Реферат на тему:

Традиційні та стратегічні міжнародні економічні відносини. Платіжний
баланс

Сутність міжнародних економічних відносин трансформація їх

Економічні взаємозв’язки світового господарства як єдиної сис-теми
грунтуються на розвитку міжнародних економічних відно-син (МЕВ), які є
матеріальною основою мирного співіснування, спілкування і
взаємопереплетення інтересів різних держав. МЕВ — це сукупність
міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом розвитку
продуктивних сил, економічного устрою, по-літичної орієнтації країн та
інших чинників.

Об’єктивні потреби еволюції продуктивних сил втілюються у світових
господарських відносинах. Натурально-матеріальний зміст МЕВ (частка
товарів, капіталів, послуг, робочої сили, що здійсню-ють обіг поза
національними рамками, валютні зв’язки, науково-технічний обмін тощо)
відбивається у міжнародних виробничих відносинах усіх чотирьох фаз
(виробництво, розподіл, обмін і спо-живання) єдиного процесу
відтворення.

МЕВ, пов’язані з фазами розподілу, обміну і споживання, є непервинними,
такими, що походять від виробничих відносин фази виробництва. З
розвитком процесів інтернаціоналізації господарського життя,
неоіндустріальних продуктивних сил і виробничого кооперування на
міжнародному рівні МЕВ поступово перетворю-ються на первинні виробничі
відносини.

Характер сукупності МЕВ, що відбиває всі фази суспільного виробництва,
визначається характером виробничих відносин усе-редині того чи іншого
суспільства. Тому МЕВ є похідними, перене-сеними на міжнародну,
міждержавну арену економічними відно-синами певного суспільства.
Взаємовідносини між різними нація-ми складаються залежно від рівня
розвитку продуктивних сил, поділу праці та Внутрішніх відносин.

Отже, МЕВ мають два аспекти. По-перше, кількісну характерис-тику, яка
віддзеркалюється у показниках об’єктів зовнішньої тор-гівлі, іноземних
інвестицій, курсів валют тощо. По-друге, — це якісна характеристика, яка
відбивається в соціально-економічній природі зовнішньоекономічних
зв’язків як міжнародних виробничих відно-син. МЕВ — це внутрішні
виробничі відносини, винесені за націо-нальні межі. Сьогодні в світі
налічують три різновиди їх: між краї-нами з розвиненими ринковими
відносинами; між країнами, що розвиваються, та між країнами з перехідною
економікою. До пере-хідних МЕВ належать зв’язки між країнами розвиненої
ринкової економіки та країнами, що розвиваються; між першими та
країна-ми перехідної економіки; між останніми та країнами, що
розвива-ються.

МЕВ як глобальні відносини втілюються в життя через три рівні: макро,
мето та мікро.

Макрорівень виявляється у міждержавних економічних відноси-нах, які
визначають і забезпечують в сьогоднішньому світі загальні умови розвитку
МЕВ на всіх рівнях.

Меторівень — це економічні зв’язки між регіонами, містами тощо окремих
країн та на міжгалузевому рівні.

Мікрорівень МЕВ являє собою зовнішньоекономічну діяльність підприємств,
фірм. При цьому важливим суб’єктом МЕВ стали транс-національні
корпорації (ТНК), що поєднують у своїй діяльності зав-дяки їхній
організаційно-економічній структурі усі рівні МЕВ. Нині у світі існує
понад 40 тис. ТНК, діяльність яких охоплює переважну частину світової
економіки.

Функціонування світового господарства відтінює дві основні тен-денції:
а) цілісності світових економічних відносин; б) їх супереч-ливості.

Тенденція цілісності світових економічних відносин гостро ста-вить
питання трансформації, перебудови МЕВ, які не можуть на-далі
функціонувати на нерівноправній основі. Об’єктивною осно-вою цілісності
світового господарства є загальнолюдські інтереси, в широкій палітрі
яких виділяють основний цивілізаційний економічний інтерес — збереження
і стабільність земної цивілізації на грунті соціально-економічного
прогресу.

Економічні інтереси не тільки визначаються системою виробни-чих
відносин, а й виступають первинною, внутрішньо властивою їм формою
виявлення. Цивілізацій економічні інтереси (створення економічної бази
для розв’язання таких глобальних проблем, як екологічні, досягнення
економічної безпеки тощо) зумовлюють певні МЕВ, які є передумовою і
водночас результатом процесів цілісності у світових продуктивних силах.

Реально в економіці будь-якої країни виробничі відносини пев-ного типу в
чистому вигляді не існують. Більше того, новий ступінь розвитку
визначається сьогодні як ступінь поліструктурних, пара-лельних
соціальних форм. На терені економічної взаємозалежності держав набуває
подальшого розвитку потреба в міжнародному ре-гулюванні світових
господарських зв’язків. Ця потреба покладена в основу тенденції до
активізації зусиль різних країн (або їх угру-повань) щодо узгодженого
вирішення проблем міжнародних еко-номічних відносин.

Близькість економічних інтересів при одній і тій самій формі
господарювання характеризується їх системною приналежністю. З
урахуванням спадкоємності суспільного розвитку можна ствер-джувати:
деякі риси, властивості економічних інтересів, характерні для однієї
форми господарювання, можуть виявлятися в економіч-них інтересах за
іншої форми, тобто також бути спорідненими. Наприклад, спорідненість
може грунтуватися на загальних законо-мірностях розвитку
товарно-грошових відносин і сучасних формах організації виробництва.
Вона може позначатись також на еконо-мічних інтересах працівників в
умовах різних технологічних спо-собів виробництва. Ця об’єктивність
викристалізовується в потребі працівників у професійних знаннях.

Формування і розвиток названих вище інтересів і потреб багато в чому
суперечливі і трактуються різними країнами неоднаково. Виробити загальну
платформу, яка була б прийнятною для всіх учасників міжнародного
економічного співробітництва, непросто. Проте завдання розробки
концептуальної програми розвитку сві-тових господарських зв’язків як
одного з імперативів взаємозалеж-ності держав дуже важливе. Так, для
України особливо цінним є досвід взаємного пов’язування інтересів,
накопичений іншими краї-нами, оскільки цей досвід грунтується на терені
політико-економічних інструментаріїв, а не на терені
директивно-командних ме-тодів.

Однією з причин трансформації МЕВ є потреба у принципово новому
механізмі функціонування світового господарства, зумов-лена розмиванням
традиційної моделі міжнародного поділу праці(МПП), його реалізацією
здебільшого на міжфірмовому (міжанклавному) рівні. Еволюція умов
світового господарського життя, коли-вання економічної кон’юнктури,
зрушення в балансі сил між ос-новними учасниками зовнішньоекономічного
обміну спричинюють зміни в критеріях можливих типів міжнародної
спеціалізації — від трудомісткої і капіталоємної до високотехнологічної,
наукоємної експортної продукції з порівняно великими витратами на
науково-дослідні й експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР).

Основний потенціал розвитку економіки все більше зосереджу-ється в
технологічно складних, наукоємних галузях, успіх яких на ринку
визначатиметься ефективною організацією. Відповідно все більшу роль
відіграватиме міжнародне виробництво з його спеціа-лізацією, що
поглиблюватиметься і відтіснятиме традиційні форми торгівлі, сприятиме
зміцненню виробничо-інвестиційної моделі спів-робітництва.

Різні країни мають неоднакові можливості розвивати галузі, так чи інакше
пов’язані з інформаційними технологіями, зокрема з комп’ютерними
системами обробки інформації, транспортуванням даних за допомогою
телекомунікаційних і оптиковолоконних засо-бів зв’язку тощо, тобто мають
різні стартові можливості для пошу-ків власного місця в новій структурі
міжнародного поділу праці.

Поглиблення і розширення сфери об’єктивної дії загальних еко-номічних
законів (підвищення потреб, економії часу, вартості тощо) грунтуються на
цілісності світового господарства, сприяють реалі-зації потреби в новій
системі взаємодії всіх держав. Наприклад, причинно-наслідкові зв’язки,
що відтворюють зміст об’єктивного закону економії часу, передбачають для
країн — учасниць МПП і обміну більш повне і з меншими витратами
задоволення своїх ма-теріальних потреб, ніж це робилось би наодинці, в
ізоляції. Усі держави, які не ігнорують можливості економічних відносин,
заін-тересовані у створенні нормальних умов для функціонування цього
закону.

Отже, об’єктивна необхідність трансформації МЕВ полягає в ці-лісності
світового господарства, що зростає, виявленні спорідне-ності економічних
інтересів країн, реалізації потреби в новому ме-ханізмі функціонування
світових економічних відносин, новій струк-турі МПП, розширенні сфери
дії загальних економічних законів.

На етапі глобальних зрушень від авторитарних режимів до де-мократії
важливо забезпечити реалізацію принципу свободи вибо-ру для будь-якої
країни її суспільно-політичного й економічного устрою, форм участі у
світових економічних відносинах тощо, але не вузького, з двох
можливостей (або-або), а множинного вибору. Одна з особливостей цього
етапу полягає в тому, що в самій при-роді інформаційного суспільства
закладено основи неминучої зміни пріоритетів: посилюється потреба в
реалізації здібностей осо-бистості, натомість послаблюється вплив
держави. Специфіка України в цьому відношенні полягає в тому, що розвій
демократич-них процесів на початковому етапі державотворення потребує
на-лежної національної відособленості, тоді як розвиток ринкових
відносин потребує економічної інтеграції, об’єктивно відкидає
на-ціональну замкненість.

Нині модель двосистемного антагонізму на рівні світових зв’яз-ків вже
зруйновано, тому реальні можливості трансформації МЕВ пов’язують не із
змаганням двох систем, а з новими методами гос-подарювання, перехідними
типами і формами, що становлять вну-трішню тканину світового
господарства.

Сутність проблеми трансформації МЕВ у світовому господарстві полягає в
пошуках форм і методів (економічних, політичних, ди-пломатичних)
розв’язання суперечності між сучасним характером цих відносин і
обставинами в світі, що змінилися внаслідок при-скорення тенденції до
глобалізації економіки, переміщення акцен-тів з ідеологічних конструкцій
на економічні важелі формування нових моделей людської діяльності,
творення більш високої якості життя.

Добре відомі процеси, які посилюють глобальний характер еко-номіки:
зростання частки частини національного доходу, що реалі-зується на
зовнішньому ринку; міжнародна спеціалізація і коопе-рування виробництва;
поширення досягнень науково-технічного прогресу; розвиток фінансових
ринків тощо.

Сучасний зміст і характер МЕВ відбивають розвиток економіч-них зв’язків.
Щодо змісту МЕВ, то його трансформація відбуваєть-ся внаслідок змін,
по-перше, у розвитку світових продуктивних сил, факторів виробництва,
його ресурсів, а по-друге, у складових сві-тової економіки при розвитку
її до суперечливої цілісності. На змі-ну традиційним формам МЕВ, які
охоплюють сферу обігу, прихо-дять стратегічні, які охоплюють
безпосередню сферу виробництва. Щодо характеру МЕВ, то тут конче
потрібно розв’язати проблему трансформації традиційних відносин
«панування і підкорення» до стратегічних, заснованих на «розподіленій
відповідальності». Якщо до розпаду командно-адміністративної системи та
утворення країн з перехідною до ринкової економіки стратегія сутності
МЕВ пря-мувала до рівноправних, справедливих, взаємозалежних
економіч-них зв’язків між обома групами країн ринкової економіки
(розви-нених держав та країн, що розвиваються), то нині постала
пробле-ма трансформації МЕВ між трьома сучасними складовими світової
економіки (включаючи перехідні країни).

На VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї 00Н (1974 р.) краї-ни, що
розвиваються, висунули програму нового міжнародного економічного порядку
(НМЕП). На основі політичного регулюван-ня світових господарських
зв’язків на міждержавному рівні перед-бачалось встановлення економічно
обгрунтованого співвідношен-ня цін на сировину, продовольчі товари і
промислові вироби, упо-рядкування валютно-фінансових відносин та інші
заходи, спрямо-вані проти панівного становища транснаціонального
капіталу в системі МЕВ. З кінця 70-х років лозунг НМЕП фактично набрав
статусу офіційної доктрини країн, що розвиваються.

З середини 80-х років набувають розвитку концепція і програма створення
системи міжнародної економічної безпеки (МЕБ) у рам-ках всеохоплюючої
системи міжнародної безпеки. Перевага кон-цепції МЕБ, що охоплює
взаємозв’язки усіх трьох складових сучас-ної світової економіки, полягає
у відмові від зайвої ідеологізації й політизації МЕВ. Завдання
забезпечення МЕБ розглядаються в ком-плексі з іншими глобальними
проблемами, у взаємозв’язку з пи-таннями роззброєння, екології.

WП — одним з елементів системи МЕБ. Їхні цілі, методи та шляхи
розв’язання багато в чому збігаються.

Нерівномірність розвитку складових світового господарства зу-мовлює
багатоукладність його економічного організму. Звідси, з од-ного боку,
вигоди від участі у МПП розподіляються нерівномірно між укладами, що
знаходяться на різних ступенях техніко-економічного розвитку, тобто між
країнами, що розвиваються, та розвиненими. З другого боку, регулярний
обмін засобами і предметами праці між укладами здійснюється попри
відмінності в рівнях розвитку продук-тивних сил. Достатня зона
сумісності між укладами проходить через поділ праці, його кооперування,
комбінування тощо, тому трансфор-мацію МЕВ пов’язують з розширенням та
поглибленням економіч-ного співробітництва між країнами в таких основних
напрямах:

1) розвиток стратегічних, виробничо-інвестиційних зв’язків че-рез
кооперацію виробництва, обмін сучасною технологією та орга-нізацію
спільних досліджень НДЕКР, створення спільних підприєм-ств і
господарських організацій;

2) розвиток традиційних зв’язків через сферу обігу, розширен-ня
торговельно-економічного співробітництва на компенсаційній основі,
розвиток співробітництва в галузі кредитних відносин.

Для реалізації національних інтересів розширення господарських зв’язків
будь-якої країни за цими напрямами рівноцінне більш пов-ній реалізації
переваг МПП.

Національні інтереси окремих країн та інтереси розвитку світо-вого
господарства утворюють єдину ієрархічну систему «національні інтереси —
інтереси світового господарства», де національні інте-реси залишаються
визначальним елементом. Кожна країна намагається використати переваги
МПП передусім для забезпечення влас-них національних інтересів. Проте
національна економічна політи-ка будь-якої держави не повинна залишатися
виключно національ-ною, вона має враховувати своє місце в системі
«національні інте-реси — інтереси світового господарства», економічним
відносинам якої властиві дві протилежні тенденції — до розвитку і до
гальму-вання. Тенденція до розвитку визначається передусім НТП,
тен-денція до гальмування — протилежністю специфічних економіч-них і
політичних інтересів, зумовлених відмінностями в ступенях розвитку
ринків товарів, праці, капіталів та інформації, у глибині поділу праці
всередині тієї чи іншої країни. Однак внаслідок необ-хідності
розв’язання глобальних проблем цивілізації все більшого значення набуває
перша тенденція.

Формування взаємопов’язаних інтересів держав вбачається ефек-тивним за
умови врахування інтересів інших країн у логіці власно-го економічного
розвитку і власного економічного інтересу, що розширює вибір варіантів
здійснення їх і способів стикування їх з інтересами інших країн.

Показовим щодо цього є розмаїте тлумачення терміна «НМЕП», що
підтверджує наявність широкого діапазону позицій з проблем трансформації
міжнародних економічних відносин. НМЕП розгля-дається як: 1) модель
майбутнього світової економіки; 2) глобальна управлінська стратегія; 3)
зведення положень з питань перебудови МЕВ; 4) стратегія реорганізації
світової економіки.

Незважаючи на суперечливі позиції прихильників НМЕП серед країн, що
розвиваються, сильні сторони змісту програми поляга-ють у тому, що,
по-перше, вона спрямована на подолання багатьох елементів
нерівноправності в міжнародній економічній системі, які склалися ще в
колоніальну епоху, і, по-друге, містить вимоги пев-ного упорядкування
світових господарських зв’язків, ліквідації дис-кримінаційних обмежень,
міжнародного регулювання окремих сек-торів світового господарського
життя.

Проте модель НМЕП не позбавлена істотних недоліків: а) вона не може
претендувати на роль всеохоплюючої концепції кардиналь-ної перебудови
світових господарських зв’язків, оскільки має на меті забезпечення
інтересів передусім країн, що розвиваються; сектори міжнародного
економічного спілкування, що безпосередньо не зачі-пають ці країни, не
входять у програму НМЕП; б) саме тлумачення потреб країн, що
розвиваються, має здебільшого однобічний ха-рактер, що випливає з
надмірного перебільшення ролі зовнішніх фак-торів і відповідної
недооцінки важливості власних зусиль молодих держав; в) основні вимоги
НМЕП передбачають створення сприят-ливого, пільгового
зовнішньоекономічного режиму тільки для країн, що розвиваються, за
рахунок розвинених країн (вимоги перерозподілу на користь бідних країн
певної частини національного доходу багатих країн, теза про
зовнішньоторговельні та фінансові пільги, заклик до стабілізації цін на
сировину, яку вивозять країни, що роз-виваються, на вигідному для них
рівні тощо); г) програма НМЕП непослідовна, вона не зачіпає
соціально-економічні аспекти світової господарської системи, а
передбачає її реорганізацію фактично на тих самих принципах, на яких
побудована сучасна система.

Сьогодні заклики до встановлення НМЕП не зняті з порядку денного, однак
постають питання як про реалістичну переоцінку перспектив руху за НМЕП,
так і про альтернативні гасла транс-формації світових господарських
зв’язків.

Перспективи реалізації трансформації МЕВ на основі МЕБ вба-чаються в
різнобічному аналізі об’єктивних та суб’єктивних мо-ментів, закріпленні
висновків аналізу в міжнародних правилах, нормах і гарантіях
прогресивного розвитку світових господарських зв’язків. Першочерговими
об’єктивними чинниками її є: 1) взає-мозв’язок між інтеграційними
процесами та нерівномірністю еко-номічного і політичного розвитку країн;
2) багатогранна міжнарод-на кооперація; 3) негативні зовнішньоекономічні
чинники, що впли-вають на національну економіку будь-якої країни.

Взаємозв’язок між інтеграційними процесами та нерівномір-ністю
економічного і політичного розвитку країн полягає в тому, що
інтернаціоналізація як основа господарського зближення,
взаємо-залежності націй надає інтеграційним процесам незворотного
ха-рактеру; нерівномірність як джерело конфліктного розвитку зумов-лює
відмінність форм інтеграції та інтеграційної політики (митний,
валютно-економічний союзи тощо), спричинює боротьбу «гегемо-нів» (ЄС,
США, Японія). Нерівномірність- основа для відцентро-вих та доцентрових
тенденцій усередині інтеграційних угрупувань, висунення на перший план
однієї з них.

Для сучасного стану багатогранної міжнародної кооперації
най-характернішими є такі риси: організація кооперації на основі
довго-строкових програм та угод, розширення масштабів її; комплексний
підхід, що передбачає розв’язання не лише виробничих і торго-вельних, а
й науково-технічних, валютно-фінансових, правових пи-тань; тенденція до
поглиблення внутрішньогалузевої та науково-виробничої кооперації.

Серед негативних зовнішньоекономічних чинників, що вплива-ють на
національну економіку будь-якої країни залежно від інтен-сивності її
участі в МПП, слід зазначити специфічні особливості світових товарних
ринків, які визначаються об’єктивною дією кон’юнктурних коливань,
закономірностями ціноутворення, станом сфери фінансів і кредиту,
системою взаємовідносин партнерів тощо. Вплив негативних чинників
детермінує експортні та імпортні можливості, умови торгівлі окремими
товарами, обсяги валютних над-ходжень і витрат, науково-технічний,
технологічний обміни тощо. Цілком природно, що ступінь впливу залежить
від рівня економіч-ного зростання кожної окремої держави: зачіпаючи
однаковою мі-рою всі групи країн, зазначені чинники негативно впливають
зде-більшого на національну економічну безпеку (НЕБ) країн, що
роз-виваються та переходять до ринкової економіки.

Національне господарство більшості країн, що розвиваються, і тих, що
переходять до ринку, спрямоване на виробництво й екс-порт сировинних
товарів. Практично постійне заниження цін на мінеральну сировину в
останні десятиліття, закономірності ціноут-ворення в світовому
господарстві, що неминуче призводять до зрос-тання цін переважно на
готові промислові вироби, по-перше, ско-рочують експортні доходи
більшості країн, що розвиваються та переходять до ринку, по-друге,
зумовлюють «ножиці цін» на світо-вих ринках, які по суті обезкровлюють
економіку країн з моно-культурним виробництвом.

Об’єктивний процес диференціації закономірно підсилює від-мінності в
конкретних економічних інтересах країн, що зберігають
експортно-сировинну спеціалізацію, нових індустріальних держав,
країн-експортерів нафти, найменш розвинених країн, різних груп країн
перехідної економіки тощо. В цьому полягає одна з причин труднощів
розробки програми перебудови МЕВ, що задовольняла б усі країни.

Подолання таких суб’єктивних факторів, як застосування в між-державних
відносинах ембарго на експорт, блокування кредитів чи валютних коштів,
арешт на платежі, економічна блокада, списки «стратегічних товарів»
тощо, можливе за умови вдосконалення між-народно-правової системи
економічного співробітництва. Ця сис-тема містить: а) комплекс
двосторонніх угод про економічне, про-мислове і науково-технічне
співробітництво, що виходять за рамки традиційних договорів, оскільки
передбачають розвиток різнома-нітних форм економічних зв’язків і
розраховані на тривалу пер-спективу; б) довгострокові програми та
спеціальні двосторонні угоди в окремих конкретних сферах співробітництва
(з питань захисту навколишнього середовища, розвитку охорони здоров’я,
викорис-тання атомної енергії, космосу, Світового океану, модернізації
сіль-ського господарства, транспорту тощо);

Важливим є дотримання одного з принципів реалізації зазначе-ної вище
міжнародно-правової системи, а саме: НЕБ окремо взятої країни і МЕБ в
цілому нерозривно взаємопов’язані; справжня НЕБ не може бути
реалізованою односторонніми діями, а реальна МЕБ грунтується лише на
повному врахуванні взаємних інтересів усіх країн світового
співтовариства.

Важливою особливістю резолюції ООН «Міжнародна економіч-на безпека» є
те, що проблеми оздоровлення МЕВ стосуються не окремих утрупувань країн,
а зачіпають усі складові світового гос-подарства. Концепція МЕБ
передбачає:

виключення з міжнародної практики всіх форм дискримінації, відмову від
політики економічних блокад і санкцій, якщо це прямо не зазначено в
рекомендаціях світового співтовариства;

спільні пошуки шляхів справедливого регулювання проблеми заборгованості;

встановлення НМЕП, який гарантував би однакову економічну безпеку всіх
держав;

розробку принципів використання на благо світового співтова-риства,
передусім країн, що розвиваються та переходять до ринку,

частини коштів, які звільняються внаслідок скорочення воєнних бюджетів;

об’єднання зусиль у дослідженні й мирному використанні космо-су,
вирішенні глобальних проблем, від яких залежить доля землян.

Отже, в резолюції ООН не лише відтінюються вузлові проблеми оздоровлення
МЕВ у глобальному масштабі, а й ставляться завдання, розв’язання яких є
невідкладною справою для всіх країн світу неза-лежно від рівня розвитку
їхньої економіки й політичної орієнтації.

При обговоренні на Генеральній Асамблеї ООН концепції МЕБ виявилося, що
економічні інтереси як окремих держав, так і цілих груп є досить
різними, нерідко протилежними. Досягнення консенсусу у вирішенні цієї
життєво важли-вої для всього людства проблеми в найближчому майбутньому
надзвичайно склад-не. Безумовно, МЕБ не є панацеєю від усіх бід світової
економіки, оскільки не в змозі викоріняти такі явища, як інфляція чи
різниця в рівнях економічного роз-витку країн. Концепція закликає до
проведення конструктивного, вільного від конфронтації діалогу між усіма
членами світового співтовариства, результати якого дали б змогу на
основі дії об’єктивних законів світової економіки надати господарським
зв’язкам між різними державами позитивного спрямування.

Реалізація концепції МЕБ пов’язується з ефективним викорис-танням
наявних міжнародних механізмів, пристосуванням їх до умов, що постійно
змінюються, створенням в разі потреби нових меха-нізмів. Йдеться про
підвищення ролі економічної діяльності 00Н і її спеціалізованих установ.

Потрібні подальша розробка концепції МЕБ і наповнення її кон-кретним
змістом: доцільним вбачається синтез закладених у ній ідей з тими
елементами програми НМЕП і першої концепції демо-кратичної трансформації
МЕВ, що витримали перевірку часом. Більш дійовою була б єдина, з
продуманим механізмом реалізації, кон-цепція, ніж простий конгломерат
різних програм. Іншими словами, трансформація МЕВ потребує різноманітних
форм економічного устрою і регіональних асоціацій, які перетинають
кордони й поєд-нують існуючі структури.

Похожие записи