Реферат на тему:

Структура та функції біржі. Історія виникнення бірж і формування
сучасних біржових структур. Історія зародження біржової справи

Біржа як економічна категорія відображає сукупність економічних
відносин постійно функціонуючого ринку, на якому концентрується
інформація про той чи інший товар (попит і пропонування, якісні
характеристики тощо), відбувається його купівля-продаж за зразками,
формуються ціни, а також здійснюється торгівля цінними паперами та
іноземною валютою.

Прообрази біржі існували ще в часи стародавнього Риму і Греції. Вже тоді
було започатковано формалізовану торгівлю у визначеному місці, виникли
центральні ринкові установи, де укладалися контракти на поставку товарів
у договірні строки. І хоч тогочасні цивілізації загинули, але
основоположні принципи центральної ринкової структури збереглися і
проявилися у середньовічних ярмарках та їхній спеціалізації,
формалізації торгових процесів, які завершилися наприкінці XVI — на
початку XVII ст. появою біржі.

Поняття «біржа» спочатку тлумачилося трояко:

а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався
в досить великому будинку й на примітному місці;

б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку
партнерства і визначення ціни;

в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися.

Наприклад, у бельгійському місті Брюгге біржею називалася площа, до якої
прилягав великий будинок маклерської фірми, гербом якої було зображення
трьох шкіряних мішків з грошима.

Перші біржі були товарними. Вони витіснили купівлю-продаж товарів з рук
у руки й започаткували торгівлю на замовлення. Пізніше з виникненням
акціонерних товариств і зростанням маси облігацій з’являється новий тип
бірж, де відбувається торгівля цінними паперами.

Прообразом біржі сучасного типу була Амстердамська. Виникнувши в 1608 р.
як універсальна біржа, вона зберегла цей характер до наших днів. Тут
уперше виникла торгівля за зразками та пробами товарів, були визначені
середньозважені якісні нормативи торгівлі, зокрема стандарти партій
товарів тощо. З часом це зробило зайвим доставку продукції, що
продається, на біржу.

На Амстердамську біржу в пору її розквіту потрапив молодий цар Росії
Петро І, який заснував такого типу біржу в Санкт-Петербурзі. Однак
традиційно в Росії існувала велика ярмаркова торгівля. Це зменшувало
економічну необхідність біржі, тому широкого розвитку біржова торгівля
набула лише через 100 років.

В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні
установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославі,
Юзівці та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли
торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві,
який став у другій половині XIX ст. одним із найбільших центрів по
продажу зерна, хутра, скла й металовиробів. Ще на початку XIX ст. він
посідав провідне місце в Європі з торгівлі цукром, оборот якого щорічно
сягав 60-80 млн. рублів. Операції з хлібом також сягали 40 млн. рублів,
а за обсягами торгівлі металами, сільськогосподарськими машинами та
обладнанням Київ поступався лише Петербургу, Москві й Варшаві. В цілому
на початку 1914 р. у Російській імперії функціонувало 115 бірж, внесок
яких у прискорення розвитку промисловості, сільського господарства і
торгівлі не можна перебільшити. 17 з них виникли і активно діяли у
найбільш розвинених центрах України.

Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту,
що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного
дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, що
могли бути представниками усіх соціальних станів, обирали голову управи
й біржовий комітет.

Відповідно до діючих тоді біржових правил вони мали право здійснювати
торговельні операції й щорічно вносили до біржового комітету пайові
внески. Через щорічні збори члени біржі брали участь у колективній
розробці планів діяльності на майбутнє і у вирішенні поточних питань
фінансово-господарської діяльності біржі. Проте після жовтня 1917 р.
угоди з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент
функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до політики непу
вона спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а
потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в
нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки Наприклад, в
Україні за 1922-1930 рр. було створено 17 товарних бірж, які швидко
збагатили перелік біржових товарів продукцією машинобудування, хімічної
та електротехнічної промисловості, стали впроваджувати механізм
страхування, виступили не лише центрами оптової торгівлі, а й осередками
ціноутворення і концентрації оперативної інформації про рівень попиту й
пропозиції. В основі тогочасних біржових операцій були угоди з реальним
товаром і постачанням у теперішній час. Поряд з цим практикувалися угоди
з реальним товаром і поставкою в майбутньому укладання угод на строк для
постачання товарів, що виготовлятимуться в майбутньому.

Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради
Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право
створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для
торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками),
банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних
товариств, благородними металами в злитках.

Отже, в період непу в колишньому СРСР для розвитку біржової справи
створювалися необхідні передумови. Вона посідала чільне місце в ринковій
економіці того часу і сприяла швидкому розвитку продуктивних сил. Проте
нав’язаний країні курс на розбудову адміністративно-командної економіки
повернув її в інше русло — спочатку до обмеження, а потім і повної
ліквідації бірж. Внаслідок цього напрацьований роками досвід біржової
торгівлі, відповідні професійні уміння й навики було цілковито втрачено,
а рівень оптової торгівлі всередині і на міжнародному ринку протягом
усіх років існування радянської влади ніс на собі відбиток невігластва й
неефективності.

Лише повне банкрутство адміністративно-командної системи зумовило
повернення бірж у господарське середовище.

Становлення біржової справи в Україні

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише
1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період
становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не
можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони
починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової
торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як
універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 — спеціалізовані, 8 — фондові
й товарно-фондові, 5 — агропромислові, 2 — цукрові, 1 — нерухомості і 1
— міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні
торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 — 1996 рр. продовжувався
процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або
перепрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж. Серед причин, що
викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки,
скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських
зв’язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові
та інфляційні фактори.

Економічні, організаційні та правові засади функціонування бірж
регулюють закони України «Про товарну біржу», «Про господарські
товариства», «Про підприємства». Розроблено ряд інших законодавчих та
інструктивних документів про оподаткування господарських суб’єктів.
Згідно з Законом «Про товарну біржу» біржа є організацією, що об’єднує
юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну
діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод,
виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення,
упорядкування і поліпшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних
операцій. Вона діє на основі самоврядування і господарської
самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний
баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках,
печатку із зображенням свого найменування. При цьому товарна біржа не
веде комерційне посередництво і не має на меті одержання прибутку.

Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників
торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність
проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов’язкові
для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення
товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та
пропонування.

Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа.
Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит
та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх
поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на
них, будуть випускатися в масовій кількості.

Біржові ціни важливі для всіх господарників, яким доводиться приймати
рішення, особливо на майбутнє. У зрілій ринковій економіці біржові ціни
є орієнтиром для складання виробничих програм, тому що від вартості
сировини й напівфабрикатів залежать умови збуту виробленої продукції.
Тож і у нас біржі мають виконувати функцію ціновиявлення, тобто
встановлення первинного співвідношення попиту й пропозиції. Досить часто
первинне виявлення ціни спричинює лавиноподібне зростання цін, тому
викликає критику з боку споживачів. Проте навіть у цьому випадку
позитивний ефект ціновиявлення очевидний, тому що відразу вдається
виявити граничні межі купівельної спроможності на даний період часу,
встановити максимальну ціну виробника й споживача. До цього її практично
ніхто не виявляв. Біржовий посередник шукає і знаходить оптимальну ціну
і для продавця, і для покупця. Він і сам не залишається в накладі, тому
що за надані послуги клієнту (продавцеві) і замовнику (покупцеві)
отримує відповідну винагороду.

В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє
Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10%
усього біржового обороту чорних металів, понад 55% кольорових металів,
близько 40% товарів народного споживання, близько 30% угод з
нерухомістю.

На новій основі відродилася Львівська біржа «Галицькі контракти»,
фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств. Зацікавленість у
веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії,
Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших
країн. Польща запропонувала створити спільний комітет «Галицька згода» і
через нього налагодити довгострокові і стабільні стосунки акціонерів
України й Польщі.

Для виробничої і комерційної діяльності товарній біржі надано такі
права: а) встановлювати власні правила біржової торгівлі й виступати
посередником стосовно всіх учасників торгів; б) створювати власні
підрозділи, розробляти власні стандарти і типові контракти; в) зупиняти
на деякий час біржову торгівлю, коли ціни біржових угод протягом дня
відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом або радою
біржі розмір (скажімо, 10%); г) встановлювати вступні й періодичні
внески для своїх членів, плату за надані послуги, стягувати інші грошові
збори, плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за
порушення статуту й біржових правил; д) засновувати арбітражні комісії
для вирішення спорів у торговельних угодах; е) укладати угоди з іншими
біржами, мати своїх представників на них; є) вносити до державних
органів ініціативні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про
біржову діяльність; ж) видавати біржові бюлетені, довідники, рекламні
інформаційні видання, здійснювати інші функції, що передбачені її
статутом.

Водночас товарна біржа несе серйозні зобов’язання, які полягають у
забезпеченні умов для проведення біржової торгівлі, регулюванні процесу
укладання й виконання біржових операцій, координації цін на підставі
співвідношення попиту й пропонування товарів, надання членам і
відвідувачам організаційних та інших послуг, збирання, обробка й
поширення інформації про кон’юнктуру ринку.

Слід наголосити, що біржова діяльність розгортається нині за
несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням
обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням
товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці,
монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають
стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи.
Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє
підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії.

Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що
привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р.- до 15 бірж і
переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими
нетоварними формами (квотами, ліцензіями. кредитними ресурсами тощо).
Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод
належала операціям з нерухомістю — 40%, квотами і ліцензіями — 21%,
транспортними засобами — 15%, паливом — 11%. А на всі інші класичні
біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблюються і
в 1994-1996 рр. Тому стан біржової торгівлі нині відображає загальний
кризовий стан економіки, коли вільні кошти вкладаються насамперед у
нерухомість. І навпаки, невигідність інвестицій у розвиток виробництва
змушує біржі для виживання робити невластиві їм операції.

Практика торгівлі на біржах виявила ряд недоліків, які пов’язані з
браком відповідної допоміжної техніки й обладнання, недостатнім
посередницьким досвідом брокерів, відсутністю (і це головне)
стандартизованості товарів, зокрема загальновизнаного обсягу товарних
партій, який був би кратним біржовій одиниці — лоту, уніфікованого
показника якості різних товарів і товарних груп, що дало б змогу
об’єктивно зіставити споріднені товари навіть в одній біржовій секції.
Не сприяє розвитку біржової справи й відсутність вільного обертання
контрактів між різними секціями в межах однієї біржі та інших
загальновизнаних у світі правил і стандартів. Негативно впливають на
біржову торгівлю також державне замовлення, бюрократичні структури,
працівники яких виховані на догматах розподільчої економіки, фондування
матеріально-технічних ресурсів й управління економікою як одним
підприємством.

І все ж формування ринкової економіки, провідним інститутом якої є
біржа, об’єктивно примушує нас розвивати діяльність бірж.

Об’єктивними причинами, що підштовхують цей процес, є:

4 e

наслідок цього всезростаючих масштабів набувають бартерні угоди типу
«товар — товар». Численність бартерних угод вимагає організації й
чіткого функціонування відповідних торгових центрів, які здатні звести
покупця й продавця однорідного товару в одному місці й в один і той же
час.

2. Наявність матеріально-технічної бази для таких бартерних угод у
вигляді наднормативних запасів оборотних фондів підприємств, які вже на
початку 1991 р. сягнули 570 млрд. крб. Це — гігантський мертвий капітал,
який гальмував швидкість та ефективність кругообігу виробничих фондів
підприємств. Водночас в умовах біржової торгівлі такі наднормативні
запаси, що продовжують швидко зростати і ще більше посилюють загальну
кризу економіки, здатні перетворитися в початковий капітал для стрімкого
розвитку виробництва. Отже, відкинувши адміністративні важелі, які
втратили будь-яку здатність управляти виробництвом, й на повну силу
включивши економічні чинники, суспільство зможе ефективно використати
наднормативні запаси й перетворити їх в один із потужних важелів, що
започаткують процес одужання й подальшого прогресу народного
господарства.

Оскільки на біржах продаються лише ті матеріальні цінності, що мають
стандартні якості, виробляються у великих обсягах і можуть довго
зберігатися, то реально цим вимогам відповідають не тільки наднормативні
запаси оборотних фондів, а й різноманітні види матеріалів і сировини. До
них належать продукція сільського господарства (зерно, м’ясо, технічні
культури тощо) та ще близько 160 найменувань інших товарів, щорічний
продаж яких у світі сягає 25% загальної вартості товарів, які щорічно
виробляються.

Комплексна розробка вторинних ресурсів — один з головних видів біржового
товару в Україні. Хоч нині й переробляється до 20% відходів основного
виробництва, але для комплексного вирішення проблем підвищення
ефективності економіки, захисту навколишнього середовища й задоволення
потреб народного господарства у матеріальних ресурсах цього замало. Саме
біржа здатна стимулювати даний процес і зосередити інформацію про
потреби виробників.

3. Нерозривність суто ринкових відносин між виробниками й споживачами.
Нині за умов розбалансування господарства відсутня об’єктивна інформація
про виробничі зв’язки та технологічні ланцюги, попит і пропонування.
Адміністративно-наказовий апарат вже не діє, тому лише біржа спроможна
швидко й ефективно стати провідним інформаційним центром. Особливо
оперативно з’ясувати стан попиту й пропонування здатні спеціалізовані
біржі, в яких брокерські контори перетворюються в заочних оптових
посередників.

4. У процесі роздержавлення швидко розвиваються і стають досить
ефективними горизонтальні взаємозв’язки та бартерний обмін, саме вони
забезпечують можливість придбання необхідного обладнання, сировини та
матеріалів. Найрозвинутішою формою регулювання цих зв’язків знову ж таки
є біржа.

5. Нарешті, без урахування біржового обміну не тільки не можна визначити
співвідношення між прибутком, ризиком і капіталом, оцінити реальну
вартість національного багатства країни, її виробничих фондів і
природних ресурсів, а й вирішити проблему мобілізації фінансових коштів
для інвестицій.

В розвитку біржової торгівлі однаково заінтересовані всі підприємства,
незалежно від форм їхньої власності. Світовий досвід підтверджує, що
вона відповідає інтересам і державних структур. Навіть біржова
спекуляція, не бажаючи того, збільшує попит (пропозицію) товарів, що
врівноважує сезонні цінові відхилення, тому здійснює позитивний вплив на
суспільне виробництво і споживання.

Основоположні засади формування і діяльність бірж

Біржа як добровільне об’єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб
утворюється шляхом укладання засновниками угоди, що визначає порядок і
принципи її заснування, склад засновників, їх обов’язки і строки сплати
пайових, вступних та періодичних внесків. Згідно з Законом України «Про
товарну біржу» її засновниками і членами не можуть бути тільки державні
органи, що покликані контролювати біржову діяльність. Розмір статутного
фонду має становити не менш як 10 млн. крб.

Біржа діє на основі статуту, який затверджено зборами засновників і
зареєстровано відповідно до Закону України «Про підприємництво». У
статуті визначаються такі основоположні елементи становища товарної
біржі: найменування, місцезнаходження і склад засновників; предмет і
цілі діяльності біржі; види фондів, що утворюються біржею, та їх
розміри; органи управління, порядок їх утворення та компетенція,
організаційна структура біржі; порядок прийняття у члени біржі та
припинення членства; права та обов’язки членів біржі і самої біржі перед
третіми особами, а також членів біржі перед біржею і біржею перед її
членами; порядок і умови застосування санкцій; майнова відповідальність
членів біржі і порядок припинення її діяльності.

Для управління біржею створюються, як і в будь-якому акціонерному
товаристві, такі органи управління: по-перше, загальні збори її членів.
Це вищий орган управління, головним завданням якого є розробка і
впровадження стратегічних проблем розвитку та обрання ради біржі
(біржового комітету), який приймає найвідповідальніші рішення і діє у
період між загальними зборами в межах, що їх визначено статутом.
Біржовий комітет (рада) обирає голову, його заступника, виконавчий
комітет і призначає президента. Практика США та інших країн свідчить, що
президентом біржі не повинен бути її член. Він сам і набраний ним
обслуговуючий персонал є найманими працівниками, головним завданням яких
є надання послуг членам і клієнтам біржі, що дає змогу забезпечувати
найефективніший торговельний процес біржі. Загальні збори членів
товарної біржі обирають ревізійну комісію, яка здійснює повсякденний
контроль за фінансово-господарською діяльністю біржі.

По-друге, для повсякденного управління і забезпечення функцій біржі
створюються біржові комітети, розрахункова палата, біржовий арбітраж,
котирувальна комісія та інші підрозділи й допоміжні служби, що необхідні
для її діяльності. Зокрема, винятково важливу роль відіграють комітети
біржі з кожного виду біржового товару, а також біржовий арбітраж (для
вирішення спорів між членами біржі, клієнтами і членами), плановий
(виробляє і контролює виконання правил торгівлі), фінансовий, страховий,
дисциплінарний та ін. Вони створюються і формують свій склад лише за
погодженням з членами біржі. Серед функціональних відділів провідні
позиції займає розрахункова палата. До неї надходить інформація про всі
укладені угоди від продавців і покупців самостійно. Тут проходить процес
її уточнення і виправлення, а якщо угода визнана безпомилковою, то і
реєстрація, яка безпосередньо розвиває прямий зв’язок між продавцем і
покупцем.

Це дає змогу розрахунковій палаті виступати посередником і третьою
стороною стосовно кожного продавця й покупця. За укладені й реалізовані
угоди вона стягує комісійні платежі, щоденно обліковує з урахуванням
зміни біржових цін залишки грошей на рахунках кожного з клієнтів і при
зменшенні страхових сум кожного клієнта вимагає додаткових страхових
внесків. Крім цього, вона реєструє закриття (ліквідацію) угод, а якщо
вони до настання строку постачання товару не закриті, то дає у відділ
постачання необхідну інформацію щодо потреби контролю за виконанням
договірних зобов’язань клієнтами.

Біржа не може нормально функціонувати без брокерських компаній і
брокерів. Брокерська компанія -це приватне, кооперативне, акціонерне чи
інше підприємство, що забезпечує виконання доручень членів біржі шляхом
відшукування контрактів і надання здійснених ними операцій до реєстрації
на біржі. Аналогічні функції можуть виконувати й брокери — фізичні
особи, зареєстровані на біржі. Вони так само виконують заявки клієнтів,
а повідомлення про це передають до компанії і далі — до клієнта. Брокери
зобов’язані зберігати комерційну таємницю і одночасно не обслуговувати
двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать один одному. Щоб мати
високу кваліфікацію знавця ринку товарів, брокери спеціалізуються на
інформації про певні види товарів. Не будучи безпосередньо пов’язаними з
постачальниками чи збутовими структурами конкретних фірм, брокери
укладають угоди від імені конкретних покупців і продавців, за що
отримують плату або в процентах від вартості угоди, або фіксованими
ставками від укладеної угоди.

Основним функціональним центром товарної біржі є торговий зал. Без
сумніву — це найінтенсивніше діюча частина біржі. Сучасна біржа має бути
оснащена належною електронно-обчислювальною системою, яка дасть їй змогу
оперативно фіксувати хід торгів, обробляти інформацію, аналізувати
динаміку цін, кількість угод та інші показники в розрізі кожного дня,
тижня й місяця за багато років функціонування даної біржі Ця інформація
за умов ринкової економіки купується й оперативно поширюється засобами
масової інформації так, що кожен власник персонального комп’ютера у
будь-якій країні світу може її використати для прийняття тих чи інших
рішень. Водночас продана інформація становить одне із джерел доходів
біржі.

Звичайно, на біржі концентрується насамперед інформація про рівень цін
на її біржові товари. Тут орієнтиром формування цін у процесі
купівлі-продажу є котирувальні ціни, що реєструються на біржі. Окрім
цього, біржа виконує важливу роль у збиранні, узагальненні й поширенні
інформації про фінансовий стан членів біржі, щоб відвернути фінансове
розорення учасників торгів, брокерських фірм унаслідок махінацій
неплатоспроможних клієнтів. Процес створення біржі доцільно розбити на
три етапи. Перший етап пов’язаний із з’ясуванням того, що можуть і
хочуть отримати ініціатори на ранній стадії розвитку біржі (вигідно
продати, купити, обміняти товар, отримати інформацію про стан попиту й
пропонування, платоспроможність і надійність контрагента за угодою
тощо), і в майбутньому — при наступному просуванні до ринку
(застрахуватися від несприятливих коливань цін на ринку, користуватися
пільговим кредитуванням під укладені біржові угоди, отримати інформацію
про попит та пропонування товарів практично в усьому світі). На другому
етапі необхідно заздалегідь визначити товари, на реалізації яких буде
спеціалізуватися товарна біржа. Наприклад, біржовий синдикат дев’яти
бірж України «Метал України» здійснює координацію матеріально-технічного
постачання та збуту ресурсів для гірничо-металургійного виробництва.
Відповідна спеціалізація характерна й для інших бірж.

Біржовий товар — товар певного роду та якості, стандартний контракт чи
коносамент на вказаний товар, допущений в установленому порядку до
біржової торгівлі. Біржовим товаром не можуть бути нерухомість та
об’єкти інтелектуальної власності. Головними ознаками біржового товару
є: стандартність, взаємозамінність, низький рівень монополізації,
масовість виробництва, стабільність попиту в майбутньому. Важливим є
вибір міста, в якому створюватиметься біржа. Воно мусить мати не лише
достатні потужності для виробництва певного біржового товару, а й
відповідний рівень розвитку транспорту, зв’язку, інформаційних систем,
складських приміщень, вантажних майданів та іншу інфраструктуру.

На третьому етапі ініціатори створення біржі вибирають її; потенційних
засновників, фундаторів. Критерієм вибору є вклад у формування
статутного капіталу, можливості залучення на біржові торги матеріальних
ресурсів, високий престиж, широкі зв’язки з підприємствами,
організаціями, громадськістю тощо.

Коносамент — розписка, що засвідчує прийняття вантажу до перевезень і
видається капітаном судна вантажовідправнику.

З імовірними фундаторами проводяться попередні переговори, ділові
зустрічі, з’ясовуються можливі обсяги продажу (закупівлі) товарів.
Важливо визначити статус біржі як організатора торгів. Основна увага має
зосереджуватися на організації самого процесу торгів — від пропонування
до остаточного укладення угод. Який вигляд має, скажімо, звичайна біржа
будівельних матеріалів? Насамперед це — добре оформлене приміщення,
оснащене комп’ютерами, телексами, великим електронним табло, постійно
діючі брокерські контори, увага до відвідувачів та бажання допомогти як
продавцям, так і покупцям. Статутом передбачено рівноправну участь у
торгах іноземних фірм. Право рівноправної участі іноземних фірм також
визначено статутом інших бірж. Зокрема, членами Київської товарної біржі
можуть стати організації, підприємства, кооперативи, закордонні фірми та
банки й навіть окремі особи. Вищим керівним органом тут є конференція
членів біржі, яка скликається щорічно і виробляє стратегічні напрями
діяльності. Між сесіями конференції діє біржовий комітет, до складу
якого входять засновники біржі, її президент, головний маклер та кілька
членів.

У процес розбудови системи біржової торгівлі нині активно включилися
Спілка малих підприємств України, республіканське акціонерне товариство
«Українська біржа», біржовий синдикат «Метал України» та ін. Серед
найважливіших проблем, які вирішують ці та інші акціонерні спілки, —
створення нових комерційних банків, формування комп’ютерно-інформаційних
центрів, забезпечення зовнішньоекономічних контактів тощо. Спілка малих
підприємств України видає власну газету «Біржа», де поряд з рекламою,
біржовим бюлетенем знайомить з досвідом практичної діяльності.

Отже, процес формування біржових структур в Україні започатковано, але
його необхідно прискорити. Біржа найближчим часом має стати провідним
інструментом ринкової економіки і замінити громіздкі, неповороткі
адміністративно-командні структури.

Література:

Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті
глобального розвитку. — Тернопіль, 2001. — С.311-338.

Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город,
природа, человек. — М., 1982. — С.41-74.

Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. — К., 1990. — С.117-160.

Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и
сознание. — Новосибирск, 1987. — С. 176-200.

Крисаченко B.C. Екологічна культура. — К., 1996. — С.47-55.

Маркович Д. Социальная экология. — М., 1991. — С.154-161.

Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. — М., 1990. — С.247-268.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні в 2001 році. — К., 2003. — С.158-161.

Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. — М., 1989.
— С.168-177.

Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002.
— С.166-172.

Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев,
В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. — К., 1989. —
С.225-239.

Похожие записи