капіталовкладення у зарубіжні підприємства залежно від контролю за
останніми поділяються на прямі й портфельні. Прямі інвестиції дають
право контролю за зарубіжними підприємствами. Це право – результат
володіння контрольним пакетом акцій цих компаній. У міжнародній
статистиці до прямих інвестицій відносяться такі, коли у іноземного
інвестора виявляється не менше 25% акціонерного капіталу якої-небудь
компанії.

Розміри прямих інвестицій за кордоном великі. В 90-х роках щорічний
обсяг прямих іноземних інвестицій складав понад 200 млрд. дол. У 1995 р.
він зріс до 235 млрд. дол., а накопичені прямі іноземні інвестиції
досягли 2,6 трлн дол. Проте у багатьох країнах, що розвиваються, діє
законодавство, яке встановлює для іноземних корпорацій граничні ліміти
володіння акціями місцевих підприємств у цілому в країні або в окремих
галузях. Тому в багатьох випадках іноземні інвестори, замість власних
філіалів, можуть створювати тільки змішані компанії за участю місцевого
приватного або державного капіталу.

R

z

R

dha$

aeDth не тільки національних компаній, а й крупних зарубіжних.

Масштаби і напрями вивозу капіталу

У сучасних умовах вивіз капіталу має такі характерні тенденції.
По-перше, швидкими темпами збільшуються розміри капіталів, які
функціонують на міжнародних ринках і які шукають найприбутковішого
застосування.

По-друге, відбувається активізація діяльності ТНК, які відкривають за
рубежем нові філіали й дочірні підприємства.

По-третє, на перші позиції у світовому списку експортерів капіталу,
відтісняючи США, в першій половині 90-х років виходять Японія (53%),
Швейцарія та Тайвань. А найкрупнішими позичальниками стають США (27%),
Великобританія, Мексика та Саудівська Аравія. У 90-ті роки рекордні
обсяги прямих інвестицій були вкладені в країни, що розвиваються,
головним чином, промислове розвинутими державами. В 1993 р. їхній обсяг
досягав 65 млрд. дол., а в 1994 р. – 74 млрд. дол. Це в два рази більше,
ніж рівень 1991 р. Практично весь потік інвестицій концентрувався в
10-15 країнах, що розвиваються. Помітних успіхів в залученні іноземних
інвестицій отримав Китай, який по цьому показнику займав друге місце в
світі після США -26 млрд. дол. у 1993 р. (що в шість разів більше, ніж у
1991 р.)

Міжнародний кредит

Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді приватних і державних
позик через систему міжнародного кредиту.

У світовому господарстві існує декілька форм міжнародного кредиту, які
можна класифікувати за такими основними принципами. За строками надання
ці кредити поділяються на короткострокові (до одного року),
середньострокові (до трьох-п’яти років) і довгострокові (понад п’ять
років). Короткострокові й середньострокові кредити звичайно
використовуються для фінансування зовнішньої торгівлі, а довгострокові –
виробничих інвестицій.

За формою надання розрізняють товарні й валютні кредити. І, нарешті, за
цільовим призначенням бувають пов’язані й фінансові кредити. Пов’язані
кредити призначені для фінансування певних цільових програм, що
спеціально обумовлюється при укладанні кредитної угоди. Ними можуть бути
інвестиційні кредити, призначені для капіталовкладень у певний об’єкт, і
комерційні кредити, за рахунок яких закуповуються обумовлені товари.
Останні часто виступають у товарній формі. Фінансові кредити, як
правило, можуть використовуватися позичальником на будь-які цілі. Тому
їхня переважна форма – валютна.

За видами позичальників міжнародні кредити можуть поділятися на надані
іноземним державам та окремим корпораціям, приватним підприємствам і т.
д. У 1995 р. на міжнародних ринках капіталу був встановлений рекорд у
сфері обсягів кредитування. За даними організації економічного
співробітництва і розвитку (ОЕСР), угоди всіх типів позичок з 1994 р.
зросли з 258 до 388 млрд. дол.

Другою важливою тенденцією розвитку міжнародного кредиту в сучасних
умовах виступає підвищення ролі банківського капіталу, посилення його
активності в проведенні міжнародних операцій. Передусім це стосується
найбільших транснаціональних банків (ТНБ). їхні капітали стрімко
зростають, випереджаючи при цьому збільшення всього суспільного
банківського капіталу.

У складі ТНБ зростає число японських банків. Одночасно відбувається
відносне погіршення позицій ТНБ США. Хоч 14 американських банків, як і
раніше, входять до числа 100 найкрупніших банків світу, але частка їхніх
активів знизилася. Найкрупніші ТНБ відіграють значну роль при розміщенні
Іноземних позик, проведенні інших операцій у сфері міжнародного кредиту.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020