Місце системного підходу в логістичних дослідженнях
Основним завданням будь-якого підприємства є його функціонування та
розвиток у сучасних ринкових умовах, а інструментом його вирішення є
якісне задоволення потреба споживача. Саме таку генеральну мету, що
визначається правилом “восьми R”: товар, кількість, якість, місце, час,
інформація, споживач, ціна [7, с. 10], – ставить для себе логістика. При
вирішенні й оптимізації завдань, які ведуть до зазначеної мети,
необхідно кількісно оцінити всі взаємозалежні фактори, значущі для
функціонування суб’єкта господарювання, що реалізуються за допомогою:
системного підходу, всебічного використання інформаційних технологій, а
також шляхом застосування економіко-математичних і статистичних методів,
які становлять наукове підґрунття логістики [11, с. 59; 14, с. 19].
Відомо, що на основі системного підходу реалізується концепція
логістики, яка визначається як система поглядів та інтерпретації
відповідних явищ і процесів. Концепція розглядається як основний,
конструктивний принцип, що об’єднує різні види діяльності. Цей принцип
вивчається як основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення,
науки.
Відповідний системний підхід використовується для глибшого розуміння
концепції логістики та більш ефективного проведення логістичних
досліджень.
У науковій літературі представлені різні визначення поняття “підхід”,
зокрема такі: 1) сукупність прийомів, способів (у процесі впливу на
будь-кого, будь-що, вивчення будь-чого); 2) спосіб обґрунтування
методології рішення, перший крок до вирішення проблеми.
Отже, системний підхід як методологічний напрям у науці дає змогу
розглядати досліджуваний об’єкт з погляду логістики як інтегровану
систему, що складається з окремих розрізнених елементів (підсистем).
Аналіз економічної літератури щодо визначення категорії “системний
підхід” свідчить про наявність різних поглядів на це питання.
Так, на думку А.М. Гаджинського, “системний підхід – це напрям
методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів
як систем, що дає змогу досліджувати властивості й відносини в об’єктах,
які складно побачити” [3, с. 92].
Дослідник 1.1. Бажин, вважає, що “системний підхід – це методологія
спеціального наукового пізнання й соціальної практики, а також
пояснювальний принцип, в основі якого лежить дослідження об’єктів як
систем” [2, с. 31].
Ю.В. Пономарьова стверджує, що “системний підхід – це методологія
наукового пізнання, в основі якої лежить сприйняття об’єктів як систем,
що дає змогу розглядати досліджуваний об’єкт як комплекс
взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільною метою, розкривати його
інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки” [12, с.
32].
За визначенням В.М. Спицнаделя, “системний підхід – експліцитне
(роз’яснювальне) вираження процедур подання об’єктів як систем і
способів їх опису, пояснення, передбачення, розроблення та ін.” [15, с.
77].
Як зауважує Н.П. Абовський, “системний підхід – це напрям методології
наукового пізнання й соціальної практики, в основі якого лежить розгляд
об’єктів як систем. Системний підхід орієнтує дослідників на розкриття
цілісності об’єкта, на виявлення різноманітних зв’язків у ньому й
зведення їх у єдину теоретичну картину” [1, с. 43].
На нашу думку, найбільш містким є визначення К.В. Інютіної: “Системний
підхід – науковий напрям, в основу якого покладений розгляд і вивчення
різних об’єктів як систем, у тому числі й економічних” [6, с. 11].
Системний підхід спирається на такі принципи [5; 11]:
– єдності (розгляд системи як єдиного цілого і як сукупності частин);
– розвитку (облік змінюваності системи, її здатності до розвитку,
нагромадження інформації з урахуванням динаміки середовища);
– глобальної мети (відповідальність за вибір глобальної мети, оптимум
підсистем не є оптимумом усієї системи);
– функціональності (спільний розгляд структури системи й функцій із
пріоритетом функцій над структурою);
– поєднання децентралізації й централізації;
– ієрархії (облік супідрядності й ранжиру-вання частин);
– невизначеності (облік імовірнісного настання події);
– організованості (виконання рішень).
Отже, системний підхід передбачає розгляд об’єкта як комплексу
взаємопов’язаних та об’єднаних спільною метою підсистем, розкриття його
інтегративних особливостей, внутрішніх та зовнішніх зв’язків.
Системний підхід як основа логістичних досліджень і логістичного
управління включає такі етапи [5]:
– виділення об’єкта дослідження із загальної сукупності процесів,
визначення контуру й меж логістичної системи, її елементів, зв’язків із
середовищем; встановлення мети дослідження, з’ясування структури й
функцій системи; виділення головних властивостей елементів і системи в
цілому, виявлення їхніх відповідностей;
– визначення основних критеріїв ефективного функціонування логістичної
системи, а також основних обмежень й умов функціонування;
– визначення варіантів структур й елементів, урахування основних
факторів, що впливають на систему;
– складання моделі логістичної системи;
– оптимізація функціонування системи згідно з досягненням мети;
– визначення оптимальної схеми управління системою;
– установлення надійного зворотного зв’язку за результатами
функціонування, визначення працездатності й надійності функціонування
систем.
Як бачимо, першим етапом є виділення об’єкта дослідження із загальної
сукупності процесів, визначення контуру й меж логістичної системи, її
елементів. Для вирішення цього завдання необхідно визначити, що слід
вважати логістичною системою і які властивості вона повинна мати.
Поняття “логістична система” є одним із базових понять логістики.
У науковій літературі існує велика кількість близьких за змістом
визначень логістичної системи. Наведемо деякі з них. Логістична система
– це:
1) економічна система, що характеризується високими адаптивними
властивостями в процесі виконання комплексу логістичних функцій. Вона
формується на основі декількох підсистем, широко інтегрованих між собою,
має зв’язок із зовнішнім середовищем [11, с. 93];
2) складна організаційно завершена (структурована) економічна система,
що поєднує в собі елементи-ланки, взаємозалежні в єдиному процесі
управління матеріальні й супутні їм потоки, причому завдання
функціонування цих ланок пов’язані між собою внутрішніми цілями
організації бізнесу й/або зовнішніми цілями [10, с. 67];
3) адаптивна (самонастроювальна або самоорганізована) система зі
зворотним зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції й
логістичні операції. Вона складається, як правило, з декількох підсистем
і має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем [13];
4) упорядкована система із сукупністю елементів, які перебувають у
певних зв’язках і відносинах один з одним та утворюють певну цілісність
й єдність, виконуючи ті чи інші функції логістики [9, с. 61].
На думку Ю.В. Пономарьова [13], поняття “логістична система” належить до
класу семантично розмитих або змістовно неви-значених понять й у
більшості випадків приймається як аксіоматичне або контекстуальне.
Для виключення аксіоматичного сприйняття сукупності елементів як
логістичних систем у науковій літературі з логістики визначені
“властивості логістичних систем”. Так, А.М. Гаджинський виділяє такі
властивості логістичної системи: цілісність і подільність, зв’язки,
організація, інтегративні якості [3, с. 77].
М.М. Мельник пропонує такий перелік властивостей логістичної системи:
цілісність і подільність, складність, рухливість, унікальність,
адаптивність [8, с. 65].
тей логістичної системи пропонує включати властивості складних (більших)
систем: складність, ієрархічність, емердже-нтність (цілісність),
структурованість, рухливість, унікальність, непередбачуваність і
невизначеність поведінки, адаптивність [12, с. 33].
Як бачимо з вищенаведеного, при визначені властивостей логістичної
системи існують розбіжності між поглядами різних авторів. Виділені
властивості системи можна узагальнити таким чином: система відрізняється
від простої сукупності елементів наявністю єдиної мети й властивості
емерджентності, що полягає в принциповій не-звідності властивостей
системи до суми властивостей її складових, а отже, в її якісній
специфіці й цілісності. Слід зазначити, що емерджентність або системний
ефект -властивість системи виконувати визначену цільову функцію –
реалізується повною мірою тільки логістичною системою в цілому, а не
окремими її ланками або підсистемами.
Отже, інваріантом системи, що забезпечує її специфіку й цілісність, є
структури, що виявляють зв’язки між елементами та із зовнішнім
середовищем.
Таким чином, можна сказати, що логістична система – це складна
організаційно завершена (структурована) економічна система, яка
складається із взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальними
й супутніми їм потоками елементів, сукупність яких, межі й завдання
функціонування об’єднані внутрішніми цілями організації.
Складність логістичної системи характеризується такими основними
ознаками, як:
– наявність великої кількості елементів; складний характер взаємодії між
окремими елементами;
– складність функцій, виконуваних системою; наявність раціонального
організованого управління;
– вплив на систему великої кількості факторів зовнішнього й внутрішнього
середовища.
Логістичній системі властива ієрархічність, тобто підпорядкованість
елементів нижчого рівня (рангу) елементам вищого в плані функціонального
управління.
Термін “система” та пов’язані з ним поняття комплексних, класичних,
системного підходів досліджуються й піддаються осмисленню філософами,
біологами, психологами, кібернетиками, фізиками, математиками,
економістами та ін. Одним із найлаконічніших визначень поняття “система”
є дефініція, введена в науковий обіг Дж. Ван Гігом: “система – це
сукупність пов’язаних між собою елементів” [4, с. 17].
Деякі вітчизняні дослідники проблем логістики конкретизували це поняття,
виходячи з економічних уявлень. На думку К.В. Інютіної, “економічною
системою називають комплекс взаємопов’язаних елементів (промислових
підприємств, кредитно-фінансових установ тощо), спільні дії яких служать
для досягнення поставленої мети. Від простої сукупності елементів
система відрізняється наявністю в неї властивості емерджентності, що
полягає в принциповій незвідності властивостей системи до суми
властивостей її складових, а отже, в її якісній специфіці й цілісності”
[6, с. 4]. Трохи іншу точку зору має A.M. Гаджинський: “Логістична
система – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, що виконує ті чи
інші логістичні функції. Вона, як правило, складається з декількох
підсистем і має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем” [3, с. 81].
На наш погляд, у цьому визначенні відсутня головна мета системи та не
виділені учасники. Тобто система не може виконувати жодних функцій;
навпаки, система створюється для реалізації певних цілей, завдань і
функцій.
Ближче до характеристики логістичної системи відповідності до специфіки
системно-організованих процесів підійшов С.О. Уваров, який вважає, що:
“…логістична система являє собою впорядковану структуру, у якій
здійснюється планування й реалізація руху та розвитку сукупного
ресурсного потенціалу, організованого у вигляді логістичного потоку,
починаючи з відчуження ресурсів у навколишнього середовища аж до
реалізації кінцевої продукції” [16, с. 116117].
Виходячи з визначення, запропонованого С.О. Уваровим, основною функцією
логістичної системи є планування, рух і розвиток сукупного ресурсного
потенціалу. Суспільне виробництво організовується й проводиться з метою
отримання прибутку й задоволення певної сукупності потреб. При цьому
суспільству й конкретному споживачеві далеко не байдужі витрати, які
супроводжують виготовлення продукту, призначеного для задоволення цих
потреб, і які необхідно відшкодовувати виробникові. Суспільний інтерес
полягає в збільшенні обсягу продукції, що відповідає потребам
споживачів, тобто при найменших витратах усіх ресурсів, залучених у
виробництво.
IV. Висновки
Функціонування сучасного промислово-виробничого підприємства залежить
від умов, які формуються на ринку споживачів та постачальників.
Концепція логістики вимагає об’єднання стадій постачання, виробництва та
збуту. У результаті створюється логістична система підприємства – єдина
можлива форма існування логістики як інтегрованої функції управління
матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками. У цьому випадку
логістична система виступає в ролі системи, яка забезпечує процес
трансформації логістичних витрат як факторів виробництва в логістичні
послуги, що спрямовані на задоволення потреб споживачів, з урахуванням
оптимізації й раціоналізації цих потоків з мінімальними логістичними
витратами.
З урахуванням вищезазначеного можна зробити висновок, що однією з
важливих складових реалізації місії підприємства як мети його існування
й розвитку має бути застосування системного логістичного підходу до
управління потоками в процесі його функціонування.
Література
1. Абовский Н.П. Творчество: системный подход, законы развития, принятие
решений / Н.П. Абовский. – М. : СИНТЕГ, 1998. – 312 с.
2. Бажин И.И. Логистика : учебник для студентов высших эконом. учеб.
заведений / И.И. Бажин. – Харьков : Консум, 2004. -240 с.
3. Гаджинский А.М. Логистика : учебник для высших и средних специальных
учебных заведений / А.М. Гаджинский. – 2-е изд. -М. : Маркетинг, 1999. –
375 с.
4. Гиг Дж.Ван. Прикладная общая теория систем : пер. с англ. / Гиг
Дж.Ван. – М. : Мир, 1981. – 733 с.
5. Жариков О.Н. Системный подход к управлению : учеб. пособие для вузов
/ О.Н. Жариков, В.И. Королевская, С.Н. Хохлов ; под ред. В.А.
Персианова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 62 с.
6. Инютина К.В. Основы логистики / К.В. Инютина, Б.С. Квашнин, О.В.
Суслов. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 1999. – 40 с.
7. Крикавський Є.В. Логістика: компендіум і практикум : навч. посіб. /
Є.В. Крикавський, Н.І. Чухрай, Н.В. Чорнописька. – К. : Кондор, 2006. –
340 с.
8. Мельник М.М. Экономико-математические методы и модели в планировании
и управлении материально-техническим снабжением : учебник / М.М.
Мельник. -М. : Высшая школа, 1990. – 208 с.
9. Миротин Л.Б. Логистика для предпринимателя : учеб. пособ. / Л.Б.
Миротин, Ы.Э. Ташбаев. – М. : ИНФРА-М, 2002. -252 с.
10. Миротин Л.Б. Системный анализ в логистике : учебник / Л.Б. Миротин,
Ы.Э. Ташбаев. – М. : Экзамен, 2002. – 480 с.
11. Николайчук В.Е. Теория и практика управления материальными потоками
(логистическая концепция) : монография / В.Е. Николайчук, В.Г. Кузнецов.
– Донецк : КИТИС, 1999. – 413 с.
12. Пономарьова Ю.В. Логістика : навч. посіб. / Ю.В. Пономарьова. – Київ
: Центр навчальної літератури, 2003. – 192 с.
13. Родников А.Н. Логистика : терминологический словарь / А.Н. Родников.
-2-е изд., испр. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 352 с.
14. Румянцев Н.В. Моделирование гибких производственно-логистических
систем / Н.В. Румянцев. – Донецк : ДонНУ, 2004. -235 с.
15. Спицнадель В.Н. Основы системного анализа : учеб. пособ. / В.Н.
Спицнадель. – СПб. : Бизнес-пресса, 2000. – 326 с.
16. Уваров С.А. Логистика: общая концепция, теория и практика / С.А.
Уваров. – СПб. : Инвест-НП, 1996. – 232 с.
17. Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 6,
с. 164-167
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
