Реферат

на тему:

Суть ринку як економічної категорії, його роль та функції

У працях А.Сміта і Д.Рікардо термін “ринок” не набув чіткого
політекономічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх,
поверхневих явищ ринкової економіки, а тому використовували переважно
для характеристики ринкового попиту.

Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст
О.Курно. На його думку, цей термін означає “будь-який район, на якому
взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні і
ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися”. В свою
чергу, А. Маршал стверджував, що “чим досконаліший ринок, тим сильнішою
є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час
платили за одну і ту саму річ однакову ціну. У “Економікс” ринок
розглядається як “інститут або механізм, який зводить покупців або
продавців окремих товарів і послуг”. Всі ці визначення ринку
відображають не реалії сьогодення, а скоріше реалії двохсотрічної
давності, коли панувала вільна конкуренція.

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних
відносин між різними типами фірм та індивідами з приводу купівлі —
продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ринок – це складне і багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво
відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями
модифікації, історичними, соціальними й іншими ознаками. «Ринок» для
американця, європейця, японця виглядає по-різному і це природно. Адже
американська «ринкова економіка» тяжіє до класичної моделі
підприємництва, французька – до державного «дирижизму» (дирижизм –
управління), японська – до «корпоративного патерналізму» (складова
частина теорії соціального партнерства). Відповідно до того Україна
повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а
не американський або корейський.

Одночасно в усіх країнах ринок має цілком визначений набір загальних
ознак. Тому необхідно з’ясувати все, що розкриває ознаки ринку. У
буденному житті ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється,
як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається
купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають ринок поверхнево.
Ринок – поняття значно ширше і охарактеризувати його одним визначенням
важко.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес
купівлі-продажу результатів людської діяльності. Мова йде не лише про
купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей.
Предметом купівлі-продажу виступає також інформація.

По-друге, ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері
обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської
діяльності.

По-третє, ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання
суспільством втіленої в результаті діяльності праці.

На ринку з’являються лише ті результати людської діяльності, які
задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Ринок показує
виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку
визначається вартість результатів людської діяльності. Трактуючи так
широко ринок, все ж таки це поняття не слід ототожнювати з ринковою
економікою. Ринок – це елемент ринкової економіки, куди поруч з
виробництвом входять сфери виробництва, розподілу і споживання. В
економічній літературі поруч зі словом «ринок» ми зустрічаємо
прикметники «дикий», «тіньовий», «стихійний».

Можна виділити характерні ознаки сучасного ринку.

Сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при якому
пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий
стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців. В
такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише
тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними
цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного
відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто він примушує
підприємців шукати джерела своїх прибутків у сфері виробництва, а не у
сфері купівлі — продажу.

Другою ознакою є конкурентний характер ринку. Це означає, що в системі
підприємництва кожний суб’єкт виступає як конкуруюча сторона по
відношенню до всіх інших суб’єктів. Неминучість конкуренції між
підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над
продавцями. Намагаючись задовольнити запити покупців, підприємці можуть
реалізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне
суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша картина на ринку продавців.
Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює
також відносини між підприємцями і споживачами. Це конкуренція за ціни,
якість товарів.

Третя ознака – стабілізація відносин між суб’єктами на основі
інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперництва підприємців та інших
суб’єктів економіки (покупців), кожному з яких повинен бути гарантований
його суверенітет і збереження його конкурентної потенції. Тобто ринок
функціонує ефективно лише тоді, коли суб’єкти ділових відносин,
зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і взаємну
зацікавленість у протидії монополізації. Це складні процеси і, як
показує історичний досвід, тенденція до монополізації економіки все ж
таки перемагає. Тому функцію координації суб’єктів ринкових відносин
мусить брати на себе держава, проводячи антимонопольну політику.

Суб’єктами ринкових відносин є продавці і покупці, які протистоять один
одному в торговельних закладах або на базарі. Суб’єктами ринку є
держава, організації, установи, громадяни.

Об’єктами ринку є:

робоча сила;

матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання);

інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї);

цінні папери (акції, облігації);

валюта, позичкові капітали, золото.

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб’єкти, а до сфери обміну
надходять різноманітні товари і послуги, то в країні формується досить
складна ринкова структура.

Структура ринку – це сукупність окремих ринків у межах національної
економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його
окремих регіонів і взаємодія між ними. Ці ринки можна розглядати у
різних аспектах:

з точки зору об’єктів обміну;

територіальної точки зору (рис. 1).

З точки зору об’єктів обміну ринки бувають: ринок засобів виробництва,
ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок позичкових
капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок
робочої сили, ринок житла і т.д. У середині цієї структури можна
говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти і т.д.

З територіальної точки зору ринок може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній ринок поділяється на:

національний – це весь внутрішній ринок деякої країни, обмежений рамками
її кордонів;

регіональний – ринок окремого територіального підрозділу (республіки,
краю, області);

локальний – ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність
населених пунктів. Регіональні і локальні ринки не мають чітко
окреслених кордонів.

Рисунок 1. Структура ринку

Кожен з цих ринків має свої особливості і всі вони тісно пов’язані між
собою.

Ринки бувають збалансовані і незбалансовані. Збалансований – ринок, на
якому підтримується повна відповідність між попитом і пропозицією. В
умовах збалансованого ринку забезпечується повна реалізація (з
найменшими затратами) всіх запропонованих товарів, а також найбільш
повне задоволення платоспроможного попиту.

Незбалансований ринок – той, на якому немає повної відповідності між
попитом і пропозицією. Кількісна незбалансованість ринку може виявитися
як у надмірному перевищенні пропозиції над попитом (що ускладнює
реалізацію товарів), так і в перевищенні попиту над пропозицією.

Ринок виконує ряд функцій (рис. 2).

Рисунок 2. Функції ринку

До організаційних функцій належать:

встановлення зв’язків між виробниками і споживачами продукції (послуг);

забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв’язках;

забезпечення конкуренції між суб’єктами ринку.

До економічних належать:

механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально
зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит;

ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень НТП,
зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і
послуг;

сприяє вирішенню центральних проблем економіки, таких, як підвищення
рівня життя, зміна структури економіки;

механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і
послуг.

Також головними функціями, що виконує ринок є: регулююча, стимулююча,
розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними
галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в
економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію
ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво
будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення
платоспроможного попиту населення.

Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена.
Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей
виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через
перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором
пропорцій в економіці.

У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар
лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити
висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього
немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що
призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів,
виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати
її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також
державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть
бути також державними і недержавними.

До державних належать: економічні важелі — кредити, податки, ціни, які
встановлює держава; адміністративні важелі — державне замовлення,
державні програми, правила укладання господарських договорів.

Недержавними є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни,
квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих,
хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для одержання
найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки,
техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти
господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності
виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж
суспільне необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть
банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших
створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для других
постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне
розшарування суспільства за доходами — на багатих і бідних.

Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і
вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі
зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. —
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. — К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. — М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). — К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. — К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.

З точки зору об’єктів обміну

Ринок засобів виробництва, товарів народного споживання, послуг, цінних
паперів, валюти, інформації, робочої сили, золота тощо.

Локальний

Регіональний

Внутрішній

Національний

Зовнішній

З територіальної точки зору

Структура ринку

Стимулююча

Регулююча

Організаційна

Економічна

Функції ринку

Інтегруюча

Розподільча

Похожие записи