.

Стан ринку, його основні елементи: місткість, кон’юнктура та конкуренція (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4176
Скачать документ

Реферат

на тему:

Стан ринку, його основні елементи: місткість, кон’юнктура та конкуренція

Місткість ринку – це кількість товарів і послуг, які є на ринку в даний
момент.

У ринкові відносини вступає безліч суб’єктів – виробників, споживачів,
посередників. Тому на ринку складається певна кон’юнктура. Кон’юнктура
ринку – це сукупність економічних умов, що складаються на ринку в кожний
даний момент, від яких залежить процес реалізації. Кон’юнктура ринку
визначається економічними показниками, які характеризують стан ринку. Це
співвідношення попиту і пропозиції, рівень цін, місткість ринку,
платоспроможні можливості споживачів і т.д.

Основним ринковим індикатором для продавця і для покупця є ціна.
Встановлення рівноважної ціни на ринку при взаємодії попиту та
пропозиції зображено на рис. 5. По осі абсцис на рисунку відкладено
кількість продукції, по осі ординат – ціна продукції.

Чим вище ціни при незмінних доходах, тим менше споживач може придбати
товарів і послуг за свої доходи і навпаки. Для підприємця зростання цін
– свідчення зростання попиту на його продукцію, а отже і прибутку.
Перспектива отримати більше прибутку спонукає його розвивати
виробництво. Зниження цін веде до зворотних процесів.

За необмеженої дії ринкових законів кон’юнктура ринку може змінюватися
досить динамічно і характеризуватися різними станами. Можна виділити три
якісних стани ринкової кон’юнктури: дефіцит товару, надлишок і ринкова
рівновага. Дефіцит характеризує певний стан кон’юнктури ринку, коли
платоспроможний попит перевищує пропозицію продукції при фіксованому
значенні ціни.

Р

Рн надлишок S

Pc C

Pд дефіцит D

Q1 Qc Q2 Q

Рисунок 1. Взаємодія попиту та пропозиції

На графіку це горизонтальна відстань між відповідними точками на кривій
пропозиції і кривій попиту.

Дефіцитна кон’юнктура ринку може бути короткочасною (випадковою), а може
мати сталий характер. Короткочасний дефіцит на ринку може виникати як у
системі переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки.
Він відбиває тимчасові диспропорції у відтворенні певного продукту і
частіше пов’язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями
циклічності виробництва, ціновими факторами.

Тривалого характеру дефіцитові надають певна система економічних
відносин та принципові засади відповідної моделі господарювання.

За певних економічних умов дефіцит як стійка диспропорція попиту та
пропозиції набуває загального і тривалого характеру. Позаринкова і
позацінова природа такого роду дефіциту криється в принципових засадах
господарського механізму певної економічної системи. Янош Корнаї
(угорський економіст) вважає можливим навіть класифікувати за цією
ознакою основні сучасні типи господарювання як ресурсообмежену
(постійнодефіцитну) економіку та економіку обмеженого попиту.

Класичним прикладом ресурсообмеженої економіки довгі роки була економіка
СРСР та країн Східної Європи. Внаслідок функціонування
адміністративно-командної моделі управління економікою цих країн
виробилася специфічна господарська система з характерними ознаками.
Серед них:

відокремлення власника від виробника, а функції безпосереднього
господарювання – від функції управління і планування;

відсутність ринкового контролю співвідношення виробництва і реальної
потреби в товарах, планування “від досягнутого”;

безмежність державної бюджетної підтримки нерентабельного виробництва;

символічність економічних стимулів праці та впливу цін на поведінку
виробництва, стійка інвестиційна напруженість.

Протилежним станом ринкової кон’юнктури є надлишок товару на ринку.
Товарний надлишок характеризує стан ринкової кон’юнктури, коли за певної
ціни пропозиція товару на ринку перериває платоспроможну потребу в
ньому, тобто перевищує попит.

Як у випадку із дефіцитною ринковою кон’юнктурою, надлишок товару на
ринку може бути тимчасовим чи стабільним. Ілюстрацією екстремального
прояву періодичної надлишкової кон’юнктури ринку можуть бути кризи
перевиробництва товарів.

Соціально-економічні передумови стійкого перевищення товарної пропозиції
над товарним попитом виникають при безпосередньому зв’язку
товаровиробника із ринком, із покупцем як представником завжди
конкретного платоспроможного попиту. Поєднання економічної самостійності
товаровиробника з економічною відповідальністю за результати
господарювання робить пошук покупця продукції законом економічного
виживання і розвитку. Виникає конкуренція виробників за право
реалізувати свою продукцію покупцеві, що веде до насичення ринку
товарами.

Сучасна модель змішаної економіки, спираючись на зазначені принципи,
весь час відтворює деякий надлишок матеріальних, трудових, інвестиційних
ресурсів.

Виділимо ще один істотний стан ринкової кон’юнктури, що характеризується
точкою збігу значень попиту і пропозиції, – стан ринкової рівноваги,
тобто повну відповідність обсягу пропозиції і обсягу попиту за умови
встановлення певного рівня ціни, що задовольняє продавців і покупців
товару. Така кон’юнктура ринку є, як правило, короткочасною, якщо мати
на увазі постійне балансування значень попиту та пропозиції навколо
точки рівноваги. Ринкову рівновагу як бажаний стан кон’юнктури неможливо
зафіксувати на тривалий термін. Це суперечило б дії раніше зазначених
рухливих факторів. Суперечність між потребою у збалансованості попиту та
пропозиції і об’єктивно обмеженими можливостями їх підтримання є
основною в системі причин неефективності централізованого директивного
планування виробництва.

Кількість товару на ринку дорівнює платоспроможному попиту на ньому при
встановленні ціни на товар, що характеризується як ціна рівноваги. Для
ситуації, зображеної на рис 6.5, такою ціною рівноваги буде Рс, при
цьому буде реалізовано Qc товару.

Сегментація ринку. Розбивка ринку на чіткі групи покупців, для кожної з
яких можуть бути потрібні різні товари і/або комплекси маркетингу
називається сегментуванням ринку. Фірма розробляє різні методи
сегментувався ринку, складає профілі отриманих сегментів і оцінює
степінь привабливості кожного з них.

Отже, основною передумовою ефективної товарної, цінової, збутової та
рекламної діяльності фірми є виділення більш-менш однорідних груп
споживачів — сегментація ринку.

Сегментом ринку називають групу споживачів, що зайняті пошуком
однорідних товарів та згодні їх купити.

Процес розподілення всіх потенційних споживачів ринку будь-якого товару
чи послуги на досить великі групи таким чином, щоб кожна з них мала
особливі вимоги до даного товару або послуги — називається сегментацією.

В свою чергу сегментація має такі ознаки:

Сегментація застосовується включно до споживачів (покупців) окремого
виду товарів чи послуги. Сегмент — це завжди якась група споживачів —
покупців годинників, верстатів, консультаційних послуг, учбових програм.

Сегмент виявляє вимоги до модифікації товару і цим відрізняється від
ринку, що характеризується особливим видом товарів.

Використання декількох характеристик при сегментуванні не є
обов’язковим, сегмент може базуватись і на одній ознаці (рівень доходу
на сім’ю, релігійні погляди). Практика показує доцільність багатомірної
сегментації.

Сегментація — атрибут ринку покупця, оскільки саме боротьба фірм за його
гроші примушує глибше вникати в потреби споживача.

Щоб розбити ринок на сегменти, потрібно врахувати багато різних
факторів. Головними принципами сегментації ринку можна назвати такі: 1)
географічний; 2) психографічний; 3) поведінковий; 4) демографічний.

Види та методи конкурентної боротьби. Ще одним елементом ринку є
конкуренція. У повсякденному житті ми часто зустрічаємо слова:
“конкуренція”, “конкурентна боротьба”, “конкурентоспроможність” і т.д.
Цим термінам надають різні значення, але всі вони можуть бути зведені до
двох понять: “конкурентна боротьба” і “конкурентний ринок”. Перше
поняття стосується способів поведінки окремих фірм на ринку; друге –
ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-яких товарів, які
впливають на поведінку і діяльність фірм (кількість фірм на ринку, типи
товарів, що продаються).

Конкурентність ринку визначається тими межами, у рамках яких окремі
фірми здатні впливати на ринок. Чим менше окремі фірми впливають на
ринок, де вони реалізують свою продукцію, тим більш конкурентним
вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається
тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише
тоді, коли на ринку діє так багато фірм, що кожна з них ніяк не може
вплинути на ціну товару і сприймає її як таку, що визначається ринковим
попитом і пропозицією. Такий ринок називають цілком конкурентним. А
фірми, що діють в умовах цілком конкурентного ринку, не ведуть між собою
конкурентної боротьби. Якщо окремі фірми мають можливість впливати на
ціну товарів, то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок,
де ця можливість реалізується, цілком конкурентним уже не вважається.

Отже, конкуренція – категорія явно суперечлива. З одного боку існує
твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, – цілком
конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою
конкурентної боротьби. Одні економісти стверджують, що конкуренція –
велике благо, інші наполягають на тому, що конкуренція, яка протиставляє
суб’єкти ринку і породжує монополію, – велике зло для економіки. Тому
необхідно з’ясувати, що являє собою конкуренція.

Цей термін походить від латинського слова, що означає “зіштовхнення”. Як
економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за
найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення
найбільших прибутків.

Конкуренція – об’єктивний економічний закон розвинутого товарного
виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою і примусовою
силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах,
розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових
форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Дія інших економічних законів відбувається у формі примусових сил
конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною
силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського
механізму.

На нижній стадії розвитку капіталістичного способу виробництва (початок
XVI – кінець XIX століття) панувала вільна конкуренція між власниками
невеликих підприємств, які виробляли товари на невідомий ринок, у формі
внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна конкуренція
зумовила розвиток концентрації та централізації виробництва і капіталу і
на певному етапі привела до виникнення монополій.

Суть конкуренції проявляється і в тому, що вона, з одного боку, створює
такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для
придбання товарів, а продавець – для їх реалізації. З іншого боку в
обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище
інтересу партнера. В результаті і покупець, і продавець при укладенні
угоди повинні йти на взаємний компроміс при визначенні ціни, інакше
угода не відбудеться, а кожен з них понесе збитки.

Неодмінною умовою конкуренції є незалежність суб’єктів ринкових
відносин. Ця незалежність проявляється, по-перше, в можливості
самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи
послуг; по-друге, у свободі вибору ринкових партнерів. У процесі
конкуренції господарюючі суб’єкти взаємно контролюють один одного, при
чому здійснюють це краще, ніж державні органи.

Враховуючи, що конкуренція є суперечливою категорією, можна виділити
позитивні і негативні наслідки. Серед позитивних наслідків конкуренції
можна виділити такі:

сприяє розвитку НТП;

примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін;

веде до покращення якості продукції і обслуговування споживачів;

вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Серед негативних наслідків конкуренції можна виділити такі:

створює умови для боротьби, інфляції та банкрутства окремих підприємців;

веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх
несправедливого розподілу;

сприяє виникненню економічних криз;

виступає важливим фактором монополізації економіки.

Конкуруючі суб’єкти поводять себе на ринку по – різному, виходячи з тих
завдань, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три типи
конкурентної поведінки:

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг
суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин
(нова продукція, нові технології, нові форми організації виробництва).
Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових суб’єктів
до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.

Пристосувальна конкурентна поведінка – це упередження дій конкурентів у
галузі модернізації виробництва. Вона застосовується тоді, коли
підприємець не впевнений у своїх інноваційних можливостях. У цьому
випадку він намагається скопіювати у стислі терміни досягнення своїх
суперників.

Гарантуюча конкурентна політика покликана забезпечити стабілізацію на
тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення
якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг,
пов’язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип конкурентної поведінки
застосовується тоді, коли підприємець не має можливості суттєво
змінювати виробничу і комерційну програми і має слабку інноваційну базу.

На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед між гігантськими
об’єднаннями, всередині них, а також між підприємствами різних форм
власності. ЇЇ особливістю є те, що центр боротьби все більше
переміщується зі сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого – на
міжгалузевий, з національного – на інтернаціональний рівні.

Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і
послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, тимчасове
зниження цін, умов оплати. Водночас використовуються і такі “мирні”
методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про
єдину політику.

Як складова частина господарського механізму конкуренція діє через
попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими
виробниками, споживачами. Так, із посилення конкуренції між виробниками
виростають пропозиція товарів і послуг, їх якість, внаслідок чого
знижуються ціни. Зворотній механізм існує за конкуренцією покупців. У
результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова
ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання
пропозицій народного господарства.

На нижній стадії капіталізму панувала вільна конкуренція, для якої
характерна велика кількість конкурентів – виробників і конкурентів –
покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.
Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживача. Ідеальною
моделлю у цій схемі є ситуація, коли споживач завжди має рацію. За
вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. На
сучасному етапі таким вимогам відповідають сільськогосподарські ринки.

В умовах капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній
боротьбі між різними формами приватного капіталу (промислового,
торговельного, банківського) і всередині кожного з них. Така конкуренція
набуває форми внутрішньогалузевої та міжгалузевої.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, що
діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень
техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці
на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на
виготовлення певного виду товару, а отже і індивідуальна вартість
виробництва. Але ціни на ринку тяжіють до витрат, що встановлюються на
підприємстві, які виробляють переважну масу продукції. Тому результатом
внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних
витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які
діють в різних галузях народного господарства. Через різні умови
виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують
неоднакову масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті
товаровиробники, які отримують меншу кількість прибутку, намагалися
вкладати свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це
відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки)
зменшувалась (що згодом зумовлювало зростання попиту на них ), а в
других – збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього
ринкові ціни на товари, виготовлені у галузях, куди переливаються нові
капітали, знижуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталу) –
зростають. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється,
переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал
буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є елементом
середніх ринкових цін або цін виробництва.

З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на
монополістичну або недосконалу.

За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує
схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні
товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють
стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної
конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація
стосується перш за все якості продукту чи послуг, завдяки чому у
споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути
диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для
товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за
інтенсивністю реклами тощо.

Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в
суперництво не тільки (або навіть не стільки) за допомогою цін, але й
шляхом всебічної диференціації продукції й послуг.

Олігополістична конкуренція характеризується небагатою чисельністю
учасників конкуренції – коли відносно мала (в межах десятку) кількість
фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є
“велика трійка” в США – “Дженерал моторз”, “Форд”, “Крайслер”.

За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і
диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках
сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо;
диференціація – на ринках споживчих товарів.

Недосконала конкуренція ведеться між крупними компаніями (всередині
монополістичного сектора) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба
за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання
державних контрактів, кредитів. Ця конкуренція все більше ґрунтується на
впровадженні нових досягнень НТП. Тому розрізняють цінову і нецінову
конкуренцію.

Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом
зниження витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без
істотної зміни їх якості і асортименту. Підприємці при цьому нерідко
маніпулюють цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок
збуту, а потім підвищують).

Нецінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживачів
шляхом впровадження досягнень НТП у виробництво, що підвищує якість
продукції, її асортименту. Для завоювання ринків збуту компанії
продовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити
покупцям.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться
неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж,
укладення угод про єдину політику цін).

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. –
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. – К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. – М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). – К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019