Курсова робота

Особливості і форми доходів у країнах ринкової економіки

Зміст

TOC \o «1-3» \h \z \u HYPERLINK \l «_Toc28507415» Вступ PAGEREF
_Toc28507415 \h 2

HYPERLINK \l «_Toc28507416» 1. Поняття і сутність доходів у ринковій
економіці PAGEREF _Toc28507416 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc28507417» 1.1 Сутність та види доходів PAGEREF
_Toc28507417 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc28507418» 1.2 Доходи від тіньової економіки
PAGEREF _Toc28507418 \h 7

HYPERLINK \l «_Toc28507419» 1.3 Державна політика доходів PAGEREF
_Toc28507419 \h 8

HYPERLINK \l «_Toc28507420» 2. Система розподілу доходів в ринковій
економіці PAGEREF _Toc28507420 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc28507421» 2.1 Сутність і механізм розподілу доходів
PAGEREF _Toc28507421 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc28507422» 2.2 Заробітна плата і доходи від трудової
діяльності PAGEREF _Toc28507422 \h 13

HYPERLINK \l «_Toc28507423» 2.3 Структура доходів населення України
PAGEREF _Toc28507423 \h 16

HYPERLINK \l «_Toc28507424» 3. Легалізація доходів як фактор
підвищення економіки України PAGEREF _Toc28507424 \h 19

HYPERLINK \l «_Toc28507425» 3.1 Проблеми, пов’язані з тінізацією
доходів PAGEREF _Toc28507425 \h 19

HYPERLINK \l «_Toc28507426» 3.2 Заходи, щодо зменшення рівня
тінізації доходів PAGEREF _Toc28507426 \h 23

HYPERLINK \l «_Toc28507427» Висновки PAGEREF _Toc28507427 \h 24

HYPERLINK \l «_Toc28507428» Література PAGEREF _Toc28507428 \h 25

HYPERLINK \l «_Toc28507429» Додаток 1. Звіт про виконання Державного
бюджету України по доходах на 1 листопада 2002 року PAGEREF
_Toc28507429 \h 27

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Особливості і форми доходів у країнах
ринкової економіки”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань,
пов’язаних з формами та особливостями доходів в ринковій економіці.
Також метою написання роботи є поглиблення теоретичних і практичних
знань в галузі економічної теорії, вироблення умінь застосовувати їх при
вирішенні конкретних практичних завдань, сприяння розвитку пошуку
сучасних наукових досягнень і уміння їх самостійно застосовувати при
вирішенні прикладних проблем.

Основними завданнями дипломної роботи є: вивчення та узагальнення
теоретико-методологічних засад з питань сучасного стану формування
доходів в Україні; проведення всебічної діагностики ситуації із
застосуванням сучасного інструментарію; розробка та оцінка
альтернативних підходів до вирішення визначеної проблеми;

Актуальність обраної теми полягає в тому, що для країн з перехідною
економікою регулювання доходів надзвичайно актуально, тому що в умовах
економічної кризи спостерігається особливо гостре протиріччя між
обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм на тлі зниження
життєвого рівня населення і зрослих вимог до кінцевого попиту як одному
з головних двигунів економічного росту. Глобальні соціально-економічні
перетворення, що торкаються всіх сторін життєдіяльності суспільства,
викликають необхідність зваженої й обґрунтованої політики доходів.

В роботі розкриваються наступні питання: сутність та види доходів, їх
особливості в умовах ринкової економіки, державна політика у сфері
управління доходами, проблеми та перспективи детінізації доходів в
Україні тощо.

При написані роботи автором використовувались нормативні акти,
підручники, монографії, аналітичні статті, періодичні видання з
економічної теорії, політекономії, макроекономіки тощо.

1. Поняття і сутність доходів у ринковій економіці

1.1 Сутність та види доходів

Основними виробничими факторами є: земля, включаючи всі природні
ресурси; капітал, або інвестиційні ресурси (засоби виробництва,
транспортні засоби і збутова мережа); праця, тобто усі фізичні і
розумові здібності людей, які застосовуються у виробництві товарів і
послуг; підприємницькі здібності.

Доход на кожний з перерахованих факторів відповідно до економічної
теорії дорівнює граничному внеску цього фактора в отриманий
підприємством (фірмою) доход після реалізації продукції. Такий розподіл
доходу можна було б вважати справедливим по відношенню і до робітників,
і до власників майнових ресурсів (землі, капіталу й ін.). У дійсності ж
розподіл доходів виходячи тільки з теорії граничної продуктивності
приводить до значної нерівності, у першу чергу через нерівність у
розподілі виробничих ресурсів. Тому в умовах сучасного демократичного
суспільства необхідна державна політика доходів, спрямована на
зм’якшення цієї нерівності. У силу недосконалої конкуренції на ринку
розмір доходів (включаючи ставки заробітної плати) найчастіше не
відбиває внеску факторів виробництва у випуск продукції.

Розглянемо докладніше, що являє собою доход по кожному з факторів.

Номінальні доходи, характеризують рівень грошових доходів незалежно від
оподатковування і зміни цін. Реальні доходи характеризують доходи з
урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів, а також витрат на виплату
податків і інших обов’язкових платежів. Для визначення реальних доходів
із загальної суми всіх доходів віднімаються податки й інші платежі в
бюджет. Сума, що залишилася, рівна вартості спожитих і частково
накопичених населенням товарів, утворює фонд кінцевих реально
використовуваних у даному періоді доходів населення. Динаміка реальних
доходів визначається шляхом порівняння кінцевих доходів за різні
періоди, виражених у порівнянних цінах.

Заробітна плата — це ціна, виплачувана за використання праці, іншими
словами, за трудові послуги, надані працівниками самих різних професій
при реалізації їхньої ділової активності.

До вартості будь-якого товару входить вартість природних ресурсів,
включаючи землю. Доход, що приносить цей фактор виробництва, називається
рентою, або економічною рентою. У більш широкому змісті економічна рента
— це ціна, що сплачується за використання землі й інших природних
ресурсів, кількість яких строго обмежена. Обсяг використовуваних
природних ресурсів, як правило, не змінюється в скільки-небудь значних
масштабах, фіксований характер пропозиції цих ресурсів означає, що попит
виступає єдиним діючим фактором, що визначає ренту.

Хоча для суспільства в цілому природні ресурси виступають як
безкоштовний дарунок природи, але, з погляду окремих користувачів її,
рентні платежі являють собою витрати. Для окремих фірм або підприємств
земля має альтернативні варіанти використання (наприклад, для оброблення
сільськогосподарських культур або для житлового будівництва). Така
альтернатива визначає в чималому ступені господарське поводження фірми.

Доходом на капітал економічна теорія називає відсоток. На практиці він
з’являється в декількох видах. Якщо капітал має грошову форму, то
постачальники грошового капіталу одержують доход у вигляді позичкового
відсотка. Якщо капітал з’являється в упредметненій формі, то його
власники з некорпоративного підприємницького сектора одержують доход у
виді доходу на власність, а корпорації — у виді прибутків корпорацій.

При визначенні ставки відсотка варто враховувати розходження між
номінальною ставкою і реальною, очищеною від інфляції.

Реальна ставка — це процентна ставка з виправленням на інфляцію: вона
дорівнює номінальній ставці мінус рівень інфляції. Саме реальна ставка
має головне значення для прийняття рішень по інвестиціях. Процентна
ставка розподіляє наявні гроші між тими галузями, де вони виявляться
найбільш продуктивними і, отже, найбільш прибутковими.

Підприємницький доход (прибуток) приходиться на підприємницьку
здатність, або заповзятливість. Цей доход є винагородою підприємця за
виконання ним наступних функцій: по’єднання капіталу, праці і природних
ресурсів у єдиний процес виробництва товару або послуги; прийняття
основних рішень по управлінню фірмою; введення нових продуктів,
технологій; ризик, що відноситься до вкладених коштів.

Підприємницький доход — це частина прибутку, що залишається в
розпорядженні підприємця після сплати відсотка на взятий їм кредит.
Підприємницький доход не є заданою величиною, а залежить від того, як
хазяює підприємець.

Сімейні доходи і структура використання їх.

Величина реальних доходів залежить не лише від розмірів грошових
доходів, обсягу безплатних і пільгових послуг, а й від рівня цін на
предмети споживання і тарифів на послуги, величини квартирної плати,
розмірів податків.

Необхідно також враховувати наявність безробіття, тривалість робочого
дня, соціальний захист особи тощо.

Показники реальних доходів населення найповніше характеризує рівень
добробуту народу через сімейні доходи. Сім’я є насамперед демографічним
поняттям і початковою економічною ланкою. Вона являє собою об’єднання
людей, засноване на шлюбі або повній спорідненості та пов’язане
спільністю побуту, сімейним доходом і взаємною відповідальністю.
Найважливіша функція сім’ї — народження і виховання дітей. Тому значний
економічний інтерес викликає економічна основа відтворення сім’ї —
сімейний доход. Якщо досліджується душовий доход, то найбільш правильну
картину дає не той доход, який нараховується як середній на душу
населення у масштабі країни, а той, який реально складається у кожній
сім’ї.

Є досить різноманітні джерела сімейних доходів. Це оплата праці,
надходження із суспільних фондів споживання, доходи від кооперативної
діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від
індивідуальної трудової діяльності. Всі ці джерела сімейних доходів
мають трудове походження.

Частину доходів сім’я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді
безплатних послуг, грошових виплат і натуральної оплати. Це в основному
пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки в санаторії, будинки
відпочинку, дитячі табори відпочинку, на утримання дітей в дошкільних
закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім’ї, де більше дітей.
У його формуванні закладена праця всього суспільства і разом з тим
кожного працездатного члена сім’ї.

У сімейному бюджеті підвищується роль доходів від власності, особистого
підсобного господарства, а також від індивідуальної трудової діяльності.

Структура сімейних доходів за своїми джерелами досить різноманітна. Вона
залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку
продуктивних сил.

Сімейний доход не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто
набору товарів і послуг, розрахованого на основі норм і нормативів
споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.
Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня
доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій,
стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Серед них слід
назвати харчування, придбання одягу, взуття, купівлю меблів, предметів
культури і побуту (включаючи автомобілі, мотоцикли), витрати на
соціально-культурні та побутові послуги, нагромадження та інші видатки.

Зростання доходів не тільки веде до повнішого задоволення потреб сім’ї,
а й змінює структуру напрямів і переваг використання сімейних доходів.
При цьому виявляються деякі важливі закономірності цього процесу.

Харчування в структурі сімейних доходів займає одне з найважливіших
місць. Зменшення його частки є позитивною тенденцією, яка свідчить про
підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на
харчування є необхідною основою існування людини, вони визначаються
традиційними сімейними потребами населення і менш за все піддаються
скороченню. Людина економить на харчуванні в останню чергу, коли всі
інші ресурси вже вичерпані.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів
зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень, які використовуються
для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.

1.2 Доходи від тіньової економіки

Поряд з господарською діяльністю, що протікає в легальних рамках, у
країнах з ринковою економікою і постсоціалістичними країнами існує
досить великий сектор неформальної (тіньової) економіки. У країнах, що
переходять до ринкової економіки, доходи від неформальної господарської
діяльності відіграють помітну роль у загальних доходах населення.

Тіньова економіка являє собою сукупність неврахованих і протиправних
видів економічної діяльності. Складовими частинами тіньової економіки є
фіктивна економіка, нелегалізована частина «другої» економіки, «чорна»
економіка.

Основою фіктивної економіки, розповсюдженої в СРСР в останній період
існування адміністративно-командної системи, були різноманітні приписки,
порушення звітності, відхилення від установлених норм і стандартів, що
дозволяють одержувати нетрудові доходи.

Під «другою» економікою тоді ж прийнято було розуміти всі ті форми
виробничої діяльності, що ведуться поза державним сектором,—
індивідуальне і несерійне виробництво. В «другій» економіці є й елементи
приховання від фінансових і контрольних органів, що відносяться власне
до тіньової економіки.

«Чорна» економіка — це незаконна виробнича діяльність, тісно зв’язана з
економічною злочинністю.

Від легального, тіньовий доход відрізняється насамперед тим, що його
власник не платить податків. Зайняті в неформальній (тіньовий) економіці
підприємці і працівники найманої праці не повідомляють ніяких
обов’язкових зведень офіційним органам — податковим, соціального
забезпечення, статистичним по обліку зайнятості, а також уникають
контактів із профспілками.

1.3 Державна політика доходів

Державна політика доходів полягає в перерозподілі доходів через
держбюджет шляхом диференційованого оподатковування різних груп
одержувачів доходу і соціальних виплат населенню. При цьому значна
частка національного доходу переходить від шарів населення з високими
доходами до шарів з низькими доходами.

Держава, організовуючи через бюджет перерозподіл доходів, вирішує
проблему підвищення доходів незаможних шарів населення, створює умови
для нормального відтворення робочої сили, сприяє ослабленню соціальної
напруженості і т.д. Ступінь впливу держави на процес перерозподілу
доходів можна вимірити обсягом і динамікою витрат на соціальні цілі за
рахунок центрального і місцевого бюджетів, а також розміром
оподатковування доходів.

Можливості держави в перерозподілі доходів багато в чому обмежуються
бюджетними надходженнями. Нарощування частки соціальних витрат понад
податкові надходження веде до перетворення їх у могутній фактор росту
бюджетного дефіциту й інфляції. Збільшення соціальних витрат держбюджету
навіть у межах отриманих доходів веде до надмірного росту податків,
здатному підірвати ринкові стимули.

Доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і
юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів,
надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України.

Основним джерелом доходів бюджету є податкові доходи, а в податкових
доходах — податок на добавлену вартість, податок на прибуток, акцизний
збір, податки з населення тощо. Статистичні дані про доходи Бюджету
України в 2002 році наведені в Додатку 1.

2. Система розподілу доходів в ринковій економіці

2.1 Сутність і механізм розподілу доходів

Розподіл доходів — це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між
виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція
перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості
спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, або
новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні
зв’язки: між державою і членом суспільства, між державою і
підприємством, між підприємством і його працівником, між власником
засобів виробництва і найманим робітником та ін. У цих зв’язках
виявляються різноманітні форми доходів, кожна з яких має своє економічне
призначення.

Об’єктивно розподіл доходів залежить від того, що новостворена вартість
складається з необхідного продукту, який використовується для
задоволення потреб безпосередньо виробників, і додаткового продукту для
задоволення особистих потреб підприємців і загальних суспільних потреб
(розширення виробництва, соціальної та духовної сфери, створення
резервів).

Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою і підприємством
будь-якої форми власності. Об’єктом такого розподілу є прибуток —
різниця між ціною, за якою підприємство реалізує свою продукцію, та її
собівартістю.

Прибуток підприємства розподіляється на дві частини: одна йде в
розпорядження держави, друга — залишається в розпорядженні підприємства.
Це особлива форма розподілу, від якої залежить існування держави,
фінансування загальнодержавних програм розвитку народного господарства,
соціально-культурних заходів, утримання державного апарату, забезпечення
оборони країни. Разом з тим в результаті розподілу доходів підприємство
повинно мати умови для відповідної господарсько-фінансової діяльності.

Підприємство сплачує державі податок на прибуток до державного
бюджету(див. Додаток 1.). Світова практика господарювання в умовах
ринкових відносин має в основному однаковий принцип розподілу прибутку у
вигляді податку. Розмір останнього залежить тільки від розміру прибутку
і має для всіх однакову міру вилучення (певна частка з прибутку).

Важливе значення має установлення пропорції розподілу прибутку між
державою і підприємством. Якщо вилучається надмірна частка прибутку, то
підприємство втрачає стимули для розвитку виробництва, не має можливості
для поліпшення соціальних умов життя людей. По суті, підривається
основна ланка народного господарства, від якої залежить доля розвитку
всього суспільства.

Водночас, якщо держава не матиме достатніх коштів, то це негативно
відбиватиметься на науково-технічному і економічному прогресі всього
суспільства. Розвиток фундаментальних наук, нових напрямів технічного
прогресу, розв’язання ряду глобальних проблем можливі тільки за умови
участі держави та її централізованих фондів.

Отже, важливим принципом розподілу доходу є встановлення оптимального
співвідношення, яке створювало б сприятливі умови для поєднання
економічних інтересів суспільства і підприємств.

Нам уже відомо, що сукупний суспільний продукт у натуральній формі
складається із засобів виробництва (засобів і предметів праці) та
життєвих засобів. Засоби виробництва спрямовуються на виробниче, а
життєві засоби — на особисте споживання.

Важливе значення має розподіл фонду життєвих засобів. Він охоплює, як
правило, основну частку всього продукту, яка утворюється на основі
необхідного і частини додаткового продукту. За своїм матеріально-речовим
складом фонд життєвих засобів — це сукупність предметів споживання і
послуг, який об’єктивно необхідний для задоволення особистих потреб
людини, забезпечує відтворення і розвиток її здатності до праці,
утримання непрацездатних членів сім’ї.

Коли йдеться про розподіл необхідного продукту, то цей процес іноді
вважають тотожним процесу розподілу фонду життєвих засобів. Проте фонд
життєвих засобів і необхідний продукт — це не тотожні поняття, а отже,
не синоніми.

У системі суспільного відтворення необхідний продукт формується у
процесі виробництва, проходить через фази розподілу, обміну і
споживання. Головним функціональним призначенням необхідного продукту є
відтворення робочої сили.

Лише на фазі споживання необхідний продукт набуває своєї завершеної
форми як фонд життєвих засобів, тобто виступає у вигляді предметів
споживання і послуг, які безпосередньо забезпечують особисте споживання.

Таким чином відбувається процес трансформації необхідного продукту у
фонд життєвих засобів.

Це можна показати на такому прикладі. Завод виробляє верстати. З усієї
маси вироблених верстатів одна частина йде на заміщення спожитих засобів
виробництва, друга становить необхідний продукт, а решта утворює
додатковий продукт. Зрозуміло, верстати, які утворюють необхідний
продукт, це тільки матеріальна передумова останнього. Заперечувати це
означає, що підприємство, яке виробляє засоби виробництва, не створює
необхідного продукту. Насправді воно створює матеріальний еквівалент
необхідного продукту, який потім трансформується через обмін на життєві
засоби.

Після реалізації продукції необхідний продукт набуває грошову форму, яка
надходить до працівника у вигляді заробітної плати, грошових виплат із
суспільних фондів споживання. Далі працівник свої грошові доходи на
ринку (тобто через обмін) перетворює на предмети споживання і платні
послуги. Крім цього, він одержує через суспільні фонди споживання
безплатні послуги. І тільки після всього цього на стадії споживання
необхідний продукт набуває форму фонду життєвих засобів.

Як бачимо, необхідний продукт послідовно набуває різні форми, виступає у
вигляді натуральної продукції, грошових доходів, товарів і послуг, фонд
життєвих засобів виступає тільки у вигляді предметів споживання і
послуг, які безпосередньо споживаються працівниками і членами їх сімей.
Іншими словами, це необхідний, а також частина додаткового продукту на
стадії споживання.

Структура фонду життєвих засобів буде такою. Спочатку можна виділити
товари і послуги разового користування та товари і послуги тривалого
користування.

До товарів і послуг разового користування належать продукти харчування,
послуги транспорту і зв’язку, послуги культурно-освітніх установ, освіти
і охорони здоров’я, побутові послуги.

До товарів і послуг тривалого користування належать житло, товари
господарсько-побутового і культурного призначення, одяг, взуття, білизна
тощо.

Структуру фонду життєвих засобів можна розглядати також за формами
розподілу. Серед них є такі форми, де розподіл залежить від трудової, а
також підприємницької діяльності суб’єктів: заробітна плата тих, хто
працює за наймом, і особисті доходи працівників від реалізації продукції
колективних підприємств, доходи від індивідуальної трудової діяльності,
доходи від підсобного господарства, кооперативної діяльності, доходи
підприємців.

Також є доходи, безпосередньо не пов’язані з оцінкою результатів праці.
Це суспільні фонди споживання. Вони можуть надходити до населення через
державний бюджет, а також через спеціальні фонди підприємств (в Україні
вони мають назву фондів соціального розвитку, див. Додаток 1.).

І нарешті, є доходи від власності — дивіденди від акцій, відсотки від
паю на майно, відсотки від вкладів в ощадних банках та ін.

Одна (переважна) частина доходів перетворюється (в основному через
ринок) у предмети споживання населення, а друга (через накопичення і
інвестування на основі ринкових відносин) в засоби виробництва для
розширеного відтворення, економічного зростання.

Головним об’єктом господарювання, а також основним джерелом відтворення
суб’єктів виробничих відносин виступає національний доход.

У механізмі мотивації поєднуються економічні інтереси держави,
підприємств і працівників. Реалізація і поєднання цих інтересів
відбуваються на основі матеріальних стимулів до праці.

Мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої
системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких
принципів:

отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, землю, капітал;

залежності основної частини доходів від результатів праці, рівня
економічної діяльності суб’єктів господарства;

розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен
забезпечувати нормальні (суспільне необхідні) умови життя; сталості
розподілу доходів. «Якщо в бюджет сім’ї кожного тижня, кожного місяця і
кожного року не надходить стійкий потік грошей, — то такій сім’ї, —
справедливо зауважував П. Самуельсон, — життя осточортіє, навіть якщо
воно суцільно і складається із святих»;

відсутності зрівнялівки в розподілі доходів;

неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві,
дотриманні соціальної справедливості;

усуненні всякої дискримінації за статтю, національністю, соціальним
походженням.

У соціально орієнтованій ринковій економіці мають враховуватися істотні
відмінності у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення
однакових умов для їх розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями;
по-третє, створення необхідних умов для високоефективної праці.

2.2 Заробітна плата і доходи від трудової діяльності

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна
плата — ціна, що виплачується за використання праці.

Перехід до ринкової економіки зумовлює появу ринку праці, а отже,
купівлю-продаж товару робоча сила. Вихідним положенням при з’ясуванні
суті заробітної плати слід брати потреби працівника. З урахуванням
досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до
так званого споживчого кошика, тобто до певного набору життєвих засобів.

Далі відбувається грошова оцінка життєвих засобів споживчого кошика з
урахуванням деяких факторів оцінки робочої сили (кваліфікації
працівника, умов його праці, співвідношення попиту і пропозиції на
робочу силу). Все це утворює вартість або ціну робочої сили. Потім цю
вартість ділять на тривалість робочого дня (при почасовій оплаті) або на
кількість виробів, які мають бути вироблені при даному робочому дні (при
відрядній оплаті) і одержують так звану ціну праці.

Далі ціну праці зіставляють з мірою праці, тобто з тим обсягом роботи,
який повинен бути виконаний працівником. Потім враховують фактичні
витрати і результати праці, відповідно до яких встановлюють грошову
оплату праці (фактичне одержання грошової винагороди). І нарешті, на
ринку (тобто у сфері товарного обігу і нематеріальних послуг) працівник
перетворює грошову оплату в міру споживання. Остання становить основну
частку фонду життєвих засобів та існує поряд з такими його допоміжними
формами, як суспільні фонди споживання, доходи від підсобних
господарств, індивідуальної трудової діяльності тощо.

Отже, заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за
працю, за витрати і результати її, що визнані ринком. Західні економісти
вже давно визнали сумісність у змісті заробітної плати вартості робочої
сили і забезпечення рівності заробітної плати за однакові витрати праці,
які дістали ринкове визнання.

Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату від реальної
заробітної плати. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, що
одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата
виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати на свою
грошову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить
розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не
може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму
праці (обсяг робіт).

Законом України «Про оплату праці» визначені джерела коштів на оплату
праці. Для госпрозрахункових підприємств таким джерелом є частина доходу
та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які
виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного
внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

В об’єднаннях громадян оплата праці найманих працівників здійснюється з
коштів, які формуються згідно з їхніми статутами.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за
функціональним значенням складові частини. Співвідношення між ними
утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну і
додаткову частини і види винагороди, що входять до кожної з них.

В Україні діє тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні
ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики
(довідники).

Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно
від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та
відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою формування
та диференціації розмірів заробітної плати.

Розмір заробітної плати в різних країнах неоднаковий. Існують
національні відмінності заробітної плати. Вони обумовлені неоднаковими
розмірами величини вартості робочої сили, яка залежить від обсягу
природних і історично існуючих життєвих потреб, витрат на виховання
працівника, продуктивності та інтенсивності праці в країні.

Дані про розмір заробітної плати в Україні наведені в таблиці 2.1

У країнах ринкової економіки на величину заробітної плати впливає
конкуренція, що діє на ринку праці. Співвідношення попиту і пропозиції
на робочу силу не є сталим. Воно може бути сприятливим для тих, хто її
продає. Це відбувається рідко і вибірково, якщо попит на робочу силу
перевищує пропозицію на неї. У цьому випадку зарплата може зростати. І
навпаки, якщо пропозиція робочої сили на ринку перевищує попит на неї,
то виникають несприятливі умови для встановлення більш високого рівня
заробітної плати. В цих умовах робітник змушений погоджуватись на меншу
заробітну плату, на гірші умови праці.

Таблиця 2.1. Заробітна плата по регіонах України за жовтень 2002 року

Нараховано в розрахунку на одного штатного працівника, грн.

за місяць за одну оплачену годину у жовтні 2002р.

вересень жовтень жовтень у % до

вересня жовтня 2001р. Середньо- го рівня по економіці грн. у % до
вересня

Україна 391,14 397,49 101,6 118,4 100,0 2,46 95,7

Автономна Республіка Крим 384,34 380,97 99,1 117,6 95,8 2,31 94,3

Вінницька 279,37 283,92 101,6 115,2 71,4 1,90 97,4

Волинська 267,92 274,35 102,4 122,8 69,0 1,79 96,2

Дніпропетровська 457,91 459,89 100,4 115,4 115,7 2,71 93,8

Донецька 466,73 484,80 103,9 117,8 122,0 2,93 98,3

Житомирська 280,17 284,66 101,6 121,3 71,6 1,84 95,3

Закарпатська 312,05 310,33 99,4 118,8 78,1 2,04 93,2

Запорізька 459,81 472,47 102,8 117,0 118,9 2,84 96,9

Івано-Франківська 338,06 334,06 98,8 121,5 84,0 2,25 92,2

Київська 389,84 392,45 100,7 114,4 98,7 2,44 95,3

Кіровоградська 297,16 301,54 101,5 118,4 75,9 1,91 95,5

Луганська 410,98 414,86 100,9 118,5 104,4 2,55 94,8

Львівська 352,53 362,91 102,9 122,2 91,3 2,37 96,7

Миколаївська 419,10 417,43 99,6 121,1 105,0 2,59 95,6

Одеська 389,98 388,36 99,6 122,0 97,7 2,36 95,5

Полтавська 372,32 374,13 100,5 117,2 94,1 2,30 95,0

Рівненська 316,96 322,51 101,8 121,8 81,1 2,13 95,9

Сумська 324,18 328,61 101,4 115,9 82,7 2,04 95,3

Тернопільська 248,33 264,51 106,5 124,3 66,5 1,80 100,6

Харківська 387,96 395,44 101,9 116,4 99,5 2,35 94,8

Херсонська 308,98 311,36 100,8 121,0 78,3 1,90 94,5

Хмельницька 266,79 274,81 103,0 114,6 69,1 1,83 98,4

Черкаська 289,48 296,96 102,6 116,2 74,7 1,91 97,4

Чернівецька 283,65 294,39 103,8 119,4 74,1 1,91 97,9

Чернігівська 286,80 287,43 100,2 112,0 72,3 1,80 94,7

м.Київ 645,97 657,59 101,8 116,6 165,4 3,87 93,9

м.Севастополь 416,58 413,38 99,2 117,2 104,0 2,46 94,3

2.3 Структура доходів населення України

Номінальні доходи населення за січень-жовтень 2002р. порівняно з
аналогічним періодом 2001р. збільшились на 21,9%, в тому числі грошові —
на 23,9%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на
придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшились на 23,1%, а
реальні наявні, визначені з урахуванням впливу інфляції, — на 21,9%.
Грошові доходи у розрахунку на одну особу за січень-жовтень 2002р.
становили 2734,9 гривні. Витрати та заощадження населення за
січень-жовтень 2002р. становили 158086 млн.грн., що на 16,5% більше
порівняно з відповідним періодом попереднього року.

Доходи та витрати населення України у 2002 році зображені на рисунку
2.1.

Рис. 2.1. Доходи та витрати населення України у 2002 році
(приріст/зниження, наростаючим підсумком у відсотках до відповідного
періоду попереднього року )

Cклад доходів та витрат населення за січень-жовтень 2002р.
характеризується такими даними (таблиця 2.2):

Таблиця 2.2. Cклад доходів та витрат населення за січень-жовтень 2002р.

Млн.грн. У % до підсумку

Доходи населення 154140 100,0

у тому числі:    

оплата праці 66559 43,2

прибуток та змішаний доход 24615 16,0

соціальні допомоги, інші поточні та капітальні трансферти 47467 30,8

доходи від власності та інші фінансові надходження 15499 10,0

Витрати та заощадження 158086 100,0

у тому числі:    

купівля товарів та оплата послуг 128871 81,5

поточні податки на доходи, майно, інші поточні та капітальні трансферти
11084 7,0

фінансові вкладення 11690 7,4

інші витрати 6441 4,1

Статистичні дані щодо доходів та витрат домогосподарств наведені в
таблиці 2.3.

 Таблиця 2.3. – Доходи та витрати домогосподарств в 1999-2001 роках

  1999 рік 2000 рік 2001 рік

Середній розмір домогосподарства, осіб 2,77 2,76 2,73

Частка домогосподарств, які складаються з осіб: відсотків

однієї 20,1 20,9 21,0

двох 28,2 27,6 28,1

трьох 21,4 22,0 22,1

чотирьох і більше 30,3 29,5 28,8

Все населення 100,0 100,0 100,0

Із середньодушовими сукупними витратами у місяць, грн. відсотків

до 60,0 5,1 1,9 1,4

60,1-90,0 15,5 8,5 6,4

90,1-120,0 21,1 13,8 11,0

120,1-150,0 17,7 16,5 13,9

150,1-180,0 13,1 14,6 13,9

180,1-210,0 9,6 12,1 11,5

210,1-240,0 5,8 8,5 9,2

240,1-270,0 3,7 6,3 7,7

270,1-300,0 2,6 4,4 5,9

понад 300,0 5,8 13,4 19,1

Сукупні витрати на місяць в розрахунку на одне домогосподарство, грн.
426,5 541,3 607,0

Структура сукупних витрат домогосподарств відсотків

Витрати на:  

— продукти харчування 65,2 64,9 62,6

— алкогольні напої 1,4 1,5 1,5

— тютюнові вироби 1,5 1,5 1,3

— непродовольчі товари 12,0 11,0 11,6

у тому числі:      

одяг, тканини, взуття 4,7 4,7 4,9

меблі, килими, товари культурно-побутового призначення 1,2 1,3 1,4

— послуги 16,5 14,4 16,7

у тому числі житлово-комунальні 8,6 6,9 9,0

з них сума пільг та субсидій 2,9 2,3 2,1

побутові 0,8 0,9 0,8

освіти, навчання, дошкільного виховання 1,1 0,9 1,2

медичні та санаторно-курортні 3,1 1,8 1,9

з них сума пільг на оплату санаторно-курортних путівок 0,6 0,6 0,5

транспорту та зв’язку 2,7 3,0 3,5

з них сума пільг на проїзд в транспорті та оплату телефону 0,2 0,2 0,1

Інші витрати (допомога родичам та іншим особам, купівля акцій,
сертифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво житла тощо) 3,4
6,7 6,3

Сукупні ресурси в середньому на місяць в розрахунку на одне
домогосподарство, грн. 332,0 422,9 520,8

Структура сукупних ресурсів домогосподарств відсотків

Грошові доходи 63,8 68,1 75,8

— оплата праці 34,1 37,1 40,8

— доходи від підприємницької діяльності 2,6 2,4 3,1

— доходи від продажу сільськогосподарської продукції 3,8 5,3 5,5

— пенсії, стипендії, допомоги 16,2 15,9 18,0

— грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи 7,1
7,4 8,4

Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного
господарства 23,0 17,1 13,1

Пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання
скрапленого газу, твердого та рідкого палива 3,7 2,9 2,5

Пільги на оплату санаторно-курортних путівок, послуг транспорту, зв’язку
0,9 0,9 0,7

Інші надходження 8,6 11,0 7,9

Споживання продуктів харчування в середньому за місяць в розрахунку на
одну особу      

— м’ясо і м’ясопродукти, кг 3,7 3,3 2,8

— молоко і молочні продукти, кг 18,7 17,1 17,3

— яйця, шт. 19 18 16

— риба і рибопродукти, кг 1,3 1,3 1,4

— цукор, кг 2,7 3,5 3,3

— олія, кг 1,5 1,8 2,0

— картопля, кг 10,2 10,4 11,1

— овочі та баштанні, кг 10,0 9,5 9,0

— плоди, ягоди, виноград, кг 2,0 2,5 2,2

— хліб і хлібопродукти, кг 9,1 10,7 10,7

 

3. Легалізація доходів як фактор підвищення економіки України

3.1 Проблеми, пов’язані з тінізацією доходів

Необхідність посилення державного регулювання економічних процесів в
Україні багато в чому визначається криміналізацією економіки.
Нестабільність, непередбачуваність, а ще частіше суперечливість чинного
законодавства є факторами, які стримують економічний розвиток. Держава
не має важелів ефективного управління останнім.

Перехід до багатоукладної економіки легалізував заборонену раніше ділову
активність людей та видозмінив структуру тіньової економіки, яку можна
визначити як приховану від контролю держави економічну діяльність, що
приносить більш високий, ніж у легальній сфері прибуток за рахунок
ухилення від податків, приховування об’єктів оподаткування, заняття
суперприбутковими, забороненими видами діяльності.

Тіньова економіка призводить до значних втрат бюджетних ресурсів,
глибокого розмежування населення за рівнем доходів, унеможливлює
створення сприятливого інвестиційного середовища, дестабілізує грошовий
обіг, знижує рівень керованості соціально-економічними процесами.

Нейтралізувати негативні тенденції тіньової економіки та оздоровити
ситуацію, що склалася, зможе комплексно обґрунтоване державне
регулювання господарських відносин та продумана законодавча політика.

Найбільш згубно наслідки вищенаведених економічних процесів проявляються
у сфері торгівлі. Своєрідність ситуації полягає в тому, що, з одного
боку, вона значною мірою залежить від найменших коливань
соціально-політичної обстановки та наслідків непродуманої державної
політики. З іншого боку, у торгівлі в порівнянні з іншими сферами
тіньові прояви зустрічаються частіше, особливо за умови ускладнення
економічної ситуації.

За експертними оцінками, нині частка нелегального сектора фактично
зрівнялася з офіційною. Обсяги тіньової економіки в Україні становлять
від 40 до 60% валового внутрішнього продукту. Якщо зробити коригувальні
розрахунки, то виявиться, що з урахуванням тінізації економіки в
торгівлі зниження реалізації товарів взагалі відсутнє, а спад
виробництва не перевищує 2-4%. Темпи падіння виробництва і торгівлі
можна кваліфікувати як статистичну ілюзію, а не фактичний стан справ.
Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського
грошового обігу: якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси
складала 24,7%, то нині — 44,4%, тобто 8,6 млрд грн. На внутрішньому
ринку держави, як відзначають аналітики, близько 40% всього
працездатного населення має певні доходи від тіньового сектора
економіки.

Подальше дослідження роздрібного товарообороту і грошових доходів
населення показує, що навіть за офіційними даними населення витрачає
більше, ніж одержує. У цьому плані роздрібний товарооборот є більш
достовірним показником, що характеризує рівень грошового обороту, а
звідси — можливий розрахунок відносного рівня доходів ринкового
підприємництва. Звичайно, не можна повною мірою спиратися на даний
показник. Статистична звітність не охоплює всю інформацію про дійсний
обсяг реалізації товарів на споживчому ринку, а лише про реалізацію в
організованій торгівлі та дані спостереження за діяльністю речових і
продуктових ринків.

Вивчення ситуації, що склалася, дозволяє виділити основні напрямки
діяльності державних органів щодо запобігання тінізації і криміналізації
економіки в Україні. Варто також брати до уваги і всебічно аналізувати
досвід закордонних країн у подоланні такого складного антигромадського й
антиекономічного явища, яким є тіньова економіка.

Так, однією з причин нелегальної економічної діяльності в нашій країні є
ситуація, що склалася з кредитуванням торговельного підприємництва.
Одержання такого кредиту в комерційних банківських структурах пов’язане
з величезними труднощами і можливе тільки за умови сплати кабальних
відсотків.

Не сприяє запобіганню тінізації існуюча система оподаткування. Ухилення
від легалізації доходів та їхнього оподаткування — значна суспільна
небезпека. Держава не отримує бюджетні кошти, у зв’язку з чим
скорочується фінансування державних програм. Господарські суб’єкти, які
не сплачують податки, опиняються у більш вигідному положенні порівняно з
законослухняними платниками з точки зору ринкової конкуренції, а також
можуть провокувати своїми діями інших суб’єктів економічної активності.
Крім того, при розгляді фіскальних злочинів, що призводять до дефіциту
доходної частини бюджету, держава може компенсувати його введенням нових
податків та зборів. Ось чому в інтересах суспільства і кожного платника
податку, зокрема, приховування доходів та порушення податкового
законодавства повинно зустрічатися якомога рідше.

Серед основних причин цього явища слід відзначити відповідну реакцію
платника податків на посилення податкового пресу, на підвищення
податкових ставок (моральний фактор), недосконалість форм та методів
контролю з боку державних органів (технічний фактор) та порівняння
наслідків сплати та несплати податків для результатів діяльності
(економічний фактор)

Зіставлення переваг від несплати податків з добросовісним виконанням цих
обов’язків розглядається як головний мотив до приховування розмірів
обороту, величини доходів та прибутку. Чим вище податкова ставка і нижче
розмір санкцій, тим вище «економічний ефект» від ухилення від сплати
податків.

Крім цього, приховування доходів і несплата податків у сучасній
економічній ситуації є однією з головних причин зростаючої бюджетної
кризи, невиплати заробітної плати, недостатнього фінансуванням
соціальної сфери.

Перевірки, проведені Державною податковою службою України, показують, що
найбільш поширеними зловживаннями і правопорушеннями з боку підприємств
є сплата податкових зборів і інших обов’язкових платежів у неповному
обсязі та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Багато в чому сформована практика приховування доходів, ухилення від
сплати податків та переводу значної частини ділової активності в «тінь»
самі підприємці пояснюють відсутністю механізмів заохочення ефективної
підприємницької діяльності з боку держави.

Самими тільки каральними заходами, погрозами застосування процедури
банкрутства щодо таких ринкових суб’єктів дану проблему не вирішити.
Специфіка України в порівнянні з державами, які мають розвинену
економіку, полягає у недосконалості законодавчої політики, недовірі
ринкових суб’єктів до чинних законів, що змінюються часто, залежно від
політичної ситуації в державі, яка є досить невизначеною і нестабільною.

3.2 Заходи, щодо зменшення рівня тінізації доходів

Викладене дозволяє дійти висновку, що проблема збільшення тіньових
проявів в економіці України полягає не тільки в нестабільності і
непродуманості законодавства, але, головним чином, у відсутності
механізмів, здатних забезпечити його належну реалізацію, у відсутності
організаційного забезпечення і програм системного впровадження в
практику рішень, що стосуються мінімізації цих проявів.

На мій погляд, ефективними заходами у цьому напрямку можуть бути:

правовий захист підприємств всіх форм власності на основі прийняття
відповідних цивілізованих законів;

утвердження податкової системи, яка сприяла б легалізації доходів,
як-от: спрощення податкової системи, зниження податкового тиску,
створення механізму економічно обгрунтованих і ефективно діючих
податкових пільг, незмінність податкового законодавства;

розміщення державних замовлень на виробництво (реалізацію товарів та
послуг) на конкурсній основі;

упорядкування системи державної реєстрації фірм з метою уникнення появи
фіктивних, де здійснюється переважна кількість правопорушень;

запровадження чіткої системи надання кредитів на основі укладання
договорів про позику та застави майна і посилення відповідальності за
порушення кредитної угоди.

Проблеми, пов’язані з державним регулюванням вітчизняної економіки у
питаннях заохочення до легалізації доходів, які піднімаються в цій
главі, безумовно обмежуються тільки постановним аспектом. Проте їхнє
вивчення й обговорення на сторінках наукових видань стає актуальним в
плані підвищення ефективності управління економічними процесами як на
рівні держави, так і в межах окремої галузі.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені деякі
висновки.

1. Доходи є кращим інструментом для виміру добробуту суспільства.
Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту,
насамперед за рахунок росту трудової активності, ініціативи і
підприємництва, поряд з підтримкою соціально незахищених груп населення
вимагає державних гарантій забезпечення мінімуму споживання для всіх
громадян. В економічно розвитих країнах політика в області доходів
населення є одним з найголовніших елементів управління економікою. В
основі розробки цієї політики лежать поточні оцінки і прогнозування
рівнів, динаміки і структури доходів, що приймаються в увагу урядовими і
підприємницькими колами.

2. Задачами аналізу доходів населення є кількісні оцінки процесів
формування і використання доходів домогосподарств, розподілу їх між
різними групами населення, опис соціально-економічних портретів бідних,
середніх і багатих шарів суспільства. Важливе значення для вироблення
напрямків загальнонаціональної політики по регулюванню доходів населення
мають розрахунки зведених макроекономічних показників, що характеризують
населення як економічного агента в цілому. Показники доходів
характеризують не тільки економічну міць домогосподарств і ступінь
залежності економіки від поводження споживачів, але і вартість
соціальних програм, тобто одночасно дозволяють оцінювати можливості
державного впливу на динаміку рівня життя населення.
Економіко-статистичні дослідження доходів населення дозволяють точніше
формувати висновки і прогнози, оцінювати наслідки прийнятих рішень по
регулюванню економічної системи і реалізації макроекономічних і
мікроекономічних цілей.

3. Сьогодні в Україні існує проблема, пов’язана з тінізацією доходів яка
потребує негайного вирішення, зокрема, на законодавчому рівні.

Література

Кодекс законів про працю України Із змінами і доповненнями за станом на
11 липня 2001 року, внесеними згідно з Законом, N 2620-III, ОВУ, 2001
р., N 30, ст.1354

Андрійчук В. Зберегти внутрішній ринок, уникнути неоколоніальної
залежності //Політика і час, № 5-6, 1997, с. 26-32.

Бузгалин А. Закономерности переходной экономики: теория и методология
//Вопросы экономики, № 2, 1995, с. 40.

В. Я. Кардаш. Маркетингова товарна політика. К:,”Знання”, 1998р.

Губський Б.В. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири
макрополітики в кризових умовах //Економіка України. — 1999. — № 4. —
с.4-15.

Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд / Під
ред. Дж. Хансена та В. Нанівської: Звіт Світового банку. — К., 1999.
-С.145.

Загреба І.Л. Формування нових соціально-трудових відносин в сільському
господарстві України / Дисертація кандидата економічних наук: 08.07.02 /
Дніпропетровський аграрний університет. — Кіровоград, 2000. -181с.

Кэмпбэлл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю. Экономикс: принципы, проблемы,
политика. Москва, издательство “Республика”, 1993 год.

Ляшенко С. О недостаточной адекватности и динамичности государственного
регулирования економики //Предпринимательство, хозяйство и право, —
1999. — № 8. — С.3-6.

Мандибура В. Тіньова складова життєвого рівня населення України //
Україна: аспекти праці. — 1999.- №5. — С. 32-38.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Г.Н.Климко. К. 1997

Петюх В.М. Ринок праці: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 1999. -288с.

Пигу А. «Экономическая теория благосостояния» т.1,т.2 М.:Прогресс,
1995г.

Соколик М. Денежные доходы и расходы населения Украины: тенденции и
структура // Экономика Украины. -1999. — №3. — С. 25.

Тарасенко Г.Д., Лисенко С.М. Дещо з аналізу існуючих методик
обчислювання індексу людського розвитку // Вісник ДонДУЕТ. — №7. — 2000.
-С.ЗЗ.

Тарасенко Г.Д., Лисенко С.М. До питання про вимірювання індексу
людського розвитку. Вестник ХГУ. 404″98. -Харків, 1998. — С.1.

Тимофеев В., Тодоров П., «Криза виробництва: основні причини» //
Економіка України. — № 2. — 1998. — С. 24.

Тютюнникова С.В. Формирование доходов населения в условиях рыночной
трансформации. — Харьков: Основа, 1999. — С. 209.

Україна: поступ у XXІ століття. Стратегія економічної та соціальної
політики на 2000-2004 pp.: Послання Президента України до Верховної Ради
України // Урядовий кур’єр. — 2000. — №16 (28 січня). — С. 5-12.

Универсальний учебный экономический словарь. — Ростов-на-Дону: Изд-во
«Феникс», 1996. — 576 с.

Учебник по основам экономической теории Изд-ва «ВЛАДОС» и МГТУ им.
Баумана, М., 1995

Шаповал В.М. Економічні засади вдосконалення соціального захисту в
аграрному секторі АПК в перехідний період: Автореферат дисертації
кандидата економічних наук 08.07.02 Дніпропетровський державний аграрний
університет. — Дніпропетровськ, 1999. — 22 с.

Додаток 1. Звіт про виконання Державного бюджету України по доходах на
1 листопада 2002 року

(тис. грн.)

    Загальний фонд Спеціальний фонд Разом    

Д О Х О Д И Код Затверджено Верховною Радою України на 2002 р. План з
урахуванням внесених змін на 2002 р. План з урахуванням внесених змін на
січень-жовтень 2002 р. Виконано Затверджено Верховною Радою
України на 2002 р. План з урахуванням внесених змін на 2002 р. Виконано
Затверджено Верховною Радою України на 2002 р. План з урахуванням
внесених змін на 2002 р. Виконано

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Податкові надходження 10000000 28 172 053,700 28 172 053,700 22 496
548,700 22 028 372,984 1 402 279,000 1 604 559,400 1 230 528,555 29 574
332,700 29 776 613,100 23 258 901,539

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової
вартості 11000000 10 043 326,000 10 043 326,000 7 862 874,000 6 209
484,864 170 445,000 170 445,000 106 842,086 10 213 771,000 10 213
771,000 6 316 326,950

Податок на прибуток підприємств 11020000 10 043 326,000 10 043 326,000 7
862 874,000 6 209 484,864 170 445,000 170 445,000 106 842,086 10 213
771,000 10 213 771,000 6 316 326,950

Збори за спеціальне використання природних ресурсів 13000000 271 120,000
271 120,000 207 305,000 324 534,104 362 000,000 362 000,000 191 123,881
633 120,000 633 120,000 515 657,985

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду 13010000 47 200,000 47 200,000 37
390,000 43 366,148 0,000   0,000 47 200,000 47 200,000 43 366,148

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення
13010100 47 200,000 47 200,000 37 390,000 43 361,159       47 200,000 47
200,000 43 361,159

Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту 13020000 175
100,000 175 100,000 131 160,000 227 467,352     0,000 175 100,000 175
100,000 227 467,352

Платежі за користування надрами 13030000 47 300,000 47 300,000 37
635,000 52 816,712 0,000   0,000 47 300,000 47 300,000 52 816,712

Платежі за користування надрами загальнодержавного значення 13030100 47
300,000 47 300,000 37 635,000 52 094,753       47 300,000 47 300,000 52
094,753

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету 13040000     0,000   362 000,000 362 000,000 191 123,881 362
000,000 362 000,000 191 123,881

Плата за використання інших природних ресурсів 13070000 1 520,000 1
520,000 1 120,000 883,892     0,000 1 520,000 1 520,000 883,892

Плата за спеціальне використання диких тварин 13070100       30 463,000
      0,000 0,000 30 463,000

Внутрішні податки на товари та послуги 14000000 15 642 507,700 15 642
507,700 12 603 508,700 13 567 360,443 702 894,000 880 989,900 745
342,443 16 345 401,700 16 523 497,600 14 312 702,886

Податок на додану вартість 14010000 12 887 831,700 12 887 831,700 10 399
351,700 11 083 262,218 0,000 0,000 0,000 12 887 831,700 12 887 831,700
11 083 262,218

Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) 14010100 7 777 831,700 7 777 831,700 6 198 931,700 5 556 403,117
      7 777 831,700 7 777 831,700 5 556 403,117

Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів
(робіт, послуг) 14010200 5 110 000,000 5 110 000,000 4 200 420,000 5 526
286,031       5 110 000,000 5 110 000,000 5 526 286,031

Реструктурована сума заборгованості податку на додану вартість 14010300
      573,070       0,000 0,000 573,070

Акцизний збір з вироблених в Україні товарів 14020000 2 130 820,000 2
130 820,000 1 687 602,000 2 194 023,149 411 630,000 589 725,900 566
201,343 2 542 450,000 2 720 545,900 2 760 224,492

Акцизний збір з ввезених на територію України товарів 14030000 384
436,000 384 436,000 315 621,000 203 483,986 291 264,000 291 264,000 179
141,100 675 700,000 675 700,000 382 625,086

Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності 14060000 239
420,000 239 420,000 200 934,000 85 053,204 0,000 0,000 0,000 239 420,000
239 420,000 85 053,204

Плата за видачу ліцензій та сертифікатів 14060200 130 000,000 130
000,000 109 055,000 25 726,218       130 000,000 130 000,000 25 726,218

Плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів 14060500 5 300,000 5
300,000 4 402,000 4 370,053       5 300,000 5 300,000 4 370,053

Плата за ліцензії на право експорту,імпорту та оптової торгівлі спирту
етилового, коньячного та плодового 14060600 1 700,000 1 700,000 1
410,000 685,144       1 700,000 1 700,000 685,144

Плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольними напоями та
тютюновими виробами 14060700 5 000,000 5 000,000 4 344,000 6 343,880    
  5 000,000 5 000,000 6 343,880

Плата за видачу дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу
цінних паперів 14060800 220,000 220,000 184,000 47,359       220,000
220,000 47,359

Плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та
тютюновими виробами 14061000 3 900,000 3 900,000 3 182,000 7 233,078    
  3 900,000 3 900,000 7 233,078

Грошовий (ліцензійний) збір за видачу ліцензій за кабельне мовлення,
ретрансляцію, проводове (кабельне) мовлення і час мовлення 14061200 8
000,000 8 000,000 6 760,000 5 830,853       8 000,000 8 000,000 5
830,853

Плата за видачу ліцензій на використання радіочастот 14061400 80 000,000
80 000,000 67 200,000 32 065,657       80 000,000 80 000,000 32 065,657

Плата за ліцензії, видані Національною комісією регулювання
електроенергетики 14061500 5 300,000 5 300,000 4 397,000 705,116       5
300,000 5 300,000 705,116

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
14070000 0,000   0,000 1 537,886 0,000     0,000 0,000 1 537,886

Плата за придбання спеціального торгового патенту на здійснення
торгівельної діяльності 14071100       1 479,021         0,000 1 479,021

Плата за придбання спеціального торгового патенту на здійснення
торгівельної діяльності з надання побутових послуг 14071200       58,865
        0,000 58,865

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції 15000000 2 131
200,000 2 131 200,000 1 753 290,000 1 830 843,166 55 840,000 80 024,500
76 512,123 2 187 040,000 2 211 224,500 1 907 355,289

Ввізне мито 15010000 2 005 800,000 2 005 800,000 1 644 756,000 1 668
586,212 42 900,000 62 508,100 53 569,747 2 048 700,000 2 068 308,100 1
722 155,959

Мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності
15010100 1 862 100,000 1 862 100,000 1 526 922,000 1 468 093,555       1
862 100,000 1 862 100,000 1 468 093,555

Мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами 15010200 100
800,000 100 800,000 82 656,000 119 602,569       100 800,000 100 800,000
119 602,569

Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться
суб»єктами підприємницької діяльності та громадянами 15010500 42 900,000
42 900,000 35 178,000 53 618,808 42 900,000 62 508,100 53 569,747 85
800,000 105 408,100 107 188,555

Вивізне мито 15020000 6 000,000 6 000,000 5 040,000 1 484,348 0,000
0,000 0,000 6 000,000 6 000,000 1 484,348

Мито на товари, що вивозяться суб’єктами підприємницької діяльності
15020100 6 000,000 6 000,000 5 040,000 1 432,648       6 000,000 6
000,000 1 432,648

Кошти, отримані за вчинення консульських дій 15030000 119 400,000 119
400,000 103 494,000 160 166,051 12 940,000 17 516,400 22 942,376 132
340,000 136 916,400 183 108,427

Інші податки 16000000 83 900,000 83 900,000 69 571,000 96 150,407 111
100,000 111 100,000 110 708,022 195 000,000 195 000,000 206 858,429

Надходження плати за надання послуг з оформленням документів на право
виїзду за кордон 16020000 10 300,000 10 300,000 8 581,000 6 736,446    
  10 300,000 10 300,000 6 736,446

Податки, не віднесені до інших категорій 16030000 73 600,000 73 600,000
60 990,000 89 413,961 0,000   0,000 73 600,000 73 600,000 89 413,961

Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства
16030100 66 600,000 66 600,000 55 189,000 83 679,397       66 600,000 66
600,000 83 679,397

Інші податки 16030200 7 000,000 7 000,000 5 801,000 5 733,808       7
000,000 7 000,000 5 733,808

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 16060000    
0,000 0,000 111 100,000 111 100,000 110 708,022 111 100,000 111 100,000
110 708,022

Неподаткові надходження 20000000 5 496 410,000 5 496 410,000 4 517
927,021 3 061 200,082 6 293 129,000 9 573 084,658 6 201 068,666 11 789
539,000 15 069 494,658 9 262 268,748

Доходи від власності та підприємницької діяльності 21000000 1 362
380,000 1 362 380,000 1 182 930,000 859 860,400 585 481,300 585 481,300
527 405,177 1 947 861,300 1 947 861,300 1 387 265,577

Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного
банку України 21020000 200 000,000 200 000,000 200 000,000 192 000,000  
    200 000,000 200 000,000 192 000,000

Надходження від грошово-речових лотерей 21030000 50 000,000 50 000,000
41 600,000 37 089,388       50 000,000 50 000,000 37 089,388

Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних
бюджетних коштів 21040000     0,000 3 518,842       0,000 0,000 3
518,842

Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських
товариств 21050000 438 900,000 438 900,000 384 400,000 14 229,518 0,000
0,000 0,000 438 900,000 438 900,000 14 229,518

Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських
товариств, які є у державній власності 21050100 438 900,000 438 900,000
384 400,000 3 434,020       438 900,000 438 900,000 3 434,020

Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських
товариств, яки є у власності державних підприємств паливно-енергетичного
комплексу 21050300       925,613       0,000 0,000 925,613

Рентна плата 21060000 638 480,000 638 480,000 527 930,000 596 962,455
0,000 0,000 0,000 638 480,000 638 480,000 596 962,455

Рентна плата за нафту,що видобувається в Україні 21060100 141 400,000
141 400,000 117 400,000 105 496,049       141 400,000 141 400,000 105
496,049

Рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні 21060200 497
080,000 497 080,000 410 530,000 491 466,406       497 080,000 497
080,000 491 466,406

Інші надходження 21080000 35 000,000 35 000,000 29 000,000 16 060,197
560 481,300 560 481,300 520 235,979 595 481,300 595 481,300 536 296,176

Платежі, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської
Федерації на території України, відповідно до укладеної міжурядової
угоди 21080100     0,000       520 235,275 0,000 0,000 520 235,275

Надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва 21110000         25 000,000 25 000,000 7
169,198 25 000,000 25 000,000 7 169,198

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного
продажу 22000000 806 350,000 806 350,000 643 756,000 592 627,413 0,000
0,000 0,000 806 350,000 806 350,000 592 627,413

Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх
справ 22060000 2 600,000 2 600,000 2 166,000 2 465,942       2 600,000 2
600,000 2 465,942

Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна 22080000
150 000,000 150 000,000 105 220,000 112 827,222       150 000,000 150
000,000 112 827,222

Державне мито 22090000 70 250,000 70 250,000 56 130,000 54 978,137    
0,000 70 250,000 70 250,000 54 978,137

Митні збори 22100000 495 000,000 495 000,000 405 900,000 388 922,250    
  495 000,000 495 000,000 388 922,250

Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон
України 22110000 88 500,000 88 500,000 74 340,000 33 433,862       88
500,000 88 500,000 33 433,862

Надходження від штрафів та фінансових санкцій 23000000 104 000,000 104
000,000 86 100,800 85 435,560 0,000 0,000 0,000 104 000,000 104 000,000
85 435,560

Суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі,
організації 23010000 700,000 700,000 575,000 1 010,435       700,000
700,000 1 010,435

Перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції,
виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних
стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України
по стандартизації, метрології і сертифікації 23020000 1 700,000 1
700,000 1 394,000 167,084       1 700,000 1 700,000 167,084

Адміністративні штрафи та інші санкції 23030000 100 000,000 100 000,000
82 799,000 82 537,687       100 000,000 100 000,000 82 537,687

Надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки
23040000 1 600,000 1 600,000 1 332,800 1 720,354       1 600,000 1
600,000 1 720,354

Інші неподаткові надходження 24000000 3 223 680,000 3 223 680,000 2 605
140,221 1 523 276,709 5 707 647,700 8 987 603,358 5 673 663,489 8 931
327,700 12 211 283,358 7 196 940,198

Надходження коштів від реалізації конфіскованого майна за матеріалами
митних органів 24010000 29 000,000 29 000,000 24 549,000 11 778,671    
  29 000,000 29 000,000 11 778,671

Надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів
конфіскованих за матеріалами правоохороних та інших уповноважених
органів 24020000 80 000,000 80 000,000 67 722,000 15 126,744       80
000,000 80 000,000 15 126,744

Надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості
підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної
давності 24030000 14 000,000 14 000,000 11 879,000 3 501,339       14
000,000 14 000,000 3 501,339

Надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та
спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших,
утворених згідно з законодавством військових формувань 24050000 260
000,000 260 000,000 179 537,221 50 429,545 347 260,000 387 076,823 156
060,941 607 260,000 647 076,823 206 490,486

Інші надходження 24060000 2 597 180,000 2 597 180,000 2 117 548,000 1
275 747,698 34 090,000 34 090,000 35 873,255 2 631 270,000 2 631 270,000
1 311 620,953

Відрахування від плати за транзит природного газу через територію
України 24060100 2 240 000,000 2 240 000,000 1 830 210,000 1 009 407,041
      2 240 000,000 2 240 000,000 1 009 407,041

Збори за послуги, пов’язані з охороною прав на інтелектуальну власність
24060200     0,000   6 050,000 6 050,000 4 880,231 6 050,000 6 050,000 4
880,231

Інші надходження 24060300 78 120,000 78 120,000 61 497,000 79 836,195  
    78 120,000 78 120,000 79 836,195

Відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів
та/або алкогольних напоїв 24060500         1 000,000 1 000,000 1 647,994
1 000,000 1 000,000 1 647,994

Надходження коштів з рахунків виборчих фондів 24060600 10 000,000 10
000,000 10 000,000 10 131,683       10 000,000 10 000,000 10 131,683

Відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними
нафтопроводами 24061100 223 000,000 223 000,000 184 190,000 142 991,932
      223 000,000 223 000,000 142 991,932

Відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України
аміакопроводом 24061200 19 500,000 19 500,000 16 250,000 14 461,309    
  19 500,000 19 500,000 14 461,309

Збір за використання радіочастотного ресурсу 24061400 22 000,000 22
000,000 11 550,000 13 959,488       22 000,000 22 000,000 13 959,488

Надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування
загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у
міжнародних авіаційних організаціях 24061500 3 000,000 3 000,000 2
500,000 3 058,421 12 000,000 12 000,000 12 233,683 15 000,000 15 000,000
15 292,104

Портовий (адміністративний) збір 24061700 1 560,000 1 560,000 1 351,000
1 901,257 14 040,000 14 040,000 17 111,314 15 600,000 15 600,000 19
012,571

Надходження до страхового фонду безпеки авіації 24061800     0,000   1
000,000 1 000,000 0,033 1 000,000 1 000,000 0,033

Відрахування від перевищення розрахункової величини фонду оплати праці
24080000 3 500,000 3 500,000 2 905,000 47 950,093 0,000 0,000 0,000 3
500,000 3 500,000 47 950,093

Відрахування від перевищення розрахункової величини фонду оплати праці
на підприємствах-монополістах 24081000 3 500,000 3 500,000 2 905,000 47
950,093       3 500,000 3 500,000 47 950,093

Доходи від операцій з кредитування та надання гарантій 24110000 130
000,000 130 000,000 105 000,000 32 682,617 289,300 289,300 120,411 130
289,300 130 289,300 32 803,028

Плата за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів,
залучених державою та/або під державні гарантії 24110100       3 107,767
      0,000 0,000 3 107,767

Плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених
державою 24110200 130 000,000 130 000,000 105 000,000 23 649,142      
130 000,000 130 000,000 23 649,142

Відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим
індивідуальним сільським забудовникам 24110300         100,000 100,000
60,684 100,000 100,000 60,684

Відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом,
наданим молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво
(реконструкцію) житла 24110400         189,300 189,300 59,727 189,300
189,300 59,727

Власні надходження бюджетних установ 24120000 0,000 0,000 0,000 0,000 3
826 008,400 7 066 147,235 4 258 479,032 3 826 008,400 7 066 147,235 4
258 479,032

Плата за послуги, що надаються бюджетними установами 24121000         3
807 632,600 5 693 961,934 3 425 429,303 3 807 632,600 5 693 961,934 3
425 429,303

Інші джерела власних надходжень бюджетних установ 24122000         18
375,800 1 372 185,301 833 049,729 18 375,800 1 372 185,301 833 049,729

Додаткові збори на виплату пенсій 24140000 0,000 0,000 0,000 0,000 1 500
000,000 1 500 000,000 1 223 129,850 1 500 000,000 1 500 000,000 1 223
129,850

Сплата збору з купівлі-продажу валюти 24140100         955 000,000 955
000,000 695 599,300 955 000,000 955 000,000 695 599,300

Сплата збору з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок),
платини і дорогоцінного каміння 24140200         6 000,000 6 000,000 5
099,550 6 000,000 6 000,000 5 099,550

Сплата збору при відчуженні легкових автомобілів 24140300         178
000,000 178 000,000 174 589,500 178 000,000 178 000,000 174 589,500

Сплата збору з виробництва та імпорту тютюнових виробів 24140400        
155 000,000 155 000,000 146 055,400 155 000,000 155 000,000 146 055,400

Сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна 24140500      
  66 000,000 66 000,000 67 151,800 66 000,000 66 000,000 67 151,800

Сплата збору з послуг стільникового рухомого зв’язку 24140600        
140 000,000 140 000,000 134 634,300 140 000,000 140 000,000 134 634,300

Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності та за невиконання зобов’язань 24150000 110 000,000 110
000,000 96 000,000 77 557,198       110 000,000 110 000,000 77 557,198

Доходи від операцій з капіталом 30000000 121 000,000 121 000,000 96
640,000 110 026,203 615 990,000 615 990,000 300 182,649 736 990,000 736
990,000 410 208,852

Надходження від продажу основного капіталу 31000000 51 000,000 51
000,000 42 140,000 50 924,931 0,000 0,000 0,000 51 000,000 51 000,000 50
924,931

Надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за
правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів 31010000
45 000,000 45 000,000 37 364,000 48 592,189       45 000,000 45 000,000
48 592,189

Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння 31020000 6 000,000 6 000,000 4 776,000 2 332,742
      6 000,000 6 000,000 2 332,742

Надходження від реалізації державних запасів товарів 32000000 50 000,000
50 000,000 40 000,000 50 000,500 615 990,000 615 990,000 300 182,649 665
990,000 665 990,000 350 183,149

Надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву
32010000         615 990,000 615 990,000 300 182,649 615 990,000 615
990,000 300 182,649

Надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву 32020000 50 000,000 50 000,000 40 000,000 50
000,500       50 000,000 50 000,000 50 000,500

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів 33000000 20
000,000 20 000,000 14 500,000 9 100,772     0,000 20 000,000 20 000,000
9 100,772

Надходження від продажу землі 33010000       9 094,801       0,000 0,000
9 094,801

Надходження від продажу нематеріальних активів 33020000       5,971    
  0,000 0,000 5,971

Офіційні трансферти 40000000 0,000 0,000 0,000 0,123 77 200,000 125
630,085 193 224,967 77 200,000 125 630,085 193 225,090

Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій 42000000 0,000
0,000 0,000 0,123 77 200,000 125 630,085 193 224,967 77 200,000 125
630,085 193 225,090

Надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у
миротворчих операціях 42010000         77 200,000 125 630,085 193
224,967 77 200,000 125 630,085 193 224,967

Цільові фонди 50000000 0,000 0,000 0,000 0,000 121 400,000 148 567,015
167 009,655 121 400,000 148 567,015 167 009,655

Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів 50070000        
80 000,000 107 167,015 112 906,387 80 000,000 107 167,015 112 906,387

Збір за забруднення навколишнього природного середовища 50080000        
41 400,000 41 400,000 54 103,268 41 400,000 41 400,000 54 103,268

РАЗОМ   33 789 463,700 33 789 463,700 27 111 115,721 25 199 599,392 8
509 998,000 12 067 831,158 8 092 014,492 42 299 461,700 45 857 294,858
33 291 613,884

Від органів державного управління 41000000 3 091 047,800 3 091 047,800 2
466 559,200 2 471 207,251 0,000 0,000 0,000 3 091 047,800 3 091 047,800
2 471 207,251

Кошти, що надходять з інших бюджетів 41010000 3 091 047,800 3 091
047,800 2 466 559,200 2 471 207,251 0,000 0,000 0,000 3 091 047,800 3
091 047,800 2 471 207,251

Кошти, що надходять до Державного бюджету з інших бюджетів 41010100 3
091 047,800 3 091 047,800 2 466 559,200 2 471 207,251       3 091
047,800 3 091 047,800 2 471 207,251

Кошти, що надходять за взаємними розрахунками до державного бюджету з
бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та міських (міст Києва і
Севастополя) бюджетів 41010400               0,000 0,000 0,000

Всього   36 880 511,500 36 880 511,500 29 577 674,921 27 670 806,643 8
509 998,000 12 067 831,158 8 092 014,492 45 390 509,500 48 948 342,658
35 762 821,135

Крім того:                      

Повернення позик, наданих для впровадження проектів розвитку за рахунок
коштів, залучених державою                     379 326,244

в тому числі в рахунок відшкодування ПДВ                     115 046,758

Заступник Голови

О.О. Чечуліна

Начальник Управління консолідованої

звітності з виконання бюджетів

В.О. Тидень

Булатов А.С. Экономика с. 318

Там же с. 319

Архипов А.И. Экономика с. 236

Булатов А.С. Экономика с. 322

Самуельсон П. Економіка. М.1992. т.1, с.124

Джерело: Держкомстат – HYPERLINK «http://www.ukrstat.gov.ua»
http://www.ukrstat.gov.ua , 2002 рік

Универсальний учебный экономический словарь. — Ростов-на-Дону: Изд-во
«Феникс», 1996. – с.363

Ляшенко С. О недостаточной адекватности и динамичности государственного
регулирования економики //Предпринимательство, хозяйство и право, —
1999. — № 8. — С.3-6.

Сорока И. В. Проблемы торговли Донецкой области в контексте программы
«Донецкая область-2010». — Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ДонГУЭТ, 2001. — 24
с.

Там само.

PAGE 1

PAGE 37

Похожие записи