Реферат на тему:

Моделі споживчого ринку

Зміст

1. Модель поведінки споживача

2. Кейнсіанська модель споживання

3. Модель міжчасового споживчого вибору І. Фішера

4. Модель життєвого циклу Ф. Модільяні

5. Модель перманентного доходу М. Фрідмена

Список використаної літератури

Модель поведінки споживача

Для відносного аналізу мікроекономічних процесів використовують криві
байдужості. Крива байдужості — це лінія рівної корисності, усі точки
якої характеризують товари, що забезпечують споживачу однаковий рівень
корисності U = U (рис. 1).

Рис.1. Крива байдужості

Приклад. Функція корисності має вигляд:

де X1, X2 — споживання товарів X1 та X2 відповідно. Запишіть
рівняннякривої байдужості, яка проходить через точку (X1, X2) = (3, 1).

Розв’язання.

Підставимо значення (3, 1) у функцію корисності.

U(X1, X2) = U(3, 1) = (2 • 3 + 1)(1+3) = 7-4 = 28, U0 = 28.

Отже, (2X1 +1)(X2+3) = 28. Звідси рівняння кривої байдужості:

Форма кривих байдужості відображає готовність споживача обмінювати один
товар на інший. Коли обидва товари легко замінити, крива байдужості
увігнута менше. Якщо товари не замінюються —крива байдужості увігнута
більше.

Карта кривих байдужості — множина всіх можливих рівнів корисності (U1,
U2, U3,…) для певного споживача (рис. 2.2).

Рис. 2. Карта кривих байдужості

Гранична корисність MUi блага Xi — це зміна загальної корисності набору
двох товарів при зміні кількості даного блага на одиницю. Математично
гранична корисність блага Xi при незмінній кількості всіх інших благ є
частковою похідною функції корисності:

Кількість блага X2, від якої споживач готовий відмовитися в обмінна
додаткову одиницю блага X1 при незмінному загальному рівні корисності,
називається граничною нормою заміщення благ (MRS).

Для опуклих кривих байдужості гранична норма заміщення MRSвимірює нахил
кривої байдужості.

Приклад. Для даної функції корисності U(X1, X2) підрахувати граничні
корисності MU і MU2 та граничну норму заміщення благMRS: U(X1,
2)=2X1+1Х^

Розв’язання.

Наступний етап моделі поведінки споживача аргументується тим, що
споживач обмежений фінансовими ресурсами і це не дає йому можливості
задовольнити усі свої потреби.

Бюджетне обмеження споживача (графічно це — бюджетна лінія) —множина
наборів, вартість яких становить R: P1 X1 + P2 X2 = R.

Приклад. Споживач має дохід 500 гр. од. на місяць. Припустімо, він купує
2 товари у кількостях X1 та X2 за цінами 2 гр. од. та 4 гр. од. за штуку
відповідно. Запишіть бюджетне обмеження споживача. Накресліть бюджетну
лінію. Визначте нахил бюджетної лінії.

Розв’язання.

Бюджетне обмеження споживача (рис. 3.):2X1 + 4X2 = 500. Точка перетину з
віссю OX1: X2 = 0; 2X1 = 500; X1 = 250.Точка перетину з віссю OX : X =
0; 4X = 500; X = 125.

Рис.3. Приклад побудови бюджетної лінії

Нахил бюджетної лінії показує альтернативні витрати споживання товару 1.
Нахил бюджетної лінії

На бюджетну пряму впливають знаряддя економічної політики: податки,
субсидії, раціоновані обмеження.

Для оптимізації поведінки споживача слід сумістити системи кривих
байдужості з бюджетним обмеженням (рис. 2.4). Споживач обирає на лінії
бюджетного обмеження точку (точку оптимуму), яка міститься на кривій
байдужості та вища за інші криві байдужості.

Оптимум споживача

У точці оптимуму О гранична норма заміщення двох товарів дорівнює їх
відносній ціні. Лінія бюджетного обмеження є дотичною до кривої
байдужості. Вибір у точці О є оптимальним вибором для споживання.

Кейнсіанська модель споживання

Кейнсіанська модель споживання належить до макроекономічних моделей.

За Кейнсом використовуваний дохід Y поділяють на C — споживання та S —
заощадження: Y = C + S.

Споживчі витрати — це витрати домогосподарств на придбання споживчих
товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб. За Кейнсом
споживчі витрати змінюються закономірно зі зміною доходу. Досліджував ці
закономірності на основі сімейних бюджетів німецький статист XIX ст.
Ернест Енгель.

Функція споживання виражає залежність між використовуваним доходом і
обсягом споживання і має вигляд: C = F(Y’) або C = F(Y-T) (рис. 2.5).

Рис..5. Функція споживання та функція заощадження

Чинником споживання у функції є дохід. C = c0 + c(Y — T), де c0
-автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від
використовуваного доходу. Наприклад, проживання в борг, за

рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в
цілому автономне споживання прямує до 0;

c — гранична схильність до споживання величина, яка показує, на скільки
одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на
одну одиницю і визначається за формулою

де АC — приріст споживчих витрат; А Y — приріст використовуваного
доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживанняMPC — це кут
нахилу кривої споживання.

Модель функції споживання: C = c0 + c’ Y, де С — величина споживання
домашніх господарств; c0 — автономне споживання; c — гранична схильність
до споживання; Y —дохід.

Заощадження S — це не спожита частина доходу. Найпростіша функція
заощадження має вигляд: S = F(Y). Кожній функції споживання відповідає
єдина функція заощаджень (див. рис. 2.5):

Модель функції заощадження:

де S — величина заощаджень домашніх господарств, s0 — автономне
заощадження; 1 — c’ = s — гранична схильність до заощадження;Y —дохід.

Гранична схильність до заощадження величина додаткового за-ощадження з
однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу: MPS =
AS/AY, де AS — приріст заощаджень; A Y приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається,
обов’язково заощаджується, то: MPC + MPS = 1.

Чинники, які не залежать від доходу та впливають на споживання та
заощадження: 1. Багатство. 2. Податки. 3. Рівень цін. 4. Відрахування на
соціальне страхування. 5. Очікування. 6. Споживча заборгованість. 7.
Відсоткова ставка.

Теорія Кейнса апробовувалась на основі статистичних даних економіки США
за 1929-1941 pp. Рівняння мало такий вигляд: C = 47,6 +0,73 Y. Подальші
дослідження підтверджують прийнятність формули тільки для
короткострокового періоду. У 1946 р. американський учений українського
походження С. Кузнець на основі аналізу статистичних даних за 1869-1940
pp. дійшов висновку, що із зростанням доходу середня схильність до
споживання залишається постійною (рис. 2.6).С Кузнець на підставі
офіційної статистики досліджував залежність

між доходом і споживанням у США у період з 1868 по 1930 рік. Виявилось,
що відношення C/Y у довгостроковому періоді не має тенденції до
зниження, а має вигляд: С =cY.

Рис. 6. Функція споживання у довгостроковому та короткостроковому
періодах

Існує кілька концепцій, які пояснюють цю проблему. Зокрема, моделі між
часового споживчого вибору І. Фішера, життєвого циклуФ. Модільяні,
перманентного доходу М. Фрідмена.

Модель між часового споживчого вибору І. Фішера

Ірвінг Фішер (1867-1947) — американський економіст, статистик,
представник неокласичної школи висунув гіпотезу про те, що, приймаючи
споживчі рішення, раціональна людина враховує не тільки поточний, але й
майбутній дохід, тобто весь дохід, який вона одер-жує протягом життя.

Запропонована модель одержала назву моделі міжчасового споживчого
вибору. Суть її полягає в тому, що при прийнятті рішення про споживання
у даний момент і в майбутньому споживачі зустрічаються з міжчасовим
бюджетним обмеженням. Перед споживачем ви-никає проблема вибору і два
часових періоди: молодість (дохід Y1) і старість (дохід Y2).

У перший період особа споживає і заощаджує: Y1 = C1 + S1. Звідси:C1 = Y1
— S1; S1 = Y1 — C1.Y другому періоді індивід має дохід Y2. Він споживає,
але не заощаджує, використовує заощадження першого пері-оду та одержані
відсотки у перший період життя. Тоді:

де r — реальна відсоткова ставка.

Перетворимо рівняння: споживання — ліворуч, дохід — праворуч.

C2 = Y2 + Y(1 + r) — C1(1 + r); C1(1 + r) + C2 = y1 (1 + r) + y2.

Поділимо обидві частини на 1 + r, одержимо:

Це — рівняння міжчасового бюджетного обмеження споживача, що показує,
якою сумою коштів повинні володіти споживачі протягом двох життєвих
періодів.

Рис..7. Бюджетне обмеження споживача за моделлю Фішера

Нахил лінії бюджетного обмеження дорівнює 1/(1 + r) (рис. 7):

Переваги споживача між споживанням у першому та другому періодах
відображають криві байдужості. Кожна крива байдужості характеризує
рівний рівень корисності для споживача різних наборів споживання у
теперішньому та майбутньому періодах (рис. 2.8). Споживач надає перевагу
вищим кривим байдужості, оскільки вони забезпечують більше споживання.

Прагнення споживачів максимізувати свою корисність обмежені бюджетом.
Оптимальна комбінація споживання у першому та другому періодах
досягається у точці дотику найвищої кривої байдужості до лінії
бюджетного обмеження.

Рис..8. Оптимум споживача для моделі Фішера

Нахил кривої байдужості відображає граничну норму заміщення(MRS). Нахил
лінії бюджетного обмеження дорівнює 1/(r + 1). Отже, в точці О: MRS =
1/(1 + r).

На споживання впливають: 1) зміна доходу; 2) зміна рівня відсоткової
ставки. Зростання доходу зміщує лінію бюджетного обмеження праворуч. При
зростанні відсоткової ставки зміниться кут нахилу бюджетної лінії,
оскільки споживання у першому періоді зменшить-ся, у другому —
збільшиться.

Вплив реальної відсоткової ставки відображається в ефекті доходу та
ефекті заміщення. Ефект доходу — зміна у споживанні, викликана
пере-ходом до вищої кривої байдужості. Ефект заміщення — зміна у
споживанні, викликана зміною відносної ціни споживання в обидва періоди.

Модель життєвого циклу Ф. Модільяні

Франко Модільяні (США). Основна праця “Життєвий цикл, заощадження
громадян і багатство нації”. 1985 р. одержав Нобелівську премію за
аналіз фінансових ринків і процесів заощадження. Суть його теорії
полягає в тому, що дохід людини коливається протягом життя. В юності
люди беруть позику, розраховуючи на високі заробітки у майбутньому. У
пенсійному віці споживання забезпечують заощадження минулого періоду.

Припустімо, що споживач передбачає прожити Tроків, володіє багатством W,
очікує одержувати дохід Y, на пенсію планує піти через R років. Отже,
протягом життя споживач одержить суму W + RY.При цьому не враховується
відсоткова ставка.

Оскільки одержана протягом життя сума розподіляється рівномірно за T
роками, то особа споживає щорічно:

Отже, функція споживання для раціонального споживача має вигляд:

тобто, функція споживання залежить від очікуваного доходу і поточного
багатства:

Модель функції споживання Франко Модільяні набуває вигляду:

C=aW +ssY; а= 1/T; ss = R/T,

де а — гранична схильність до споживання за поточним багатством;ss —
гранична схильність до споживання за доходом; W — багатство;Y — дохід; T
роки життя; R — кількість років, що очікується пропрацювати до пенсії.

Приклад. Споживач передбачає прожити ще 40 років, пропрацювавши 20
років. Запишіть функцію споживання для раціонального споживача за
теорією “життєвого циклу” Ф. Модільяні. Чому дорівнює споживання, якщо
споживач володіє багатством 20 тис. гр. од. Та очікує одержувати щорічно
дохід 50 тис. гр. од.?

Модель перманентного доходу М. Фрідмена

Мілтон Фрідмен (США). 1976 p. одержав Нобелівську премію за аналіз
теорії споживання, теорії та історії грошового обігу. Основоположення
його теорії: 1. Функція споживання має значення тільки для
довгострокового періоду. 2. Споживання визначається залежно від
постійного (перманентного доходу).

Перманентний дохід — середньозважена величина з усіх доходів, які людина
очікує одержати (середній дохід). Гіпотеза перманентного доходу
базується на теорії споживчого вибору І. Фішера.

У Фрідмена модель набуває вигляду:

де Yp — перманентний дохід.

Перетворимо рівняння відносно Y одержимо:

Поточний дохід Y дорівнює сумі постійного доходу Y і тимчасового доходу
Y:

Тимчасовий дохід — частина доходу, яку не очікують зберегти
умайбутньому. Це — випадкове відхилення від доходу. Тимчасовий дохід
може бути трьох видів. Випадковий тимчасовий дохід становить випадкові
відхилення від звичайного тренду (виграш у лотереї), при якому поточне
споживання економічних суб’єктів не змінюється. Тимчасовий дохід
перманентного відхилення від звичайного (підвищення або пониження у
посаді). Із зміною доходу змінюється споживання. Очікуване відхилення
доходу (очікується підвищення у посаді або плануються великі витрати у
зв’язку зі зміною місця проживання). У цьому випадку при незмінному
поточному доході відбувається зміна споживчих витрат.

Поділ поточного доходу на перманентний і тимчасовий дав можливість
Фрідмену вирішити протиріччя Кейнса між довгостроковою і
короткостроковою функціями споживання, за якими середня схильність до
споживання у короткостроковому періоді має тенденцію до зниження, а в
довгостроковому є стабільною. У довгостроковому періоді тим-часові
відхилення поточного доходу від перманентного врівноважують-ся і функція
споживання набуває вигляду: С = ос Yp, де а — коефіцієнт. Отже,
споживання пропорційне перманентному доходу. Поділимо обидві частини
рівняння на Y, одержимо:

Список використаної літератури

1. Будаговська С, Кілієвич О. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч.
для студентів екон. спец. закл. освіти. — К.: Основи, 1998.

2. ВэрианХ. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный
подход: Учеб. для вузов / Пер. с англ. под ред.Н. Л. Фроловой. — М.:
ЮНИТИ, 1997.

3. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учеб. для вузов. — М.:НОРМА, 2000.

4. СелшцевА. С. Макроэкономика. —СПб.: Питер, 2000.

5. Шелобаев С. И. Математические методы и модели в экономике, финансах,
бизнесе: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИ-ТИ-ДАНА, 2000.

Похожие записи