Реферат
на тему:
Суть попиту як економічної категорії. Графік і крива попиту. Закон
попиту. Детермінанти попиту.
Стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової
організації виробництва вирішуються через механізм попиту і пропозиції.
Загальне уявлення про попит – це потреба в певних благах. В економічній
теорії розглядається платоспроможний попит – потреба в товарах, яка
забезпечена грошовими коштами покупця.
В рамках механізму попиту та пропозиції взаємодія виробник ? споживач
отримує якісно нову взаємодію: покупець ? продавець. Попит на певний
товар характеризує зміни в поведінці споживача у відповідь на зміну
цінових і нецінових факторів. Попит окремого споживача називається
індивідуальним попитом.
Існуюче співвідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є
попит, може бути відображене графічно кривою попиту (рис. 15.1). Крива
попиту показує від‘ємну пропорційну залежність між ціною Р (Price) і
кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.
Закон попиту – це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на
товар підвищується, кількість товару, на який пред‘явлено попит,
зменшується, і навпаки (при інших незмінних умовах).
Вимога “при інших незмінних умовах” має принципове значення, оскільки
вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит. Це
особливо важливо у випадку розгляду гіпотези взаємозв‘язку ціни товару і
його кількості, що складає основу закону попиту (рис. 1).
Загальновизнане визначення кривої попиту D походить від першої літери
англійського слова Demand (попит). Ціна (незалежна змінна) відкладається
на осі ординат, а попит (залежна змінна) – на осі абсцис. Крива попиту
має від‘ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша
його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки.
Р D
Р1
Р2
Q1 Q2 Q
Рисунок 1. Крива попиту
На рисунку D – це попит, Р – ціна, Q – обсяг попиту.
Крива попиту (D) – це крива, яка при інших незмінних умовах показує
взаємозв‘язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту
показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами
в даний час.
Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх
індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Крива ринкового попиту
характеризує сукупність обсягів товару, на який пред‘являється попит,
при умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару.
Крива ринкового попиту – це крива, яка визначається сумою індивідуальних
попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих
індивідуального попиту (рис. 2)
P D1 P D2 P D
10 10 10
5 a2 5 A=a1+a2
5 a1
q1 q2 Q=(q1+q2) Q
Рисунок 2. Крива ринкового попиту
Функція попиту. Функція попиту – функція, що визначає величину попиту в
залежності від факторів, що впливають на нього. Найважливіший фактор
впливу на попит – ціна на одиницю товару. Функція попиту може бути
виражена рівнянням:
QD = f(P) (1)
де QD – обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути
придбана покупцем;
Р – ціна одиниці товару.
Крім ціни на попит впливають й інші, нецінові фактори. До нецінових
факторів (детермінантів) попиту можна віднести наступні:
– доходи споживачів;
– місткість ринку;
– ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);
– ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);
– смаки і уподобання;
– сподівання щодо майбутніх економічних умов;
– особливі фактори (погода і т. ін.).
Попит може бути функцією всіх цих факторів:
QD = f(P, P1S, , PnS, P1C, , PmC, I, Z, W, N, B…), (15.2)
де QD – обсяг попиту на товар;
Р – ціна товару;
І – доход;
PS – ціна товару-субституту;
PC – ціна комплементарного блага;
Z – смаки і уподобання;
W – об‘єктивні умови споживання;
N – очікування споживача;
В – інші фактори.
Попит та обсяг попиту. Існує принципова різниця між зміною величини
попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому). Якщо при
зменшенні ціни від Р1 до Р2 обсяг попиту збільшується від Q1 до Q2 (див.
рис. 15.1), ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути
показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки в
(а ? в). Тобто дія цінових факторів призводить до зміни величини попиту,
що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки
кривої попиту (D), яка залишається незмінною. Попит на товар
визначається всією кривою попиту (D).
У процесі розвитку економічного життя попит на різні товари постійно
змінюється. Динаміка та характер цих змін обумовлюється змінами всіх
факторів, що впливають на попит. У цьому випадку відбувається зміна
попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи
зменшується) при кожному значенні ціни (Р1, Р2, … , Рn). Геометрично
зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображається переміщенням
кривої попиту D вправо (D1 ?) чи вліво (D2 ?) (рис. 3).
Переміщення кривої D в положення D1 може відбуватися під впливом
збільшення доходу споживача, переміщення кривої D в положення D2 – під
впливом його зменшення. Переміщення кривої попиту вправо означає
збільшення попиту (D1), переміщення кривої попиту вліво – зменшення
попиту (D2).
D2 D1
Р D
Q
Рисунок 3. Зміна попиту
Зазначимо, що поняття “зміна попиту” (переміщення кривої попиту вправо
чи вліво) не слід змішувати з поняттям “зміни обсягу попиту”, тобто з
переміщенням по кривій попиту вниз чи вгору. В останньому випадку при
такому переміщенні сам попит не змінюється, а збільшується чи
зменшується Q – кількість товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією
чи іншою ціною (рис. 4).
В сучасному світі при існування великої різноманітності благ (товарів і
послуг) зміна ціни на одне з них практично завжди викликає зміну попиту
на інше, пов’язане з даним. В залежності від того, як реагує попит на
одне благо на зміну ціни іншого виділяють два види благ: взаємозамінні
та взаємодоповнюючі.
Взаємозамінними (альтернативними) благами називають два блага, зростання
ціна на одне з яких призводить до зростання попиту на інше, і навпаки
(наприклад масло та маргарин, естрадне шоу та вистава у театрі оперети).
Р
D
Р1
Р2
Q1 Q2 Q
Рисунок 4. Зміна обсягу попиту
Взаємодоповнюючі (комплементарні) блага – ті блага, які за певних умов
можуть споживатися разом. Так житловий масив вимагає будівництва школи,
магазину.
Взаємодоповнюючими благами називають два блага, зростання ціни одного з
яких призводить до зменшення попиту на інше, і навпаки. (наприклад
автомобіль і бензин, пелюшки та іграшки).
Список використаної літератури
1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. –
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.
2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.
4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. – К.: Атіка, 2001.
5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. – М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)
6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). – К.: Основи, 1996.
7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.
9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
