Реферат на тему:

Основні методи пізнання соціально-економічних процесів

План

1. Загальнонаукові методи

2. Спеціальні методи 

1. Загальнонаукові методи

Багатовимірність економічних явищ і процесів вимагає адекватних методів
їх пізнання. Поняття «метод» походить від грец. meto шлях дослідження. В
сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями:
вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності
виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих
«русел» єдиної еконо-мічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли
потрібно, по-перше, встановити основні джерела кризового стану
української економіки і, по-друге, виробити та практично реалізувати
страте-гію трансформації виробничих відносин.

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують
загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів
є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект
відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність,
відмінність, власне суперечність і кон-флікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економіч-них процесів
чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає
розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов’язковим
аналізом функцій взаємодіючих «елементів. Так, за цим методом можна
визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн,
простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного
елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об’єктом зі
зв’язка-ми відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають
узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента
в рамках системи; б) субординаційними, які вказують на супідрядний
зв’язок елементів у системному об’єкті; в) гене-тичними, які показують
зв’язок елемента з історією розвитку сис-теми.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні оз-наки, що
зберігаються за об’єктами дослідження незалежно від характеру їхньої
трансформації.

Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи
взаємопов’язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від
ознак її частин. Одна й та сама дія може спричи-нити різний вплив на
систему в цілому і на окремі її частини, проте дія на які-небудь частини
системи впливає і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є
адекватною сумі змін її частин.

Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та
управління. Щодо останнього можна виявити наявність чи від-сутність
центрального регулюючого органу, ступінь та засоби його впливу на
систему (пряме управління, непрямі важелі впливу), рі-вень централізації
та децентралізації господарської діяльності у динаміці. Після
структурного аналізу досліджуваних систем слід розробити концепції
розвитку системи на основі вивчення її струк-тури, тобто виявити
«чутливі» точки, через використання яких мож-на управляти системою.

Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання
якісного та кількісного аналізу і визначення на цій ос-нові математичних
методів в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні
школи (неокейнсіанська, монетаристська, неоліберальна та ін.).

Кількісні характеристики є невід’ємною частиною будь-якого економічного
дослідження. Так, один з класиків політичної еко-номії та теорії
вартості У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних праць
«Політичною арифметикою», де зазначав, що викладати думки можна не
тільки словесне, але й «мовою чи-сел, терезів і мір». Засновники
математичного напряму в політеко-номії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас,
застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової
вартості.

Учені-економісти завжди обґрунтовували свої висновки за до-помогою
точного кількісного аналізу. Наприклад, можна вміти аналізувати
кількісні величини (розрізняти тенденцію, закономір-ність і закон,
виходячи з періодичності повторення тих чи інших емпіричних випадків у
тому чи іншому соціально-економічному явищі) і таким чином проникати в
сутність відносин між людьми. Якщо певне явище відбувається певну
кількість разів, воно є зако-номірним і може бути виражене математичною
формулою.

Необхідність володіння прийомами математичного аналізу зу-мовлена
розвитком об’єкта дослідження — багатовимірного світу економіки. Процес
виявлення тенденцій економічного розвитку зумовлює широке впровадження
математичних прийомів (з від-повідними формулами рівнянь, нерівностей,
функцій, інтегралів тощо).

За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі
економічні розрахунки за допомогою елементарної арифмети-ки, виступаючи
одночасно і як постачальник, і як технолог, і, зрештою, як фінансист.
Сьогодні подібний підхід приречений на провал.

Ще в 1937 р. майбутній Нобелівський лауреат Р. Коуз в одній із своїх
статей про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внут-рішнє середовище
підприємства від зовнішнього ринкового сере-довища. Суб’єкт
господарювання, за його гіпотезою, має вибір:

оплатити витрати господарських операцій, вступаючи у відносини з
контрагентами, чи здійснювати аналогічні операції всередині самої фірми
під контролем власника чи менеджера, шукаючи ефективні-ший і дешевший
варіант. Цей вибір (між управлінням усередині фірми і економією на
управлінні, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає
розміри підприємства.

Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масшта-бів
виробництва, розширення міжгалузевих і територіальних зв’яз-ків
зумовлюють технолого-економічні розрахунки, які часто вихо-дять за межі
елементарної математики. Глибокі математичні знан-ня стають необхідними
не лише для практиків, а й для теоретиків економіки, оскільки без них
уже неможливо простежити взає-мозв’язки суспільного виробництва.

Широке впровадження математики в економічну та інші науки розпочалося ще
в XIX ст. За цей час виявились також негативні моменти, пов’язані зі
спробами «математизувати» практично все. Дискусія про місце і роль
математики в економічних дослідженнях то затихає, то розгортається з
новою силою. Сьогодні швидко роз-виваються і вдосконалюються технічні
засоби здійснення найсклад-ніших математичних розрахунків, збирання та
обробки величез-них потоків інформації на ЕОМ. Комп’ютерна грамотність
стає еле-ментарною потребою. Це створює сприятливі умови для широкого
впровадження математичних методів як у практичне управління економічними
процесами, так і в теоретичне осмислення їх.

Застосування математичних методів, на нашу думку, не повин-но зводити
складне економічне життя до кількісних залежностей, аналізу та розробки
моделей оптимізації їх. Оскільки економічні відносини і закони мають
кількісну визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню та
викладу економічної теорії. Ра-зом з тим вони обов’язково мають
доповнюватись якісним аналі-зом. Знеособлені формули, графіки, матриці
навряд чи допоможуть виявити сутність тих чи інших соціально-економічних
процесів. І навпаки, органічне поєднання структурно-функціонального
під-ходу та математичних методів створює умови для ефективного
нау-кового спілкування представників різних шкіл та напрямів
еконо-мічної теорії.

2. Спеціальні методи

Оволодінню науковим економічним мисленням сприяє засвоєн-ня не тільки
загальнонаукових, а й спеціальних методів, за допомо-гою яких економічна
теорія висвітлює сутність явища, що вивча-ється.

H o

oe

H oe

gdPzF

gdPzF

gdiEe

#кового. Спочатку дають загальну характеристику явища, визначають
притаманні йому супе-речності, а потім розглядають конкретні вияви цього
явища. У та-кий спосіб найзагальніша (найпростіша) економічна форма
розгор-тається в цілісну систему економічних відносин відповідно до
влас-ної внутрішньої логіки останньої. Те, від чого на початковому етапі
слід було абстрагуватися з метою виявлення більш глибоких суттє-вих
відносин, тепер, навпаки, потребує роз’яснення. В результаті конкретне
постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а ці-лісною панорамою
суспільного життя.

Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивченні
економічних процесів не можна користуватися конкрет-ними прийомами і
засобами, які широко застосовуються, наприклад, у природничих науках.
Будь-яка абстракція, як відомо, завж-ди бідніша за конкретне явище. Вона
відображає об’єктивну реаль-ність не так, як живе споглядання, а
проникає всередину її, йдучи від явища до суті. На практиці застосування
методу абстракції може призвести до помилки. Це пояснюється відривом
абстрактних по-нять від дійсності, що виявляється у розриві якісної та
кількісної характеристик економічних процесів, абсолютизації окремих
явищ економічного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектич-ної, але не
формальної, логіки охоплює й інші методи пізнання виробничих відносин,
зокрема аналіз і синтез. У процесі аналізу предмет дослідження
розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного.
Так, визначаючи економічні закони тієї чи іншої системи, в складному
господарському організмі виді-ляють його складові, з’ясовують роль і
значення кожного елемен-та, їхні зв’язки в одиничному, але складному
господарському меха-нізмі. Це має важливе значення для подальшого
теоретичного об-грунтування всіх тих особливостей предмета дослідження,
від яких абстрагуються спочатку. В ході такого аналізу користуються
най-більш загальними абстракціями, придатними для вивчення
дослі-джуваного об’єкта.

У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв’язку і
взаємодії його складових частин. Мислення тут іде від абстракт-ного до
конкретного, від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній
ситуації. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує
розкриття сутності, дає можливість показати, в яких формах це притаманне
економічній дійсності.

Отже, аналіз і синтез є двома невіддільними чинниками процесу наукового
пізнання дійсності, використання яких сприяє виявлен-ню
причинно-наслідкових зв’язків окремих явищ.

Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає та-кож
використання методу поєднання логічного та історичного під-ходів до
вивчення економічної теорії.

Логічний взаємозв’язок усіх компонентів суспільства як цілісно-го
організму відбиває історичний процес виникнення і становлення певної
системи. Поєднання логічного та історичного в економіч-ній теорії
допомагає відкриттю якісно нових форм дії економічних законів і
знаходженню нового змісту в економічних категоріях. В обох випадках слід
виявити якісні зрушення, що відбуваються на певному етапі розвитку
економічної системи, а також обгрунтува-ти, як виникнення нових відносин
детермінує появу якісно нових форм вияву економічних законів.

Отже, логічний метод дослідження є історичним методом, що не залежить
від історичної форми і випадковостей історичного про-цесу, адже
відповідь на одне запитання в епоху первісного нагро-мадження капіталу і
в сучасному розвинутому суспільстві буде різною.

Історія людського суспільства підтверджує, що виникнення і розвиток
будь-якої науки пов’язані з практичною діяльністю лю-дей. Зв’язок науки
з суспільною практикою передбачає інтенсив-ний обмін діяльністю і
результатами між науковцями і працівника-ми інших галузей народного
господарства. Отже, економічна тео-рія не може обмежитись використанням
лише тих методів дослі-дження, про які йшлося раніше. Як фундаментальна
наука еконо-мічна теорія визначає перспективи (враховуючи довгострокові)
для суспільної практики.

Соціально-економічний експеримент належить до спеціальних методів
дослідження економічних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений з
урахуванням попереднього вивчення історичного досвіду
соціально-економічний експеримент. Абстракція в цьому випадку є досить
умовною, і з повним правом можна стверджува-ти, що немає нічого більш
практичного, ніж витончена теорія. Склад-ність полягає в тому, що
практичні рекомендації щодо проведення соціально-економічного
експерименту відрізняються від конкрет-них прикладних розробок. Отже,
стосовно перших дуже важливим є суспільне розуміння їхньої необхідності
та корисності. Соціаль-но-економічний експеримент треба розглядати не
тільки як засіб пізнання реальної дійсності, а і як такий, що сприймає
конкретний суб’єкт.

Соціально-економічний експеримент як прийом пізнання не може
претендувати на універсальність: полеміка про характер
соціально-економічного експерименту, навіть якщо він реалізується на
ло-кальних територіях (проблеми програмування розвитку окремих галузей,
налагодження нових виробничих зв’язків, соціальний за-хист населення
тощо), не може бути вільною від впливу мораль-них, ідеологічних або
політичних чинників. Разом з тим ціннісні судження про результативність
соціально-економічного експери-менту не можуть бути відокремленими від
об’єктивного економіч-ного дослідження. Вони неминуче переплітаються. З
розвитком про-дуктивних сил, нагромадженням знань, освоєнням прийомів і
знань з технології аналізу економічних явищ та їхніх взаємозв’язків за
допомогою сучасної комп’ютерної техніки роль соціально-еконо-мічного
експерименту в економічній теорії зростає.

Провідними в економічній теорії залишаються теоретичний аналіз
виробничих відносин, розкриття змісту законів і категорій еконо-міки.
Одночасно зростає значення кількісних методів, зокрема ста-тистичних.
Практична діяльність людей в економічній сфері зу-мовлює управлінський
аспект, якого неминуче набуває економічна теорія. Саме цей аспект
економічної теорії стимулює вивчення ста-тистичних показників, що
характеризують економіку на різних її рівнях. Статистичні матеріали
доцільно групувати за тематичними проблемами. Аналіз їх може
віддзеркалювати, наприклад, реальні суперечності між певними соціальними
групами населення, різни-ми політичними течіями тощо.

Загальні перспективи економічної реформи, комплексність під-ходів до
становлення ринкових відносин, охоплення проблем наро-дного господарства
в цілому та його окремих галузей, послідов-ність та темпи роздержавлення
власності, економічний механізм становлення ринкових інфраструктур — всі
ці питання можуть до-сліджуватися за допомогою статистичних методів.
Застосування їх доцільне і при розробці окремих напрямів переходу до
ринкових відносин, наприклад ціноутворення, зовнішньоекономічних
зв’яз-ків тощо.

Учені-економісти, вивчаючи матеріали національної статистики тієї чи
іншої країни, користуються також виданнями 00Н, ОЕСР та ін. Незначні
розбіжності між окремими показниками поясню-ються тим, що міжнародні
організації, як правило, коригують наці-ональні дані з метою
забезпечення зіставлення їх. Співробітники міжнародних організацій
володіють сучасними методами обробки статистичних даних, які поки що не
стали надбанням дослідників у більшості країн світу, що часто призводить
до перекручених ста-тистичних висновків.

Отже, знання економічної теорії передбачає не тільки володіння
методологією аналізу реальних економічних процесів, розуміння сутності
економічних законів та категорій, а й уміння знаходити кількісне
вираження їх і користуватись точними статистичними методами для
управління економікою.

Похожие записи