.

Ринкова рiвновага (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1 2471
Скачать документ

Зміст

Вступ
Розділ 1. Основні фактори впливу на ринкову рівновагу
1.1. Конкурентне середовище, закон попиту та пропозиції,ринкова ціна
Розділ 2. Механізм досягнення ринкової рівноваги
2.1. Сутність ринкової рівноваги та її види
2.2. Теорія рівноваги Л. Вальраса
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Економіка як сфера життя суспільства, де здійснюється виробництво товарів та послуг, обмін ними, розподіл та споживання, завжди передбачає можливість вибору для її су’бєктів. Так, підприємці вибирають найкращі серед ринків збуту продукції, закупівля сировини , між перспективами розширення і згортання виробництва; споживачі вибирають серед великої маси товарів і послуг ті, у які можна вкласти свої обмежені кошти.
Проте в економіці виділяють три фундаментальні проблеми вибору [1], які стосуються всіх без винятку економічних систем.
Перша проблема – що виробляти? Її доводиться розв’язувати підприємцям при організації своїх виробництв. Необхідно вибрати такий вид продукції, який забезпечив би прибуток і процвітання фірми. Ринок створив оригінальний механізм урахування потреб споживачів, їхні “голоси” фіксуються у вигляді грошових витрат на купівлю того чи іншого товару. “Голосування” грошима — це не що інше, як прояв споживчого попиту, що є досить надійним механізмом виробничої орієнтації підприємств.
Друга проблема-як виробляти? В її основі лежить спосіб виробництва, його технологія. Визначальним фактором тут є ринкова конкуренція між виробниками.
Третя проблема – для кого виробляти? Її розв’язання залежить від бажання і можливостей споживачів купити той чи інший товар. Визначаються вони величиною грошових доходів споживачів, їх смаків, звичайно значну роль відіграють ціни на товари чи послуги.
Зазначимо, що рішення приймаються виробниками і споживачами самостійно, а оскільки у розв’язанні цих проблем їх бере участь велика кількість, то, здавалося б , це повинно призвести до диспропорції та хаосу в економіці. Проте ринкова система, незважаючи на окремі недоліки, усе ж забезпечує порядок і стабільність. Бажання отримати особисту вигоду — “економічний егоїзм” [2] А.Сміт — підштовхує виробника швидко реагувати на зміни у потребах суспільства. Діє механізм “невидимої руки”, механізм самоконтролю — співвідношення попиту, пропозиції, цін, що і спрямовує дії суб’єктів ринку, призводе до рівноваги.
“Вартість”, “конкурентне середовище ”, “пропозиція”, “попит”, “ціна” — є фундаментальними поняттями економічної теорії, у певний час даним поняттям свої праці присвятили видатні економісти А.Сміт, Д.Рікардо, Л.Вальрас, М.Туган-Барановвський, А.Маршалл. Окрім суто теоретичного, ці поняття мають і значне практичне значення, так як фактично не існує незалежних ринків і зміна попиту і пропозиції на одному може викликати несподівану, або закономірну, реакцію на інших. Наприклад низький врожай пшениці в цьому році на Україні вплине на ціни комунальних послуг через низку взаємопов’язаних ринків , та інше. [3]
Метою даної роботи є вивчення механізмів досягнення ринкової рівноваги, детальний огляд фундаментальних понять ринкової економіки.

Розділ 1. Основні фактори впливу на ринкову рівновагу

1.1 Конкурентне середовище, закон попиту та пропозиції,ринкова ціна

Конкуренція — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни. [4]
Конкуренція відбиває зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв’язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об’єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.
Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:
1.Цінова — один з видів конкуренції, пов’язаний з використанням цін як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку. Включає швидке маневрування (маніпулювання) цінами, систему поступок для тих чи інших покупців іншими фірмами-збутовиками тощо. Через цінову конкуренцію продавці впливають на попит головним чином за допомогою зміни в ціні. При ціновій конкуренції продавці рухаються по кривої попиту, підвищуючи або понижуючи свою ціну. Це гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити, з огляду на чинники попиту, витрат або конкуренції. Однак із усіх контрольованих переміних маркетингу конкурентами легше усього дублювати саме цю, що може привести до стратегії копіювання або навіть цінової війни. Більш того, уряд стежить за ціновими стратегіями. [5]
2. Нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін.
3. Чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу. [6]
Ознаки досконалої конкуренції :
• безліч продавців і покупців;
• однорідність і подільність товарів, що продається;
• відсутність бар’єрів для входу або виходу з ринку;
• висока мобільність чинників виробництва;
• рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)
• раціональність учасників
• відсутність трансакційних витрат або податків. [7]
4. Недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють.
Розповсюдженою є наступна класифікація форм недосконалої конкуренції:
• монополія, в якій існує тільки один продавець (наприклад, ринок газопостачання);
• олігополія, в якій існує невелика кількість продавців (наприклад, ринок мобільних послуг);
• монополістична конкуренція, в якій існує багато продавців, що виробляють схожі товари, які водночас дещо відрізняються (критерієм диференціації може бути навіть місце знаходження продавця);
• монопсонія, в якій існує тільки один покупець (наприклад, ринок важкої зброї)
• олігопсонія, в якій існує невелика кількість покупців. [8]
Попит – це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.
Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об’єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар розуміється як об’єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами — попит як об’ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть купувати по різних можливих цінах.

Крива попиту

Крива попиту сумарно для всіх споживачів є результуючою крива попиту для кожного споживача окремо. Незважаючи на назву, крива попиту не завжди є власне кривою, іноді це може бути графік прямої лінії, в залежності від складності сценарію.
Криві попиту використовуються для оцінки поведінки агентів конкурентних ринків і дуже часто розглядається комплексно з кривими пропозиції збалансованої ціни (ціни, за якою всі продавці готові продати, а всі покупці – купити, також відомої як ціна ринкового клірингу) і збалансованої кількості (обсягу товарів чи послуг, що будуть вироблені та продані без надлишкового збільшення пропозицій чи надлишкового скорочення попиту) на ринку.
Закон попиту – величина (об’єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов’язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x). Тобто підвищення ціни викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення ціни попиту.
Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об’єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.[9]
Нецінові фактори, які впливають на попит:
• рівень доходів у суспільстві;
• розміри ринку;
• мода, сезонність;
• наявність товарів-субститутів (замінників);
• інфляційні очікування.
Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об’єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.
Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об’єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.
У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019