Реферат на тему:

Сутність конкуренції.

Економічний закон конкуренції

Важливим компонентом функціонування ринкового механізму є конкуренція.
Конкуренція (від лат. concurrentia — змагання, суперництво) означає
боротьбу, суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за
найвигідніші умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів.
Конкуренція як один з важливих компонентів функціонування ринкового
механізму можлива тільки за умови, що більшість товаровиробників мають
свободу господарської діяльності і підприємництва. За ринковою
класифікацією конкуренція поділяється на такі види: цінова і нецінова;
досконала і недосконала; недобросовісна; внутрішньогалузева і
міжгалузева.

У процесі конкуренції існують стійкі причинно-наслідкові зв’язки, які
свідчать, що це явище не випадкове, а має силу об’єктивного економічного
закону. Економічною основою конкуренції є різниця між альтернативною
вартістю товару і витратами виробництва, а також можливість одержання
сталого доходу (прибутку). Формами вияву економічного закону конкуренції
є боротьба за виживання, привернення уваги споживача до свого товару,
захоплення певного сегменту ринку. Методами цієї боротьби є
вдосконалення виробництва завдяки досягненням науково-технічного
прогресу, зниження витрат виробництва й отримання високої норми
прибутку.

Функції конкуренції

З метою забезпечення безперебійної роботи механізму функціонування ринку
конкуренція виконує такі функції:

• регулюючу: конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг у такий
спосіб, щоб вона максимально відповідала попиту споживачів. Згідно з
класичною ринковою моделлю власне споживач через попит визначає, що і в
якій кількості має бути виготовлено;

• атокаційну або функцію розміщення (від англ, allocation — розподіл,
розміщення), яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і
вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити
максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною
заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто
здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею (рента,
процент, дивіденд). Тільки ефективніше використання всіх виробничих
можливостей може принести максимальну винагороду;

• інноваційну й адаптаційну, завдяки конкуренції суб’єкти ринкової
економіки змушені підвищувати продуктивність праці. В результаті
господарство загалом рухається до оптимуму економічної ефективності.
Життєво необхідними стають інновації, оскільки виробники повинні
постійно прагнути до збільшення віддачі і водночас пристосовувати
структуру виробництва до змін попиту споживачів;

• контролюючу: за умови реальної конкуренції жоден виробник або
потенційний споживач не може домогтися панівного становища на ринку й
ставити свої вимоги іншим його учасникам.

Цінова конкуренція

Цінова конкуренція — це вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін
на товари. Мета продавця — отримати максимальні надходження від
реалізації свого товару. Грошова виручка залежить від обсягів
виробництва і ціни за одиницю реалізованої товарної продукції. Нижча ніж
у конкурентів ціна на продукцію приваблює покупців, вони збільшують
обсяги купівель у конкретного продавця, в результаті цього зменшуються
грошові надходження в інших продавців. Встановити нижчі, ніж у
конкурентів, ціни можна за рахунок скорочення витрат на виробництво і
реалізацію товару завдяки використанню досягнень науково-технічного
прогресу, підвищенню продуктивності праці. Цінова конкуренція
характеризується також ціновою дискримінацією на товари та послуги, що
реалізуються. Цінова дискримінація — це практика встановлення різних цін
на товари й послуги незалежно від різниці у витратах. Найчастіше
використовується при наданні послуг (послуги адвокатів, лікарів,
власників готелю тощо).

Нецінова конкуренція

За нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не
змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у
такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість
свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне
створити сприятливі умови, пов’язані з продажем товару, наприклад,
відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні
консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює
активну маркетингову діяльність, вивчає кон’юнктуру ринку, виявляє
тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і
тим самим випередити конкурентів. Усі маркетингові заходи розраховані на
те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про
існування та споживчі властивості товару, спонукаючи цим споживача до
купівля.

Недобросовісна конкуренція

Недобросовісна конкуренція — це діяльність суб’єктів ринку, спрямована
на забезпечення домінуючого становища на ринку й одержання максимальної
вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна
конкуренція має такі вияви:

• неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування,
марки товару, копіювання форми, упаковки, пряме відтворення товару іншої
фірми;

• поширення неправдивих відомостей про товари інших підприємців;

• оволодіння, використання, розголошення комерційної таємниці, що завдає
шкоди іншому підприємцеві;

• переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів.

Не слід, звичайно, перебільшувати масштаби і можливості такої
діяльності, але і не зважати на неї не можна. Тому ринковий механізм
потребує певного коригування ззовні, що може здійснити лише держава.

У радянській економічній літературі розглядали такі два види
конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція

Внутрішньогалузева конкуренція — це суперництво між окремими
підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку. Щоб
з’ясувати мету, механізм і результати цієї конкуренції, розглянемо такий
приклад (табл. 5).

Таблиця 5 Приклад внутрішньогалузевої конкуренції

Підприємство Індивідуальна цінність товару, гр. од. Ринкова цінність
товару, гр. од. Надприбуток, гр. од.

І 100 90 -10

II 90 90 0

II 80 90 +10

Три підприємства виробляють однаковий товар певної споживної вартості
(мотоцикли) з різною індивідуальною цінністю виробництва товару 100, 90
і 80 гр. од., проте продаватимуть товар за ринковою ціною 90 гр. од.
Тоді перше підприємство, в якого індивідуальна цінність товару перевищує
ринкову, матиме необоротні витрати (збитки) з прибутку (-10 гр. од.).
Друге підприємство одержуватиме прибуток, що закладений у виробництві
цього товару. Третє підприємство переможе в конкурентній боротьбі
завдяки вищій продуктивності праці, високій кваліфікації працівників,
низьким витратам виробництва і нижчій індивідуальній цінності товару
порівняно з його ринковою цінністю та одержить надприбуток 10 гр. од.

Перший підприємець стоїть перед вибором: або розоритися, або вжити
рішучих заходів для поліпшення організації виробництва і збільшення
продуктивності праці. Другий також не повинен забувати про підвищення
продуктивності праці, щоб не опинитися в тій самій ситуації, що і перша
група підприємців. Третій має підтримувати високий рівень продуктивності
праці, щоб і одержувати надприбуток. Отже, внутрішньогалузева
конкуренція змушує всіх суб’єктів виробництва постійно підвищувати
продуктивність праці.

Мета внутрішньогалузевої конкуренції—отримання надприбутку, її механізм
— підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва,
зниження індивідуальної цінності товару. Результатом внутрішньогалузевої
конкуренції є формування ринкової ціни товару.

Міжгалузева конкуренція

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у
боротьбі за їх прибутковіше застосування. Міжгалузева конкуренція
зумовлена зростанням потреб на окремі групи товарів, що випускаються в
різних галузях. Капітали з інших галузей, згортаючи застарілі
виробництва, переливаються в галузі, де прибутки вищі. Тобто
видозмінюються пропорції між галузями і великими сферами економіки.

Проаналізуємо міжгалузеву конкуренцію на прикладі (табл. 6).

Таблиця 6 Приклад міжгалузевої конкурсний

Галузь Капітал (витрати виробництва) К, гр. од. Галузева цінність
товару, гр. од. Галузевий прибуток, гр. од. Галузева норма прибутку Р’,%
Середня норма прибутку

У різних галузях відрізняються витрати виробництва, галузева цінність
товару, галузевий прибуток і норма прибутку на вкладений капітал (ЗО %,
20 %, 10 %). Насправді такі різні галузеві норми прибутку тривалий час
зберігатися не можуть, почнеться переливання капіталів із галузей з
низькою нормою прибутку в галузі з високою. Так, з третьої галузі
почнеться переливання капіталу в першу галузь. У результаті цього в
першу галузь увіллється новий капітал, зростуть виробництво і пропозиція
товару, його ціна стане нижчою за альтернативну вартість (наприклад,
зменшиться з 130 до 120 гр. од.). У третій галузі відбуватиметься
відплив капіталу, скоротиться виробництво товарів, підвищиться попит на
них, зростуть ціни (із 110 до 120 гр. од.).

Вільне переливання капіталу відбувається постійно й нескінченно.
Внаслідок цього галузеві норми прибутку мають тенденцію до вирівнювання
в середню норму прибутку. Тепер кожен підприємець у будь-якій галузі,
вкладаючи капітал, розраховує на середню норму прибутку (в розглянутому
прикладі це 20 %), тобто на однаковий прибуток на однаковий капітал або
на середній прибуток як абсолютну величину прибутку відповідно до його
середньої норми. Отже, мета міжгалузевої конкуренції також полягає в
тому, щоб одержати найвищий прибуток, її механізм — міграція капіталів з
галузей із низькою нормою прибутку в галузі з високою. Результатом
переливання капіталів є формування середньої норми прибутку. Якщо в
епоху вільної конкуренції переливання капіталу відбувалося у фізичних
формах, тобто за допомогою інвестицій, будівництва підприємств,
утворення фірм, то в епоху корпоративного виробництва основною формою
переливання капіталу є купівля-продаж акцій і цінних паперів на фондовій
біржі.

Досконала і недосконала конкуренція

У XIX ст. в економічній науці з’явилась і в XX ст. розвинулась теорія
досконалої і недосконалої конкуренції, яка згодом посіла основне місце,
її автори Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін та інші вчені
вважають, що ринок називається конкурентним, якщо кількість фірм, які
продають однорідний продукт, така велика і частка конкретної фірми на
ринку така мала, що жодна фірма самостійно не може істотно вплинути на
ціну товару у разі зміни обсягів продажів. Ціна є параметром для
конкуруючих продавців, визначається ринковими силами і не може свідомо
контролюватися фірмою. З цієї точки зору акцент зміщується із самої
боротьби фірм одна з одною на аналіз структури ринку, тих умов, які
домінують на ньому.

Центральною проблемою стає не суперництво фірм у визначенні ціни, а
встановлення факту принципової можливості (або неможливості) впливу
фірми на загальний рівень цін на ринку. Якщо такий вплив неможливий, то
мова йде про ринок досконалої конкуренції, в іншому разі — про один з
різновидів ринку недосконалої конкуренції.

Розглянемо докладніше характерні ознаки досконалої і недосконалої
конкуренції (табл. 7).

Досконала або чиста конкуренція — це ситуація на ринку, де представлено
велику кількість продавців і покупців ідентичного (стандартизованого)
товарного продукту, тобто практично однорідного продукту з однаковими
споживчими властивостями. Таким стандартизованим товарним продуктом
можуть бути, наприклад, цукор, пшениця певного сорту, акції фірми,
цемент певної марки. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому,
що окремий продавець не може встановлювати ціну, яка перевищує ринкову,
оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість товару в інших
продавців за ринковою ціною.

Характерні ознаки досконалої конкуренції.

• велика кількість незалежних учасників обміну — продавців і покупців;

• стандартизований (однорідний) тип продукту, це означає, що продукт
одного виробника ідентичний продукту іншого виробника;

• мобільні ресурси, тобто вільне входження у галузь виробництва і
можливість такого самого вільного виходу з неї. Початок виробництва
продукту і кінець (вихід з виробництва) не завжди помітний, особливо
якщо йдеться про сільськогосподарську продукцію, оскільки пшениця,
ячмінь і соя — це різні ринки. Фермер може зайнятися вирощуванням
пшениці або використати ресурси для вирощування сої, хоча земля фізично
не змінюється, її використання відповідає розумінню входження і виходу з
ринку. Мова йде про умови ринку, а не про фізичні засоби виробництва;

• наявність повної інформації в учасників обміну. Покупці повинні мати
відомості про існуючих продавців, ціни їх продукції, інші умови
реалізації. Якщо хтось із них підвищить ціну на свою продукцію, то
втратить покупців.

Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм
виробляють основну масу певного товару і мають можливість впливати на
встановлення ціни. Вона виявляється у формі монополії і монопсонії.
Монополія — це виключне право на виробництво, торгівлю тощо, яке
належить одній особі, групі осіб або державі. Вона виникає, коли окремий
виробник займає домінуюче становище і контролює ринок певного товару.
Монополія впливає на ціну за допомогою зміни обсягів виробництва та
величини закупівель. Монопсонія — це домінуюче становище споживача на
ринку. Монополія і монопсонія — це крайні випадки недосконалої
конкуренції. Основними типами недосконалої конкуренції є монополістична
й олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція — це ринкова ситуація, за якої відносно
велика кількість виробників пропонують схожу, але не ідентичну
продукцію. Прикладами такої конкуренції можуть бути такі: «журнал для
ділової жінки», «свіжий хліб», «широкий вибір косметики». Кожна фірма
володіє часткою ринку (відносно невеликою), тому вона має дуже обмежений
контроль над ринковою ціною. Однією з основних ознак монополістичної
конкуренції є диференціація продукту. Увійти в галузь з монополістичною
конкуренцією відносно легко. Але порівняно з чистою конкуренцією можуть
бути певні фінансові бар’єри, зумовлені потребою виробити і
запропонувати товар, що відрізняється від товару конкурентів, і
зобов’язанням рекламувати цей товар. Уже існуючі фірми можуть володіти
патентами на свою продукцію та авторськими правами на фабричні клейма і
торгові знаки, що ускладнює копіювання таких товарів. Відносна легкість
входження в галузь приводить до появи конкурентів з боку нових фірм.

Якщо відносно невелика кількість фірм панує на ринках товарів і послуг —
це олігополістична конкуренція. Олігополії можуть бути однорідними або
диференційованими, тобто можуть виробляти стандартизовані або
диференційовані продукти. Численні непродовольчі товари, які
виготовляються в умовах олігополістичної конкуренції, — сталь, цинк,
мідь, алюміній, свинець, цегла, технічний спирт та інші є
стандартизованими продуктами. Особливістю олігополістичної конкуренції є
взаємозалежність рішень фірм про зміну цін або обсягів виробництва.
Жодне з цих рішень не може бути прийняте без урахування й оцінки
можливих відповідних дій з боку конкурентів. Тобто фірми, які
перебувають в умовах олігополістичної конкуренції, є взаємозалежними,
поведінка будь-якої з них впливає і сама зазнає впливу з боку
конкурентів.

Аналіз основних видів конкурентної боротьби свідчить, що нею охоплені
всі суб’єкти виробництва й обігу. Конкуренція є важливою рушійною силою
ринкової економіки. Вона змушує підприємців постійно шукати шляхи для
зниження витрат виробництва, застосовувати новітні технології,
підвищувати кваліфікацію працівників, впроваджувати досягнення
науково-технічного прогресу, що прискорює розвиток продуктивних сил.

Список використаної літератури

Андреев Б. Ф. Системный курс экономической теории: микроэкономика,
макроэкономика. — Л.: Лениздат, 1998. — 574 с.

Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность). —
М.: БЕК, 1996. — 352 с.

Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ,
2001. —328с.

Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.

Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы — ответы. — М.: Инфра-М,
2000. — 196 с.

Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.

Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.

Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань:
Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.

Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання
третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наук, думка, 1994. — 244 с.

Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.
— 297 с.

Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Економічний словник. — К., 1973.

Похожие записи