Законодавчі особливості здійснення інвестиційної діяльності страховиками на Україні. Зарубіжний досвід у провадженні інвестиційної діяльності страховиками
Страхування є об’єктивно необхідною складовою частиною економічної системи держави. В умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що властиві сучасному процесу суспільного виробництва, страхове покриття по визначеним ризикам, що надається страховиком страхувальнику у грошовій формі шляхом укладання договору страхування, можна розглядати як специфічний товар.
Слід визначити, що по-перше даний товар виступає у грошовій формі, по-друге при його продажу за рахунок страхової премії утворюється страховий фонд, для якого характерний замкнений перерозподіл фінансових ресурсів – тільки серед страхувальників, по-третє плата страхової премії за страхове покриття означає лише право страхувальника на отримання в майбутньому грошового відшкодування за обумовлені наслідки страхового випадку, що стався.
На відмінку від виробництва, де спочатку провадяться затрати капіталу, а потім, при реалізації, проходить їх відшкодування, – у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім – зазнає затрат, що пов’язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати.
Таким чином, завжди існує проміжок часу, коли страховик має у своєму розпорядженні значні кошти, які мають бути інвестовані в різні галузі економіки і використані як капітал з метою отримання прибутку.
Законодавчі особливості здійснення інвестиційної діяльності страховиками на Україні.У зв’язку з розширенням інвестиційної діяльності доцільно визначити її основні джерела. Основними з них є:
Власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, утворений з прибутку, прибуток, цільове фінансування і надходження).
Залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви внесків і відшкодувань, фонд запобіжних заходів).
При інвестування коштів страхової компанії в Україні керуються Законом України “Про страхування”. Відповідно до статті 30 цього Закону, “Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.
Перший принцип розміщення активів – принцип безпечності. Його дія повною мірою розповсюджується як на активи, що покривають страхові резерви так і на вільні активи. Даний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів що забезпечує їх повернення у повному обсязі.
Другий принцип – прибутковість вкладень. Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи.
Третій принцип – ліквідність вкладів. Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні суму грошей, яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни.
Четвертий принцип – диверсифікація вкладів. Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів, що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика.
З урахуванням вище наведеного і спираючись на Закон України “Про страхування” можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній:
- Банківські вклади та депозити.
- Нерухоме майно.
- Цінні папери, що передбачають одержання доходів.
- Цінні папери, що імітуються державою.
- Права вимоги до перестраховиків.
- Довгострокові інвестиційні кредити.
Згідно з “Тимчасовим положенням про порядок формування і розміщення страхових резервів” , при визначенні рівня покриття до заліку приймаються в обме6жених обсягах такі активи (у відсотках до суми наявних технічних резервів і 50% сформованого Статутного фонду):
- Банківські вклади (депозити) не більше 30% в одному банку.
- Нерухоме майно не більше 10%.
- Іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів не більше 40%, в тому числі:
- акції які не котуються на фондовій біржі – не більше 15, з них акції одного емітента не більше – 2%;
- акції які котуються на фондовій біржі – не більше 5% одного емітента;
- облігації – не більше 5%.
- Грошові позики юридичним та фізичним особам – страхувальникам – не більше 30%, втч:
- позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків – не більше 5%, з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1%;
- позики юридичним особам забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинні перевищувати 5% окремому позикоодержувачу.
- Права вимоги до перестрахувальників – не більше 50% обсягів страхових зобов’язань, переданих до перестрахування.
Як бачимо, наведені вище обмеження при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на диверсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності. На мій погляд це дуже правильне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні. Однак, в цих обмеженнях, я вважаю є певні недоліки. Наприклад, обмеження по нерухомому майну – 10%.
Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки і піднявши ліміт наприклад до 30-40% можна було б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла, яке на даний момент і необхідне і досить прибуткове. Така форма інвестицій (і будівництво в цілому) є найбільш привабливою особливо для компаній, що займаються довгостроковим страхуванням.
Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками в іноземну валюту до 1-2%.
В Україні в силу нерозвиненості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських депозитів (в 1994 році 75%). Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних, але й одночасно менш ліквідних активів.
Лише 5-10% всіх активів склали цінні папери банків та підприємств. Це пояснюється насамперед фактором невизначеності, що домінує в економіці.
Зарубіжний досвід у провадженні інвестиційної діяльності страховиками. Великий інтерес у галузі інвестиційної політики представляє досвід країн ринкової економіки.
Так у Великобританії страхові компанії не тримають, як правило, на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки. Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація, коли страховикові негайно знадобляться кошти. Тому певну частину, в середньому 4 – 5% всіх активів компанії, що займаються страхуванням життя та 10 – 13% активів компаній, що займаються ризиковими видами страхування, складають високоліквідні короткотермінові інвестиції (депозити, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання), що порівняно швидко перетворюються в гроші.
Середньо та довго термінові інвестиції можна розділити на такі групи: цінні папери з фіксованим доходом. акції, нерухомість та іпотечний кредит.
Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії. Вони є надійним капіталовкладенням, яке забезпечує стійкий доход і в той самий час можуть бути швидко реалізовані на ринку.
Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей господарства. Це пояснюється намаганням отримати більш високий доход. Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси.
Нерухомість, як об’єкт інвестування, є дуже привабливою для страхових компаній, бо надійно захищає вкладені кошти від інфляції. Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низько ліквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора.
В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитування. Воно здійснюється в сумі, що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна. Даний вид інвестицій носить довготерміновий та низько ліквідний характер.
Останнім часом набуває популярності такий вид інвестицій, як купівля творів мистецтва, антикваріату, різних цінних колекцій. Це не дає стабільного прибутку, а доход залежить виключно від підвищення цін на данні предмети.
Висновок. З вищенаведеного можна зробити висновок, що найбільш доходними і стабільними є інвестиції в цінні папери з фіксованим процентом, які випускає уряд і місцеві органи влади. В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити, зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік державних цінних паперів.
В цілому за деяких умов (завершення приватизації, стабілізація грошової одиниці) перспективними напрямками інвестицій стануть інвестиції у акції підприємств. Для компаній які здійснюють довготермінове страхування виходом зі становища могло б бути інвестування вільних коштів в будівництво, зокрема житла, це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді.
Література
- Бланк А. И. Інвестиційний менеджмент, К., Ітем 1995.
- Страховий портфель, М., Сомінтек 1996.
- Харченко Н. В. Інвестиційна діяльність страхових компаній. Фінанси України 1996 № 7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
