Тернопільська с/г академія
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Економічна теорія»
на тему:
ПРИРОДА ЦІНИ. ЧИННИКИ,
ЯКІ ФОРМУЮТЬ ЦІНУ
СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОЇ ЦІНИ
СУТНІСТЬ РИНКОВОЇ ЦІНИ
Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами, купуючи продукти
харчування, одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що
називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну.
Квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо
людина наймається на роботу, то їй за послугу праці виплачують заробітну
плату, яка є ціною товару «робоча сила».
Ціною є відсотки за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні
матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за купівельними
цінами.
Отже, на ринках товарів існує безліч цін. Ще не так давно в еко-змічних
словниках, підручниках ціна визначалась як грошове заження вартості
товару. А вартість, як відомо, — це втілена й зечевлена в товарі
абстрактна праця. Вона визначається кількістю суспільне необхідного
робочого часу, потрібного для виготовлення певної споживної вартості при
суспільне нормальних умовах виробництва, середньому в цьому суспільстві
рівні умілості та інтенсивності праці.
Однак на практиці вартість одного товару (тобто витрат суспільне
необхідного часу) часто вища, ніж вартість іншого товару, але ринкова
ціна його менша. В чому ж справа? Виявляється, ціна залежить також від
співвідношення попиту і пропозиції на товари. У нашому прикладі ціна
другого товару вища тому, що попит на нього перевищує пропозицію цього
товару, а отже, ціна вища, ніж вартість. Є й інші чинники, що пов’язані
не з вартістю, а з іншими причинами.
Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару гільк в тому разі, коли
існує рівновага між попитом і пропозицією.
В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими
причинами. Через це універсальним визначенням ціни є таке.
Ціна — це грошова сума, що сплачується за конкретний товар
ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОЇ ЦІНИ
Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом
співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною;
вона не встановлюється спеціальними органами, не нав’язується згори.
Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а
внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна,
встановлена державою або нав’язана приватним монополістом, не має нічого
спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки
ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний
дефіцит товарів і багатьох послуг.
Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах
конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби
виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд
з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.
Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом
президента країни. Для цього мають бути об’єктивні умови:
демонополізація економіки на основі проведення приватизації;
наявність конкурентного середовища;
створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних
форм господарювання.
2. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ
НА ФОРМУВАННЯ ЦІНИ
Систему чинників, що впливають на ціну в ринковій економіці, наведено на
рис. 1
ВАРТІСНІ ЧИННИКИ
Якщо абстрагуватись від інших чинників або розглядати ціноутворення, як
кажуть, «за інших однакових умов», то ціна залежить від вартості товару:
збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки.
Рис. 1. Чинники, що впливають на ціну товару
Як відомо, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до
кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно
— до продуктивності праці.
В умовах ринкової економіки кожний керівник підприємства, кожний
підприємець знає, що підвищення продуктивності праці формує
індивідуальну вартість товару нижчу, ніж суспільне необхідна. І певний
час підприємства, які досягай таких результатів, можуть реалізувати
товар за ціною, вищою, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм
надлишковий прибуток. Однак підвищення суспільної продуктивності праці в
певній галузі виробництва об’єктивно веде до зниження вартості та
відповідно — ціни.
Основні чинники зростання нродукі лвності праці с одночасно і чинниками
зниження ціни.
До них слід віднести:
зростання технічної оснащеності праці;
підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;
поліпшення організації виробництва і праці;
використання матеріальної заінтересованості.
Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має
науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають
ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями
науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення
нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових
предметів праці.
ЧИННИКИ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ
Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є
зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція
сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже
овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі
великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на
овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція
свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати
ціни.
Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і
навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до
підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився).
Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють
зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась
незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність
товарів.
На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна
спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до
зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких
цін.
До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють
зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне
надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання,
поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація
реклами тощо.
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
В умовах ринкової економіки при встановленні ціни, крім економічних
чинників, має враховуватись і психологія покупця. Встановлено, що деякі
споживачі розглядають ціну як показник якості товару або послуги. Тому
підвищення ціни іноді, як це не парадоксально, веде не до зменшення, а
до збільшення попиту на товар. Так, Філіп Котлер наводить такий приклад:
коли фірма «Фляйшман» підняла ціну свого джину за одну пляшку з 4,50 до
5,50 дол., його збут в магазинах не впав, а навпаки зріс. Покупець
сприйняв підвищення ціни як своєрідний сигнал про те, що товар має
високу якість і вартий того, щоб його купували.
Для деяких товарів, які мають відому товарну марку, користуються
особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на
ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум.
Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару.
З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої
цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити
ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних
оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголошуються ціни,
виражені непарними числами.
ВПЛИВ РИНКУ НА ЦІНУ
Як ми вже знаємо, є різні типи ринку: ринок чистої конкуренції, ринок
монополістичної конкуренції, олігопольний ринок. Цінова політика
продавця багато в чому залежить від типу ринку.
В умовах ринку чистої конкуренції коли реалізується однорідний за якістю
товар (цемент певної марки, пшениця певного сорту), ціна повністю
залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання в розмірі цін
дуже незначне. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні
знижувати), Спеціальна цінова стратегія, по суті, не потрібна.
В умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на
товари, що задовільняють певну потребу споживача. Наприклад, покупцю
пропонується 400 видів зубної пасти. Тут продавець може впливати на
ціни, а покупець, маючи широкий вибір товарів, готовий платити за товари
різні ціни. Для того щоб зрозуміти таку поведінку покупця, треба
з’ясувати сутність назви ринку «монополістична конкуренція». У нашому
прикладі мова йде про купівлю зубної пасти. Кожна зубна паста, хоч і
задовольняє одну потребу (чищення зубів), має певні відмінності.
Безумовно, велике значення має те, яка фірма виробляє цю пасту. Проте
важливе значення мають і лікувальні властивості зубної пасти, деякі
компоненти, що входять до її складу тощо. В більшості випадків зубна
паста має певну назву, якою користується тільки цей виробник. Деякі види
зубної пасти користуються значним попитом через високу якість, усталені
звички, авторитет фірми тощо. Така зубна паста для її виробника є
монопольним товаром. Ця монополія переходить на ринок, що дає
підприємцю-монополісту можливість підвищувати ціну на товар.
Не так давно на світовому ринку піднімалось питання, хто має право
користуватися відомими назвами «Шампанське», «Коньяк», «Смирновська
горілка» тощо. Йшлося про те, що таке право має належати не всім
виробникам, а тільки виробникам тієї країни, де розпочалося виготовлення
цих напоїв.
В коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному
залежить від дій конкурентів. Продавець повинен чітко реагувати на них.
Можливості збільшення або зменшення цін обмежені.
І, нарешті, в • s нополп де існує один продавець, ціна регулюється
монополістом. Однак на такому ринку на ціну має впливати державне
регулювання.
3. ВИДИ ЦІН
КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІН У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
У ринковій економіці ціни класифікують за різними критеріями.
Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові,
внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.
За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на
конкурентні, монопольні та регульовані.
Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.
Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, виробництва,
пільгові.
Багатоманітність цін у багатьох випадках залежить не від конкретного
виду товару, а від характеру купівлі-продажу, від ситуації на ринку.
Наприклад, цукор може продаватись за біржовою (оптова торгівля) і
роздрібною ціною (для населення).
ЦІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗМІРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ
Біржо — це ціна на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі.
Вона є важливим і досить достовірним джерелом інформації про рівень і
динаміку цін на відповідні товари. При визначенні біржової ціни
враховують усі угоди між продавцями і покупцями кожного дня на біржових
зборах, позабіржові угоди, що зареєстровані на біржі, а також усі заявки
про пропозицію товарів і про попит на них. Вони надходять від брокерів
або від учасників зборів. Ці дані уважно вивчаються, враховуються попит
і пропозиція, запропоновані ціни. І котирувальна комісія визначає ціну
товару на відповідний день. В окремих випадках можуть встановлюватися
верхня і нижня межі ціни. Інформація про біржові ціни публікуєтьсяв
бюлетенях товарних бірж, у періодичних (щоденних, щомісячних тощо)
котировках.
У країнах з ринковою економікою широко використовуються
внутрішньофірмові трансфертні ціни. Вони застосовуються при обміні
товарами і послугами у межах міжнародних монополій. Об’єктивною основою
існування таких цін є розвиток виробничої кооперації всередині
монополії. Внутрішньофірмові ціни використовуються при поставках
деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів. Як правило, відомості
про такі ціни обмежені, оскільки є комерційною таємницею, їхній рівень
значно відрізняється від цін, що використовуються, коли така продукція
поставляється як запасні частини.
Населення купує товари за роздрібними цінами у магазинах і підприємствах
громадського харчування.
Роздрібна ціна формується виходячи з витрат виробництва і обороту
товарів, прибутку виробничих об’єднань, підприємств і торгових збутових
організацій.
В умовах становлення ринкової економіки існують державні роздрібні, ціни
сільськогосподарського ринку, ціни кооперативної торгівлі, ціни
різноманітних комерційних структур.
Великі партії товару реалізуються оптовикам за цінами виробництва. Така
ціна дорівнює сумі всіх виробничих і маркетингових витрат плюс середній
прибуток на весь авансований капітал. Ціна виробництва в деяких країнах
ринкової економіки становить 40-60 відсотків від роздрібної ціни.
ЦІНИ ЗА СПОСОБОМ ФОРМУВАННЯ
В умовах ринкової економіки більша частина цін формується в умовах
вільної конкуренції, тобто під впливом співвідношення попиту і
пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентн.
Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлюються для
завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці можуть свідомо піти на
зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб перемогти своїх конкурентів. Однак
це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті
підприємці, що мають, як кажуть, «запас міцності», що грунтується на
передовій техніці, технології, значних фінансових ресурсах.
Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як
правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж
ціни виробництва. Монополії встановлюють, як правило, більш високі ціни
збуту своїх товарів і більш низькі ціни на придбання товарів у інших
фірм.
На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлюються в умовах
відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться
боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість
товару і його ціну. А оскільки конкуренції немає, то немає й
необхідності модернізувати виробництво та впроваджувати нові технології.
Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін,
розробляє для цього, як уже зазначалось, анти-монопольне законодавство.
Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо.
В більшості випадків монополія зберігається за державою. Це підприємства
зв’язку, які приватизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в
такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило,
видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна
промисловість.
Деякі ціни через ряд причин регулюються державою, тому їх називають
регульованими.
ЦІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРИТОРІЇ ЇХНЬОЇ ДІЇ
Дія кожної ціни поширюється на певну територію. В межах однієї країни
(це стосується, як правило, великих за територією країн) існують поясні
ціни. По суті, йдеться про диференціацію цін за поясами, кожний з яких
включає певний регіон, що складається з адміністративних одиниць
(наприклад областей). Він характеризується спільними
природно-економічними умовами виробництва, реалізацією і споживанням
певних видів продукції. В Україні, наприклад, найнижчі ціни на картоплю
на півночі, на баштанні культури — на півдні.
Поясна ціна обумовлена істотними відмінностями у видатках на виробництво
продукції, а також на її транспортування до місця споживання.
Кожна країна залежно від структури виробництва, національної вартості на
продукцію має свої і національні ціни.
Наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові культури, ціни на них
значно нижчі, ніж в Україні, де апельсини, мандарини, лимони — це
імпортна продукція, яка обмежена кількістю ввезення і видатками на
транспортування.
Особливе місце серед цін, що встановлюються залежно від території,
належить світовій ціні. Це експортна ціна світових постачальників товару
та імпортна ціна в країнах його ввезення. Для того щоб
зовнішньоторговельна ціна була світовою, вона має відповідати таким
основним вимогам:
бути ціною, за якою здійснюються великі комерційні угоди, що
передбачають не пов’язані між собою експортні або імпортні операції;
платежі за такими комерційними операціями, як правило, мають
здійснюватися у вільно конвертованій валюті;
бути ціною не випадкових, а регулярних експортних або імпортних
комерційних угод, що укладаються у важливих центрах міжнародної
торгівлі, де постійно здійснюються значні за обсягом
зовнішньоторговельні операції за цим товаром;
угоди мають укладатися без будь-яких обмежень адміністративного або
фінансового характеру.
Рівень світової ціни на товар, як правило, залежить від групи країн, які
експортують більшу частину цього товару на світовий ринок. Наприклад,
світові ціни на нафту залежать від організації країн — експортерів
нафти, до якої входять основні країни, що добувають нафту (вона має
назву ОПЕК), ціни на автомобілі — від США, Японії та Німеччини.
Ціни міжнародної торгівлі не можна ототожнювати з цінами фактичних угод,
тобто з конкретними контрактними цінами, інформація про які в більшості
випадків має конфіденційний характер. Відхилення контрактних цін від
світових можуть бути значними. Вони залежать від відмінностей
характеристик і умов поставок товару, ціна якого вважається світовою.
ЦІНИ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Для стимулювання продажу окремих товарів встановлюють так звані пільгові
ціни. Їх використовують для залучення покупців до магазину і збільшення
обсягу продажу товарів, що пропонуються в магазині за звичайними цінами.
Розрахунок тут такий: покупець прийшов купити певний товар за зниженою
ціною, про який він дізнався з реклами, але знайомство з іншими товарами
(а це найефективніше відбувається в самому магазині) спонукає його
купувати їх уже за звичайними цінами.
У пільгових цінах використовуються різноманітні знижки, які слід
розглядати як винагороду споживачам за певні дії, наприклад, за
оперативну своєчасну оплату рахунків за куплені товари, за кількість
купленого товару, коли після певного обсягу (допустімо, 100 одиниць)
ціна за один виріб зменшується, тощо.
Якщо ціна встановлена для товарів без знижки, заздалегідь зазначена
продавцем, її називають вихідною, базисною або ціною пропозиції.
Як правило, ціни на промислову, сільськогосподарську продукцію і послуги
фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах, тому їх називають
Такі ціни калькулюються виробниками виходячи з виробничих витрат,
очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку. Вони
встановлюються на певний період. Ціна змінюється, якщо змінюються
виробничі витрати або умови реалізації на ринку.
У багатьох випадках у встановлених прейскурантних цінах надаються
знижки. Без оголошення величини ціни покупець, по суті, знижку на ціну
не відчуває, тобто він сприймає ціну як звичайну.
4. ВИХІДНА І ОСТАТОЧНА ЦІНА.
МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
ВСТАНОВЛЕННЯ ВИХІДНОЇ ЦІНИ
Той факт, що в умовах ринку ціна встановлюється об’єктивно внаслідок
співвідношення попиту і пропозиції, не викликає сумнівів. Однак не треба
вважати, що виробник товарів сподівається тільки на ціну, яку йому
запропонує ринок, а сам ніякої участі в ціноутворенні не бере. Виробник
товарів, підприємець використовує методику розрахунку вихідних цін,
тобто базисних цін, або цін пропозиції. Товари пропонуються покупцям
саме за такими цінами. А вже під час купівлі-продажу виникає (під
впливом співвідношення попиту і пропозиції), за якою і реалізується
товар.
Методика розрахунку вихідних цін включає постановку завдання
ціноутворення, оцінку витрат виробництва, врахування попиту на товар,
аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення.
Ця методика відома майже всім продавцям на міських ринках. Селянин
привіз у місто продавати, припустімо, м’ясо. Вже до приїзду він поставив
певне завдання: реалізувати свій товар за таку суму, щоб грошей
вистачило на купівлю потрібного йому товару. Він приблизно знає витрати
виробництва (вартість витрачених кормів, оцінка своєї праці). Далі
селянин цікавиться, які ціни склалися на ринках міста, порівнює свою
продукцію з продукцією конкурентів і встановлює вихідну ціну. Отже,
проблема встановлення вихідної ціни вирішується, як правило, на рівні
мікроекономіки, а осіаючна ціна відображує рівень макроекономіки.
Розглянемо особливості кожного етапу формування вихідної ціни.
ЗАВДАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА, ФІРМИ
Основним завданням ціноутворення є покриття витрат виробництва і
одержання прибутку. Це випливає з особливостей ринкової економіки, де,
як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має
найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при
встановленні ціни є максимізація поточного прибутку.
Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає
в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають завдяки зниженню
цін або виробництву товарів високої якості.
ОЦІНКА ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
Зниження ціни має певну мінімальну межу — покриття витрат з виробництва,
розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо
підприємство за допомогою ціни не покриває витрат виробництва, то воно
через певний час зазнає банкрутства.
У зв’язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат виробництва.
Витрати виробництва як елемент ціни тісно пов’язані з
функ-ціонально-вартісиим аналізом. Для того щоб успішно використовувати
ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник повинен весь час шукати
шляхи до зниження витрат виробництва. А для цього слід дуже ретельно
вивчити всі комплектуючі деталі з метою можливості їхньої конструктивної
переробки, стандартизації, використання дешевших технологій. Виявляють
деталі та вузли, строк служби яких перевищує строк служби товару в
цілому. Це дає можливість організувати виробництво деталей і вузлів з
меншими витратами або збільшити строк придатності товару в цілому.
Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити витрати
виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринкова (суспільно
необхідна), то виробник, реалізуючи товари за ринковими цінами, одержує
надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОПИТУ
При встановленні ціни треба враховувати попит, що склався на цей товар.
Підвищення ціни може зменшити купівельну спроможність покупців, а отже,
і попит на товар. Практика ринкової економіки свідчить про необхідність
вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних
цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до
певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає
падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевого товару,
вважаючи, що він низької якості й може завдати йому шкоди.
Слід ураховувати також еластичність попиту на товари, про який ми вже
говорили. Виробники повинні знати, що якщо товар втрачає еластичність
попиту, треба знижувати ціни.
Отже, можна зробити висновок: якщо мінімальна ціна визначається
витратами виробництва то максимальна ціна залежить від попиту на цей
товар.
Однак на діапазон цін впливають й інші причини.
АНАЛІЗ ЦІН І ТОВАРІВ КОНКУРЕНТІВ
На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурентів. Виробник
повинен знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для цього
використовують різні способи: порівняння цін за допомогою прейскурантів,
закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців
про якість товарів конкурентів та рівень цін на товари.
Якщо встановлено, що якість товару не поступається якості товару
конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни товару конкурентів. Якщо
товар за якістю кращий, ніж товари конкурентів, можна встановити вищу
ціну.
МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Є багато методів ціноутворення. І кожна фірма має право обрати той з
них, який відповідає її інтересам (рис. 2).
Рис. 2 Система методів ціноуктворення у ринковій економіці
Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за
формулою:середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий додаток іноді
називають націнкою, її розмір залежить від виду товару, попиту на нього,
вартості товарної одиниці, обсягу продажу тощо.
Для багатьох підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі
рівноваги попиту і пропозиції.
Як уже зазначалося, продавець відчуває цю рівновагу за стійким попитом
на свої товари. Популярний також метод розрахунку ціни на основі аналізу
безбитковості та забезпечення цільового прибутку.
Цей метод заснований на вивченні графіка беззбитковості. Виробник знає,
що покриття валових витрат виробництва потребує певного обсягу
виробництва товаврних одиниць.
Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін,
їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня
беззбитковості та одержання бажаного прибутку.
У ринковій економіці все ширше використовується метод встановлення цін
на осанові вілчутності та цінності товару. Сутність його полягає в тому,
що головним чинником ціноутворення стають не витрати продавця, а
купівельне бажання покупця, використання обстановки, в якій здійснюється
купівля-продаж. Наприклад, чашка кави у престижному ресторані коштує
дорожче, ніж у звичайній закусочній.
Метод встановлення цін з урахуванням рівня поточних цін користується
значною популярністю. Підприємці вважають, що рівень поточних цін
відбиває колективну мудрість, справедливу норму прибутку, гарантує певну
рівновагу в межах галузі.
В окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах. Цей метод
ціноутворення зумовлений конкурентною боротьбою, прагненням одержати
замовлення. Коли фірма зацікавлена в укладенні контракту з вигідним
клієнтом, вона може піти на деяке зниження ціни. Проте тут є обмеження:
ціна не може бути нижчою, ніж собівартість, і значне зменшення прибутку
загрожує фінансовому становищу виробника.
Встановлення цін на новий товар. Досвід показує, що спочатку виробник
встановлює на товар, який раніше не вироблявся, високі ціни. У такому
разі говорять, що фірма знімає «вершки» з ринку. Проте це можливо за
певних умов: великий попит, висока ціна не повинні швидко «створювати»
нових конкурентів і, нарешті, висока ціна має відповідати високій якості
товару.
5. ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ
РИНКОВИХ ВІДНОСИН
УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ У ЦІНОУТВОРЕННІ
Дехто вважає, що з переходом до ринку держава усувається від
ціноутворення. Насправді ж вона має вплив на ціни, в певних межах у ряді
випадків бере участь у ціноутворенні.
Світовий досвід показує, що вплив держави на ціноутворення здійснюється
за такими напрямами:
• встановлення основних правил ціноутворення;
• державний контроль за цінами;
• державна підтримка цін в аграрному секторі;
• використання цін для захисту інтересів країни у зовнішньоекономічних
відносинах.
ВСТАНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Держава розробляє і приймає закони, в яких встановлює правила
ціноутворення. У різних країнах ринкової економіки вони мають свої
особливості. Однак, абстрагуючись від них, можна визначити деякі спільні
вимоги до ціноутворення:
між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо
встановлення фіксованих цін. Має зберігатися внутрішньогалузева
конкурентна боротьба;
виробник не має права вимагати від дилерів (посередників, які реалізують
товар) продажу свого товару за певною роздрібною ціною. Він може тільки
рекомендувати роздрібну ціну;
продавець зобов’язаний пропонувати свій товар торговельним підприємствам
на однакових умовах щодо рівня цін. Відхилення можуть бути тільки у тих
випадках, коли продавець має вищі витрати обігу (віддаленість місць
реалізації потребує більших транспортних витрат), коли є якісні
відмінності в товарі (випущено нову марку велосипеда з вищими якісними
властивостями);
продавець не повинен пропонувати товар за ціною нижчою, ніж
собівартість, з метою усунення конкурентів;
фірми мають право підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком
періодів дії державного контролю за рівнем цін.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЦІНАМИ
Контроль держави за цінами в ринкових умовах господарювання зумовлений
такими причинами.
По-перше, в монопольних галузях господарства немає вільного
ціноутворення через відсутність конкуренції. Підприємства таких галузей
можуть зловживати встановленням високих, по суті монопольних цін. До
таких галузей належать комунальне господарство держави, державний
зв’язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах
суспільства і споживачів.
По-друге, в деяких галузях в окремі періоди може різко скоротитись
пропозиція товарів і послуг або значно зростає попит. Для того щоб
обмежити різке підвищення цін, держава може встановити певний рівень
цін, який образно називають «стелею ціни». Це законодавче встановлена
максимальна ціна, яку продавцю дозволяється пропонувати на свій товар
або послугу.
Державний контроль за цінами стосується в основному товарів першої
необхідності. Треба мати на увазі, що в умовах ринкових відносин
встановлення «стелі цін» на певні товари і послуги призводить у ряді
випадків до їхнього дефіциту. Це пояснюється тим, що послаблюються
стимули до розширення виробництва.
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЦІН
У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ СЕКТОРІ
Через особливості сільськогосподарського виробництва держава контролює
ціни у цьому секторі. Основна мета державного втручання у ціни на
сільськогосподарську продукцію полягає в збереженні паритету цін.
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЦІН
У ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ
Міжнародна торгівля зазнає політичного і економічного втручання з боку
держави. Це стосується і ціноутворення.
На рівень цін впливають мита, які включаються до ціни. Вони мають різне
призначення. Передусім мита є на імпортні товари. Вони впроваджуються з
метою одержання доходів до державного бюджету або для захисту
національної економіки. Фіскальні мита, як правило, застосовуються до
товарів, які не виробляються всередині країни (наприклад, в Україні це
кава, банани).
Протекціоністські мита встановлюються для захисту місцевих виробників
від іноземної конкуренції.
До країни, яка експортує товар, можна застосувати мито (при цьому ціна
зростає) або щорічну квоту. Для того щоб уникнути невигідних торгових
бар’єрів, країна обирає той чи інший спосіб встановлення експортної
ціни. Наприклад, японські автомобільні компанії під загрозою введення
Сполученими Штатами Америки більш високих мит погодилися на
запровадження добровільних експортних обмежень на експорт своїх товарів
у США.
Держава враховує при встановленні мита ще одну обставину. Деякі країни
намагаються реалізувати надлишкову продукцію за демпінговими цінами, які
нижчі за її собівартість. Для боротьби з демпінгом запроваджуються
спеціальні мита, які покликані захистити національну промисловість.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
