Реферат

на тему:

Суть грошей та їх функції.

Люди завжди намагались зрозуміти природу грошей та описати їх
властивості. Ці прагнення історично втілювались у різні теорії, що
описували феномен грошей з різних боків. Так, металістична теорія
ототожнювала гроші з благородними металами, приписуючи останнім
властивість бути грішми від природи. Номіналістична теорія зводила гроші
до умовних знаків, а державна розглядає їх як продукт творіння державної
влади, установлений політичним законом платіжний засіб.

Історичний розвиток засвідчив, що більшість подібних поглядів на гроші
нині вже навіть і не згадуються, проте, у питанні про сутність грошей і
сьогодні точаться гострі суперечки.

У науковій літературі існує багато різних визначень грошей, які значно
відрізняються одне від одного. Під грішми часто розуміють усе те, що
звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між
людьми, товар особливого роду, що виконує роль загального еквівалента;
те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як
«…будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і
засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «…гроші можуть бути
визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному
співтоваристві». Деякі економісти вважають ключовим моментом у
визначенні грошей їх платіжну функцію. Яскравим прикладом суто
функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р.
Макконнелла і С.Л. Брю: «Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що
виконує функції грошей, і є гроші».

Для усіх наведених вище визначень характерним є те, що гроші
визначаються через їх функціональні форми, не розглядаючи при цьому
питання про їх глибшу основу. Інший підхід, який найбільш послідовно та
усвідомлено реалізував К. Маркс, можна назвати логіко-історичним.
Відповідно до нього основою для з’ясування сутності грошей є вивчення
логіки їх історичного розвитку.

Розгляд історії розвитку грошової форми вартості та типів грошей дає
можливість зробити певні узагальнення відносно того, що собою в
дійсності являє сутність грошей. Наукове визначення сутності грошей
повинне, з одного боку, в узагальненій формі передавати всю їх історію,
а з іншого — діставати підтвердження в їх кожній конкретній формі.
Власне, розгляд виникнення і розвитку грошей у процесі історичного руху
форм товарного обміну і став розкриттям сутності грошей.

Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну товарів і є однією зі
сторін обміну, то можна дійти висновку, що гроші — це товар, але товар
особливий, такий, який служить загальним еквівалентом вартості, її
представником. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції
грошей, які є способами реалізації їх сутності.

Функції грошей. Суть грошей як економічної категорії проявляється в
їхніх функціях (табл. 1).

1. Міра вартості — це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження
і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Таблиця 1

Функції грошей

Функція грошей Призначення грошей

Міра вартості Служать еквівалентом вартості всіх товарів

Засіб обігу Служать посередником в обміні, стимулюють обмін товарів

Засіб утворення скарбів

(нагромадження) Виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг

Засіб платежу Забезпечують погашення боргових зобов’язань

Світові гроші Виступають як:

міжнародний засіб платежу;

загальний купівельний засіб;

сприяють матеріалізації багатства.

Призначення грошей як міри вартості пов’язане з категорією ціни, що є
грошовим виразом вартості товару, а також з грошовою одиницею. Грошова
одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який
слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів.

Сама вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб для
цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін
визначався державою через золотий чи срібний вміст грошової одиниці, і
вагова кількість металу була його основою. Наприклад, якщо один долар
США у 1913 році відповідав у обігу 1,5 г золота, а англійський фунт
стерлінгів — 7,3 г золота, то валютне співвідношення становило 1:4,87.

2. Засіб обігу — це функція грошей, в якій вони виконують роль
посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші є ідеальним
засобом товарного обміну, тобто за них завжди можна придбати будь-який з
усього набору товарів, що надходять на ринок. Для аналізу даної функції
необхідно розглянути процес товарного обміну. Він виражається формулою:
Т — Г — Т. В даній схемі Т — товар, Г — гроші. Товаровиробник обмінює
свій товар спочатку на гроші, а потім гроші — на інший потрібний йому
товар. Грошовий обіг тут є похідним від товарного. Завдяки даній функції
грошей товарообіг в порівнянні з бартером (який здійснюється по схемі Т
— Т) став набагато зручнішим та ефективнішим.

3. Засіб утворення скарбів (нагромадження) — це функція грошей,
пов’язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості,
представником абстрактної форми багатства.

Нагромадження грошей має таке призначення:

збереження вартості;

створення резерву платіжних засобів;

розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.

Функцію нагромадження виконують реальні гроші, які тимчасово перебувають
поза сферою обігу. Сучасні гроші не виконують функцію засобу утворення
скарбів, оскільки не мають власної вартості.

4. Засіб платежу — це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні
погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних
відносин. Гроші, виконуючи дану функцію, не просто вимірюють вартість, а
представляють її в русі, переході від одного суб’єкта економічної
діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах
тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов’язань).
Платіжний засіб виступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для
останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання
необхідного товару).

5. Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в
міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію
взаємовідносин між країнами.

Дана функція зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв’язків,
поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою
світового ринку.

Світові гроші є синтезом попередніх функцій та мають трояке призначення:

міжнародного платіжного засобу;

міжнародного купівельного засобу;

формою матеріалізації суспільного багатства.

Іншого підходу до визначення функцій грошей дотримуються вітчизняні
вчені на чолі з Кривенко К.Т. Вони пропонують таку класифікацію функцій
грошей:

1. Міра вартості:

а) засіб вираження вартості;

б) засіб уособлення одиниці вартості (масштаб цін).

2. Засіб обігу:

а) купівельний засіб;

б) засіб платежу.

3. Засіб збереження вартості чи засіб нагромадження.

Ринок грошей — це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно
переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту
і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки.

Грошовий ринок має складний механізм функціонування, на ньому
застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими
потоками. За видами інструментів грошовий ринок складається з двох
взаємопов’язаних, проте окремо функціонуючих ринків:

ринок позичкових капіталів;

ринок цінних паперів.

Ринок позичкових капіталів охоплює відносини, що виникають з приводу
акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних
осіб та надання їх у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та
платності. На даному ринку об’єктом оперування є не самі гроші, а лише
право на тимчасове користування грошовими коштами.

Ринок цінних паперів — охоплює як кредитні відносини, так і відносини
співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними
паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що
обертаються на грошовому ринку, виділяють два основні його сегменти:
ринок грошей та ринок капіталів. На першому продаються та купуються
грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів
(боргові зобов’язання до 1 року), на другому — грошові кошти у вигляді
середньо та довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад
рік.

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. —
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. — К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. — М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). — К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. — К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.

Похожие записи