Реферат на тему:

Теоретичні основи економіки домогосподарства План

Основні фактори, які впливають на попит домогосподарства

Пропозиція домогосподарства

1. Основні фактори, які впливають на попит домогосподарства

На попит домогосподарства впливає сукупність факторів, серед яких
найвагомішими є переваги, розмір доходу, рівень цін, обсяг майна
домогосподарства.

Зміна доходу веде до зміни бюджетного обмеження: якщо доход зростає, то
відбудеться паралельний зсув бюджетного обмеження до-гори; якщо
знижується — то донизу. Відповідно до цього індивід пе-реходитиме до
інших порівняно з вихідним споживчих планів. Пере-несені на окремий
графік криві, що відображають залежність попиту на окреме благо від
величини доходу, названі на честь вченого, який вперше це зробив,
кривими Енгеля. Можливі три типи реакції спожи-вача на зміну доходу: а)
зміна обсягу споживання блага в тому ж напрямі; б) зміна обсягу
споживання блага в протилежному напрямі;

в) відсутність реакції попиту на зміну доходу. Згідно з першими двома
типами реакції домогосподарства розрізняють вищі та нижчі блага.

Під вищими благами розуміють такі, попит на які зі збільшенням доходу
зростає, а зі зменшенням — знижується. Типовим прикла-дом можуть бути
блага, що задовольняють духовні потреби.

Під нижчими розуміють блага, попит на які зі збільшенням до-ходу
знижується, а зі зменшенням — зростає. Це, наприклад, бла-га, що
задовольняють фізичні (особливо фізіологічні) потреби, як-то потреби в
певних видах продуктів харчування.

Ступінь реакції попиту на зміну доходу вимірюють показником доходної
еластичності, який показує ступінь зміни попиту залеж-но від зміни
доходу.

живчих благ з огляду на спосіб дій домогосподарства. Вона має відносний
характер: при низькому рівні добробуту домогосподар-ства «типові» нижчі
блага будуть як вищі; при досягненні рівня насичення потреби в
«типовому» вищому блазі воно почне виявля-ти риси нижчого і т. д. Інакше
кажучи, все залежить від вихідної доходної бази та рівня задоволення
потреби.

Іншим фактором попиту, якому в мікроекономіці приділяють пер-шочергову
увагу, є ціни. Причому слід розрізняти вплив на попит як безпосередньо
ціни цього блага, так і цін інших благ, які знаходяться з ним у певному
зв’язку.

Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни певного блага зу-мовлена
викликаним цим зрушенням бюджетного обмеження — відбу-деться його
поворот, зміна кута нахилу відповідно до напряму, в яко-му зміниться
ціна (рис. 23). Внаслідок цього індивід буде реалізовувати інший план
споживання згідно з новим бюджетним обмеженням.

Підвищення ціни блага х, привело до послідовного спаду лінії бюджетного
обмеження та переходу індивіда на нижчу криву байдужості та відповідно
вибору нових оптимальних планів В та С. Відклавши значення ціни блага х,
та кореспондуючі обсяги попиту на нього на окремому графіку, дістанемо
криву попиту (ліва части-на рис. 23). Вона є графічним зображенням
функції попиту до-могосподарства і показує, наскільки зміниться попит
індивіда на благо залежно від певного рівня ціни на нього. В цьому
випадку внаслідок підвищення ціни попит знижується. Такий взаємозв’язок
між ціною і попитом характерний для звичайних благ. Якщо ж при зростанні
ціни попит збільшуватиметься, таке благо називається гіфенським (за
ім’ям англійського економіста Р. Пфена, який вперше зафіксував таку
реакцію, аналізуючи попит на хліб найбідні-ших верств населення).
Анормальний характер реакції попиту на зміну цін пояснюється тим, що при
низькому рівні доходів, коли домогосподарства витрачають їх практично
повністю на задово-лення перших життєвих потреб, підвищення цін на ці
досить де-шеві порівняно з іншими блага призведе до того, що
домогосподарства відмовлятимуться від споживання більш дорогих якісних
про-дуктів і споживатимуть дешеві блага, незважаючи на зростання цін на
них.

Проте явище збільшення попиту при зростанні цін (парадокс Гіфена)
можливе в інших випадках, не пов’язаних з ситуацією низь-кого рівня
доходів домогосподарства. Наприклад, коли споживачі оцінюють якість
предметів споживання не на основі вивчення їхньої споживної вартості, а
згідно з рівнем ціни, вважаючи, що більш висока ціна є індикатором вищих
споживних якостей (хоча життя часто показує, що в багатьох випадках це
не так); коли споживачі купують певні блага з метою підтримки власного
престижу (так званий снобістський ефект); нарешті, така реакція можлива
у разі високих інфляційних очікувань населення, коли товари
розкупову-ються за підвищеною ціною сьогодні лише тому, що завтра вони
коштуватимуть набагато дорожче.

Ступінь реакції попиту домогосподарства на певне благо відпо-відно до
зміни його ціни характеризує показник цінової еластич-ності. Він
показує, наскільки зміниться попит, якщо рівень ціни зміниться на 1
відсоток:

на зміну ціни. Чим більший за абсолютним значенням показник
еластичності, тим відчутніше реагуватиме попит домогосподарства на зміну
ціни.

Попит домогосподарства реагує також на зміни цін інших благ. Так, якщо
певне благо споживається в комбінації з іншим (напри-клад, автомобіль і
пальне, кава і цукор), доповнює його споживчі якості, зміна ціни на це
доповнююче (комплементарне) благо вик-личе протилежні за спрямованістю
зміни в попиті на таке благо:

підвищення ціни на каву при незмінній ціні цукру викличе змен-шення
попиту на каву, а отже, і на цукор як комплементарне до нього благо.
Якщо для цього блага є замінники (субститути), підви-щення ціни на нього
при незмінних цінах субститутів зумовить переключення попиту на ці
блага. Продовжуючи наведений при-клад, субститутом до кави можна назвати
чай: зростання ціни на каву призведе до підвищення попиту на чай.

&

Ступінь реакції попиту на певне благо залежно від зміни цін інших благ
вимірюється за допомогою показника перехресної елас-тичності. Він
показує, наскільки зміниться попит на це благо, якщо ціна іншого блага
зміниться на 1 відсоток:

Характер впливу різних факторів на попит домогосподарства на певне
благо узагальнено в табл. 10.

Аналізуючи вплив варіації цін на попит домогосподарства, економісти (Дж.
Хікс, Є. Слуцький та ін.) дійшли висновку, що загаль-ний ефект зміни цін
можна розкласти на два ефекти: а) ефект доходу, оскільки підвищення цін
на благо означає зниження реаль-них доходів домогосподарства і навпаки;
б) ефект заміни, оскільки зміна ціни викликає певні зміни в попиті на
інші блага, що знахо-дяться з цим у комплементарному чи субститутивному
зв’язку. Врахування цих ефектів дуже важливе при аналізі наслідків
ціно-вих зрушень, зокрема при здійсненні державою прямого чи
опосе-редкованого втручання у ціновий механізм: ці заходи по-різному

можуть впливати на попит окремих груп населення залежно від їхнього
рівня доходів, структури потреб тощо, а отже, зумовлювати
соціально-економічні наслідки, прямо протилежні очікуваним.

2. Пропозиція домогосподарства

Дослідження домогосподарства як споживача виходить з того, що
домогосподарство має певний доход, за рахунок якого задо-вольняє свої
потреби. В свою чергу, розмір отримуваного доходу залежить від того, за
якою ціною і в якому обсязі домогосподарст-во продає належні йому
виробничі фактори. Найбільш вагомим фактором виробництва, який має
домогосподарство, є праця. Про-даючи свій робочий час згідно з діючими
ставками заробітної пла-ти (погодинними, тижневими, місячними, річними),
індивіди отри-мують постійне джерело доходу, за рахунок якого
фінансується поточне споживання. Проте, витрачаючи свій час на отримання
доходу, індивід відмовляється від альтернативної можливості — не
працювати, тобто від вільного часу, що також є одним з важливих благ,
яке споживає індивід. Нестача вільного часу призводить до неповноцінного
відтворення особистості, передчасного старіння організму. Інакше кажучи,
індивід стоїть перед вибором: більше працювати і відповідно більше
споживати ринкових благ або біль-ше відпочивати. Головними факторами,
які він бере до уваги, є фонд часу (з урахуванням необхідності
задоволення фізіологічних потреб), ставка заробітної плати та рівень цін
на споживчі блага. Отже, рівень корисності визначається обсягом
споживання і вільним часом.

Бюджетне обмеження в цьому разі матиме вигляд

де W — ставка заробітної плати; Т — загальний фонд часу; F — вільний
час; Р — ціна споживчого блага; Х — обсяг споживання блага (агрегат усіх
благ, крім вільного часу).

Розв’язання рівняння відносно Х трансформує бюджетне обме-ження у такий
вираз:

Якщо індивід має звичайні переваги відносно Х та F, знаходжен-ня
оптимального плану споживання відбувається аналогічно до вик-ладеного в
§ 3 цього розділу підходу, тобто гранична норма заміни між вільним часом
і споживанням блага Х має дорівнювати спів-відношенню ставки заробітної
плати та продажної ціни блага Х (рис. 24).

Знаючи оптимальний вільний час, просто обчислити оптималь-ну величину
робочого часу. Для цього від загального фонду часу T віднімають вільний
час, тобто T — F’ = L*, де L* — оптимальний робочий час.

Ситуація може змінитися, якщо домогосподарство отримує не-залежний від
праці доход (прибуток, ренту, відсоток, соціальну до-помогу тощо). Це
призведе до паралельного зсуву бюджетного обмеження догори та зміни
оптимального плану. Залежно від порядку переваг індивіда це може
зумовити або скорочення вільного часу і збільшення робочого, або, що
вірогідніше, збіль-шення вільного часу. В екстремальному випадку
зростання дохо-дів, що не залежать від чинника праці, може привести до
того, що в оптимальному плані домогосподарства значення вільного часу
до-рівнюватиме загальному фонду часу, отже, індивід взагалі не
працюватиме.

Варіюючи ставку заробітної плати, можна дослідити взаємозв’язок між її
величиною та пропозицією праці, тобто обсягом часу, який індивід згоден
жертвувати на користь споживання. Тео-ретичне моделювання та емпіричні
дослідження показали, що про-позиція праці домогосподарства неоднозначне
залежить від ставки заробітної плати: при певних значеннях W вона
зростає, а при інших — знижується (рис. 25).

Так, якщо W < W1, індивід буде збільшувати робочий час, ос-кільки при ставці заробітної плати, що знижується, компенсація зниження доходу можлива лише завдяки збільшенню обсягу праці. Наприклад, недостатність заробітної плати, отримуваної на основ-ному робочому місці, для забезпечення основних життєвих потреб змушує працездатних членів сім'ї шукати додаткової роботи у віль-ний час. Якщо W1 < W < W2 , підвищення заробітної плати стиму-лює бажання заробляти гроші, отже, жертвувати вільним часом на користь робочого. Проте зростання ставки заробітної плати лише до певної міри може супроводжуватись збільшенням пропозиції праці: при певному критичному значенні W = W2 підвищення за-робітної плати призведе до протилежних результатів - пропози-ція праці почне скорочуватись, оскільки при високих доходах інди-від все більше починає цінувати вільний час. До того ж немає потреби працювати більше, оскільки заробітна плата забезпечує за-доволення потреб домогосподарства.

Похожие записи