Реферат на тему:
Проблемні засади модерної теорії утворення абсолютної ренти
Спроба представити ринкову економіку як соціально справедливе
(орієнтоване) суспільство, побудоване на приватній власності без поділу
її на трудовий і нетрудовий тип, привело до того, що знизився інтерес (а
по суті, соціальне замовлення) до вивчення механізму утворення рентних
доходів та їх використання, оскільки вони стали значною мірою засобом
зростання приватних капіталів і їх власники не хочуть, щоб акцентувалася
увага науковців на їх нетрудовому походженні і, навпаки, заохочується
думка, що рента, так само, як і прибуток, є лише результатом реалізації
приватної власності на засоби виробництва, в т. ч. й на землю. А тому
рентні доходи і надалі залишаються даниною, яку сплачує населення країни
власникам нетрудового типу приватної власності, як на загальнодоступні,
так і на рідкісні (обмежені) засоби виробництва.
Логічно побудованої теорії утворення абсолютної ренти в сучасних умовах
немає до цих пір. Причиною цього є, по-перше, те, що не робився акцент
на існування трудового і нетрудового типу приватної власності, а тому ще
й дотепер йде дискусія з приводу того, чи існує земельна рента в
дрібнотоварному сільськогосподарському виробництві. А. Сміт і Д. Рікардо
також звернули на це увагу і капіталістичну приватну власність
розглядали як трудовий тип приватної власності. А відтак й земельна
власність прирівнювалася до капіталістичної приватної власності. Тому й
виникла суперечність: з одного боку, земельна рента є нетрудовим
доходом, а, з другого боку, пояснити механізм її утворення з точки зору
вартісних (трудових) відносин важко.
По-друге, не робився акцент на те, що причиною виникнення товарних
відносин є трудовий тип приватної власності, а нетрудовий, навпаки,
заперечує їх існування. І оскільки в умовах капіталізму переплелись
трудовий і нетрудовий тип приватної власності в одне єдине ціле, то
капіталістичний спосіб виробництва є не просто вищою стадією розвитку
товарного виробництва, але й патологічною формою його прояву. Якщо
товарні відносини побудовані на принципі: від кожного – за здібностями,
кожному – за працю, і, таким чином, виключають соціальний паразитизм, то
нетрудова приватна власність робить їх слухняним знаряддям використання
товарних відносин для одержання нетрудового доходу.
По-третє, товарні відносини, а відтак і закон вартості розглядались лише
з точки зору виробництва, а тому нетрудова приватна власність не
включалась як вартісноутворюючий чинник. Насправді вони представляють
собою самовідтворюючу систему відносин, що включає в себе відносини
виробництва, розподілу, обміну і споживання, які представляють собою
процес відтворення. А тому закон вартості також слід розглядати з точки
зору відтворення.
Оскільки це не робилося, то й не вивчався процес модифікації вартості
товару, зокрема механізм формування вартості відтворення, завданням яких
є не тільки еквівалентний обмін, а й забезпечення планового й
пропорційного розвитку усіх галузей суспільного виробництва, незалежно
від об’єктивних умов господарювання. Такими умовами, крім органічної
будови капіталу, природно-кліматичних умов і т. д. є й наявність
нетрудової приватної власності. А отже, вона також є вартісноутворюючим
чинником, який сприяє перетворенню фіктивного (нетрудового) доходу в
реальний (трудовий) дохід, що і є матеріальною (економічною) основою
існування власників нетрудового типу приватної власності, а по суті їх
соціального паразитизму. Адже вони споживають реально існуючі товари,
вироблені безпосередніми виробниками, що дісталися їм внаслідок
нееквівалентного обміну, зокрема реалізації нетрудової приватної
власності. А затрати праці, вся їх «виробнича» діяльність спрямовані на
те, щоб зберегти свій статус власника нетрудового типу приватної
власності назавжди.
Проведений аналіз дає підстави для таких висновків:
1) рента – це передусім нетрудовий дохід, який одержується власником
нетрудового типу приватної власності;
2) джерелом утворення ренти є додатковий продукт (додаткова вартість),
який створюється безпосередніми виробниками, і виступає як надлишок між
виробленою і спожитою продукцією (вартістю і собівартістю продукції);
3) якщо за умов феодалізму рентою вважався весь додатковий продукт, який
привласнювався землевласником (феодалом), то за умов капіталізму рентою
вважається лише та частина додаткової вартості, яка не зв’язана з
підприємницькою діяльністю, і є лише результатом реалізації нетрудової
приватної власності на засоби виробництва; це чисто нетрудовий тип
доходу;
4) якщо при феодалізмі рента утворювалася на основі адміністративних
методів формування нетрудового типу приватної власності та юридичної
(адміністративної) залежності безпосередніх виробників (селян-кріпаків)
від свого власника, то при капіталізмі вона утворюється на основі
використання законів товарного виробництва і має скритий характер;
основою її утворення і надалі залишається нетрудовий тип приватної
власності;
5) оскільки ринкова економіка хоч і є механізмом використання
економічних законів розвитку товарного виробництва, але збереження
нетрудового типу приватної власності на засоби виробництва надає їй
патологічної форми, відповідно механізм утворення рентних доходів за
умов ринкової економіки є таким же, як за умов класичного капіталізму.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
