Реферат на тему:
Моделі ринку і економічної політики
Американська, або ліберальна, модель ринку у своєму класич-ному вигляді
існувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (еко-номічної кризи
1929-1933 рр.). Ця модель була модифікована в ході реалізації “нового
курсу” Ф. Д. Рузвельта та широкого вико-ристання кейнсіанських методів
регулювання після другої світової війни. Риси ліберальної моделі ринку
збереглися й досі, що пов’язано з наявністю величезного внутрішнього
ринку, провідних позицій американських монополій на світовому ринку,
слабкістю профспіл-кового руху соціально-демократичного напряму і рядом
інших факторів.
Характерними рисами американської моделі ринку можна на-звати такі:
регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом, тобто
регулюються ті аспекти відтворення, які не під-даються ефективному
регулюванню на основі вільної конкуренції. Залишковий характер має також
соціальна політика, яка повинна поповнити те, що не може зробити ринок,
сім’я для задоволення соціальних потреб громадян. Для американської
моделі ринку ха-рактерна значно менша частина держбюджету у ВВП і менша
час-тина соціальних витрат. По-перше, це пов’язано з іншою функцією
податкової системи: податки беруться не тільки для перерозподілу
доходів, а скоріше для впливу на рівень цін для зміни структури
пропозиції та попиту (наприклад, американська система екологіч-них
податків). По-друге, це пов’язано з іншою структурою держав-них витрат:
більш низький рівень державних інвестицій (за винят-ком інвестицій у
ВПК, аерокосмічну промисловість та ін.), вищий рівень державних закупок
і витрат на підтримку стабільності ва-лютної системи. До особливостей
американської моделі ринку належить яскраво виявлений антициклічний,
антиінфляційний харак-тер втручання держави в ринкову економіку.
Посилення державного регулювання після другої світової війни суттєво
модифікувало ліберальну модель ринкової економіки у євро-пейських
країнах. Ці процеси були пов’язані не тільки з потребами самого ринку, а
й з особливостями класових відносин, необхідністю великих трансформацій
у виробництві та рядом інших економіч-них і політичних факторів.
Німецька, або неоліберальна, модель ринку. Державне регулю-вання, згідно
з цією моделлю, спрямоване на усунення перешкод вільної конкуренції,
передусім таких, які створюються самою віль-ною конкуренцією. Тут
наявний відхід від залишкового принципу регулювання ринку, оскільки
визнається необхідність свідомої під-тримки відтворення умов вільної
конкуренції та заперечується сти-хійний характер відтворення подібних
умов. Під умовами вільної конкуренції крім приватної власності на
фактори виробництва і товари розуміють таку ситуацію, коли розширення
ринку здійсню-ється у зв’язку із зростанням кількості господарських
одиниць і поглибленням суспільного поділу праці на основі структурної
пе-ребудови економіки.
Автори німецької моделі, враховуючи давні і вагомі позиції
соці-ал-демократії в країні, виходили з наявності суспільних інтересів
товаровиробників. Останні виражені не через концентрацію час-тин
сукупного доходу в руках держави, а швидше через зростання ринку для
всіх. Поняття “ринок для всіх”, “добробут для всіх” озна-чають таке
зростання ринку, тобто таке зростання суми товарних вартостей, які
протистоять одне одному як еквіваленти, що супро-воджується зростанням
доходів більшості суб’єктів ринку і зрос-танням купівельної спроможності
грошової одиниці. На думку Л. Ерхарда, концентрація капіталу і доходів у
руках окремих суб’єк-тів, врешті-решт, завдає шкоди зростанню ринку,
оскільки підри-ває інвестиційні процеси в інших галузях та обмежує
купівельну спроможність населення. Дійсно, концентрація капіталу і
доходу як результат конкуренції перетворюється в суттєве гальмо для
роз-витку ринку, що наочно чітко виявилось у кризі 1929-1933 рр.,
спровокованій значною мірою ціновою політикою монополій. Нагромадження
капіталу у формі зростання господарських оди-ниць та вирівнювання
структури економіки містить більше переду-мов для зростання ринку, ніж
нагромадження капіталу у формі зростання розмірів господарських одиниць
при незмінній струк-турі економіки. Нагромадження капіталу у формі
зростання кіль-кості господарських одиниць і регулярних перебудов в
економіці припускає відділення нових капіталів із старих, що неможливо
без розвинутої банківсько-кредитної системи, яка забезпечує концентрацію
і перелив капіталів, вільних від продуктивного використан-ня. Кожний
товаровиробник не лише виробляє окремий товар та бореться за місце на
ринку, а й сприяє виробництву інших товарів, оскільки збуджує потреби в
інших суб’єктів ринку, примушує їх більше виробляти, оскільки здійснює
нагромадження чи за межа-ми своєї господарської одиниці, чи у формі
диверсифікації вироб-ництва в межах свого підприємства. Отже,
конкуренція виступає не тільки як боротьба за місце на ринку, а й як
взаємодія різних ланок суспільного поділу праці, яка дає поштовх
зростанню ринку. Підтримка цієї (другої) сторони конкуренції і є
предметом регулю-вання у рамках німецької моделі ринку.
Відмінністю німецької моделі є регулювання економіки через
кредитно-грошову політику, а не бюджетно-фінансову, що пов’язано з
традиційно вищою організацією фінансового капіталу в Німеч-чині
порівняно із США. Вплив на рівень цін, структуру попиту і пропозиції
здійснюється не через податкову систему (американ-ська модель), а
скоріше через підтримку оптимального поєднуван-ня між величиною
сукупного позичкового капіталу та величиною капіталу, зайнятого у
промисловості та торгівлі і пов’язану з цим величину відсотка. .
Важливим каналом регулювання ринку за німецькою моделлю є
валютно-фінансове регулювання. Останнє здійснюється через за-охочення
експорту як джерела валюти і сприяння такому імпорту, який через
насиченість внутрішнього ринку і зміцнення купівель-ної спроможності
марки забезпечує сприятливий валютний курс для марки. Підтримка курсу
марки неможлива без підтримки пози-тивного торгового і платіжного
балансу.
Специфіка німецької моделі виявляється також в бюджетно-по-датковій
політиці. Розміри податків і держбюджету узгоджуються із зростанням
економіки. Держава вилучає ту частину доходів, яка не може бути
ефективно реалізованою на ринку без “перегріву” кон’юнк-тури і посилення
інфляційного тиску. Податкова політика спрямова-на на стримування
надмірного зростання у рамках складеної неефек-тивної структури
економіки і ставить безпосереднім завданням не перерозподіл доходів, а
заморожування інфляційних доходів.
Особливе місце в німецькій моделі займає політика доходів і зайнятості.
Держава заохочує доходи всіх виробників (власників і найманих
працівників), які роблять внесок у зростання ринку, вклю-чаючи його
експортну частину, прогресивні структурні зрушення в економіці.
Зростання доходів населення в цілому і окремих його груп пов’язується із
збільшенням купівельної спроможності марки наоснові зростання
продуктивності праці і насиченості внутрішньо-го ринку. Ведеться
систематична боротьба з надмірною диферен-ціацією у рівнях” доходів як
фактора обмеження ринку.
Німеччина займає середнє місце серед розвинених країн по частці
держбюджету у ВВП і коефіцієнту Джині, який характеризує ди-ференціацію
населення за рівнем доходів. Зайнятість розглядаєть-ся як результат
своєчасних структурних перебудов на основі ефек-тивності економіки і
швидких темпів її зростання, підтримки ста-більності німецької марки.
Спостерігається більш високий рівень зайнятості, ніж у США (до кінця
70-х років), проте менший, ніж у Японії і Швеції.
Англійська, або європейсько-кейнсіанська, модель ринку була
найпоширенішою у повоєнній Великобританії, Франції, Італії, У міру
розвитку західноєвропейської інтеграції у 60-80-ті роки XX ст.,
уніфікації господарських механізмів відбувався процес розмиван-ня цієї
моделі і посилення рис німецької моделі ринку.
Для англійської моделі характерна наявність значної за масшта-бами і
часткою державної власності, здійснення державних за-купок у великих
розмірах,: значні державні інвестиції для під-тримки зайнятості,
вирішення соціальних завдань. Державний бюджет виконує значною мірою
функції концентрації попиту в руках держави, яка отримує доходи через
виробництво і реаліза-цію товарів і витрачає їх на монопольне
установлених умовах. Звідси виникає схильність до інфляції як результат
державного регулю-вання.
¶o
ої і німецької моделей ринку держ-бюджет-це фактор впливу на структуру і
обсяг пропозиції, ос-кільки податки, дотації, субсидії, податкові
кредити, держкре-дити збільшують рівень цін на одні товари і знижують
його на другі, крім того, держбюджет повинен заморожувати інфляційні
доходи.
В англійській моделі держбюджет виступає Як фактор впливу на попит
шляхом концентрації, перерозподілу доходів, які змінюють структуру
попиту і впливають на ціни через зміну попиту.
Характерною рисою англійської моделі ринку є державна влас-ність на
підприємства капіталоємних і малорентабельних галузей, продукція яких
істотно впливає на рівень витрат в інших галузях, особливо експортних.
Розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі супроводжувався
згортанням економічно неефективних ви-робництв, що привело до скорочення
масштабів державної влас-ності. Такі виробництва, які необхідні для
нормального процесу відтворення, виносяться в країни, що розвиваються та
переходять до ринку.
Необхідно відзначити, що вплив на рівень цін шляхом концент-рації попиту
в руках держави – це ринковий метод регулювання ринку, несумісний з
методами адміністративного розподілу товарів і пов’язаний з цим
адміністративним установленням цін. Проте в економічній політиці
Великобританії, франції і ряду інших країн останні методи були поширені
під час війни та в повоєнні роки.
Шведська модель ринку була поширена у Скандинавських краї-нах,
зустрічалась на окремих етапах реформи в Іспанії, Португалії, Греції.
Для цієї моделі характерне переважання соціал-демократич-ного підходу до
економічної політики. За шведською моделлю ре-гулювання ринку
здійснюється передусім через регулювання тру-дових відносин на
загальнонаціональному рівні (наприклад, вста-новлення тарифних ставок) і
через державну власність на підприєм-ствах, які забезпечують відтворення
робочої сили і формування величини вартості робочої сили.
Характерною рисою шведської моделі є сильна соціальна полі-тика, яка
забезпечує найменшу диференціацію населення за рів-нем доходів, і
високий рівень зайнятості, який припускає державні витрати на
перекваліфікацію робітників і підтримку чисельності робочих місць.
Порівняно з США частка витрат на перекваліфіка-цію робітників в
держбюджеті вища, ніж частка витрат на допомо-гу по безробіттю.
Порівняно з Великобританією зайнятість підтри-мується більшою мірою
через перекваліфікацію робітників, ніж через підтримку чисельності
робочих місць. Соціальна політика забезпечує високий рівень задоволення
соціальних потреб через трансфертні платежі (безкоштовні послуги чи
послуги за пільгови-ми цінами).
Для шведської моделі характерні протиріччя між підтримкою зайнятості
реалізацією соціальних програм, з одного боку, і забез-печенням високих
темпів зростання, підвищенням ефективності, боротьбою з інфляцією – з
другого боку. Загострення цих проти-річ виявляється в розмиванні деяких
корінних рис шведської мо-делі. Зокрема, мав місце перехід до укладання
трудових договорів на рівні окремих галузей і підприємств, здійснювалась
приватиза-ція частки комунального майна і підприємств держсектора,
відбу-валось скорочення ряду трансфертних платежів та пільг тощо.
Роз-виток виробничої демократії дав змогу організаціям працівників
вирішувати самим деякі питання, які пов’язані з організацією праці,
порядком прийому на роботу та звільнення з роботи, участі в робо-ті
правління компаній.
Розвиток інтеграційних процесів в Західній Європі, залучення в нього
шведського капіталу (відплив капіталу з країни, створення спільних
підприємств), посилення іноземної конкуренції і нестабіль-ності крони
сприяли перегляду економічної політики шведськими соціал-демократами у
80-х роках.
Японська модель ринку. В цій моделі основним суб’єктом є кор-порація зі
специфічною внутрішньою структурою. Власником кор-порації є юридична
особа, представлена фізичними особами, які привласнюють доход у вигляді
не підприємницького прибутку, а заробітної плати за виконання
специфічних функцій (розрив у рів-нях максимальної та мінімальної
-заробітної плати становить не біль-ше 5-6 разів,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
