Реферат на тему:

Становлення економічних функцій Української держави

План

1. Держава і ринок

2. Основи державного регулювання економіки

3. Економічні функції місцевих органів влади

1. Держава і ринок

Наявність двох основних концепцій економічної політики дер-жави є
відображенням тісного взаємозв’язку в реальному житті між державним
регулюванням економіки та її ринковим саморегу-люванням. Держава і ринок
визначають напрям, в якому розвива-ються економічні процеси. Обсяги
регулюючих функцій, які вико-нують держава і ринок, час від часу
змінюються. Серед головних чинників таких змін — рівень розвитку
продуктивних сил, політич-на орієнтація країни, характер історичного
етапу, на якому знахо-диться суспільство, його соціальна структура,
національні особли-вості та ін.

Там, де порушувалася гармонія взаємодії ринку і держави, краї-ни
потрапляли до глибокої кризи. Якщо взагалі відкидається ри-нок, логіка
економічних процесів призводить таку державу до пов-ної стагнації. Більш
ніж півстолітня практика колишнього Радян-ського Союзу на рубежі 70-80-х
років завершилася глибокою і всеосяжною кризою.

Якщо ж, навпаки, суспільство розвивається тільки на основі рин-кових
механізмів, вільної конкуренції, тоді їх сліпа стихія також призводить
до потужних соціальних струсів. Весь західний світ у зв’язку з такою
практикою пережив у 1929-1933 рр. часи «великої депресії» і зробив
відповідні висновки, створивши систему держав-ного економічного
регулювання.

Знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим
саморегулюванням — одне з ключових завдань, яке сьогодні постало перед
Українською державою.

Перехід до ринку, економічні реформи не можуть бути для Ук-раїни
самоціллю. Це саме стосується приватизації державного майна та інших
ринкових заходів. Це лише інструменти, які поряд з поси-ленням
державного впливу на економіку мають забезпечити досяг-нення важливих
суспільних цілей. Такими цілями є підвищення рівня життя широких верств
населення, зміцнення здоров’я нації, формування розвинутої матеріальної
та духовної культури народу, досягнення соціального миру і стабільності,
гармонії у взаєминах людини з природою, екологічної безпеки,
забезпечення Українській державі гідного місця у світовому
співтоваристві.

Особливістю для України є те, що становлення ринку та інститу-тів
національної держави збігаються у часі. За цих умов внаслідок слабкості
молодої держави є загроза деформування ринкових струк-тур, Тому час
вимагає розбудови тих інститутів держави, які ком-пенсують негативні,
побічні наслідки функціонування ринку. Це інсти-тути планування,
забезпечення економічної безпеки, соціального стра-хування і пенсійного
забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров’я, прав на
працю, захисту інтересів споживачів та ін. Крім того, активної державної
підтримки потребують більшість підприємницьких структур, які залишаються
слабкими, особливо у виробничій сфері. В країні низька ділова
активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна
податкова система. Без подолання цих явищ не буде дієздатного ринку.

Україна має формувати таку національну модель ринку і дер-жавного
регулювання економіки, яка враховувала б історичні реалії та сучасний
зарубіжний досвід.

2. Основи державного регулювання економіки

Державні структури України мають вивчити нагромаджений протягом століть
арсенал форм і методів державного регулювання економіки. Історія
становлення державного економічного регулю-вання — невід’ємна складова
історії економічної політики. Епоха традиційного господарювання, яка
характеризувалась економічною замкнутістю, слабкістю державної влади, не
залишила визначних прикладів державного регулювання господарського
життя. Загаль-нодержавне втручання в економіку яскраво виявилось лише за
ча-сів абсолютизму, переходу до підприємницьких відносин. Цей пе-ріод
увійшов в історію як епоха широкого втручання в економіку держави, що
активно впливала на становлення підприємницьких відносин, ламала цехову
організацію праці, сприяла підвищенню її продуктивності, знищувала
традиції особистої залежності. Одним з перших і найвидатніших державних
юридичних актів з цього питання став ремісничий регламент Людовіка IX
1229 р. у Франції. Згодом, широко застосовуючи політику протекціонізму,
держава активно формувала нову структуру ранньопідприємницької
про-мисловості та торгівлі.

Епоха підприємницьких відносин вільної конкуренції характери-зувалась
значним обмеженням втручання держави в господарське життя. Її
господарська функція зводилась до ролі «нічного вартівни-ка» економічної
системи.

Швидке усуспільнення, концентрація та централізація вироб-ництва
наприкінці XIX — на початку XX ст. зумовили докорінну зміну економічної
ролі держави, господарські функції якої різко зросли. З того часу
держава — активний учасник суспільного про-цесу відтворення благ. У
більшості цивілізованих країн світу, неза-лежно від їх політичної
орієнтації, вона взяла на себе функції за-безпечення розвитку транспорту
і зв’язку, інших систем комуніка-цій, освіти, охорони здоров’я, захисту
природного навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної
та ринкової інфраструктури, соціальної справедливості, оборони.

Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює
умови для розвитку науки і техніки, економіки окре-мих регіонів. Вона
забезпечує грошовий обіг, валютне і митне ре-гулювання, проводить
позичкову і податкову політику.

gdFYE соціальні процеси, співвідношення між якими час від часу
змінюється, відбиваючи різні тенденції роз-витку сучасного
господарського життя.

3. Економічні функції місцевих органів влади

Значну роль у реалізації економічних функцій держави віді-грають місцеві
органи влади, система яких сьогодні в Українській державі формується.

Економічні функції місцевих органів державної влади дуже ши-рокі. В
більшості країн ці органи є повноправними суб’єктами гос-подарської
діяльності. Вони розв’язують проблеми соціального об-слуговування
населення, охорони природного навколишнього се-редовища, продовольчого
забезпечення, економічного планування, регулювання земельних відносин,
розвитку інфраструктури ринку та ін. У розвинутих країнах функціонують
два види місцевих орга-нів влади. Це місцеві органи державної виконавчої
влади і органи місцевого самоврядування. Їх функції різні.

Місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують реалі-зацію на
відповідних територіях політики центрального уряду. Їх економічні
функції є складовою частиною економічних функцій державної виконавчої
влади взагалі. Разом з тим у розвинутих краї-нах склалася практика,
згідно з якою функції центральних і місце-вих органів державної
виконавчої влади розмежовані. Відповідно до цієї практики центральний
уряд делегує, передає частину своїх повноважень в економічній сфері
місцевим органам державної вла-ди. Цей процес має назву деконцентрації
повнова-жень. На місцеві органи державної виконавчої влади, як правило,
покладаються функції управління майном підприємств, що входять до
державного сектора, нагляду за дотриманням законодавства, забезпечення
екологічної та економічної безпеки, державної реє-страції суб’єктів
підприємницької діяльності та ін.

Отже, державне господарство має кілька рівнів. Є також кілька рівнів
реалізації економічних функцій держави. Найяскравіше ба-гаторівневий
характер державного господарства виявляється у краї-нах із федеративним
державним устроєм. Для цих країн характер-на поліцентрична модель
державного регулювання економіки.

Проблема розмежування компетенції центральних і місцевих органів
державної виконавчої влади у сфері економічного регулювання стоїть і
перед Україною. Вирішення цієї проблеми сприяти-ме завершенню процесу
формування економічних функцій Україн-ської держави з урахуванням
сучасного зарубіжного досвіду.

Місцеве самоврядування як. форма управління територіями на засадах
самоорганізації громадян також виконує властиві для нього економічні
функції. Серед завдань, які покладаються законом на ці органи, є
розробка, затвердження і виконання місцевих бюджетів, прийняття планів
розвитку відповідних територій, встановлення місцевих податків і зборів,
управління об’єктами комунальної (му-ніципальної) власності, надання
жителям міст і селищ різноманіт-них послуг тощо.

Держава і місцеве самоврядування розмежовують свою компе-тенцію у сфері
економічного регулювання на основі чинного зако-нодавства. В Україні
інститут місцевого самоврядування знаходиться на стадії формування. В
процесі його становлення має враховува-тися як зарубіжний, так і
вітчизняний багатий досвід розвитку міс-цевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в тій чи іншій формі виникло майже одночасно з
державою як продовження додержавної організації управління, проте
найбільшого розвитку воно набуло в період фор-мування підприємницького
ладу. Реформи, спрямовані на розви-ток підприємництва, практично у всіх
країнах супроводжувались зміцненням і розширенням компетенції органів
місцевого само-врядування. Так, у Росії, до складу якої входила основна
частина українських земель, нові органи місцевого самоврядування, що
мали назву земств, були створені після реформи 1864 р.

В Україні місцеве самоврядування також у різних формах має більш ніж
тисячолітню історію, яка, на жаль, була обірвана. Глибо-кий слід у
багатьох містах залишило магдебурзьке право. Сьогодні інституція
місцевого самоврядування в Україні знову відроджує-ться. Економічні
функції його в основному пов’язані з житгєзабез-печенням міст і сіл,
створенням умов для повсякденного життя лю-дей, адже всі ми, проживаючи
на території того чи іншого населе-ного пункту, є населенням країни.

Від того, як здійснюються функції місцевого самоврядування, багато в
чому залежить рівень життя, його якість тощо. Не випад-ково третій
президент США Т. Джефферсон назвав місцеве самовря-дування «республікою
в мініатюрі», а французький історик О. Ток-віль визначав місцеве
самоврядування як «інститут, в якому сила вільних націй».

У тих країнах, де ліквідується інститут місцевого самоврядуван-ня, його
органи, держава змушена брати на себе також його еко-номічні функції.
Проте держава віддалена від місцевих справ як у просторі, так і за
економічними інтересами. Внаслідок цього нагромаджуються серйозні
територіальні проблеми, виникають диспро-порції, заморожується місцева
ініціатива, наростає споживацтво на тлі бюрократизації центральної
влади, а отже, гальмується соціаль-но-економічний розвиток усього
суспільства.

Економічна діяльність сучасної держави відіграє дуже важливу роль. Поряд
з приватною ініціативою і громадською самодіяльніс-тю вона є вирішальним
фактором суспільного прогресу. Українська держава лише розпочала
проводити власну економічну по-літику. Від її успіху залежатиме доля
вибору українського народу.

Похожие записи