.

Конкуренція. “Чиста“ ринкова економіка (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5257
Скачать документ

Реферат на тему:

Конкуренція. “Чиста“ ринкова економіка

Якщо не за допомогою централізованого жорсткого планування, що існувало
в умовах командної економіки, то як ще можна координувати діяльність
людей, щоб вони витрачали свої сили і природні ресурси на виготовлення
саме тих товарів, які потрібні суспільству?

Ця проблема була однією з головних ще за Адама Сміта, який вважав, що
кожна людина дбає лише про свою вигоду, але «невидима рука» спрямовує її
так, що в результаті всі отримують суспільне благо. Ця «невидима рука» є
не чим іншим, як ринковими відносинами між людьми, або просто ринком.

Говорячи про ринок, ми маємо на увазі не якусь конкретну площу, де
збираються продавці й покупці, а досить складне й життєво важливе для
людства економічне явище. Немає країни, в економіці якої не було б тих
чи тих елементів ринку.

Зрозуміло, що терміни «світовий ринок», «ринок нафти», «ринок сировини»
або «валютний ринок» вживаються у переносному розумінні і зовсім не
означають якихось конкретних місць ринку.

На ринку встановлюється рівновага між попитом і пропозицією. Результат
цього — ціна.

На недільному базарі зустрічаються продавці (торговці) і покупці
(домогосподарки), які обстоюють свої протилежні інтереси.

Інтереси продавців: намагаються продати свої товари і одержати
максимальний прибуток. Оскільки всі продавці мають однакові наміри, між
ними починається конкуренція.

Інтереси покупців: намагаються купити потрібні їм товари і витратити
якомога менше грошей, тобто реалізувати свої плани споживання з
максимальною корисністю.

Вирівнювання інтересів відбувається через ціну, яка формується на
щотижневому базарі завдяки взаємодії попиту покупців і пропозиції
продавців. Ціна вирівнює співвідношення попиту і пропозиції і є
компромісом між уявленнями продавців і покупців про ціни.

За ринкової економіки добробут кожного визначається тим, наскільки
успішно він може продати на ринку товар, яким володіє: свою робочу силу,
вміння, земельну ділянку, вироби своєї праці, акції тощо. Той, хто
запропонує покупцям найкращий товар і на найбільш вигідних умовах, стає
переможцем у конкурентній боротьбі і відкриває собі дорогу до зростання
добробуту.

Якщо товар не може бути проданий за ціною, що компенсує витрати
виробництва і гарантує певний прибуток, то це є сигналом для виробника
про необхідність суттєво змінити цей товар у процесі його виробництва чи
реалізації з метою здешевлення або поліпшення його якостей, або
припинити (закрити) виробництво.

Якщо товар продається за ціною, яка дає значний прибуток, то це є
сигналом до розширення виробництва і вкладання ресурсів саме в цей
ринок.

«Невидима рука» ринку примушує кожного виробника, торговця думати про
інтереси інших людей, інакше їхні товари можуть стати непотрібними для
споживачів, і тоді замість вигоди будуть збитки. При цьому всі — і
покупці, і продавці щодня відшукують найкращий варіант компромісу між
своїми інтересами.

Тому можна без перебільшення називати ринок колективним розумом людства.

З XVIII ст. питання ціноутворення в ринковій економіці та його впливу на
розподіл ресурсів між різними галузями є основним предметом досліджень
політекономії.

Особлива увага під час аналізу приділяється конкуренції і механізмові
ціноутворення. В умовах досконалої конкуренції на ринку, тобто коли є
багато підприємств, що конкурують між собою, і жодне не може вплинути на
ціни іншого, вони змушені виробляти саме ті товари, які споживачі хочуть
мати і за які можуть заплатити гроші.

Конкуренція за споживача змушує виробників постійно вдосконалювати
технологію виробництва товарів для того, щоб поліпшити їх якість або
зменшити витрати на їх виготовлення. Якщо підприємство підвищує ціни, то
споживачі купуватимуть потрібні їм вироби в іншого виробника.

Зверніть увагу, це відбувається тому, що всі підприємства поводять себе
егоїстично: намагаються виграти конкурентну боротьбу і досягти
максимальних прибутків. Це примушує зважати на вимоги споживачів і
забезпечувати по можливості ефективність своїх підприємств.

На вільному ринку ціни ніким не регулюються. Підприємства — виробники
товару і споживачі доходять згоди і встановлюють рівновагу, коли
виробники виготовляють рівно стільки, скільки споживачі захочуть купити.
Ціни коливаються аж до встановлення рівноваги на ринку.

Як бачимо, модель вільної ринкової економіки має безліч привабливих рис.
Багато економістів були зачаровані нею і вважали, що механізм вільного
ціноутворення є найефективнішим засобом розподілу ресурсів. Зокрема,
професор Ліндбек (Швеція) стверджував, що систему ринкового господарства
можна розглядати як найрозвиненішу координуючу систему, яка функціонує
як гігантська обчислювальна машина з потужністю, незмірно більшою за
потужність будь-якого відомого обчислювального пристрою.

З погляду деяких економістів, «чиста» ринкова економіка взагалі є
ідеальною. Приміром, Адам Сміт стверджував, що ринкові треба дати
свободу, наскільки це можливо. Держава повинна проводити політику
невтручання («laisser — faire»: нехай йде само собою) й уникати
обмеження конкуренції. Проте Сміт не захищав тотальної анархії. Навпаки,
він дуже підозріливо ставився до «дурної звички» приватного капіталу
створювати монополії. Капіталісти, говорив він, не можуть зустрітися
навіть для розваг без того, аби їх знайомство завершилось якоюсь змовою
про підвищення цін. Тому держава повинна захистити конкуренцію від
капіталістів. Саме завдяки своєму ставленню до вільної конкуренції Адам
Сміт і досі вважається батьком ліберальної ідеології в економіці.

я акцент тільки на «досконалій конкуренції» (кількість продавців і
покупців на ринку така велика, що ніхто не може вплинути на ціну). На
реальних же ринках крім досконалої конкуренції, тобто малого бізнесу,
існують і великі підприємства, які створюють монополії або олігополії.

Вільне ринкове господарство на практиці виявляється і несо-ціальним і
нестабільним. Воно призводить до вкрай небажаних економічних наслідків,
зокрема, до глибоких економічних криз, нерівного розподілу доходів між
багатими і бідними. Тому після Другої світової війни відомі вчені
Вальтер Ойкен і Джон-Мейнард Кейнс обґрунтували модель соціально
орієнтованої ринкової економіки, в якій державі відводиться активна
регулююча роль.

Вадою вільного ринку є те, що ціновий механізм для певної категорії
товарів на ньому не працює. Національна оборона, наприклад, є свого роду
товаром, якому неможливо дати ціну і продати на ринку. Тому держава бере
на себе відповідальність за виробництво цього «колективного» товару.
Фінансування його виробництва здійснюється інакше, ніж інших товарів:
держава, як правило, зобов’язує громадян оплачувати цю продукцію/(через
податки і бюджет, які ми розглянемо в розд. 15).

У кожній країні з ринковою економікою існує небезпека того, що учасники
конкурентної боротьби спробують уникнути обов’язкових норм і ризику,
пов’язаних з вільною конкуренцією.

Наприклад, вони можуть піти на змову щодо цін або імітації товарних
знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які
регламентують правила конкурентної боротьби і гарантують якість та
існування конкуренції.

У кожній країні деякі ознаки якості фіксуються законодавчо для того, щоб
у процесі конкуренції були використані тільки ті засоби, які
забезпечують ефективність виробництва. Тобто ціни і якість мають бути в
центрі уваги конкуренції.

-— Захищені правовими нормами товарні знаки і марки допомагають
покупцеві розрізняти товари за їх походженням і своєрідністю, а також
мати уявлення про їх якості.

Обмежений у часі патентний захист (20 років) і зареєстровані промислові
знаки, а також: зразки промислової естетики призначені стимулювати
винахідницьку діяльність і захищати інтелектуальну власність та
запобігати піратству промислових виробів.

Для захисту існування самої конкуренції країни приймають закони проти її
обмеження, які забороняють будь-які угоди між компаніями, що завдають
шкоди, порушують або фальсифікують правила конкурентної боротьби.
Наприклад, якщо у Німеччині при злитті підприємств частка нового
конгломерату перевищує 20 % ринку, проти нього порушується судова справа
і приймається рішення про безумовний його поділ на самостійні незалежні
підприємства.

Конкуренція найбільше виявляється у промисловості й торгівлі. Водночас
близько половини ВНП у будь-якій країні з розвиненою ринковою економікою
виробляється у сферах, які повністю або частково не підпорядковуються
законам ринку. Так, постачання газу, води, електроенергії здійснюють
монополії, які здебільшого перебувають у власності держави або в
приватній власності під державним контролем, для них передбачене
особливе регулювання для того, щоб уникнути зловживань ними своєю владою
на ринку.

На ринку аграрної продукції механізм регулювання цін також обмежений, що
дає змогу запобігти руйнівній дії конкуренції. Узгоджені ринкові ціни
щорічно встановлюються комісіями Європейської співдружності.

На ринку праці в європейських розвинених країнах приймаються закони про
тарифні ставки, відповідно до яких умови праці узгоджуються профспілками
разом з об’єднаннями підприємців. Складовим елементом колективної угоди
є соціальне зобов’язання сторін проводити підвищення зарплати і
скорочення робочого часу так, щоб були забезпечені стабільність грошової
одиниці і конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, тобто робочі
місця.

Ефективність ринку визначається ті мі. наскільки вона відповідає
інтересам споживача.

Однак у конкурентній економіці постійно існує небезпека то-то, що
споживач може перетворитися на «забутого соціального партнера» через те,
що:

1) агресивна реклама і вплив технічних засобів сучасного маркетингу
можуть нав’язати споживачеві будь-який, навіть непотрібний, товар;

2) недостатня «прозорість» ринку заважає тому, щоб споживач зміг знайти
товар, який найбільшою мірою відповідає його смаку і доходам.

Тому держава повинна турбуватися про споживача, відстоювати його
інтереси. Для цього держава вирішує такі завдання:

> охорони життя і здоров’я споживача — приймає закони про
відповідальність за виробництво і продаж недоброякісних товарів і ліків;

> посилення «прозорості» ринку за допомогою споживчих центрів з
консультаційними пунктами, ринкового тестування товарів, організації
споживчих об’єднань;

> інтенсифікації конкурентної боротьби, бо це дає споживачеві змогу
переорієнтуватись на товари-замінники, завдяки чому підвищується
суверенітет споживача.

Використана література

Александрова Олена Станіславівна, Зубчик Олег Анатолійович Конкуренція:
благо чи зло. Специфіка та тенденції розвитку.- К.: Обрії, 2006.- 144 с.

Енгстлер П. (Енгстлер, Петра) Ринкова економіка для
бізнесменів-початківців.- К: ВІК, 1992.- 223с.- 4.00

Герасимчук Володимир Іванович. Ринкова інфраструктура та ії вплив на
ринок праці.- К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 1999.- 33с.

Макаренко Петро Миколайович, Топалов Анатолій Дмитрович Ринкова
трансформація аграрного сектора: теорія і практика.- Запоріжжя: ЗНУ,
2006.-

Костишина, Тетяна Адамівна Ринкова трансформація оплати праці на
підприємствах споживчої кооперації України: Монографія.- Полтава: РВВ
ПУСКУ, 2004.- 191с.- 15.00

Міжнародна економіка.- К.: ЦНЛ, 2004.-

Міжнародна економіка.- К.: КНЕУ, 2005.- 160 с.

Економіка Сполучених Штатів.- : , .- 212с.

Економіка підприємства.- К.: Знання, 2005.- 432с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020