Реферат на тему:

Основи попиту і пропозиції

ПЛАН

1. Економічна природа попиту та пропозиції

2. Механізм ринкового саморегулювання

3. Фактори, що визначають попит та пропозицію

4. Еластичність попиту і пропозиції

1. Економічна природа попиту та пропозиції

Щоб найкраще оцінити важливість економіки, слід розпочати вивчення з
основ попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід’ємними
категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні
економічні відносини товарного виробництва.

У загальному вигляді попит є потребою в певному товарі, що забезпечена
грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути
реалізована на ринку за існуючими цінами. Попит — це кількість товарів
окремого типу, які покупець може і бажає придбати при визначеному рівні
цін на них.

Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту
попиту. По-перше, останній тісно пов’язаний із дійсними суспільними
потребами, але не збігається з їх кількісною визначеністю. По-друге,
попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості
в товарах і послугах грошовими доходами. По-третє, суб’єкт попиту
репрезентує споживання (виробничого чи особистого) і представлений на
ринку покупцем.

Об’єктами попиту можуть бути будь-які товари і послуги, що мають
вартісну оцінку і певну корисність для споживання. Залежність між
величиною попиту та ціною знаходить відображення у законі попиту. Зміст
цього закону полягає в тому, що при інших рівних умовах попит на даний
товар буде тим більшим, чим нижча ціна.

Зниження ціни має для споживача ефект доходу. Наприклад, споживач А при
нормальному, з його погляду задоволенні інших потреб, може дозволити
собі сходити в кіно 1 раз на тиждень. Ціни на білети впали в 3 рази.
Відповідно при незмінному задоволенні інших потреб А може дивитися 3
фільми на тиждень, ніби у нього зросли доходи.

Інший ефект від зниження цін називається ефектом заміщення. Покупці
схильні заміщувати в структурі споживання дорожчі товари дешевшими.

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Її розмір
визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний
період за існуючими цінами. Пропозиція — це кількість товарів, які
продавець вважає для себе вигідним (може і хоче) запропонувати ринку при
визначеному рівні цін на них. З підвищенням цін зростає обсяг
пропозиції, і навпаки, зниження цін призводить до скорочення пропозиції.
Такий зв’язок називають законом пропозиції. Пропозиція представлена на
ринку відповідними суб’єктами — продавцями.

2. Механізм ринкового саморегулювання

Ринки перебувають у центрі економічної активності, і більшість із
найцікавіших питань і проблем економіки стосуються того, як працює
ринок. Наприклад, чому на деяких ринках лише декілька підприємств
конкурують між собою, тоді як на інших їх є велика кількість? Чи завжди
споживачі виграють від великої кількості підприємств? Чому на одних
ринках ціни різко зросли або впали, а на інших — майже не змінилися? Які
з ринків обіцяють найкращі можливості для підприємця, що збирається
робити бізнес?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно розглянути складові елементи
ринкового механізму. Спочатку з’ясуємо, як за допомогою кривих попиту та
пропозиції можна описати ринковий механізм. Почнемо з короткого
перегляду базового графіку попиту й пропозиції, зображеного на рис.2.

На вертикальний осі позначаємо ціну товару Ц у гривнях за одиницю. По
горизонтальній осі показуємо сумарну кількість товару (попит і
пропозицію) К, що вимірюється в одиницях товару. Крива попиту показує,
яку саме кількість товару споживачі готові придбати при кожному рівні
цін. Крива пропозиції Пр показує, яку кількість товару виробники хотіли
б продати залежно від цін на ринку.

Рис. 1. Криві попиту та пропозиції

Крива піднімається вгору зліва направо, оскільки в міру зростання ціни
збільшується кількість компаній, що можуть і хочуть виробляти й
продавати даний товар. Наприклад, за вищої ціни існуючі підприємства за
короткий час можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових
робітників або змусивши своїх робітників працювати понадурочно (при
цьому підприємство має більші витрати), а у віддаленій перспективі —
збільшивши розміри підприємства. Висока ціна також може привабити на
ринок нові компанії, що через свою недосвідченість матимуть великі
витрати; тому раніше вважали вихід на новий ринок (коли були нижчі ціни)
економічно недоцільним.

Крива попиту П показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за
тією ціною за одиницю, яку їм пропонують. Ця крива опускається вниз
зліва направо, оскільки споживачі, звичайно, прагнуть купити більше
товару за нижчою ціною. Наприклад, нижча ціна може стимулювати
споживачів, що вже купували товар, придбати більшу його кількість, а
також може спонукати до купівлі цього товару інших споживачів, які
раніше, можливо, не могли собі цього дозволити. Обидві криві
перетинаються в точці рівноваги, або в точці кількісно-цінової рівноваги
ринку. За цієї ціни Цо пропозиція дорівнює попиту (до Ко).

Ринковий механізм — це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися
доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не
зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже,
зникають ті фактори, що спричинили зміни в ціні. Пропозиція й попит не
завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких
ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище
вирівнюється.

Щоб зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова
ціна перевищує рівень ціни рівноваги (на мал. позначимо її Ц1). У цьому
разі виробники намагатимуться виробити й продавати товарів більше, ніж
їх бажають придбати споживачі, — виникне надлишок товару. Щоб розпродати
його чи, принаймні, не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати
свої ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція
зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги Цо.

Використовуючи криві попиту й пропозиції, ми припускаємо, що за
будь-якої ціни буде вироблено й продано певну кількість товару. Це
справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто
якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже
неспроможні змінювати ринкову ціну).

Таким чином, основними елементами ринкового механізму є попит,
пропозиція, ринкова ціна, конкуренція. Без втручання уряду (тобто без
встановлення фіксованих цін та інших заходів регулювання) попит і
пропозиція зрівноважують ринок і вказують ціну товару й кількість його
виробництва. Те, якими будуть ця ціна та кількість, залежить від
специфічних характеристик попиту й пропозиції. Зміни ж у цінах і
кількості товару у часі залежать від того, як попит й пропозиція
реагують на зміни інших факторів.

3. Фактори, що визначають попит та пропозицію

Криві попиту й пропозиції інформують нас про те, яку кількість товару
бажають продати виробники й купити споживачі залежно від ціни, яку
пропонують виробники і яку готові заплатити споживачі. Але, окрім ціни,
попит і пропозиція визначаються також й іншими змінними (факторами).
Важливими неціновими факторами, які впливають на попит є:

середній рівень доходу споживача — це ключовий детермінант попиту. Коли
зростають доходи людей, збільшується попит майже на все;

чисельність населення — збільшення кількості споживачів веде до
підвищення попиту і навпаки;

ціни і доступність споріднених товарів — існує залежність між
взаємозамінними товарами, що виконують ті самі функції, як, наприклад,
масло і маргарин, олівець і ручка, бавовна і вовна. Попит на товар А
зменшується із зниженням ціни на взаємозамінний товар В.

Існують ще товари-доповнювачі (машина-бензин; зубна паста — зубна щітка;
фотоапарат — фотоплівка), без яких наш основний товар не функціонує. Зі
збільшенням ціни на товар-доповнювач, попит на основний товар падає.

На доповнення до цих об’єктивних факторів слід додати і набір
суб’єктивних факторів, які ще називають «смаки і вподобання». Смаки
відбивають різноманітні соціальні й історичні впливи. Вони можуть
розкривати справжні психологічні чи фізіологічні потреби людини (на
рідини, сіль, тепло чи любов) або штучно сформовані потяги (цигарки,
наркотики). До їх складу можуть входити багато традиційних чи релігійних
елементів (так, в Америці люблять яловичину, але це — табу в Індії, тоді
як в Японії делікатесом вважаються медузи).

Зрештою для індивідуальних товарів завжди існують особливі фактори, що
стоять за попитом на них: кількість опадів сприяє попиту на парасольки,
товщина снігового покриву впливає на продаж лиж. Крім того, сподівання
щодо майбутніх економічних умов, особливо щодо цін, можуть істотно
впливати на потреби.

Слід відзначити, що попит на різні товари постійно змінюється, бо
економічне життя розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на
одному місці. Коли змінюються фактори, що лежать в основі попиту, окрім
ціни на товар, крива попиту переміщується (праворуч або ліворуч).

При дослідженні сил, що діють на пропозицію, фундаментальною основою,
яка дає змогу зрозуміти поведінку виробників є те, що фірми виготовляють
товари для отримання прибутку, але не для власного задоволення чи з
доброчинності.

Ключовим елементом, що лежить в основі прийняття рішень з пропозиції, є
витрати виробництва. До сил, що впливають на витрати виробництва,
належать:

технічний прогрес;

ціни факторів виробництва;

технологічна складність виробництва.

Інший важливий фактор, що впливає на пропозицію, — це ціни споріднених
товарів, зокрема товарів, які можуть легко замінити один одного у
виробничому процесі.

Також на пропозицію впливають і специфічні фактори. Погода чинить
значний вплив на сільськогосподарське виробництво і виробництво лиж.

В основі змін поведінки в пропозиції лежить зміна будь-якого фактора,
крім власної ціни товару. Щодо кривої пропозиції говорять, що пропозиція
зростає (чи зменшується), коли величина пропозиції збільшується (чи
зменшується) за кожної ринкової ціни.

Розглядаючи вплив на рівновагу змін у попиті і пропозиції, зауважимо, що
коли фактори, які стоять за попитом чи пропозицією, змінюються, це
призводить до змін попиту чи пропозиції і зміни ринкової рівноважної
ціни та кількості.

4. Еластичність попиту і пропозиції

Для різних товарів форма та нахил кривих попиту можуть дуже
відрізнятися. Спостерігаються дві ситуації:

коли за незначної зміни ціни попит зазнає відносно великих змін;

коли зміна ціни не викликає значних змін попиту.

У першому випадку попит називають еластичним, а в другому —
нееластичним.

Отже, еластичність описує, в якому ступені зміни ціни впливають на
величину попиту. До еластичних відносяться товари, від яких споживач
відносно легко може відмовитись при загальному зростанні цін
(електроміксери, делікатеси, автомобілі).Як правило, нееластичний попит
на ті товари, від споживання яких не можна відмовитись при будь-якому
зростанні цін, пояснюється однією з таких причин:

це товари першої необхідності;

для них важко знайти замінники;

вони відносно недорогі;

покупець знаходиться у безвихідному становищі.

Прикладами нееластичних товарів можуть бути хліб, взуття, сіль, житло,
ліки тощо.

Сутність цінової еластичності попиту визначається коефіцієнтом
еластичності, який розраховується за формулою:

Еп показує, наскільки змінюється обсяг попиту при зміні ціни на 1%.
Попит буде еластичним, якщо Еп > 1, тобто відносна зміна ціни приведе до
більшої відносної зміни попиту. Попит буде нееластичним, якщо Еп < 1, тобто відносна зміна ціни буде більшою відносно зміни попиту. Якщо ж зміна ціни і попиту відбуваються в однаковій пропорції, такий випадок назвали одиничною еластичністю (Еп = 1). Значення Еп визначає ринкову поведінку виробників товарів. Якщо попит еластичний, то зростання ціни призведе до зменшення доходу, а при нееластичному попиті зростання цін викличе збільшення доходу виробника. На величину Еп впливає ряд факторів: замінність товару; питома вага в доході споживача; життєва необхідність товару; час реалізації і використання продукту. Саме тому попит на хліб, тютюнові вироби, електроенергію, як правило, нееластичний (Еп < 1), а на автомобілі, холодильники, маргарин, делікатеси, як правило, еластичний (Еп >1).

Цінова еластичність характерна і для пропозиції товару. Коефіцієнт
еластичності пропозиції розраховується так:

На відміну від Еп, Епр має плюсове значення.

Із факторів, що впливають на еластичність пропозиції, найбільш важливим
є кількість часу, тобто ринковий період, який є у розпорядженні
виробників, щоб відреагувати зміною обсягу пропозиції на зміну ціни
продукту.

Література:

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр. Ельга, 2000. — 528 с.

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. — К.: Либідь, 1995. —
320 с.

Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической
экономии. — М.: Таурас, Просперс, 1994. — 472 с.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Вища шк., 1995. — 471с.

Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. — Тернопіль, 1999. — 252 с.

Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. — Тернопіль, 2002. — 304 с.

Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. — Тернопіль:
Астон, 1997. — 204 с.

Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред.
З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. — Львів: Інтереко, 1998. — 708с.

Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. —
1991. — № 20. — С. 249.

Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 49. — С. 682.

Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України.
— 1991. — № 14. — С. 84.

Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический
анализ: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 512 с.

Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. —
М., 1978.

Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. — Тернопіль: Астон,
1997. — 180 с.

Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). —
Тернопіль: Астон, 1998. — 368 с.

Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. — М.: Экономика, 1989.
— 526 с.

Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. — М.,1992. — 736 с.

Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А.Райзберга. — М.: ИНФРА, 1997. —
720 с.

Курс экономической теории / Под общей ред. М.Н.Чепурина. — Киров: АСА,
1995. — 624 с.

Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2
т.: Пер. с англ. Т.1. — М.: Республика, 1992. — 399 с.; T. 2. — М.:
Республика, 1992. — 400с.

Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т. — М., 1993.

Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. —
М., 1992. — 702с.

Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій:
Навчальний посібник. — К..: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2001. — 392 с.

Основи економічної теорії. Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климка,
В.П.Нестеренка. — К., 1997. — 743с.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник/ За ред.
Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. — К.: Вища школа, 1994. — 559 с.

Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С.В.Мочерного. —
Тернопіль: Тарнекс, 1993. — 686 с.

Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко
та ін. За ред. С.В.Мочерного. — К.: ВЦ «Академія», 2001. — 472 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. —
К.: Либідь, 1998. — 272 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне
виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. — К.: Либідь,
1998. — 272 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво,
маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому
господарстві / За ред. Ю.В.Ніколенка. — К. — :Либідь, 1998. — 272 с.

Основы экономическойї теории: Учебное пособие / Под ред. В.Л. Клюше. —
Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. — 336с.

Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. —
М.,1955.

Самуельсон П. Економіка: Підручник. — Львів: Світ. — 1993. — 496 с.

Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. — К.:
«Основи», 1995. — 544 с.

Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. В 2-х т. —
М.:Єконом., 1993.

Современная экономика (для студентов вузов). — Ростов-на-Дону, 1997. —
608 с.

Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник
для вузів. — Тернопіль: Карт-бланш, 1997. — 456 с.

Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. — К.:
«Наукова думка», 1994. — 264 с.

Шегда А.В. Основы менеджмента. — К.: Знание, 1998. — 512с.

Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред.
Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. —
485 с.

Управление — это наука и искусство. А.Файоль, Г.Эмерсон, Ф.Тейлор,
Г.Форд. — М.: Республика, 1992. — 352 с.

Шишикин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. 1. — М.:
ВЛАДОС, 1996. — 656 с.

Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. » — М.:
ВЛАДОС, 1996. — 352 с.

Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М., 1982. — 423 с.

Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. — М.: Экономика, 1997. — 816
с.

Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича : Учебник
для вузов. — СПб : Изд. СПбГУЭФ, Изд. «Питер Паблишинг», 1997. — 480 с.

Похожие записи