Реферат на тему:

Показники, які характеризують використання фондів підприємства

Використання фондів підприємства може бути проаналізовано за допомогою
цілої низки показників. Розглянемо основні з них.

Швидкість обороту виробничих фондів має дуже важливе значення для
підприємця: що вона більша, то краще. Швидкість обороту фондів,
кількість оборотів за рік визначається за формулою

де ? — швидкість обороту фондів; О — один рік (12 місяців); об — час
обороту капіталу (фондів).

Основні виробничі фонди здійснюють за рік тільки певну частку свого
обороту, а оборотні виробничі — кілька оборотів. Наприклад, якщо час
обороту устаткування становить 10 років (120 місяців), то воно здійснить
за рік М1С = — обороту. Якщо час обороту сировини становить 4 місяці, то
ця частина оборотних виробничих фондів здійснить за рік 3 обороти — -г^·

Відповідним чином можна підрахувати швидкість обороту або коефіцієнт
оборотності оборотних коштів. Якщо час обороту оборотних коштів, або ще
називають оборотністю оборотних коштів, становить 40 днів, то кількість
оборотів дорівнюватиме 9. Збільшення швидкості обороту оборотних коштів
сприяє тому, що підприємство може зменшити суму грошей, яку потрібно
тримати в обороті.

Час обороту виробничих фондів дорівнює середньому часові, протягом якого
загальна маса виробничих фондів, авансована у грошовій формі, здійснює
повний оборот і знову повертається підприємцю у грошовій формі. Оскільки
швидкість обороту основних та оборотних виробничих фондів неоднакова —
оборотні виробничі фонди обертаються значно швидше, то загальна сума,
авансована в оборотні виробничі фонди, може повернутися ще до того, як
здійснять свій повний оборот основні виробничі фонди.

Проілюструємо це за допомогою прикладу (табл. 10). Припустимо, що
капітал, авансований в основні фонди, становить 150 тис. гр. од., у тому
числі у виробничі споруди — 50 тис. гр. од., строк дії яких 25 років; у
машини та устаткування — 80 тис. гр. од., які функціонують протягом 10
років; у дрібне устаткування та інструменти — 20 тис. гр. од., строк
служби яких дорівнює 4 роки. Вартість оборотних фондів становить 45 тис.
гр. од., вони роблять 4 обороти за рік.

Таблиця 10 Оборот основних і оборотних виробничих фондів

Елементи продуктивного капіталу Вартість, гр. од. Кількість оборотів за
рік, ? Річний оборот, гр. од.

Виробничі споруди 50000 1/25 2000

Машини, устаткування 80000 1/10 8000

Дрібне устаткування та інструменти 20000 1/4 5000

Основні виробничі фонди, разом 150000 1/10 15000

Оборотні виробничі фонди 45000 4 180000

Увесь авансований у виробничі фонди капітал 195000 1 195000

Використовуючи дані, наведені в табл. 10, визначимо річний оборот,
швидкість обороту та час обороту всього авансованого у фонди капіталу та
різних його частин. Річний оборот капіталу, авансованого у виробничі
фонди, становить 195 тис. гр. од., він здійснює протягом року 1 оборот.
При цьому оборотні фонди обернулися за рік 4 рази, основні фонди зробили
тільки 1/10 свого обороту. Капітал, авансований у виробничі фонди,
повернеться підприємцю через 1 рік, тобто раніше, ніж здійснять свій
повний оборот основні виробничі фонди — 10 років (150000 : 15000, або 1
: 1/10).

Зменшення часу обороту фондів передбачає зменшення часу виробництва (час
виготовлення продукції) та часу обігу (час, необхідний для того, щоб
придбати необхідні для виробництва цієї продукції засоби виробництва, та
час, щоб її реалізувати). Збільшення швидкості обороту фондів істотно
впливає на зменшення витрат виробництва та збільшення прибутків.

Показники ефективності використання фондів підприємства

До основних показників, які характеризують ефективність використання
фондів, належать фондовіддача Фв і матеріаловіддача Мв, а також
показники, обернені до них, відповідно фондомісткість Фм і
матеріаломісткість Мм. Фондовіддача розраховується як відношення
вартості готової продукції ГП до вартості основних виробничих фондів Ф0.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використання оборотних
виробничих фондів. Вона може бути обчислена як відношення вартості
готової продукції до вартості використаних матеріалів М.

Узагальнюючим показником ефективності використання матеріальних ресурсів
підприємства є матеріаломісткість, що розраховується як відношення
вартості спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, енергії та
інших предметів праці) до вартості готової продукції. У практичній
діяльності підприємства використовують також показники, що
характеризують ефективність використання металу, енергії тощо на одиницю
продукції (металомісткість, енергоємність).

Розрахунок усіх цих показників можна представити за допомогою формул:

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є
коефіцієнт оборотності К0. Один з методів його обчислення був наведений
вище. Цей показник можна також розраховувати як відношення виручки від
реалізації В до середнього залишку оборотних коштів О3:

Цей показник ще називають фондовіддачею оборотних коштів.

Останніми роками динаміка цих показників по більшості підприємств
України незадовільна. Велика частина основних виробничих фондів зношена
морально і фізично. Проблеми оновлення основних виробничих фондів,
перебудови їх структури для України є дуже актуальними. Це пов’язано з
необхідністю переходу до інтенсивного наукомісткого, ресурсозберігаючого
типу суспільного відтворення, а також з тим, що на 90-ті роки припав
період досягнення стану повного зношення дуже великими групами фондів.
Вони були введенні в дію в 50-60-х роках XX ст. Ситуацію поглиблював
кризовий стан економіки України впродовж тривалого часу. Це також
позначилося на зменшенні кушвельної спроможності господарюючих
суб’єктів, що значно ускладнювало реалізацію вже виробленої продукції.

Основні показники ефективності діяльності підприємства

Поняття ефективності — одне з центральних в економічній теорії та
практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає
доцільність дій господарюючого суб’єкта в економічній системі.
Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну
ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій,
спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна — на
поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі
тощо, економічна — на підвищення прибутковості всієї господарської
діяльності, суспільна — на подолання нерівності в розподілі доходів і
підтримання соціальної справедливості, виробнича — на мінімізацію витрат
і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов’язані між
собою, взаємозалежні і разом визначають ефективність економічної системи
країни загалом.

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що
характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети
аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результатів
діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурентами. Для
такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, що відображають
діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення
тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємства, тобто
розрахунку показників ефективності функціонування окремих підрозділів
або виробництва окремого виду продукції.

Планування як розробка завдань підприємства на перспективний і поточний
періоди передбачає співставлення вигоди використання різних видів
ресурсів або їх поєднання у певному періоді та можливості їх зміни в
майбутньому. Кожна з цілей, що стоять перед підприємством, потребує
аналізу низки показників, що дає змогу прийняти конкретні рішення щодо
поведінки підприємства. Джерелом інформації є звітність підприємства:
річний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про
рух капіталу, звіт про рух коштів та ін. На основі даних звітності
визначається кінцевий результат роботи підприємства у вигляді
нарощування власного капіталу за звітний період. Діяльність підприємства
можна проаналізувати за економічними показниками, об’єднаними у групи,
кожна з яких характеризує економічний потенціал підприємства, економічну
ефективність, конкурентоспроможність і фінансову стійкість.

Економічний потенціал підприємства характеризують: активи фірми, обсяг
продажів, прибуток чистий і валовий, основний і оборотний капітал,
власний і позичковий капітал, виробничі потужності, науково-дослідні
роботи та ін.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками:
прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками
використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних
виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів
(матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін.

Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки економічної
ефективності суспільного виробництва і в загальному вигляді вимірюється
як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої
чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва. В
окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією
і визначається її кількістю, виробленою в одиницю робочого часу, або
витратами праці на одиницю продукції. На рівні підприємства основними
показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток
(прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю
часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на
виробництво одиниці продукції. Вони розраховуються за формулами

W=Q/T; t = T/Q,

де JF — виробіток; t — трудомісткість виробленої продукції; Q — обсяг
виробленої продукції; ?— витрати живої праці на виробництво одиниці
продукції.

Як уже зазначалось вище, основними показниками ефективного використання
основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і
матеріаломісткість.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів
продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати
за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні
активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебіторської та
кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов’язаннями у
визначені терміни. Фінансове становище підприємства можна проаналізувати
за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання
активів і власних коштів. Платоспроможність — це показник, що
характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов’язання.
Коефіцієнт платоспроможності дорівнює

Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто
вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий
ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів,
низький — навпаки.

Ліквідність — це здатність вчасно сплатити борги (зобов’язання).
Коефіцієнт ліквідності дорівнює

Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми.

В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інформації про
результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі
необ’єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір
партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать
від вивчення фінансового становища майбутнього партнера.

Список використаної літератури

Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.

Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.

Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.

Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань:
Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.

Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.
— 297 с.

Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристь, 2000. — 861 с.

Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О.
Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.

Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.:
МАУП, 1998. — 92 с.

Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.

КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. — М.:
Прогресс, 1978. — 494 с.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.— 311с.

Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. —
М.: Республика, 1996. — 785 с.

Милль Дж. Основы политической экономии: В 2 т. — М.: Прогресс, 1980.— Т.
2.— 480с.

Мостовая Е. Б. Основы экономической теории: Курс лекций. — М.: Инфра-М;
НГАЭиУ, 1997. — 496 с.

Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,
стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.

Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. — СПб.: Питер,
2000. — 288 с.

Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. — М.:
Прогресс, 1995. — 352 с.

Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. — К.: Віпол, 1994.
—704с.— Ч. I, П.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. ?.
?. Климка, В. ?. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.

Похожие записи