Реферат

на тему:

Основні форми міжнародного співробітництва.

Сучасний розвиток світового господарства супроводжується розвитком
різних форм міжнародного співробітництва, що являють собою систему
техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин між
економічними суб’єктами різних країн. До основних форм міжнародного
співробітництва відносяться:

міжнародна торгівля;

міжнародний рух капіталів;

міжнародна міграція робочої сили;

міжнародний обмін технологіями;

міжнародні валютні відносини;

міжнародні кредитні відносини.

На сучасному етапі міжнародних економічних відносин вирішальну роль
відіграє міжнародна торгівля. Міжнародна торгівля – це торгівля між
країнами, яка складається із імпорту та експорту товарів і послуг. Вона
створює велику кількість переваг, що стимулюють економічний розвиток
окремих країн, сприяє поширенню нових ідей та технологій. Завдяки їй
держави отримують можливість імпортувати продукцію, яку вони не
виробляють самі.

В сучасних умовах господарювання важливою формою міжнародних економічних
відносин стає міжнародний рух капіталу (експорт капіталу). Головною
причиною вивозу капіталу є його відносний надлишок і монополізація
національного ринку, що не гарантує його прибуткового застосування. Тому
капітал спрямовується за кордон у пошуках більш високого прибутку. Вивіз
капіталу здійснюється в таких основних формах: прямі інвестиції,
портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові кредити позичкового
капіталу.

Прямі інвестиції – це форма експорту капіталу, яка дає можливість
прямого контролю за іноземними підприємствами та компаніями. Вивіз
капіталу в розмірах, що не дають право прямого контролю, веде до
створення портфельних інвестицій. Позичковий капітал вивозиться у
вигляді міжнародних позик, що надається як державами, так і міжнародними
кредитними організаціями.

Міжнародна міграція робочої сили проявляється в еміграції (виїзд за
кордон) та імміграції (приїзд з-за кордону). Основними факторами, що
зумовлюють еміграцію робочої сили є: нерівномірність нагромадження
капіталу; перенаселення, яке викликає безробіття в одних країнах та
недостача дешевої робочої сили в інших.

Міжнародний обмін технологіями (міжнародні науково-технічні відносини) –
продаж готових товарів, комплексного устаткування для виробництва, а
також патентів, ліцензій, ноу-хау. Така форма міжнародного
співробітництва має двояку мету: по-перше, технології продаються як
звичайний товар, а по-друге, продаж технологій використовується як
ефективний засіб конкурентної боротьби на світовому ринку.

Міжнародні валютні відносини – це повсякденні зв’язки між приватними
особами, фірмами, банками на валютних та грошових ринках з метою
здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій.
Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі цих
відносин є стан платіжного балансу.

Міжнародні кредитні відносини – це надання в масштабі світового
господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення,
строковості й платності. Суб’єктами (кредиторами і позичальниками)
міжнародних кредитних відносин виступають банківські та промислові
корпорації, державні організації, міжнародні й регіональні
фінансово-кредитні інститути.

Міжнародні економічні об’єднання. Необхідно зазначити, що на
сьогоднішній день в світі посилюється взаємозв’язок і взаємовідносини
національних економік і світового господарства. Кожній країні потрібен
доступ до світового ринку, але в умовах потужної міжнародної конкуренції
це не просте завдання.

Тому створення міжнародних організацій є результатом пошуків ефективних
засобів вирішення надзвичайних чи кризових ситуацій, які стосуються
інтересів різних країн. Всі міжнародні організації можна умовно поділити
на три типи:

адміністративні установи, що займаються розв’язанням спеціальних
технічних завдань (наприклад, вирішенням проблеми регулювання діяльності
міжнародних засобів комунікації);

організації, які займаються виясненням і винесенням рішень з міжнародних
спорів або примиренням протистоячих одна одній сторін;

міжнародні організації загального характеру, глобального чи
регіонального рівня основною метою діяльності яких є забезпечення
безпеки і співпраці з широкого кола питань, переважно в сфері економіки
(рис. 16.3).

Рисунок 1. Основні типи міжнародних організацій

Економічні спілки або союзи можуть бути:

регіональні (ЄС, Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ));

спеціальні (Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ));

товарно-виробничі (ОПЕК);

інвестиційні (МВФ, МБРР, ЄБРР).

Європейський Союз – об’єднання, в рамках якого найяскравіше виявляються
сучасні інтеграційні процеси. Початок об’єднанню поклала угода 1951р.
про Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) Франції, ФРН, Італії,
та країн Бенілюксу. У 1957р. країни створили “Спільний ринок” і
Європейське співтовариство з атомної енергії. Сьогодні в ЄС створені
умови для економічного, валютно-фінансового, політичного співробітництва
країн-учасниць, узгоджується зовнішня політика і безпека в регіоні.
Створено єдиний ринковий простір без внутрішніх кордонів, у якому
забезпечується вільне переміщення товарів і послуг, капіталів та робочої
сили і функціонує єдина валюта – євро. Нині в ЄС входить 25 країн.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) утворена в 1967р. з метою
сприяння соціально-економічному розвиткові країн-учасниць,
взаємодопомозі у проведенні науково-дослідних робіт, спільній
зовнішньоекономічній діяльності, підтриманню миру та стабільності в
регіоні.

Організація Африканської єдності (ОАЄ) яка у липні реорганізована в
Африканський Союз, створена в 1963р. й охоплює 50 країн-учасниць. Її
метою є сприяння єдності між африканськими країнами, інтенсифікація і
координація їхніх зусиль для підвищення життєвого рівня в Африці,
посилення міжнародного співробітництва.

Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) створено в 1964р.
для формування спільного ринку Центральної Африки, усунення торговельних
бар’єрів, створення спільних підприємств, розвитку транспортної мережі,
уніфікації податкових систем, тощо.

Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Утворена в 1983р. з метою
сприяння співробітництву країн регіону, прискорення їх
соціально-економічного розвитку, регіонального використання ресурсів,
створення латиноамериканських транснаціональних корпорацій (ТНК),
розвитку транспорту, туризму, природоохоронних програм. У рамках ЛАІ
діють три об’єднання: Амазонський пакт, Ла-Платська і Андська групи.

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. —
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. — К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. — М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). — К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. — К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.

адміністративні установи

Типи міжнародних організацій

організації по вирішенню спорів

організації загального характеру

Похожие записи